Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №148/1780/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1780/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами спрощеного позовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом розглянувши в письмовому проваджені в м. Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що в електронному військово-обліковому документі помітив запис: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Національної поліції: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП; Дата звернення: 20.02.2026».

В подальшому 25.05.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста позивач подав відповідачу заяву, в якій зазначив, що не оспорюю допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

28 травня 2026 року через електронний кабінет призовника військовозобов`язаного, резервіста, позивач отримав постанову № R551717 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 28 травня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн.

Як зазначено в постанові за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційні підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення, так у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних резервістів зазначено, що відповідач звернувся до Національної поліції з приводу допущеного порушення 20 лютого 2026 року, отже, саме цю дату слід вважати днем виявлення відповідачем вчиненого правопорушення.

Строк притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі про адміністративне правопорушення мав обчислюватися з 20 лютого 2026 року по 20 травня 2026 року.

Накладаючи на позивача адміністративне стягнення 28 травня 2026 року, відповідач діяв після закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, тобто з порушенням приписів пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, отже, і з порушенням приписів статті 279-9 КУпАП.

Він був зобов`язаний винести постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення, але відповідач не врахував цього, наклавши на позивача адміністративне стягнення поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим приписи частини 7 статті 38, пункту 7 частини 1 статті 247, статті 279-9 КУпАП, отже, діяв протиправно.

Просить визнати протиправною та скасувати постанову № R551717 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 28 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань понесені судові витрати.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Положеннями ст. 159 КАС України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Однак відповідно до частини 4 вказаної статті неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.

Від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Із змісту відзиву вбачається, що представник відповідача позовні вимоги не визнає та зазначає, що відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № P/2/127 від 14.05.2025, військовозобов`язаний громадянин ОСОБА_1 повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте виклик проігнорував та у зазначену в повістці дату, час та місце не прибув, тим самим порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Враховуючи зазначене, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було направлено звернення до органів, що входять до системи поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Громадянин ОСОБА_1 проігнорувавши виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючи поважних причин для неприбуття, не прибувши у встановлений законодавством строк, своєю бездіяльністю, порушив абз. 2 п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 «Про оборону України», абз. 1, 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Користуючись спрощеним порядком розгляду справи, громадянин ОСОБА_1 25.05.2026 подав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту:

«Повідомляю, що мною допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Факт вчинення мною адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності.

Підписанням цієї заяви підтверджую, що я ознайомлений зі статтею 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України.»

За результатом розгляду заяви, 28.05.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №R551717 про накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідають нормам Закону, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Із аналізу зазначеного вище вбачається, що сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів та виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Суд зауважує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду (абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно пункту 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 (далі - Порядок №1487).

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).

Абзацом 5 п. 79 Порядку № 1487 передбачено, що організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 1 п. 1 Правил військового обліку визначено, що військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 8 п. 1 Правил військового обліку передбачено, що у випадку зміни персональних даних щодо місця проживання та місця перебування, номеру засобів зв`язку та адреси електронної пошти (п. 7 та 7-1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів"), повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Вказане положення Правил військового обліку кореспондує обов`язку визначеному в Законі № 2232-XII.

Так, згідно ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Згідно з приписами п. 3 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Зокрема, стаття 210 та стаття 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентують відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Зазначені приписи закону кореспондуються з Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, відповідно до п. 56 якого Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для внесення інформації про порушення позивачем правил військового обліку стала неявка позивача за викликом до ТЦК та СП, чим порушено вимоги абз. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та п. 24 Порядку № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до матеріалів справи міститься розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № P/2/127 від 14.05.2025, адресоване голові Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, про здійснення оповіщення явки військовозобов`язаного громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 90.00 год. 04.06.2025 для уточнення своїх персональних даних.

Також міститься повідомлення Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 26.05.2025 за № 849, адресоване начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення повістки рекомендованим повідомленням ОСОБА_1 ..

Повістка направлена 23.05.2025 поштовим зв`язком «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та з повідомленням про вручення, на зареєстровану/задекларовану адресу військовозобов`язаного ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Громадянин ОСОБА_1 проігнорувавши виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючи поважних причин для неприбуття, не прибувши у встановлений законодавством строк, своєю бездіяльністю, порушив абз. 2 п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 «Про оборону України», абз. 1, 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Невиконання обов`язків, визначених в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законі України «Про військовий обов`язок та військову службу», зокрема, неявка до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначену дату, час та місце, становить собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Згідно частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, правопорушення, яке вчинив громадянин ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовників відносяться, зокрема відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII) та відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 9 № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Водночас, відповідно до п. 5 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Порядок № 559) військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Пунктом 8 Порядку № 559 регламентовано, що військово-обліковий документ в електронній формі містить відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності), зокрема відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення.

Відтак, з огляду на те, що додаток "Резерв" містить відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності) щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення, то, відповідно, такі відомості вносяться і до самого Реєстру.

Тобто, законодавство не містить вказівки на те, що статус "Порушення правил військового обліку" може бути облікований лише у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210, ст. 210-1 КУпАП України.

Більше того наявність такого статусу у військово-обліковому документі законодавчо не ототожнена із фактом притягнення особи до адміністративної відповідальності, а носить інформаційний характер.

Отже, у разі порушення військовозобов`язаним мобілізаційного законодавства або правил військового обліку, за результатом реалізації своїх повноважень, передбачених ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», орган ведення Реєстру вносить інформацію про недоліки виконання військового обов`язку у запасі до Реєстру, про що військовозобов`язаний може дізнатися засобами мобільного додатку «Резерви-», що прямо випливає із зазначеного вище пункту 45 Положення про Державний вебпортал електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони.

Таким чином, інформація про порушення правил військового обліку, внесена ІНФОРМАЦІЯ_4 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і яка відображалася у громадянина Табана у мобільному додатку «Резерв + » внесена на законних підставах.

Так, відповідно до статті 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Користуючись спрощеним порядком розгляду справи, громадянин Табан 25.05.2026 подав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту:

«Повідомляю, що мною допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Факт вчинення мною адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності.

Підписанням цієї заяви підтверджую, що я ознайомлений зі статтею 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України.»

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.05.2026, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 28.05.2026 було винесено постанову №R551717 про накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 17000,00 гр..

Щодо посилання позивача на частину дев`яту статті 38 КУпАП, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що строк притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі про адміністративне правопорушення мав обчислюватися з 20 лютого 2026 року по 20 травня 2026 року, оскільки днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення, так у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних резервістів зазначено, що відповідач звернувся до Національної поліції з приводу допущеного порушення 20 лютого 2026 року, отже, саме цю дату слід вважати днем виявлення відповідачем вчиненого правопорушення.

Закон розмежовує день вчинення правопорушення та день його виявлення. Саме тому частина дев`ята статті 38 КУпАП містить дві самостійні часові межі: три місяці з дня виявлення та один рік з дня вчинення.

День виявлення правопорушення не може визначатися автоматично лише за календарним фактом звернення уповноваженого органу до Національної поліції. Для виявлення адміністративного правопорушення необхідним є встановлення уповноваженою посадовою особою конкретних фактичних обставин щодо конкретної особи, які свідчать про наявність ознак складу адміністративного правопорушення.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що саме 20.02.2026 року відповідач установив факт невиконання позивачем обов`язку з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних, оформив або мав об`єктивно достатні дані для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення щодо нього.

А саме після отримання заяви позивача ОСОБА_1 надіслану через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, що останній не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, уповноважена особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 28 травня 2026 року розглянувши справ про адміністративне правопорушення, щодо позивача з підстав передбачених ст. 279-9 КУпАП виніс постанова № R551717 по справі про адміністративні правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, оскільки під час розгляду справи встановив, що за результатом вивчення відомостей та реєстрові інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних я резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом № ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційні підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про обороні мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Таким чином постанова № R551717 винесена 28.05.2026 року, тобто протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення з дотримання відповідачем строків, визначених частиною дев`ятою статті 38 КУпАП.

Суд вважає необхідним зазначити, що порушень з боку відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які б давали підстави вважати вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП недоведеною або суттєві порушення процесу під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, що призвели до неправильного вирішення справи, порушення прав позивача, в судовому засіданні не встановлено.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, залишивши оскаржувану постанову без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 139, 143, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 268, 279 , 280, 293 КУпАП, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Дамчук