Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №489/410/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/410/26

Номер провадження 2/489/1048/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач 1), ОСОБА_3 (далі-відповідач 2) про скасування арешту нерухомого майна

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовом про скасування арешту нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . ОСОБА_2 є донькою померлої ОСОБА_4 . В свою чергу ОСОБА_2 є матір`ю позивача. Після смерті ОСОБА_4 позивач та відповідач ОСОБА_2 своєчасно звернулися до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Нотаріус надав позивачу роз`яснення щодо оформлення спадщини, в якому зазначено, що є записи в реєстрі про арешти на нерухоме майно.

Позивачу відомо, що ОСОБА_4 не мала ніяких боргів. Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі 2-217/2010 в забезпечення позовних вимог накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 . У зв`язку з наявністю вказаного обтяження позивач не може зареєструвати право власності на квартиру у встановленому порядку.

З цих підстав просила суд скасувати арешт квартири за адресою: АДРЕСА_2 , суб`єкт обтяження: ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження 9649665, дата реєстрації: 23.03.2010, підстава обтяження: ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.03.2010, справа №2/217/2010, реєстратор: друга Миколаївська державна нотаріальна контора; скасувати арешт всього нерухомого майна, власник ОСОБА_4 , номер обтяження 10105184, дата реєстрації 04.08.2010, підстава обтяження постанова Ленінського відділу ДВС Миколаївського МУЮ про арешт майна боржника АА 742205 від 04.06.2010; скасувати арешт всього нерухомого майна, власник ОСОБА_4 , номер обтяження: 10942945, дата реєстрації 16.03.2011, підстава обтяження постанова Ленінського відділу ДВС Миколаївського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2011.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, просили суд розглядати справу за їх відсутності, вимоги підтримують.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_4 , що підтверджуєтьсяСвідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 16.09.2024 №00047000000.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 . Після її смерті заведено спадкову справу №56/2024. З заявою про прийняття спадщини після її смерті звернулася ОСОБА_1 . Матеріали спадкової справи також містять заповіт ОСОБА_4 від 22.01.2024, яким вона все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Приватним нотаріусом Дворецькою О.М. надано позивачу роз`яснення, що відносно майна померлої ОСОБА_4 є існуючі арешти.

Згідно з Свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 28.05.1991 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належить 78/10000 квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з листом КП ММБТІ від 26.12.2025 право власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 28.12.2012 зареєстровано за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.12.2024 на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт (№9649665) на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.03.2010 у справі №2/217/2010 (власник ОСОБА_4 ); також накладено арешт (№10105184) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.06.2010 Ленінського ВДВС; та арешт №10942 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №б/н від 03.03.2011 на все нерухоме майно ОСОБА_4 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.03.2010 у справі №2/217/2010 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.04.2010 у справі №2/217/2010 позов ОСОБА_3 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 15850 грн. в рахунок виконання основного зобов`язання за договором позички від 31.03.2008 та 475,50 грн. в рахунок 3% річних за період з 25.04.2008 по 25.04.2009, а всього 16325 грн.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до довідки Відділу реєстрації актів цивільного стану від 31.05.2008.

Згідно з листом Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління МЮУ від 27.02.2026 виконавчий документ щодо виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва №2/217/210 до відділу не надходив. Виконавче провадження про стягнення заборгованості за договором позики, а також виконавче провадження щодо накладення арешту як заходу забезпечення позову у відділі не відкривалося та на виконанні не перебуває.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 391 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2ст. 321 ЦК України).

В ст. 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 344/12223/19 від 05.10.2022).

Згідно з ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яку ратифіковано Україною 17.07.1997 та яка набрала чинності для України 11.09.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, зняття арешту з майна боржника здійснюється на підставі постанови державного (приватного) виконавця, судового рішення та з підстав передбачених цією статтею.

Як встановлено судом, у виконавчому проваджені позивач не був боржником.

Позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_4 , тому звернення до суду в порядку позовного провадження є належним способом захисту його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 5 цієї статті державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно має бути свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Арешт на спадкове майно було накладено органом виконавчої служби у 2010 році, на даний час відомості про виконавче провадження відсутні, що підтверджується позицією Інгульського ВДВС у м. Миколаєві, однак арешт, накладений на майно боржника, продовжує бути чинним.

На теперішній час наявність цих обтяжень (арешту) перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті його бабусі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позов задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , суб`єкт обтяження: ОСОБА_4 , реєстраційний номер обтяження 9649665, дата реєстрації: 23.03.2010, підстава обтяження: ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.03.2010, справа №2/217/2010, реєстратор: Друга Миколаївська державна нотаріальна контора.

Скасувати арешт всього нерухомого майна, власник - ОСОБА_4 , номер обтяження 10105184, дата реєстрації 04.08.2010, підстава обтяження - постанова Ленінського відділу ДВС Миколаївського МУЮ про арешт майна боржника АА 742205 від 04.06.2010.

Скасувати арешт всього нерухомого майна, власник ОСОБА_4 , номер обтяження: 10942945, дата реєстрації - 16.03.2011, підстава обтяження постанова Ленінського відділу ДВС Миколаївського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2011

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , р.н., РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_5 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.06.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв