Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №541/532/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/532/25 Номер провадження 22-ц/814/614/26Головуючий у 1-й інстанції Шатілова Л. Г. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Жаги Едуарда Григоровича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Шатілової Л.Г., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У лютому 2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Жага Е.Г. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03 червня 2024 року о 21 год. 20 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Ноnda Civic д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Гоголя, буд. 106 в м. Миргород Полтавської області, не вибрав безпечної швидкості руху щоб контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Тоуоta Celica д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , котрий рухався попереду.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність, відповідно до ст. 124 КУпАП.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.09.2024 року визнано винним відповідача по справі ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Власником автомобіля Тоуоta Celica, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є ОСОБА_3 .

Відповідно до довіреності серії НСМ 733779 від 17.07.2023 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 експлуатувати та розпоряджатися належним йому автомобілем Тоуоta Celica, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано матеріальної шкоди, яка полягає у пошкодженні задньої частини автомобіля Тоуоta Celica, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 .

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті дорожньо-транспортної пригоди, було складено звіт про незалежну оцінку майна для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ №0410-24 від 26.10.2024 року, в якому зазначено, що ринкова вартість КТЗ, розрахована на дату оцінки, становить 119 381 грн. 93 коп., вартість відновлювального ремонту становить 50 353 грн. 14 коп., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу становить 23 753 грн. 14 коп., також по даним Полтавського РОСЗУ вартість н/г робіт становить: ремонтні роботи - 750 грн., малярні роботи - 800 грн.

Також, позивачем було замовлено оцінку матеріального збитку автомобіля Тоуоta Celica, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість якої становить - 4 500 грн., що підтверджується копією акту прийому-передачі по оцінці транспортних засобів від 30.10.2024 року та копією платіжної інструкції від 13.10.2024 року.

У зв`язку з тим, що відповідач порушив Правила дорожнього руху України, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб Тоуоta Celica, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , тому вважав, що матеріальна шкода в розмірі 50 353 грн. 14 коп., має бути відшкодована відповідачем ОСОБА_2 , відповідно до звіту про незалежну оцінку майна для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ №0410- 24 від 26.10.2024 року. Також, відповідно до акту прийому-передачі по оцінці транспортних засобів від 30.10.2024 року, відповідачем ОСОБА_2 має бути відшкодовано витрати понесені за оцінку матеріального збитку автомобіля в розмірі 4 500 грн.

15 листопада 2024 року, позивачем було подано заяву про страхове відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України з проханням здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо- транспортної пригоди (ДТП) в розмірі 54 853 грн. 14 коп. на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому зазначено, що дана заява вручена МТСБ - 26.11.2024 року.

Також просив стягнути з відповідача 10000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

29.04.2025 року до суду першої інстанції від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Жаги Е.Г. надійшла заява про зміну предмету позову, в якій представник зазначив, що позивачу на момент вчинення ДТП не було відомо, що ОСОБА_2 керував забезпеченим транспортним засобом, і його цивільно-правова відповідальність була зареєстрована ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Вважав, що у деліктному зобов`язанні зобов`язуючими суб`єктами, яке виникло внаслідок ДТП є винна особа (безпосередній заподіювач шкоди) та його страхова компанія – ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у межах ліміту відповідальності. Просив стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в солідарному порядку матеріальну шкоду в розмірі 50353 грн. 1 коп. заподіяну пошкодженням транспортного засобу Тоуоta Celica, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , а також витрати на оцінку матеріального збитку автомобіля в розмірі 4500 грн., відповідно до акту прийому-передачі по оцінці транспортних засобів; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.; понесені витрати на сплату судового збору (а.с. 104-108).

09.07.2025 року до суду першої інстанції від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Жаги Е.Г. надійшла заява про зменшення позовних вимоги.

Зазначив, що 02 липня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надійшли кошти в розмірі 11629 грн. 29 коп. в призначені зазначено: «стр.відшк. ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) зг.довір. від ОСОБА_3 (2715200432) №НСМ 733779 від 17.07.2023 р.». У зв`язку з тим, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виплатила частину страхового відшкодування позивачу в сумі 11629 грн. 29 коп., вважав за необхідне зменшити розмір позовних вимог матеріальної шкоди з 50353 грн. 14 коп. до 38723 грн. 85 коп. (а.с.170-172).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем звіт від 26.10.2024 року не є допустимим доказом, а також те, що законодавством України не передбачено солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 – адвокат Жага Е.Г.

Свою незгоду з вказаним рішенням обґрунтовує тим, що під час ухвалення даного рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та доказам, що знаходяться в матеріалах справи.

На підставі викладеного, просив суд апеляційної інстанції рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2025 рокускасувати та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

До апеляційного суду від Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «ОРАНТА» надійшов відзив в якому страхова компанія просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Жаги Е.Г. на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2025 року залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до ст.. 274 ч.1 п.1 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ст.. 19 ч.6 п.1 ЦПК України – малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 369 ч.1 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи ціну позову, справа апеляційним судом розглядається без повідомлення її учасників.

Відповідно до ст.. 367 ч.1 ЦПК України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 03 червня 2024 року о 21 год. 20 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Гоголя, буд. 106 в м. Миргород Полтавської області, не вибрав безпечної швидкості руху щоб контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Celica, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , котрий рухався попереду. Автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 вересня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 13.09.2024 (а.с.34).

Власником автомобіля Тоуоta Celica, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є ОСОБА_3 .

Відповідно до довіреності серії НСМ 733779 від 17.07.2023 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 експлуатувати та розпоряджатися належним йому автомобілем Тоуоta Celica, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до копії звіту №0410-24 про незалежну оцінку майна: визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ складений ФОП ОСОБА_5 26.10.2024 року за заявою ОСОБА_1 , визначено, що ринкова вартість КТЗ розрахована на дату оцінки 119381,93 грн., вартість відновлювального ремонту 50353,14 грн, значення коефіцієнту фізичного зносу 0,7 вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 23753,14 грн, вартість н/г робіт, рекомендоване 750,00 грн., вартість по даним Полтавського РОС?У малярні роботи 800,00 грн. За виконання робіт замовник сплатив 4500,00 грн (а.с.13-31).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Нормами ст. 979 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Згідно положень ч.3 ст.89 Закону України «Про страхування» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

В свою чергу, відповідно до п.63 ч.1 ст.1 Закону України «Про страхування» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), страховий продукт - умови страхування, які задовольняють визначені потреби та інтереси клієнтів в отриманні страхової послуги.

Відповідно до ст.3, 5, 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі-Закон №1961-IV), (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого - ст.6 Закону№1961-IV(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.9.1 та п.9.2 Закону №1961-IV(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст.29 Закону №1961-IV(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини - ч.2 ст.1166 ЦК України.

Відповідно до ч.1,2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що наданий позивачем звіт ФОП ОСОБА_5 , який проводив оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу не є допустимим доказом.

Зі звіту вбачається, що ФОП ОСОБА_5 в розумінні положень ст.. 72, ч.6 ст. 102 ЦПК України не є експертом, має лише статус оцінювача (спеціаліста), а складений Звіт № 0410-2 не є експертизою.

При цьому у вказаному висновку транспортно-товарознавчого дослідження оцінювача ОСОБА_5 не зазначено, що виконавець обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та що цей звіт підготовлений для подання до суду.

Відповідно до положень постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 442/7080/20 визначився щодо неналежності та недопустимості як доказу звіту про оцінку та висновку суб`єкта оціночної діяльності, які не містять попередження про його попередження про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та не вказано, що такий звіт складено саме для подання до суду: «Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що звіт про оцінку спірного об`єкта разом з висновком, який складений 10 листопада 2020 року ОСОБА 3 не є належним та допустимим доказом у розумінні ЦПК України, оскільки не містить попередження суб`єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, та не вказано, що такий звіт складено саме для подання до суду, що передбачено пунктом п`ятим ст.. 106 ЦПК України».

Також колегія суддів зауважує, що під час проведення вказаного транспортно-товарознавчого дослідження оцінювач ОСОБА_5 не дотримався положень п.5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» щодо виклику на технічний огляд зацікавлених осіб. Технічний огляд оцінювачем ОСОБА_5 проведено лише за участю замовника дослідження, а тому висновок суду першої інстанції стосовно того, що Звіт № 04.10-24 оцінювача ОСОБА_5 не є допустимим доказом є обґрунтованим та таким, що відповідає практиці Верховного Суду.

Стосовно твердження представника позивача щодо солідарної відповідальності відповідача ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» колегія суддів посилаючись на практику Верховного Суду вказує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к зазначено:

«86. Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

87. Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого».

З огладу на викладену позицію Верховного Суду пред`явлення зазначеного позову в солідарному порядку є безпідставним та не відповідає вимогам закону, а висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст. ст.367 ч.1,2,368 ч.1,374 ч.1 п.1,375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Жаги Едуарда Григоровичазалишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 червня 2026 року.

Головуючий суддя О.О. Панченко

Судді С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна