Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №146/220/26 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Суд: Томашпільський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 15 червня 2026 р.

Справа: №146/220/26

Суддя: Пилипчук О. В.

Справа № 146/220/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. смт Томашпіль Вінницької області

Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12026025200000003 від 2 лютого 2026 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Березівка, Чернівецького району Вінницької області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, депутатом, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС та учасником бойових дій не являється, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_4 1 лютого 2026 року біля 14.00 год. перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 під час словесної суперечки з донькою ОСОБА_5 діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком своєї правої руки по голові останньої, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця лобу. Вказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вчинене ОСОБА_4 суспільно небезпечне винне діяння суд кваліфікує за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом та допитом потерпілої ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 а також оглядом характеризуючих даних щодо особи обвинуваченого, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

По суті пред`явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив наступне. В лютому 2026 року його дружина з дочкою ОСОБА_5 поїхали в селище Крижопіль провідати тітку. Через деякий час він телефонував до них однак ті трубки не брали. Він зателефонував до тітки і та йому повідомила, що дружина з дочкою не встигли на електричку, тому не повернулися вчасно додому. Дружина та дочка трубки не брали та не пояснювали чому вони так затрималися.

На наступний день дружина та дочка повернулися додому, та після їх повернення в них сталася суперечка, в ході якої він висловлювався нецензурними словами до дружини та дочки. В ході суперечки він вдарив дочку ОСОБА_5 один раз долонею або кулаком, точно не пам`ятає, в область голови.

Зазначив, що під час даної сварки був випивший, алкогольні напої вживав напередодні.

Дана подія сталася в будинку АДРЕСА_1 .

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позицій.

Потерпіла ОСОБА_5 підтвердила суду обставини вчинення кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті, пояснила, що вона з матір`ю та сином ОСОБА_6 поїхали в селище Крижопіль до тітки. Коли поверталися назад додому то не встигли на електричку, тому додому приїхали на наступний день.

Приїхавши додому в село Комаргород, вони зайшли до хати та залишили там сумки з речами, після чого вона пішла до магазину.

Біля магазину вона бачила свого батька ОСОБА_4 який стояв з іншим чоловіком.

Повернувшись додому вона приготувала дитині поїсти та в той час коли вона годувала дитину повернувся батько, який був випивший. Батько сів на диван та почав щось розказувати. Далі виникла суперечка через те, що потерпіла сказала батьку, що пора іти на роботу та заробляти гроші, а не сидіти в неї на шиї на дитячу пенсію.

В ході даної суперечки батько схопився з дивану та вдарив її кулаком в голову. Дитина побачивши це злякалася та почала плакати. Далі вона взявши дитину вийщла на подвір`я та зателефонувала до соціальної служби та в поліцію.

На даний час претензій будь-якого характеру до обвинуваченого немає. Щодо міри покарання просила суворо не карати.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне правопорушення мало місце за встановлених обставин, останній винуватий у його вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної статті.

Мотиви призначення покарання.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. (ч.2 ст. 4 КК України).

Відповідно до ст.8 ч.1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Пом`якшуючою обставиною, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючою обставиною, згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 2012 року, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, згідно характеристики виданої Комаргородським старостинським округом характеризується негативно, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, думку потерпілої, яка не має претензій до обвинуваченого та приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе при призначенні йому покарання у виді громадських робіт.

Витрати у кримінальному провадженні та речові докази відсутні.

Підстав для застосування запобіжних заходів, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили – не обирати.

В умовах дії воєнного стану відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Згідно ст.ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua