Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №932/3563/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

справа №932/3563/26

провадження №2/932/1143/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

26 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Дніпра, в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участі секретаря судового засідання Підопригори Р.А., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет на стороні відповідача Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, про витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Основні процесуальні рішення та дії.

06.03.2026 ОСОБА_2 звернулася із позовом про витребування від відповідача ОСОБА_3 домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 .

27.03.2026 відкрито загальне позовне провадження.

07.05.2026 закрито підготовче провадження.

22.06.2026 ухвалено про заочний розгляд справи, заслухано вступне слово та виступ в судових дебатах представника позивача, досліджено докази. Також суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення якого відклав на 26.06.2026.

Узагальнені доводи позивача.

Позивач ОСОБА_2 є власником домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 з 2009 року. У 2025 році вона з`ясувала про наявність договорів купівлі-продажу вказаних об`єктів нерухомості від свого імені в користь відповідача ОСОБА_3 . На даний час за відповідачем зареєстровано право власності на домоволодіння та земельну ділянку.

Позивачка вказує про те, що вказаних договорів не підписувала та на час їх укладення перебувала за межами території України.

В судовому засіданні представник позивача просив задовільнити позов, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Узагальнені доводи відповідачів.

Відповідач ОСОБА_3 відзиву не подала, в судове засідання не з`явилася.

Узагальнені доводи третьої особи.

Третя особа без самостійних вимог на предмет на стороні відповідача Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова В.Ю. пояснень не надала, в судове засідання не з`явилася.

Фактичні обставини встановлені судом.

На підставі двох договорів дарування, укладених 27.06.2009, посвідчених Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Несеном В.А., реєстрові номери 1285 та 1288, позивач ОСОБА_2 набула у власність домоволодіння та земельну ділянку (кадастровий номер 210100000:02:271:0025), що розташовані по АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на домоволодіння було зареєстровано КП «Дніпропетровське МБТІ» ДОР 16.09.2009.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на вказані вище домоволодіння та земельну ділянку зареєстровано 21.11.2024 за відповідачем ОСОБА_3 на підставі двох договорів купівлі-продажу, реєстраційні №283 та №282, від 21.11.2024, видавник - ПН ДМНО Виноградова В.Ю.

Згідно вказаних договорів вбачається, що позивачка ОСОБА_2 була відчуджувачем вказаного майна.

Проте висновком експертизи від 19.02.2026, проведеної в межах кримінального провадження №1225040000000902 від 15.09.2025 (фабула якого охоплює факт незаконного заволодіння майном позивача та в мажах якого позивача залучено потерпілим), підтверджується, що підписи та написи « ОСОБА_2 » у таких договорах виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою (використання та розповсюдження такого висновку дозволено слідчим).

Окрім того, згідно відповіді Адміністрації Держприкордонслужби, наданої станом на 10.12.2025, ОСОБА_2 виїхала з України 14.08.2021 та більше не поверталася.

Норми права, що застосував суд.

Відповідно до ст.387 ЦПК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами ч.1 ст.388 ЦПК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі №488/5027/14-ц).

За висновком, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Великої Палати Верховного Суду: п.7.17. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини; п.7.18 Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено; п.7.26. у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У п. 7.34 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22.15.2015 у справі №6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

За висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №200/12998/18, задоволення позову та витребування спірного майна у відповідача як добросовісного набувача на користь позивача не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відповідає справедливому балансу інтересів сторін та є пропорційним заходом захисту порушеного права позивача.

За висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №335/10446/18, виснуючи про правомірність задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача, зазначив: «такий висновок враховує інтереси позивачів як власників спірного нерухомого майна та баланс з правами й інтересами добросовісного набувача, оскільки за обставин, коли позивачі втратили майно внаслідок протиправних дій та на підставі неіснуючих судових рішень, права та інтереси позивачів переважають інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього, тому вимоги про витребування спірного нерухомого майна є обґрунтованими».

За приписами ст.12, 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

За приписами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2).

У постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №686/23256/16 зазначено, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі №347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.

Висновок суду.

1. У цій справі позивач, яка була власником домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , зазначила про те, що вона не підписувала договорів, на підставі яких вказане майно вибуло з її володіння.

Такі доводи підтверджуються як висновком експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, так і відомостями Адміністрації Держприкордонслужби, за якими позивач не перебувала на території України в момент посвідчення таких договорів.

Відтак відповідні договори є невчиненими, таким, що не відбувся, а відповідно не створили жодних правових наслідків (ч.1 ст.638 ЦК України).

2. Зважаючи на ту обставину, що між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача (ч.1 ст.388 ЦК України).

При цьому такий спосіб захисту є єдиним належним за вказаних обставин та ефективним бо відновлює права власника щодо майна.

3. Задоволення віндикаційної вимоги враховує інтереси позивача як власника спірного нерухомого майна та баланс з правами й інтересами добросовісного набувача, оскільки за обставин, коли позивач втратив майно внаслідок протиправних дій та на підставі неукладених правочинів, права та інтереси позивача переважають інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Відтак суд приходить до переконання про задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат.

Оскільки суд задовольняє майнову вимогу позивача, із відповідача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в сумі 9 350 грн. При цьому суд погоджується із правильністю його розрахунку (80% від максимального розміру), оскільки вартість витребуваного майна становить 1 168 533,08 грн (згідно довідки про оціночну вартість), а позов подано за допомогою системи «Електронний суд».

На підставі викладеного, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0637 га, кадастровий номер 1210100000:02:271:0025, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 9 350 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 )

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 )

Суддя В.І.Цитульський