Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №295/12340/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/12340/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/210/26

Категорія ч.1 ст.111-1 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року. Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №295/12340/24 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 20.08.2024 стосовно

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Овруча Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України,

в с т а н о в и в:

зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України, та призначено покарання у виді заборони обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05.09.2023, у ОСОБА_8 , з мотивів ідеологічно-політичних уподобань щодо підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України, виник злочинний умисел на поширення публічних закликів до підтримки дій і рішень держави-агресора - рф, серед невизначеного кола осіб.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, 05 вересня 2023 рок близько 20 год 30 хв, ОСОБА_8 , будучи достовірно обізнаним про факт збройної агресії РФ проти України, зокрема шляхом повномасштабного військового вторгнення, діючи умисно з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед невизначеного кола осіб, перебуваючи у публічному місці в магазині з продажу квітів за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 37, у присутності осіб, які перебували за вказаною адресою, висловив заклики щодо схвалення збройної агресії російської федерації проти України, а саме: «…погодьтесь путін - президент мира и буде президентом України!», «...росія правильно зробила, що напала на Україну», «..все тільки починається, скоро російські військові підірвуть всі мости...», «...українська армія не здатна нас захистити, треба щоб російські війська зайшли та навели порядок в Україні...», чим публічно закликав до підтримки рішень та дій держави - агресора.

Таким чином, ОСОБА_8 , обґрунтовано обвинувачується у тому, що він за викладених вище обставин, діюче умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи громадянином України, публічно закликав до підтримки рішень та дій держави – агресора, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України.

Прокурор ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та доведеності вини ОСОБА_8 , просить вирок суду скасувати, як незаконний, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.111-1 КК України у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 11 (одинадцять) років. В решті вирок залишити без змін. При цьому, зазначає, що судом першої інстанції при ухвалені вироку та призначення ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.111-1 КК України у виді заборони обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування не визначено на який строк указане покарання призначено. Таким чином, Богунського районного суду м. Житомира при ухваленні оскаржуваного вироку від 20.08.2024 не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора в підтримку апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які апеляційні вимоги підтримали, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі.

Як вважає апеляційний суд, викладені прокурором доводи про неправильне застосування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому закону про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.

При цьому, встановлені судом фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.111-1 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються. Судовий розгляд провадження проведено в у спрощеному провадженні на підставі ст.ст.381-382 КПК України.

В свою чергу, санкція ч.1 ст.111-1 КК України за якою ОСОБА_8 притягується до кримінальної відповідальності, передбачає покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років.

Оскаржуваним вироком, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України, разом з цим при призначені покарання за цією статтею у виді заборони обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування - не визначено відповідного строку на який це покарання призначено.

З урахуванням цього, апеляційний суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_8 судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме – не застосовано закон, який підлягає застосуванню, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з огляду на норми п.1 ч.1 ст.413 КПК України.

Неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, відповідно до п.4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.420 КПК України є підставою для скасування вироку у частині призначеного покарання та ухвалення в цій частині нового вироку.

З огляду на наведене, вирок Богунського районного суду м.Житомира від 20.08.2024 відносно ОСОБА_8 підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.409 КПК України з постановленням вироку відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України.

При призначенні ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд враховує ступінь тяжкість вчиненого ним кримінального проступку, його фактичні обставини, особу винного, який є раніше не судимим, обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання - щире каяття, відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, та вважає правильним призначити ОСОБА_8 покарання у відповідних межах санкцій ч.1 ст.111-1 КК України, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на відповідний строк.

На переконання апеляційного суду, саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_8 кримінального проступку і даним про його особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 – задовольнити.

Вирок Богунського районного суду м.Житомира від 20.08.2024 відносно ОСОБА_8 в частині призначення покарання – скасувати.

В цій частині ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.1 ст.111-1 КК України у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 11 (одинадцять) років.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді :