Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №477/48/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 477/48/26

Провадження № 1-кп/489/689/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

30 червня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12025152230000535 від 16.10.2025

за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, офіційно не одруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

ОСОБА_3 06.10.2025 приблизно о 09:00 год (точний час у ході судового розгляду не встановлено), переслідуючи умисел, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи конституційне право особи на недоторканність житла та іншого володіння, згідно зі ст. 30 Конституції України, усвідомлюючи відсутність законних підстав, що дозволяли б йому проникнути на територію домоволодіння, без згоди законного володільця, зайшов на територію подвір`я домоволодіння АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_5 , де через незачинені двері проник у будинок, тим самим незаконно проникнув до житла особи.

В цій частині судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив незаконне проникнення до житла особи, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 162 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 06.10.2025 близько 09:15 год (більш точного часу в ході удового розгляду не встановлено), перебуваючи в домоволодінні АДРЕСА_1 , належному ОСОБА_5 , на столі в одній із кімнат виявив банківську картку банку АТ КБ «Приватбанк» - банківський рахунок НОМЕР_1 , видану на ім`я ОСОБА_5 . Перебуваючи у вказаному домоволодінні, у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на таємне заволодіння офіційним платіжним документом, а саме: банківською карткою, належною ОСОБА_5 . Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння офіційним документом - банківською карткою, ОСОБА_3 , шляхом вільного доступу, таємно викрав банківську картку банку АТ КБ «Приватбанк» - рахунок НОМЕР_1 , що відповідно до Закону України «Про інформацію», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківських рахунків, з метою використання в особистих корисливих цілях. В подальшому, ОСОБА_3 , маючи при собі банківську картку АТ КБ «Приватбанк» - рахунок НОМЕР_1 , видану на ім`я ОСОБА_5 , покинув домоволодіння АДРЕСА_1 .

В цій частині судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 357 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 06.10.2025 після викрадення банківської картки АТ КБ «Приватбанк» - рахунок НОМЕР_1 , переслідуючи корисливий мотив, маючи при собі викрадену платіжну банківську картку, належну ОСОБА_5 , вирішив викрасти грошові кошти, які знаходяться на вказаному банківському рахунку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє на цей час.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами з банківського рахунку, ОСОБА_3 06.10.2025, діючи в умовах воєнного стану, близько 09:30 год прибув до магазину ПП «Куликова», розташованого за адресою: вул. Центральна, 35 в с. Шевченко Миколаївського району Миколаївської області. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 за допомогою викраденої ним раніше платіжної банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , здійснив оплату за здійснені придбання, чим заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 на загальну суму 1894,93 грн.

В наступному, продовжуючи реалізацію умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілого, 06.10.2025 близько 10:00 год ОСОБА_3 прибув до магазину ПП «Самобранка», розташованого за адресою: вул. Героїв України, 28 в с. Шевченко Миколаївського району Миколаївської області. Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілого, ОСОБА_3 за допомогою викраденої ним раніше платіжної банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , здійснив оплату за здійснені придбання, чим заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 на загальну суму 1014,00 грн.

Крім того, 07.10.2025 в близько 07:00 год ОСОБА_3 , продовживши реалізацію умислу на викрадення грошових коштів ОСОБА_5 , прибув до магазину ПП «Куликова», розташованого за адресою: вул. Центральна, 35 в с. Шевченко Миколаївського району Миколаївської області. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 за допомогою викраденої ним раніше платіжної банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , здійснив оплату за здійснені придбання, чим заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 на загальну суму 813,52 грн.

Також, 07.10.2025 близько 07:20 год ОСОБА_3 , продовживши реалізацію умислу на викрадення грошових коштів ОСОБА_5 , прибув до магазину ПП «Самобранка», розташованого за адресою: вул. Героїв України, 28 в с. Шевченко Миколаївський район Миколаївська область. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 за допомогою викраденої ним раніше платіжної банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , здійснив оплату за здійснені придбання, чим заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 на загальну суму 525 грн.

Крім того, продовжуючи реалізацію умислу на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 , 08.10.2025 близько 08:17 год ОСОБА_3 , перебуваючи біля банкомату, розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 2а, шляхом зняття, заволодів грошовими коштами потерпілого на суму 200 грн, а 08.10.2025 аналогічним шляхом, близько 08:45 год, перебуваючи біля банкомату, розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру 21, шляхом зняття грошових коштів, заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 на загальну суму 5000 грн. Таким чином, діючи з єдиним умислом на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 9447,45 грн.

В цій частині судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, детально розповів про обставини вчинених кримінальних правопорушень по кожному епізоду. З потерпілим ОСОБА_5 обвинувачений знайомий, вони проживають поруч та інколи разом вживають алкогольні напої. 05.10.2025 обвинувачений у ОСОБА_5 вдома вживали алкогольні напої. Зранку 06.10.2025, близько 9:00 год, ОСОБА_3 прийшов до ОСОБА_5 , кликав його, але останній не вийшов, тому ОСОБА_3 зайшов до його будинку без дозволу, двері були відчинені. Господаря вдома не було. Банківська карта і телефон лежали на столі чи на трюмо в тій же кімнаті, де вони напередодні вживали алкогольні напої. Обвинувачений взяв карту й телефон. У магазинах ПП «Куликова» та ПП «Самобранка» придбав продукти харчування, сигарети, корм курям та інше. Розраховувався карткою потерпілого, оскільки раніше ОСОБА_5 неодноразово давав обвинуваченому свою картку, щоб той купив йому продуктів, тому пароль ОСОБА_3 був відомий. 06.10.2025 обвинувачений до потерпілого більше не повертався, карту й телефон не повернув. Через два дні ОСОБА_3 поїхав до м. Миколаїв, купити собі ліки, для чого двічі знімав готівку в банкоматах на ринку «Колос» та на площі Перемоги. На час розгляду справи в суді повернув 2000 грн. Хотів відшкодувати всю суму викраденого, але ОСОБА_5 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, тому сусіди сказали, що кошти краще повернути за рішенням суду. Банківську картку й телефон віддав поліції, коли ті приїхали до нього. Обвинувачений розкаюється у вчиненому, висновки для себе зробив, просив вибачення у потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та вважає можливим розглянути справу на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. Обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений вчинив два кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії кримінальних проступків та одне, яке відноситься до тяжких злочинів, не має негативної характеристики, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, має інвалідність третьої групи.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття у скоєному (яке виразилось у засудженні своїх дій та вибаченні перед потерпілим)часткове відшкодування спричинених збитків (у присутності слідчого потерпілий написав розписку про отримання від обвинуваченого 2000 грн).

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, визнання вини, часткове відшкодування шкоди потерпілому, наявності двох обставин, що пом`якшують покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, враховуючи позицію державного обвинувача з приводу покарання, яке необхідно призначити особі, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України, покарання у виді обмеженні волі в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України, покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України, та призначенням остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі. Вказані вид та міра покарання, на переконання суду, є необхідними й достатніми для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд враховує суспільну небезпечність вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, а також дані про його особу. ОСОБА_3 не має негативної характеристики, свою вину визнав, щиро розкаявся, частково відшкодував завдану потерпілому шкоду, є особою з інвалідністю. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання та застосування до нього ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_5 подав цивільний позов про стягнення з обвинуваченого завданих збитків у розмірі 9447,45 грн.

Обвинувачений факт завдання шкоди визнав. Вже повернув 2000 грн, про що суду надано відповідну розписку. Мав намір повернути решту, але потерпілий був у стані сильного алкогольного сп`яніння.

Відповідно до положень ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

За ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи те, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень доведена, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню на суму 7447,45 грн, яка ще не відшкодована обвинуваченим, оскільки частину коштів останній компенсував, що підтверджується розпискою потерпілого про отримання 2000 грн.

Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати на проведення експертиз.

Отже, з ОСОБА_3 необхідно стягнути в дохід держави витрати за проведення товарознавчої експертизи №СЕ-19/115-25/17508-ТВ у розмірі 3565,60 грн.

Питання про речові докази підлягають вирішенню на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись статтями 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України – у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 1 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактична адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ) грошові кошти в сумі 7447,45 грн (сім тисяч чотириста сорок сім грн 45 коп.) в рахунок відшкодування майнової шкоди.

У задоволенні решти вимог цивільного позову – відмовити.

Речові докази:

- банківську картку № НОМЕР_2 та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A10» - вважати повернутими ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в сумі 3565,60 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Запобіжний захід до ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1