Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №297/1117/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 297/1117/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Берегове

Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Ільтьо І. І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , ФОП, громадянина України,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЗхРУ № 003073Е від 04.04.2026 року, вбачається, що 04.04.2026 року, близько 17:54 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 187 прикордонного знаку на околиці н.п. Яноші, в межах прикордонного району на відстані близько 18 500 метрів від державного кордону, було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив злісну непокору законній вимозі старшого прикордонного наряду «Контрольний пост» молодшого сержанта ОСОБА_2 , під час безпосереднього наряду: надати транспортний засіб марки «ПЕЖО», д.н.з. « НОМЕР_1 » для огляду, проігнорував та в подальшому заблокувався в т/з і відмовився виходити з нього.

Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені п. 2 ст. 23 Закону України «Про ДПСУ» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. При цьому, згідно поданої заяви просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до ст. 268 КУпАП: при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 185-10 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Відтак, суддя відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи в відсутність ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст. 245 КУпАП, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 277 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП: орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України. Об`єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Разом з тим, аналіз доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , не дає підстав для беззаперечного висновку у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Так, до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне правопорушення від 04.04.2026 року, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 04.04.2026 року, схему розташування місця несення служби прикордонного наряду «Контрольний пост» від 04.04.2026 року, пояснення старшого інспектору прикордонної служби ОСОБА_3 від 04.04.2026 року та долученим DVD-R диском.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, передбачає наявність усіх обов`язкових елементів складу правопорушення, а саме: законної вимоги військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України; доведення такої вимоги до відома особи; її зрозумілості; умисного та демонстративного невиконання такої вимоги, що має характер саме злісної непокори.

Сам факт перебування особи в транспортному засобі або словесного спілкування із працівниками прикордонної служби не може автоматично свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення.

Під час безпосереднього дослідження відеозапису судом встановлено, що транспортний засіб був своєчасно зупинений на вимогу працівників прикордонної служби та після його зупинки подальший рух не здійснювався.

З відеозапису також вбачається, що працівники прикордонної служби повідомляли водію про необхідність не продовжувати рух транспортного засобу. При цьому дана вимога особою виконувалася, оскільки транспортний засіб залишався нерухомим.

Разом із тим, судом не встановлено, що працівниками прикордонної служби висувалася чітка, конкретна та однозначна законна вимога залишити транспортний засіб.

Так само під час дослідження відеозапису судом не встановлено факту висунення вимоги про надання транспортного засобу для проведення його огляду чи проведення такого огляду відповідно до вимог законодавства.

Відеозапис не містить жодних відомостей про те, що працівник прикордонної служби повідомив особі про необхідність здійснення огляду автомобіля, запропонував відкрити транспортний засіб або пред`явити його для огляду.

Таким чином твердження, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо неодноразового ігнорування законної вимоги про надання транспортного засобу для огляду, свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли.

Не підтверджено також і твердження про відмову особи виходити із транспортного засобу, оскільки така вимога, як вбачається із дослідженого судом відеозапису, працівниками прикордонної служби взагалі не висувалася.

Отже, суд позбавлений можливості зробити висновок про існування законної вимоги, яка могла бути умисно не виконана особою.

Відсутність самої законної вимоги виключає можливість встановлення факту її злісного невиконання.

Крім того, жоден із досліджених судом доказів не підтверджує вчинення особою активних дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності працівників прикордонної служби, створення конфліктної ситуації, застосування фізичного опору або демонстративної відмови виконувати законні розпорядження службових осіб.

Таким чином, досліджений відеозапис об`єктивно спростовує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не може бути покладений судом в основу висновку про винуватість особи.

Жодних об`єктивних доказів, які б могли прямо чи опосередковано вказувати на наявність ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.

Зважаючи на наведене, а також те, що суду не надано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, суддя позбавлений можливості констатувати про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Водночас суддя зауважує, що із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відтак приходжу до висновку про відсутність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи наведене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході розгляду усі наявні в справі докази, приходжу до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у злісній непокорі законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, в зв`язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 283-285, 287 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови через Берегівський районний суд до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО