Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №131/351/26 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/351/26

Провадження № 2/131/230/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 р.м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шелюховського М.В.,

за участю секретаря судового засідання Курман Ю.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, належним на праві власності шляхом стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив усунути перешкоди які чинить ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 належними йому на праві власності за рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року в цивільній справі № 131/1736/24 коштами в національній валюті в сумі 510324,49 грн., та коштами в іноземній валюті в сумі 1477,49 євро, що знаходяться на рахунках ОСОБА_2 , НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 відкритих відповідачкою в національній валюті та на рахунку НОМЕР_4 відкритому відповідачкою в іноземній валюті (ЄВРО) в АТ КБ «Приватбанк», шляхом стягнення безпідставно утримуваної нею суми заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року в цивільній справі №131/1736/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя було вирішено заявлений позов задовольнити, яким вирішено питання про поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 та 1/2 частки між сторонами спільно нажитого майна житлового будинку з господарськими будівлями та двох земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і за кожним із сторін визнано право власності на ці частки в об`єктах нерухомості. Крім того, цим же рішенням суду було вирішено поділити в рівних долях, тобто на 1/2 та 1/2 частки між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 кошти, що знаходяться на відкритих ОСОБА_2 рахунках в АТ КБ «Приватбанк», тобто на слідуючих рахунках цього банку в національній валюті: НОМЕР_1 - 166322,47 грн.; НОМЕР_2 - 349000,24 грн.; НОМЕР_3 - 505326,28 грн., та визнати в цих рахунках за ОСОБА_1 право власності на кошти в загальній сумі 510324,49 гривень та за відповідачкою ОСОБА_2 право власності на кошти в загальній сумі 510324,50 гривень в порядку їх розподілу між ними на 1/2 та 1/2 частки. Також визнано за ОСОБА_1 в порядку розподілу на 1/2 та 1/2 частки на валютному рахунку НОМЕР_4 з залишком коштів 2955,18 ЄВРО, що знаходяться в АТ КБ «Приватбанк», право власності на 1477,49 євро, а також за відповідачкою ОСОБА_2 в порядку їх розподілу на 1/2 та 1/2 частки на валютному рахунку НОМЕР_4 з залишком коштів 2955,18 ЄВРО, що знаходяться в АТ КБ «Приватбанк», право власності на 1477,50 євро.

Дане рішення суду від 10 липня 2025 року набрало законної сили 01 жовтня 2025 року, а тому ОСОБА_1 8 грудня 2025 року звернувся з письмовою заявою до АТ КБ «Приватбанк» з проханням перерахувати на рахунок ОСОБА_1 кошти за рішенням суду, на що йому банком письмово було відмовлено та зазначено, що дані кошти підлягають стягненню в порядку передбаченому нормативними актами, що регулюють здійснення виконавчого провадження, тобто відповідно до вимог ст.ст. 3, 48 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі двох виконавчих листів від 12 лютого 2026 року виданих Іллінецьким районним судом Вінницької області про визнання права власності ОСОБА_1 на 510324,49 грн., що знаходяться на рахунках відкритих ОСОБА_2 у вітчизняній валюті в АТ КБ «Приватбанк» та про визнання мого, ОСОБА_1 права власності на 1477,59 Євро в іноземній валюті на валютному рахунку ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 , 24 лютого 2026 року звернувся з відповідними заявами до Іллінецького відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області про стягнення вищевказаних сум коштів з рахунків ОСОБА_2 як боржника на рахунки ОСОБА_1 відкриті в цьому ж банку як стягувача, однак дані виконавчі листи разом з іншими матеріалами 25 лютого 2026 року були йому повернені головним державним виконавцем Максименком О.В. без прийняття до виконання, оскільки як зазначено в повідомленнях ДВС рішення суду на підставі якого видані виконавчі листи не передбачає заходів примусового виконання, тобто стягнення вищевказаної суми грошей на користь ОСОБА_1 в примусовому порядку.

Відповідачка ОСОБА_2 незважаючи на те, що на вищевказану суму коштів визнано моє право власності, вже тривалий період з моменту набуття законної сили рішенням суду і по даний час чинить йому перешкоди в користуванні та розпорядженні його коштами і сама безпідставно користується його коштами що знаходяться на її рахунках та відмовляє йому в добровільному порядку перерахувати на його рахунки вищезазначену суму коштів, що зумовлює його звернутись в суд про усунення перешкод в користуванні його майном шляхом стягнення даної суми коштів в примусовому порядку, оскільки його право власності на дані кошти підлягає захисту адже воно не визнається ОСОБА_2 , а установа банку, тобто АТ КБ «Приватбанк» на його письмове звернення також йому відмовляє в перерахуванні на його рахунки належної йому на праві власності суму коштів, а тому дані кошти в порядку усунення перешкод в користування належної йому на праві власності сумою грошей, а саме: - 510326,28 грн. та 1477,49 євро, що перебувають на рахунках відкритих ОСОБА_2 . В АТ КБ «Приватбанк» підлягають стягненню з ОСОБА_2 на його ОСОБА_1 користь в судовому порядку.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою суду від 25 березня 2026 року у справі відкрито провадження, у порядку загального позовного провадження.

28 квітня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на неналежний спосіб захисту позивачем свого права, вказує, що якщо рішення суду про визнання права власності на 1/2 коштів, але не вказано стягнути, виконавчу службу слід ініціювати стягнення на основі цього рішення, а вразі потреби, звертатись за роз`ясненням рішення суду, тому на підставі цього відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовільнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Допитаний в судовому засіданні свідок головний державний виконавець Іллінецького відділу ДВС Максименко О.В. пояснив суду, що до ДВС надійшли виконавчі листи по справі №131/1736/24 по примусовому виконанню та заява про стягнення коштів. Виконавчі листи повернули без виконання, оскільки у виконавчих листах не було заходів примусового виконання. Оскільки ДВС не відкривало виконавчого провадження, тому до суду за роз`ясненням не звертались.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача та свідка, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року в цивільній справі №131/1736/24(а.с. 8-12) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя було ухвалено позов задовольнити. Визнано жилий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , земельну ділянку, що знаходиться по цій же адресі площею 0,1000 га кадастровий номер 0521210100:05:002:0516, земельну ділянку площею 0,0990 га за цією ж адресою, кадастровий номер 0521210100:05:002:0517, а також грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих відповідачем ОСОБА_2 в АТ КБ «Приватбанк» спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в жилому будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , що позначений в технічній характеристиці як: жилий будинок - «А», веранда - «а», «Б» - сарай, «б» - сарай, «В» - літня кухня, В/під - погріб, «Г» - гараж, «Д» - убиральня, №1 - ворота з хвірткою, №2 - огорожа, №3 - ганок з козирком, а також право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0521210100:05:002:0516 та на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,0990 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521210100:05:002:0517. Поділено в рівних долях, тобто 1/2 та 1/2 частки між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 кошти, що знаходяться на відкритих ОСОБА_2 рахунках в АТ КБ «Приватбанк», тобто на слідуючих рахунках цього банку в національній валюті: НОМЕР_1 - 166322,47 грн; НОМЕР_2 - 349000,24 грн; НОМЕР_3 - 505326,28 грн. та визнано в цих частках за ОСОБА_1 право власності на кошти в загальній сумі 510324,49 гривень та за відповідачкою ОСОБА_2 право власності на кошти в загальній сумі 510324,50 гривень в порядку їх розподілу між ними на 1/2 та 1/2 частки. Також визнано за ОСОБА_1 в порядку розподілу на 1/2 та 1/2 частки на валютному рахунку НОМЕР_4 - з залишком коштів 2955,18 євро, що знаходяться в АТ КБ «Приватбанк», право власності на 1477,59 євро, а також за відповідачкою ОСОБА_2 в порядку їх розподілу на 1/2 та 1/2 частки на валютному рахунку НОМЕР_4 - з залишком коштів 2955,18 євро, що знаходяться в АТ КБ «Приватбанк», право власності на 1477,59 євро.

12.02.2026 року Іллінецький районний суд Вінницької області видав виконавчі листи (а.с.23,27) у справі №131/1736/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позивач звертався до банку та до ДВС для отримання коштів у примусовому порядку, однак вирішити виконання рішення суду не представилось за можливе.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 08.12.2026 року (а.с.14) він звертався до керівника Іллінецького відділення АТ КБ «ПриватБанк» для прийняття до виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 10.07.25 р. у цивільній справі №131/1736/24, однак отримав відповідь від АТ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251205/63482 від 02.01.2026 року(а.с.18), що виконання судового рішення підлягає виконання в порядку передбаченому Законом та іншими нормативними актами, що регулюють здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до заяв ОСОБА_1 від 24.02.2026 року (а.с.20,24) він звертався до Іллінецького відділу ДВС у Вінницькій області з проханням прийняти до виконання виконавчі листи Іллінецького районного суду від 12.02.2026 року у справі №131/1736/25, однак отримав повідомлення від Іллінецького відділу ДВС у Вінницькій області від 25.02.2026 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання (а.с.22,26).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 (а.с.67) він звернувся до ОСОБА_2 з вимогою повернути йому в добровільному порядку суму коштів, що йому належить на праві власності, в іншому випадку він для розв`язання спору звернеться до суду щодо стягнення коштів.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що оскільки відповідачка добровільно не перераховує йому кошти, у позивача виникли труднощі з приводу користування майном.

Таким чином, оскільки відповідачка фактично перешкоджає позивачу користуватися вищезазначеними коштами, тим самим своїми діями порушує право позивача на вільне користування належним йому майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України.

В силу ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та ч. 1 ст. статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння і користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 належать грошові кошти на праві спільної часткової власності подружжя.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 80, 89 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем не було добровільно передано грошові кошти, що поділені між подружжям та відповідач зняла кошти з рахунків, що унеможливлює їх примусове виконання.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач здійснює перешкоди ОСОБА_1 у праві користування коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі викладеного, суд дослідивши та оцінивши у сукупності матеріали справи та надані в судовому засіданні пояснення сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та доведеними, відповідач створює позивачу перешкоди у праві користування коштами, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно утриманої суми коштів.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити про особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті, що визначені у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV .

Відповідно до частини третьої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи убачається, що, ухвалюючи рішення у справі, Іллінецький районний суд визначив суму боргу в гривнях та в іноземній валюті. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 391, ст. ст.264,265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, належним на праві власності шляхом стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Усунути перешкоди які чинить ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 належними йому на праві власності за рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року в цивільній справі № 131/1736/24 коштами в національній валюті в сумі 510324,49 грн., та коштами в іноземній валюті в сумі 1477,49 євро, що знаходяться на рахунках ОСОБА_2 , НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 відкритих відповідачкою в національній валюті та на рахунку НОМЕР_4 відкритому відповідачкою в іноземній валюті (ЄВРО) в АТ КБ «Приватбанк», шляхом стягнення безпідставно утримуваної нею суми заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 510324,49 грн. (п`ятсот десять тисяч триста двадцять чотири гривні сорок дев`ять копійок), а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1477,49 євро (одна тисяча чотириста сімдесят сім євро сорок дев`ять євроцентів).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5860,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий, адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: