Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №757/58253/23-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58253/23-ц

пр. № 2-1953/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до народного депутата України ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила суд визнати незаконною бездіяльність народного депутата України ОСОБА_3 щодо неотримання звернення ОСОБА_4 , направленого рекомендованим листом за № 0311011114968 від 24 жовтня 2023 року на адресу народного депутата України ОСОБА_3 та зобов`язати отримувати рекомендовані поштові відправлення, направлені на його ім`я за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_5 направила на ім`я народного депутата України ОСОБА_3 рекомендований поштовий лист зі зверненням за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак зазначене поштове відправлення було повернуте позивачу з позначкою «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про те, що народний депутат України ОСОБА_6 не забезпечив отримання та розгляд звернення.

Позивач зазначає, що має місце незаконна бездіяльність народного депутата України ОСОБА_3 , який не отримав її звернення, в результаті чого було порушене її конституційне право на звернення.

У зв`язку із наведеним, позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

19 грудня 2023 року до Печерського районного суду надійшла вказана цивільна справа, для розгляду якої, визначено суддю та передано судді Головко Ю.Г., для вирішення питання про прийняття до свого провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

23 квітня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

23 квітня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

04 липня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення.

26 червня 2025 року цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Крижопільського районного суду Вінницької області.

28 листопада 2025 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12 січня 2026 року ухвалою судді Головко Ю.Г. цивільну справу прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02 квітня 2026 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника аппарату суду від 02 квітня 2026 року за № 120,згідно якого головуючим суддею визначено Литвинову І.В.

19 червня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі.

23 червня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо описок, допущених у поясненні позивача та заява про уточнення змісту позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 у засіданні позовну заяву підтримувала в повному обсязі, просила її задовольнити.

Відповідач народний депутат України ОСОБА_2 у засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, заяв/клопотань стосовно розгляду справи до суду не направив.

Суд, заслухавши обґрунтування позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 направила рекомендованим листом за №0311011114968 звернення народному депутату України ОСОБА_2 на адресу: вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008.

Згідно з інформацією, розташованою у пошуковій системі АТ «Укрпошта», рекомендований лист № 0311011114968, з SMS повідомленням про вручення, з рекомендованим повідомленням про вручення, що направлений 24 жовтня 2023 року з відділення поштового зв`язку Київ-110 на адресу народного депутата ОСОБА_2 м. Київ, 01008, надійшов 25 жовтня 2023 року до ВПЗ Київ - 8.

Проте, незважаючи на повідомлення про надходження рекомендованого листа від 24 жовтня 2023 року, ні народний депутат, ні його помічники протягом місяця не прийшли отримати звернення, і поштове відправлення було повернуте позивачу «за закінченням терміну зберігання».

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Реалізація права громадян на звернення здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», зокрема, стаття 1 цього Закону передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Стаття п`ята Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», Апарат Верховної Ради України є органом, що здійснює у Верховній Раді України організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп).

У сфері організаційного забезпечення на Апарат Верховної Ради України відповідно до підпункту 20 пункту 7 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 року № 769 (в редакції Розпорядження Голови Верховної Ради України № 734 від 20 листопада 2014 року) покладається організація прийому громадян, розгляд поданих ними до Верховної Ради України та її органів пропозицій, заяв і скарг, вивчення та узагальнення питань, які порушуються громадянами у зверненнях, внесення пропозицій щодо їх вирішення.

Постановою Верховної Ради України «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20 квітня 2000 pоку № 1678-ІІІ було затверджено структуру Апарату Верховної Ради України, одним із структурних підрозділів якого є Відділ з питань звернень громадян.

У Головному управлінні документального забезпечення Апарату Верховної Ради України діє Відділ службової кореспонденції.

Відповідно до положень пункту 1.3 Порядку роботи із зверненнями громадян в Апараті Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 273 від 11 липня 2016 року, діловодство за зверненнями громадян в Апараті Верховної Ради України ведеться окремо від загального діловодства і покладається на Відділ з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України. У структурних підрозділах Апарату Верховної Ради України діловодство за зверненнями громадян покладається на спеціально визначених для цього працівників.

Як визначено у пункті 1.4 згаданого вище Порядку діловодство за зверненням громадян до народних депутатів здійснюється помічниками-консультантами народний депутат України.

Статтею 1 Закону України «Про статус народного депутата України» визначено, що народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів пункту 13 частини першої статті 24 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат України зобов`язаний розглядати звернення виборців відповідно до вимог та у порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Згідно з пунктами 1.3; 6.1.4; 6.1.5 Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 448 від 25 травня 2006 року, передбачено, що дотримання вимог цього Положення обов`язкове для всіх працівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій, секретаріату коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів апарату Верховної Ради України, а також помічників-консультантів народних депутатів України. Кореспонденція фізичних осіб, що адресована народним депутатам України, відділом службової кореспонденції не реєструється, а розкладається у нерозкритих конвертах по персональним поштовим скринькам народних депутатів України. Рекомендовані листи у нерозкритих конвертах передаються відділом службової кореспонденції за реєстром до відповідного секретаріату комітету Верховної Ради України або депутатської фракції.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про статус народного депутата», народний депутат України відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховній раді України.

Отже у своїй діяльності народний депутат України відповідає лише перед Українським народом і не підзвітний Апарату Верховної Ради України.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з приписами частини першої, другої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, встановлені письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини другої ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною сьомою статті 81 ЦПК України.

Згідно закріплених положень у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, як визначено положеннями частини першої статті 13 ЦПК України.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається, обов`язки народного депутата України чітко передбачені ст. 24 Закону України «Про статус народного депутата України», в обов`язки якого не входить особисте отримання, розкриття та первинний розгляд всієї кореспонденції, що надходить на його адресу.

Зокрема, згідно з статтями 24 та 34 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат реалізує свої повноваження, у тому числі щодо розгляду звернень громадян, переважно через помічників-консультантів та структурні підрозділи Апарату Верховної Ради України.

Таким чином, особиста участь депутата в отриманні кожного поштового відправлення законом не передбачена і не є його обов`язком.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач не надала достатніх доказів того, що саме відповідач народний депутат України ОСОБА_6 вчинив бездіяльність щодо неотримання її звернення, направленого рекомендованим листом, яку слід визнати незаконною, а також не довела порушення свого конституційного права, гарантованого статтею 40 Конституції України.

У зв`язку із наведеним суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання депутата отримувати рекомендовані поштові відправлення, оскільки суд не вправі покладати на народного депутата України додаткових, не передбачених законом обов`язків, що суперечить законодавству України.

Крім того, відповідно до статті 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які посилається позивач, покладається саме на неї. Надані докази, а такі як повідомлення «Укрпошти» та повернутий конверт, підтверджують лише сам факт направлення листа та його повернення, але не містять жодних відомостей про те, що депутат знав про звернення та свідомо відмовився його отримати чи розглянути.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до народного депутата України ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова