Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №344/2585/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2585/26

Провадження № 2/344/3381/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

29 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.

за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2026 представник позивача – адвокат Челій –Пушкар О.І. звернулася до суду із позовом до відповідача, у якому просить : визнати за ОСОБА_1 право власності на частину гаража № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі № НОМЕР_2 в м. Івано-Франківську.

В обґрунтування позову зазначено, що 14.01.1989 позивач уклала шлюб із відповідачем. Рішенням Івано-Франківського суду від 26.07.2023 шлюб між сторонами розірвано. За період перебування у шлюбі подружжям було набуто майно, домовленості про порядок поділу у добровільному порядку не досягнуто.

Так, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, подружжям 23.10.2022 було придбано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

Крім того, 12.11.2008 за ОСОБА_2 оформлено право власності на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі №32, в м. Івано-Франківську.

Гараж є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

11.02.2026 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р.

13.02.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

04.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримала та в подальшому подала заяву про розгляд без участі, відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим відповідно до вимог закону, в тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.

За таких обставин, з урахуванням положень статтей 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Так як сторони в судове засідання, призначене на 18.06.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.07.2023 у справі №344/7449/23, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задоволено. Розірвано між ними шлюб, який зареєстрований 14.01.1989 ( а.с. 6). Рішення суду набрало законної сили 26.08.2023.

Так, згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що видане виконавчим комітетом Івано-Франківської ради від 12.11.2008 на підставі розпорядження міського голови від 03.04.2008 №212-р, ОСОБА_2 є власником гаражу № НОМЕР_1 , гаражного кооперативу № НОМЕР_2 , загальною площею 41,1 кв.м. ( а.с. 8). Таке право власності зареєстроване в Івано-Франківському ОБТІ 19.11.2008, про що свідчить витяг №20971123 ( а.с. 9). Актуальність даних на момент розгляду справи перевірено.

Так, правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень наданих в п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Враховуючи зазначене вище вбачається, що діє абсолютна презумпція спільності права власності, в тому числі й подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Наведене узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), у якому Верховний Суд відійшов від правових висновків, викладених у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15.

Судом враховано, що таке майно набуто за період перебування у шлюбі.

Відтак, суд дійшов висновку, що спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є гараж № НОМЕР_1 , що в гаражному кооперативі №32 у м. Івано-Франківську, загальною площею 41,1 кв.м..

І саме такий гараж підлягає поділу з урахуванням рівності часток, що презюмується.

Зі змісту статті 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

За таких обставин, у випадку якщо неподільну річ не можна реально поділити між сторонами відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки сторін у цьому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16, Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15.

Беручи до уваги, що сторони не погодили порядок поділу спірного гаража, а частки в такому об`єкті права спільної сумісної власності сторін є рівними; спірне майно придбане за час шлюбу, належних, допустимих доказів, що таке є особистою власністю будь-кого з подружжя, суду не надано, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення шляхом визнання за позивачем права власності на частину гаража № НОМЕР_1 , що в гаражному кооперативі № НОМЕР_2 , у м. Івано-Франківську, загальною площею 41,1 кв.м..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено із відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину гаража № НОМЕР_1 , що в гаражному кооперативі №32 у м. Івано-Франківську, загальною площею 41,1 кв.м..

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1 331 ( одну тисячу триста тридцять одну ) гривню 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення – 29.06.2026.

Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.