Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №489/4912/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/4912/26

Провадження № 3/489/1012/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 червня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Валігурський Г.Ю., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №674355 від 24.05.2026 ОСОБА_1 інкримінується, що він 24.05.2026 о 15:25 у м. Миколаєві по вул. Комінтерну в районі буд. 34 керував транспортним засобом ВАЗ 2110-1, н.з. НОМЕР_2 , при цьому був позбавлений права керування терміном на три роки, чим порушив п. 2.1.а. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту – ПДР).

Працівником поліції в протоколі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за вказаною в протоколі адресою місця проживання, розміщенням оголошення на сайті судової влади. Також вказану особу додатково повідомлено на вказаний в протоколіномер телефону шляхом направлення СМС повідомлення.

Вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Законодавством (КУпАП) встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення справи щодо неї полягає в активній участі в її розгляді і недопущенні зловживань наданими правами.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов?язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. При цьому, до суду повернувся конверт зі зворотним повідомленням, з повісткою про виклик до суду (№ відправлення R067189511873) із довідкою Укрпошти, згідно якої «адресат відсутній за вказаною адресою».

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №674355 від 24.05.2026 складений у присутності ОСОБА_1 , з його текстом він ознайомлений без будь-яких пояснень та копію отримав. Отже, особі, яка притягується до адміністративної відповідальності було відомо про існування судового провадження відносно неї, проте вона не вжила належних дій, щоб дізнатись про стан провадження, зокрема не з`явилась до суду для отримання судової повістки. Заяв та клопотань від ОСОБА_1 , в тому числі про зміну місця проживання, до суду не надходило.

З огляду на викладене, суддею не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду для розгляду справи, а тому вважаю за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останнього.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, суддя дійшов наступних висновків.

До адміністративної справи були додані наступні докази, які досліджені під час розгляду справи, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №674355 від 24.05.2026, в якому викладено обставини інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- довідку УПП в Миколаївській області від 25.05.2026, згідно якої ОСОБА_1 отримував (має) посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_3 видане 26.09.2001;

- довідку УПП в Миколаївській області від 25.05.2026, згідно якої транспортний засіб ВАЗ 21101, н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 ;

- довідку УПП в Миколаївській області від 25.05.2026, згідно якої ОСОБА_1 протягом року 26.12.2025 вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №6417060 від 26.12.2025 притягувався до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн;

- постанову серії ЕНА №6417060 від 26.12.2025, якою ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн, у зв`язку з керуванням транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами на 1 рік;

- постанову Інгульського районного суду міста Миколаєва від 09.12.2025 по справі №489/8800/25 за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;

- постанову Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26.02.2026 по справі №489/715/26 за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу ;

- відео-файли з нагрудних відео-реєстраторів поліцейських, за змістом яких: зафіксовано як поліцейський пропонує чоловіку який стоїть на дорозі біля авто пройти огляд в медичному закладі та в подальшому зафіксовано проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я.

Згідно з п. 2.1 "а" ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 24.05.2026 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування терміном на три роки.

Оглядом доданого до протоколу відеофайлу встановлено, що він взагалі не містить фіксації обставин що відбулись 24.05.2026, з яких можливо встановити що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (його зупинку працівниками поліції).

Так з оглянутого доданого до справи відеофайлу встановлено, що працівник поліції звертаючись до особи, який стоїть біля автомобіля, пропонує йому пройти огляд в медичному закладі, на що останній погоджується та в подальшому зафіксовано проходження цієї особу огляду у закладі охорони здоров`я.

Водночас з вказаного відеофайлу не встановлено обставин керування транспортним засобом ОСОБА_1 у вказані в протоколі дату та час, також не встановлено чи пов`язаний огляд особи у закладі охорони здоров`я з керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом.

Отже, доданий до справи відеозапис не підтверджує обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Інших доказів, які б дозволяли дійти висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 24.05.2026 до протоколу про адміністративне правопорушення не надано.

Як визначено положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Таких доказів матеріали даної справи не містять.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, наведене під час розгляду справи вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Зазначене є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 247, 252, 265, 280, 283, 291, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя Г.Ю. Валігурський