Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №755/21491/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/21491/25

Провадження №: 2/755/297/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді: Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд: змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 755/17120/18, та стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання позовної заяви; стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у період з 16.05.2015 по 06.12.2018 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 755/17117/18 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. 09.09.2022 ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , актовий запис № 2129 внесений Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . Прізвище ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу змінила на « ОСОБА_6 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідача народився син - ОСОБА_3 актовий запис про народження № 2488 від 11.08.2015, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві 11.08.2015. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом з матір`ю, і станом по сьогоднішній день вони проживають разом з позивачем. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 755/17120/18 з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 2 500,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 08.11.2018 і до досягнення дитиною повноліття. Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінською К.М. відкрито виконавче провадження від 03.06.2019 ВП № 59259126 про примусове виконання виконавчого листа №755/17120/18, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 31.05.2019. На виконання рішення у справі № 755/17120/18 відповідач щомісячно сплачує позивачу аліменти на утримання дитини в сумі 2500,00 грн. Крім того, відповідач періодично перераховує матері дитини додаткові кошти в розмірі від 500,00 грн. до 1500,00 грн. на місяць на утримання неповнолітнього сина, що слідує з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Гурською О.О. від 09.10.2025.

Позивач зазначає, що загальна сума аліментів - від 2500,00 грн. до 4000,00 грн. в місяць, яку отримує позивач від відповідача на утримання їхнього неповнолітнього сина, є недостатньою для покриття базових потреб дитини з урахуванням віку дитини, для забезпечення гармонійного морального та фізичного розвитку дитини з огляду на наступне. Щомісяця позивач витрачає на продукти, одяг, ліки та дозвілля для неповнолітнього сина ОСОБА_3 близько 12 000, 00 грн. На підтвердження витрат на дитину надаються квитанції за період з березня по жовтень 2025 року, які позивач зберегла, оскільки в переважній більшості остання розраховувалась готівкою. Крім того, позивач піклується про розвиток здібностей дитини, адже син навчається в ліцеї та відвідує додаткові заняття та гуртки, і має позитивну характеристику та відгуки від вчителів, що підтверджується відповідними довідками. Позивач також самостійно оплачує щомісячно регулярні заняття сина: з репетитором математики ФОП ОСОБА_7 з 01.09.2024 року по теперішній час - оплата здійснюється готівкою в розмірі 400 грн. за заняття, тобто 3200, 00 грн на місяць; в театральному гуртку «Гармонія» Ліцею № 128 Дніпровського району міста Києва - оплата здійснюється готівкою в розмірі 300,00 грн на місяць; заняття з робототехніки та програмування вартістю 695,00 грн. за заняття, тобто в середньому 2780,00 грн. на місяць, що підтверджується квитанціями №0.0.3893170728.1 від 18.09.2024, №4230-2853-8165-2580 від 24.03.2025, №715194433599861368.1 від 27.05.2025, №1.88225191.1 від 29.01.2025, №2.332967835.1 від 30.09.2025, №Р24А5024489162D9751 від 26.10.2025, №2.79459987.1 від 05.12.2024. В довідці від 20.09.2025 репетитор з математики ОСОБА_7 зазначає, що ОСОБА_3 займається з нею математикою 2 рази на місяць, гарно засвоює матеріал, мати дитини вчасно оплачує заняття та забезпечує сина необхідними навчальними матеріалами. Зі змісту інформації та характеристики виданої Ліцеєм № 128 Дніпровського району міста Києва від 20.10.2025 вбачається, що дитина має яскраві творчі здібності, із задоволенням бере участь у виставах театру «Гармонія». З довідки від 26.10.2025, виданою ФОП ОСОБА_8 , слідує, що ОСОБА_3 дійсно навчається у школі робототехніки та програмування «Robocode» з 20.10.2024. За навчання сплачує мама ОСОБА_1 у розмірі 695,00 грн. за одне заняття. Разом з тим, позивач сплачує внески в благодійну організацію «Благодійний фонд «Моя рідна школа № 128», де навчається неповнолітній син. Так, за період з вересня по грудень 2025 року позивачем було сплачено внесок у розмірі 1200,00 грн. Таким чином, щомісяця позивач витрачає на харчування, навчання, розвиток, лікування та дозвілля дитини близько 20 000,00 грн. Крім цього, остання самостійно без участі батька дитини придбала для сина мобільний телефон Xiaomi вартістю 10 999,00 грн., ноутбук ASUS TUF вартістю 44 999,00 грн., золотий хрестик зі шнурком вартістю 18 593,00 грн. Також, з метою оздоровлення дитини позивач щороку вивозить дитину на відпочинок на море або в ліс, і, відповідно, самостійно несе витрати на ці поїздки. Так, у період з 03.06.2025 по 08.06.2025 позивач разом з неповнолітнім сином в період літніх канікул перебували на відпочинку в місті Албена в Болгарії. Вартість цієї туристичної поїздки коштувала позивачу 21 083,00 грн, що підтверджується договором доручення на бронювання туристичних послуг №SK03021 від 03.02.2025, додатком № 1 від 03.02.2025 року, актом наданих послуг № NZ05022 від 10.06.2025 року, рахунком на оплату № SK03021 від 03.02.2025 року, квитанцією про оплату № SK03021 від 06.02.2025. З 14.01.2023 позивач з сином проживають в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди квартири № 046 від 14.01.2023. Пунктом 8 договору оренди квартири № 046 від 14.01.2023 визначено, що строк оренди встановлюється з моменту підписання договору та до 13.07.2023, у зв`язку з чим позивач уклала дві додаткові угоди про продовження строку дії договору оренди квартири до 31.12.2025. З 01.01.2025 року вартість оренди квартири становить 11 000,00 грн. за місяць , які сплачує позивач. Отже, позивач одноособово докладає багато зусиль та несе великі фінансові затрати на забезпечення гідного життя сина.

Відповідач не приймає належної участі у вихованні дитини. Суми аліментів, які перераховуються відповідачем, недостатньо для забезпечення життя дитини в повній мірі. Позивачу з відповіді на запит Дніпровського ВДВС у м. Києві КМУ МЮ № 295697306 від 08.10.2025 до Державної податкової служби України за ВП № 59259126 стало відомо, що відповідач станом на сьогоднішній день працює в Акціонерному товаристві «Укртранснафта» та в Товаристві з обмеженою відповідальністю «УТН Безпека», і його доходи за період 2018-2025 роки значно виросли. Для з`ясування фінансового стану відповідача, адвокатом Клименко Я.М. в інтересах позивача були направлені адвокатські запити від 22.10.2025 вих. № 2025/22.10 1, № 2025/22.10-2 до АТ «Укртранснафта» та до ТОВ «УТН Безпека» про надання підтверджуючої інформації щодо працевлаштування Сліпухи Є.С. та нарахування йому заробітної плати. 28.10.2025 АТ «Укртранснфта» було надано відповідь на адвокатський запит зі змісту якої вбачається, що відповідач працює в АТ «Укртранснфта» з 16.03.2021, станом на 27.10.2025 обіймає посаду головного фахівця відділу інформаційної безпеки Департаменту інформаційної, кадрової безпеки та роботи з правоохоронними органами. Наведена інформація підтверджується довідкою АТ «Укртранснфта» № 26-00/375 від 27.10.2025, яка додана до відповіді на запит. З довідки АТ «Укртранснфта» № 26-00/376 від 27.10.2025 про доходи ОСОБА_2 , яка також була додана до відповіді на запит, слідує, що за період з березня 2021 року по вересень 2025 року відповідачу АТ «Укртранснфта» щомісячно виплачувалась заробітна плата. Так, за січень 2025 року відповідачу виплачено заробітну плату в розмірі 41 447,00 грн., за лютий 2025 року - 41 317,41 грн., за березень 2025 року - 47 620,24 грн., за квітень 2025 року - 44 426,20 грн., за травень 2025 року - 47 876,60 грн., за червень 2025 року - 47 620,09 грн., за липень 2025 року- 49 911,73 грн., за серпень 2025 року - 54 057,43 грн., за вересень 2025 року 86 880,07 грн. Загалом за період роботи з березня 2021 року по вересень 2025 року в АТ «Укртранснфта» відповідачем отримано дохід в розмірі 1 985 038,21 грн. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «УТН БЕЗПЕКА» у відповідь на адвокатський запит від 22.10.2025 повідомило, що ОСОБА_2 працює в ТОВ «УТН БЕЗПЕКА» на посаді інженера-електроніка за сумісництвом з 29.11.2024 по даний час та отримує заробітну плату. Так, за грудень 2024 року відповідачу виплачено заробітну плату в розмірі 9 432,50 грн., за січень 2025 року 6 930,00 грн., за лютий 2025 року - 12 474,00 грн., за березень 2025 року - 20 367,69 грн., за квітень 2025 року - 16 585,57 грн., за травень 2025 року - 16 709,00 грн., за червень 2025 року - 16 409,00 грн., за липень 2025 року - 13 175,00 грн., за серпень 2025 року - 13 859,14 грн., за вересень 2025 року - 17 351,19 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «УТН БЕЗПЕКА» про доходи від 28.10.2025 р. № 80 05/286-25. За період роботи з листопада 2024 року по вересень 2025 року в ТОВ «УТН БЕЗПЕКА» відповідачем отримано дохід в сумі 143 638,06 грн.

З вищевикладеного слідує, що фінансовий стан відповідача за останні роки значно покращився, відповідач має щомісячний офіційний дохід, також відповідач не має проблем зі здоров`ям, отже має можливість фінансово забезпечувати свого сина ОСОБА_3 задля його гармонійного фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Таким чином, відповідач має можливість сплачувати більшу суму аліментів на утримання дитини, ніж ту, що була стягнута рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 755/17120/18 в розмірі 2500 грн. щомісячно. Позивач вважає, що для забезпечення найкращих інтересів дитини, із дотримання принципу справедливості щодо рівності батьків в утриманні дитини, аліменти на утримання сина мають бути збільшені шляхом стягнення з відповідача в розмірі від частки його доходу, а саме в розмірі частини із всіх заробітків (доходу), але не менше як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення сином повноліття.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.12.2025 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали відповідач не отримав, а конверт повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Позивачка та її представник копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 03.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

12.12.2025 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання зменшення частки розміру аліментів, у якому відповідач просить врахувати, що в провадженні суду є справа №755/24126/25 за заявою ОСОБА_9 про стягнення з нього аліментів, у зв`язку з чим вважає, що аліменти на 2-х дітей від різних шлюбів нараховуються в розмірі 33% від загального доходу платника аліментів, які діляться порівну між дітьми (по 16,5% на кожну дитину).

23.02.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 до суду надійшли заперечення на клопотання, у який сторона позивача звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що він дійсно є батьком другої дитини, яка народилась від нього та ОСОБА_9 , що ставить під сумнів правдивість наведених фактів. Водночас, відповідачем також не надано суду відповідного наказу або судового рішення у справі № 755/24126/25 про стягнення з нього аліментів на утримання його другої дитини.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.05.2015, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2018 (а.с.12).

Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 11.08.2015 (а.с.11).

Згідно рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 755/17120/18 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 500 грн. 00 коп, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 08.11.2018 і до повноліття дитини (а.с.13-14).

03.06.2019 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінською К.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження провадження про примусове виконання виконавчого листа № 755/17120/18 виданого 31.05.2019 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 500 грн, але не менше 50% прожиткового мінімумум для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 08.11.2018 ідо повноліття дитини (а.с.16).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів складеним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Гурською О.О. від 09.10.2025, у ОСОБА_2 станом 01.10.2025 заборгованість - 29907, 73 грн. (а.с.15).

Згідно відповіді на запит №: 295697306 від 08.10.2025, до Державної податкової служби України, ОСОБА_2 , як фізична особа, яка отримує доходи від податкового агента, мав нарахований дохід за період роботи в АТ «Укртранснфта» з 2021 року по 2025 рік в розмірі 1 985 038,21 грн. (а.с.28-31).

Згідно відповіді на запит №: 295697306 від 08.10.2025, до Державної податкової служби України, ОСОБА_2 , як фізична особа, яка отримує доходи від податкового агента, мав нарахований дохід за період роботи в ТОВ «УТН БЕЗПЕКА» з 2024 року по 2025 рік в сумі 143 638,06 грн. (а.с.28-31).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

З Єдиного державного реєстру судових рішень, з отриманням відомостей за повним доступом, судом встановлено що, судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/24126/25 від 11.12.2025 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09.12.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За умовами ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з положеннями статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, проте, згоди щодо добровільного порядку здійснення свого обов`язку між позивачем та відповідачем не досягнуто.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10.10.2023 у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.02.2014 № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30.06.2020, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23.05.2022 у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

За правилами ст. 191 СК України лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а збільшення/зменшення розміру аліментів, зміна способу їх стягнення відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 344/10971/16-ц.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 04.08.2020 у справі № 489/100/18 наголошує, що аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2018 у справі №755/17120/18, у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З урахуванням вимог ч.3 ст. 181 СК України, позивачка наділена правом на звернення до суду з вимогами про зміну способу стягнення аліментів, в даному випадку з твердої грошової суми на частку від доходу батька дитини. В той же час, суд враховує, що на утриманні відповідача наявна малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч.5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

З огляду на викладене, враховуючи, що з відповідача вже стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини на підставі судового наказу Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/24126/25 від 11.12.2025 в розмірі частки заробітку відповідача, вимоги позивачки про зміну способу стягнення аліментів, підлягають частково задоволенню, а саме суд вважає за можливе змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2018, шляхом стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, оскільки стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки його заробітку (доходу), призведе до стягнення з відповідача частини його доходу, в той час, якполовина заробітку (доходу) платника аліментів, з урахуванням вимог ст. 183 СК України, стягується на трьох і більше дітей.

При цьому, суд також враховує, що посилання позивача на понесення нею витрат на утримання дитини, що пов`язані з оплатою репетиторів, занять в гуртках, відпочинку, купівлі телефону, ноутбуку, не можуть враховуватись судом при визначені розміру аліментів на утримання дитини, оскільки за своїм змістом такі витрати можуть бути віднесені до додаткових витрат, підстави та порядок стягнення яких регулюється ст. 185 СК України.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 968,96 грн, від сплати якого позивачка була звільнена відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на оплату професійної правової допомоги, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених судових витрат на оплату правничої допомоги позивачем до суду надано: договір про надання правової допомоги від 15.10.2025 № 2025/34 укладений між адвокатським бюро «Яни Клименко» в особі керівника Клименко Яни Миколаївни та ОСОБА_1 ; ордер на надання правничої допомоги № 2041330; платіжну інструкцію № 766282510243799673 від 15.10.2025 за сплату юридичних послуг у розмірі 8 000 грн., та інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 5778606 ВІД 03.11.2025 за оплату послуг за договором про надання правової допомоги № 2025/34 від 15.10.2025 у розмірі 8 000 грн.

Згідно п.1.1 Договору виконавець зобов`язується надавати клієнтові правову допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями останнього, а клієнт зобов`язується оплатити послуги та фактичні витрати виконавця в обсязі на умовах передбачених цим Договором.

Згідно п.3.1 Договору встановлює що розмір гонорару, який має сплатити клієнт, визначається згідно актом приймання-передачі послуг, в якому зазначається перелік та обсяг наданих виконавцем послуг. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.

Згідно п. 3.5 виконавець зобов`язаний після фактичного надання послуг підготувати і передати клієнту акт приймання-передачі послуг. При цьому, сторони домовились, що акт може складатися за будь-який період часу та включати в себе всі послуги, які були надані виконавцем клієнту протягом відповідного періоду часу.

Згідно п.3.7 строки оплати наданих послуг та компенсації понесених витрат за супровід судової справи виконавцем узгоджується сторонами окремо в Додатковій угоді до цього Договору за результатами судового рішення.

Таким чином, враховуючи наведене, встановлені судом під час судового розгляду обставини понесення витрат на правничу допомогу, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу не є обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутній акт, або інший документ, який підтверджував би обсяг виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги. Крім того, відсутня додаткова угода яка встановлює оплату наданих послуг та компенсацію витрат за супровід судової справи, також в договорі не визначено яка саме сума має бути сплачена за надання вказаних послуг.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 181, 182, 183, 184, 191, 192 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 12. 76-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2018, шляхом стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: