Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №755/8665/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8665/26

Провадження №: 3/755/3657/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Курило А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, яка працює в гімназії №66, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 12 травня 2026 року, приблизно о 16 годині 30 хвилини, керуючи транспортним засобом Chery Jaggi, номерний знак НОМЕР_1 , рухалася Дарницькою площею, 1 у місті Києві, та передала керування транспортним засобом своєму синові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у подальшому керував транспортним засобом по вулиці Раїси Окіпної, 9 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується показником спеціального технічного засобу - Alcotest «Drager» 6820, прилад ARJL 0258, test 4413, результат – 2.42 ‰ (проміле).

Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.9 «г» Правил дорожнього руху України.

У судове засідання ОСОБА_1 не з?явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Зокрема, оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України (сторінці Дніпровського районного суду міста Києва).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом закріплена у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з її положень не може тлумачитися як таке, що надає право займатися діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на скасування чи обмеження визнаних прав і свобод у більшому обсязі, ніж передбачено Конвенцією.

Приписи КпАП України, зокрема стаття 268 цього Кодексу, визначаючи коло процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, не містять положень, що дозволяли б ухилятися від явки до суду. Зазначена особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та сприяти судовому розгляду в межах строків, визначених статтею 38 КпАП України.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки воно за своєю природою потребує регулювання державою (рішення ЄСПЛ у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Отже суд вжив усіх необхідних заходів для повідомлення особи та забезпечення її явки в судове засідання тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, картки обліку адміністративного правопорушення, копії акту огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП, пояснень учасників ДТП, довідки armor, оптичний диск DVD-R, — дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 251 КпАП України, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об?єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені долучені до протоколів про адміністративні правопорушення відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд визнає наявний у справі відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КпАП України і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КпАП України.

Положеннями ст. 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 «г» Правил дорожнього руху України, водію забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту. Отже, ОСОБА_1 повинна знати Правил дорожнього руху України та їх виконувати. Крім того, ст.68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статтею 130 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) поліцейських, зафіксованого на DVD-R диску, установлено, що ОСОБА_1 передала керування транспортним засобом своєму синові ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат – 2.42 ‰ (проміле).

Крім того, матеріали справи містить направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де вказано, що у ОСОБА_2 встановлено стан алкогольного сп`яніння, результат – 2.42 ‰ (а. с.6).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Велика палата ЄСПЛ постановила, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання автомобілів потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізував право керувати транспортними засобами, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади та їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

Відповідно до ст. 10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала їх настання.

Статтею 245 КпАП України передбачено ряд завдань провадження, серед яких: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а також враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Окрім цього, згідно зі ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Також ч.1 ст.307 КпАП України передбачено, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження — не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи особи або за місцезнаходженням її майна в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 30, 33, 34, 40-?, 130 ч.1, 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КпАП України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення до виконання зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Андрій КУРИЛО