Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №758/6454/22 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6454/22

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, про визнання договорів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

У серпні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів, мотивуючи звернення наступним:

ОСОБА_1 разом з братом ОСОБА_3 були співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частках.

13.07.2022 1/100 частки квартири було відчужено ОСОБА_3 ОСОБА_2 на підставі договору дарування, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В. за №2557 від 13.07.2022 року, індексний номер 64164882. В цей же день приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В. зареєстровано право власності на 49/100 частки квартири АДРЕСА_1 за на підставі договору купівлі-продажу частки квартири за №2558 від 13.07.2022, індексний номер 64165178, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець).

На думку позивача, відповідач ОСОБА_3 продав 49/100 частки квартири АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_2 за невідому вартість, приховавши продаж договором дарування задля обходу переважного права позивача, як співвласника квартири, на купівлю частки.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні рішення у справі.

03.08.2022 позивачем подано клопотання про витребування доказів у третьої особи приватного нотаріуса КМНО Стрельченко О.В.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2022 головуючим суддею у справі було визначено Рибалку Ю.В.

Ухвалою суду від 21.09.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, визначено дату судового засідання та встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 справу передано у провадження судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., оскільки згідно з наказом №4/02-02 від 11.01.2024 суддю Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Рибалку Ю.В. відраховано за штату Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 14.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

26.06.2024 надійшло клопотання адвоката Пічуріна А.А., представника ОСОБА_2 , про відкладення судового засідання, призначеного на 9:00 26.06.2024.

07.09.2024 надійшов відзив, поданий адвокатом Пічуріним А.А. в інтересах відповідача ОСОБА_2

15.04.2025 надійшло клопотання адвоката Пічуріна А.А., представника ОСОБА_2 , про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У судовому засіданні, що відбулося 15.04.2025, у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Пічуріна А.А., про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву було відмовлено. Ухвалою суду вказану заяву по суті залишено без розгляду.

27.05.2025 відбулося судове засідання, у якому було розглянуто клопотання сторін.

Ухвалою суду від 28.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Пічуріна А.А., про виклик в якості свідків для допиту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни (м. Київ, вул. Князя Романа Мстиславича, належним чином засвідчені копії:

- договору дарування, укладеного 13.07.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1 , а також матеріалів реєстраційної справи щодо нотаріального посвідчення такого договору;

- договору купівлі-продажу, укладеного 13.07.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_1 , а також матеріалів реєстраційної справи щодо нотаріального посвідчення такого договору.

15.07.2025 разом з супровідним листом з вих №559 від 07.07.2025 надійшли матеріали реєстраційної справи від нотаріуса КМНО Стрельченко Олени Володимирівни на 55 арк. на вимогу ухвали суду.

21.08.2025 судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача.

02.03.2026 відбулося судове засідання, у якому допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

ІІІ. Виклад позиції учасників справи.

Позиція позивача викладена у тексті позовної заяви.

Відповідно інформаційної довідки КМ КМР «КМ БТІ» від 20.07.2021 згідно з даними реєстрових АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за:

- 2/3 ч. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації 30.09.1996 наказ № 9697, та зареєстрованого в Бюро 02.10.1996 за реєстровим № 491;

- 1/3 ч. ОСОБА_3 ОСОБА_1 в рівних долях на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Київською державною нотаріальною конторою № 4 від 12.09.2003 №1-3162, та зареєстрованого в Бюро 21.10.2003 за реєстровим № 491.

Позивачу стало відомо про те, що 13.07.2022 року відповідачем ОСОБА_3 відчужено відповідачу ОСОБА_2 частку квартири за двома правочинами, зміст яких спрямований на уникнення переважного права на купівлю частки.

13.07.2022 1/100 частки квартири було відчужено ОСОБА_3 ОСОБА_2 на підставі договору дарування, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В. за №2557 від 13.07.2022, індексний номер 64164882 від 13.07.2022.

В цей же день між відповідачами укладено договір купівлі-продажу 49/100 частки квартири АДРЕСА_1 за №2558 від 13.07.2022, індексний номер 64165178 від 13.07.2022, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В.

Позивач про відчуження частки ОСОБА_3 дізнався після оформлення права власності за ОСОБА_2 . При цьому в порушення ч. 2 ст. 362 ЦК України відповідач ОСОБА_3 не повідомив письмово позивача про намір відчуження частки.

На думку позивача, договір купівлі-продажу 1/100 частки квартири від 13.07.2022 є удаваним правочином з метою приховання договору дарування та уникнення переважного права позивача на купівлю частки.

Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_3 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

Відзив на позовну заяву від 07.09.2024, поданий до суду представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Пічуріним Андрієм Анатолійовичем 15.04.2024, залишено без розгляду ухвалою від 15.04.2025 у зв`язку з порушенням процесуальних строків.

У зв`язку з вищезазначеним суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

22.05.2026 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6. подала заяву про розгляд справи без її участі.

З огляду на наведене, із урахуванням наявних в матеріалах справи відомостей щодо належного повідомлення усіх учасників про дату, час та місце розгляду справи, суд ухвалив проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

ІV. Виклад фактичних обставин справи, встановлених судом, та обґрунтування судового рішення на підставі оцінки аргументів учасників справи, норм чинного законодавства та судової практики.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 були співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації 30.09.1996 наказ № 9697, та зареєстрованого в Бюро 02.10.1996 за реєстровим № 491; свідоцтва про право на спадщину, виданого Київською державною нотаріальною конторою № 4 від 12.09.2003 №1-3162, та зареєстрованого в Бюро 21.10.2003 за реєстровим № 491, - у рівних долях, що підтверджується копією інформаційної довідки КМ КМР «КМ БТІ» від 20.07.2021 року КВ-2021 №27953.

Згідно з ч.1, 2 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

У постанові КЦС ВС у справі № 757/14257/19-ц від 05.03.2025 наголошено на тому, що положення про переважне право перед іншими особами на купівлю частки майна, яке знаходиться у спільній власності, стосується лише договору купівлі-продажу майна. На договір дарування положення статті 362 ЦК не поширюються. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 725/4816/19.

На вимогу ухвали суду приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О.В. було надано копію договору дарування 1/100 частки квартири, посвідченого 13.07.2022 за р. № 2557, та договору купівлі-продажу 49/100 частки квартири, посвідченого 13.07.2022 за р. № 2558.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що 13.07.2022 між відповідачами було укладено договір дарування 1/100 частки квартири, за умовами якого:

П. 1: дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар належну дарувальнику на праві власності 1/100 частки квартири АДРЕСА_1 .

П. 4: дар цей сторони оцінюють у сумі 7475 грн. 00 коп.

П. 5: оціночна вартість 1/2 частки квартири, згідно висновку про вартість майна, зробленого 11.07.2022 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ВЕНС ФІН КАПІТАЛ» складає 373 750 грн., з яких 1/100 частки становить 7475 грн. 00 коп.

У той же день, 13.07.2022 між відповідачами було укладено купівлі-продажу 49/100 частки квартири, за умовами якого:

П. 1: продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та сплачує за 49/100 частки квартири АДРЕСА_1 , визначену цим договором грошову суму.

П. 4: за домовленістю сторін продаж 49/100 частки квартири вчиняється за 366 275 грн. 00 коп. Розрахунок між сторонами здійснено до підписання цього договору, оскільки сторони встановили, що умови договору щодо сплати ціни застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення.

П. 5: оціночна вартість 1/2 частки квартири, згідно висновку про вартість майна, зробленого 11.07.2022 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ВЕНС ФІН КАПІТАЛ» складає 373 750 грн., з яких 49/100 частки становить 366 275 грн. 00 коп.

У матеріалах справи наявний витяг з Єдиної бази даних звітів про оцінку про реєстрацію звіту про оцінку майна від 11.07.2022, за яким ринкова вартість 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 становить 373 750 грн.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 357/3132/15-ц, для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.

Верховний Суд у постанові від 28.06.2022 у справі № 757/59416/19-ц виклав правовий висновок, відповідно до якого заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заявник має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

У постанові від 25.07.2018 у справі № 454/2190/15-ц Верховний Суд зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Тобто, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. В такому випадку застосовуються правила, які регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

У постанові КЦС ВС у справі № 441/2039/21 від 05.03.2025 наголошено на тому, що позивач може доводити удаваність укладеного між сторонами договору дарування будь-якими доказами, зокрема відсутністю зрозумілого мотиву такого правочину за відсутності між сторонами дружніх, родинних чи інших особистих відносин. Укладений між сторонами договір (його зміст) має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, адже сторони можуть навмисно укласти договір дарування для приховування факту купівлі-продажу майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц вказувала, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Позивач у справі свою позицію аргументував тим, що між відповідачами насправді було укладено договір купівлі-продажу при оформленні дарування 1/100 частки АДРЕСА_1 .

Із зазначеним суд погоджується, оскільки як вбачається з витягу із Єдиної бази даних звітів про оцінку про реєстрацію звіту про оцінку майна від 11.07.2022, загальна вартість 1/2 частки вказаної квартири становить 373 750 грн, що підтверджено і п. 5 договору дарування 1/100 частки квартири, посвідченого 13.07.2022 за р. №2557, і п. 5 договору купівлі-продажу 49/100 частки квартири, посвідченого 13.07.2022 за р. №2558.

Таким чином, загальна вартість майна, яке міг би отримати ОСОБА_2 при купівлі-продажу 1/2 частки в цілому, дорівнювала б 373 750 грн.

Така ж сума фактично і була сплачена сукупно останнім, оскільки дар згідно договору дарування 1/100 частки квартири, посвідченого 13.07.2022 за р. №2557, оцінено у сумі 7475 грн. 00 коп., а ціна договору купівлі-продажу 49/100 частки квартири, посвідченого 13.07.2022 за р. №2558, - 366 275 грн. 00 коп.

Отже, фактично за обома правочинами відповідач ОСОБА_3 отримав суму коштів у загальному розмірі 373 750 грн, що дорівнює оцінці вартості 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .

Суд враховує, що як встановлено під час розгляду: 1) відповідачі (обдарований та дарувальник) не перебували у родинних відносинах; 2) оскільки на договір дарування положення статті 362 ЦК не поширюються, відповідач ОСОБА_2 набув статусу співвласника без урахування волі позивача у питанні відчуження частки; 3) оцінка дару за договором дарування дорівнює різниці між загальною вартістю 1/2 частки квартири та 49/100 частки квартири, що підтверджує, що фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.06.2022 у справі № 576/564/21 (провадження № 61-19258св21) вказано, що: «якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України). У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України). За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача. Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином».

Таким чином, фактично між відповідачами було укладено два договори купівлі-продажу, за якими відповідач ОСОБА_2 набув право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів (частина перша статті 362 ЦК України).

Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Матеріали справи не містять доказів надсилання ОСОБА_3 письмової пропозиції позивачу ОСОБА_1 на купівлю частки квартири за встановленою в договорі дарування, а пізніше і купівлі-продажу, ціною такого майна, - 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд констатує порушення права позивача як співвласника квартири на переважне право перед іншими особами купівлі частки такої квартири.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої, шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник-продавець зобов`язаний повідомити інших співвласників про намір продати свою частку (частина друга статті 362 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсними договорів дарування 1/100 частки квартири, посвідченого 13.07.2022 за р. №2557, та купівлі-продажу 49/100 частки квартири, посвідченого 13.07.2022 за р. №2558.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (провадження № 12-83гс21) зазначено, що за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути оцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може привести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

При цьому судом враховану допущено позивачем описку у формулюванні позовних вимог (п. 3), оскільки саме по собі скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 64165178 від 13.07.2022 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 47315566 не призведе до відновлення порушених прав позивача у справі, а вимога про визнання недійсним договору дарування вказана у п. 1 позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням аргументів сторін та оцінки доказів у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, про визнання договорів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування на 1/100 частки квартири АДРЕСА_1 , укладений 13.07.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною за реєстровим № 2557.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64164882 від 13.07.2022 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 47315341.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 49/100 частки квартири АДРЕСА_1 , укладений 13.07.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною за реєстровим №2558.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64165178 від 13.07.2022 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 47315566.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідачі:

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, адреса: м. Київ, вул. Князя Романа Мстиславовича, буд. 4.

Суддя О. О. Ковбасюк