Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №485/248/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/248/26

Провадження №2-о/485/29/26

РІШЕННЯ

іменем України

30 червня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання Камінського Б.О.,

учасників справи – заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Снігурівка в залі суду справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Горохівська сільська рада Баштанського району Миколаївської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

установив:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В обґрунтування заяви заявник зазначав, що проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 як чоловік та жінка без укладання шлюбу з 1977 року. Проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного сумісного проживання вони вели господарство, мали спільний бюджет, робили ремонт, покращували благоустрій спільного проживання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Посилаючись на викладені обставини та те, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу йому необхідно для оформлення спадщини, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення заяви просив встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період часу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 16 лютого 2026 року постановила: відкрити окреме провадження у вказаній справі; витребувати докази у справі.

Пояснення учасників справи

Заявник у судовому засіданні підтримав заяву, просив суд її задовольнити з підстав зазначених у заяві з урахуванням уточнень. Пояснив, що у 1973 році познайомився з ОСОБА_2 . Працюючи в радгоспі ОСОБА_3 у 1974 році отримала будинок у с.Промінь, який згодом був оформлений на нього. З 1977 року почали проживати як чоловік та жінка за адресою: АДРЕСА_1 . З ними разом проживала донька ОСОБА_4 , донька від першого шлюбу ОСОБА_3 , згодом в них народився син ОСОБА_5 . У будинку разом робили ремонт, провели газ, вони разом займалися його благоустроєм. Він та діти займалися похованням дружини. Офіційно шлюб за життя ОСОБА_3 так і не зареєстрували.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

Представник ОСОБА_6 надав заяву, в якій просив справу розглянути у відсутність представника заінтересованої особи, щодо задоволення заяви не заперечують /а.с.25/.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Заслухавши заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, фотознімки, суд дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.6/.

З свідоцтва про право власності на нерухоме майно убачається, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_2 /а.с.15/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим Снігурівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) /а.с.7/.

З довідки №416/01-02-30/25 від 09 грудня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 01 жовтня 1977 року по день своєї смерті, виписана, знята з реєстраційного обліку в вересні 2024 року як померла. Разом з нею за вказаною адресою на момент її смерті проживав та був зареєстрований з ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 /а.с.11/.

Після смерті ОСОБА_2 було заведено спадкову справу №219/2025.

09 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 /а.с.33/.

Завідувач Снігурівської державної нотаріальної контори Коваль Ю.В. листом №942/01-16 від 09 грудня 2025 року роз`яснила ОСОБА_1 про те, що він може бути закликаний до спадкоємців у порядку ст.1264 ЦК України, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, роз`яснено право звернення до суду з відповідною заявою /а.с.10/.

З відповіді №138/21.4-28 від 25 лютого 2026 року Снігурівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України слідує, що в архіві відділу відсутній актовий запис про шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.29/.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу №00058952514 слідує, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , з 22 січня 1972 року, шлюб розірвано на підставі рішенням суду Снігурівського району Миколаївської області про розірвання шлюбу від 20 жовтня 1975 року /а.с.81-82/.

Отже суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували в зареєстрованих шлюбах.

Заявником надані спільні фотознімки з ОСОБА_2 , на знімках зображена родина з дітьми.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні надав показання про те, що ОСОБА_3 була його сусідкою з 1972 року в с.Промінь. ОСОБА_3 отримала будинок у радгоспі. ОСОБА_9 є її чоловік, вони подружжя. ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та діти проживали у будинку. ОСОБА_9 ремонтував будинок. Він був вчителем в місцевій школі. Діти ходили до школи. Батьки приходили до школи за дітьми. ОСОБА_3 поховав чоловік ОСОБА_9 та діти.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надала показання про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 односельчани. ОСОБА_9 був чоловіком ОСОБА_3 . ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали разом у будинку. ОСОБА_9 разом з дітьми поховав свою дружину.

Норми права та мотиви їх застосування судом

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 в справі № 369/16486/18.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Факт спільного проживання заявника з ОСОБА_2 у період з 1977 року по 22 вересня 2024 року, однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Так, надані докази, зокрема показання свідків, спільні фотознімки, довідка, підтверджують факт спільного проживання заявника з ОСОБА_2 , виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, піклування чоловіка та жінки один про одного.

З матеріалів справи не вбачається на етапі розгляду заяви про встановлення зазначеного юридичного факту, що існує спір про право.

Статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві положення» СК України цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Кодекс про шлюб та сім`ю України (далі – КпШС України ), який був чинним до 01 січня 2004 року, не містив норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Таким чином, враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з урахуванням наведених вище норм СК, суд приходить до висновку про встановлення факту того, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у період з 01 січня 2004 року до 22 вересня 2024 року однією сім`єю як чоловік та жінка, а тому заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.76,81,258,259,265,273,293,294,315,319 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа- Горохівська сільська рада Баштанського району Миколаївської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період часу з 01 січня 2004 року до 22 вересня 2024 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30 червня 2026 року.

Суддя О.П.Бодрова