Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №179/336/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/336/26

провадження № 2/179/605/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Чабаненко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що вона зареєструвала шлюб з відповідачем 28.06.2008 і проживала з ним до липня 2017 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюбні відносини не склалися по причині зловживання відповідачем алкогольними напоями, через що у сім`ї постійно виникали сварки. Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чоловік ставав агресивним, були неодноразові випадки рукоприкладства щодо неї. З липня 2017 року шлюбні відносини були припинені, позивачка з дітьми виїхала на нове місце проживання в с.Любмирівка, ще і проживає в даний час.

Проживаючи окремо, вони втратили взаємний інтерес один до одного. При тих взаємовідносинах, що між ними склалися, вважає, що подальше збереження сім`ї неможливе, і не має наміру на відновлення шлюбних відносин.

На підставі наведеного позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстрований 28.06.2008 відділом РАЦС Магдалинівського районного управління юстиції, актовий запис №30. Після розірвання шлюбу просить надати їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Ухвалою від 19.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність на подав. Відзив на позовну заяву не надходив.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши доводи позовної заяви та надані письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 105 ч. 3 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.

Відповідно до ст. 110 ч. 1 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.

Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 369/7035/18, провадження № 61-1658св20.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 28 червня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №30 (а.с.3).

Сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4-5). Позивачка фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).

З доводів позивачки, викладених у позовній заяві, випливає, що спільне життя подружжя не склалося, проживаючи окремо, сторони втратили взаємний інтерес один до одного, шлюб набув формальних ознак. Подальше збереження сім`ї неможливе і позивач не має наміру на відновлення шлюбних відносин.

Відповідач заперечень щодо доводів позовної заяви не висловив, правом на подання відзиву не скористався.

Приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, причини розлучення, вказані в позовній заяві, небажання позивача продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки у родині немає, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні, заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі, оскільки жодна із сторін не висловила бажання щодо надання строку для примирення.

Враховуючи наведені вище обставини, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Згідно ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч.3 ст.115 СК України).

Щодо вимог позивача про відновлення дошлюбного прізвища « ОСОБА_5 » після розірвання шлюбу, суд зазначає наступне.

Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Так, особа має право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу (ст. 35 СК України), в процесі існування шлюбу (ст. 53 СК України), а також у зв`язку з розірванням шлюбу (ст. 113 СК України).

Змінити прізвище в процесі розірвання шлюбу може лише та особа, яка змінила своє дошлюбне прізвище на шлюбне при реєстрації шлюбу або за час його існування.

Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» той з подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен заявити про це в органі державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації розірвання шлюбу.

З урахуванням вимог чинного законодавства України, яким передбачено державну реєстрацію зміни прізвища саме за заявою того з подружжя, який змінив прізвище під час реєстрації шлюбу, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні даної вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 28 червня 2026 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис за №30.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.Ю. Кравченко