Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №916/1955/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1955/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Кеніг Юлії Олександрівни

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПОРТОВИК”

про стягнення 150 000 грн

До суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Кеніг Юлії Олександрівни до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “ПОРТОВИК” про відшкодування шкоди у розмірі 150000 грн, завданої затопленням орендованого позивачем приміщення, з яких – 93205 грн основного боргу, 137,89грн 3% річних та 56657,11грн моральної шкоди.

Ухвалою від 19.05.2026 позов залишено без руху.

19.05.2026 позивач подав докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.05.2026 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідань. Відповідачу встановлено строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ст. 251, 252 ГПК України) подати до суду відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копії статутних та реєстраційних документів; для подання заперечень встановити строк 5 днів від дня отримання відповіді на відзив.

Крім того, суд звернув увагу відповідача на необхідність зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст. 6 ГПК України.

Відповідач отримав ухвалу 02.06.2026, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

28.05.2026 до суду надійшла заява відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки позов підписано особою, яка не є адвокатом та не діє в порядку самопредставництва.

Крім того, 28.05.2026 до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. У відзиві відповідача посилається на те, що не отримував доказів усунення недоліків позовної заяви. Також відповідач зазначає, що:

- у нього відсутні договори з позивачем, а також з власником приміщення, яке орендує позивач,

- позивач не зазначив в позові, що ним надсилалась претензія, на яку відповідач надіслав відмову від 03.05.2026,

- позивачем не доведено 4 елементів господарського правопорушення, що є необхідним для стягнення шкоди,

- 15.03.2026 близько 19 години голова ОСББ Морозов В.В. отримав повідомлення про аварійну ситуацію – протікання води і повідомив про це диспетчерську службу КП «Ізмаїлводоканал». Отримавши відмові від комунального підприємства, голова прибув на місце події для вжиття заходів, залиття сталося через побутове засмічення стояка твердими предметами з боку мешканців вищих поверхів, що виключає вину відповідача,

- Наданий позивачем акт від 16.03.2026 відповідач вважає неналежним доказом, оскільки в договорі оренди зазначено адресу об`єкта оренди пр. Незалежності 87/А, а в акті про залиття зазначено пр .Суворова 87, але в м. Ізмаїл немає проспекта Суворова, він перейменований,

- - в акті про залиття зазначено, що приміщення перебуває в оренді у ФОП Кеніг Ю.О. та ФОП Кеніг Р.Л., але договір оренди, який додано до позову свідчить, що він укладений саме з ФОП Кеніг Ю.О.,

- позивач оцінює ремонт в 62376грн на підставі дефектного акта ФОП Гагауз С.М., але оцінка збитків майна відповідно до ст. 7, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» здійснюється виключно сертифікованими суб`єктами оціночної діяльності, яким ФОП Гагауз С.М. не являється,

- наданий до позову рахунок ФОП Каранжова С.В. на суму 30829грн не свідчить про те, що позивач реально поніс ці витрати,

- нарахування позивачем 3% річних та моральної шкоди відповідач вважає безпідставним.

Суд зауважує, що згідно з ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зробив цього, тому позивач звільняється від надіслання відповідачу документів поштою.

Крім того, суд в ухвалі про відкриття провадження у справі зазначив, що ціна позову в даній справі менше 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу закону, тобто її не треба визнавати малозначною.

Згідно з ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Позовна заява підписана представником позивача - Димченко К.Г. , повноваження якого підтверджуються довіреністю від 03.04.2026.

З огляду на викладене, Димченко К.Г. має право бути представником позивача та відповідно має право підписати позовну заяву.

01.06.2026 позивач подав клопотання про повернення без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України заяви відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки відповідач не має електронного кабінету.

Згідно з ч. 4 ст. 170 ГПК України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

З огляду на викладене, суд повертає без розгляду заяву відповідача про залишення позову без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України, оскільки відповідач не має електронного кабінету.

Відповідно до ч. 10 ст. 165 ГПК України, суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Оскільки відповідно до ч. 10 ст. 165 ГПК України суд має право, а не зобов`язаний, то суд приймає до розгляду відзив.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Фізична особа-підприємець Кеніг Юлія Олександрівна (далі - Позивач) є орендарем приміщення площею 88,2 кв м за адресою: АДРЕСА_1 згідно Договору оренди № 1 від 01 жовтня 2025 р. між ФОП Драгановою С.В. та ФОП Кеніг Ю.О.

В п. 2.1 договору зазначено, що приміщення передається під розміщення магазину-кафетерія орендаря.

Згідно з п. 3.1 договору термін оренди з 01.10.2025 по 30.09.2027.

Позивач є фізичною особою-підприємцем згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2010090000000000379 від 19.07.2022 р.

Позивач зазначає, що поверхом вище над орендованим приміщенням знаходиться квартира АДРЕСА_2 .

За поясненнями позивача, Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі водовідведення (каналізації) від 16.03.2026 року встановлено, що у період з 15 по 16 березня 2026 внаслідок засмічення внутрішньобудинкової каналізаційної системи, відбулося залиття (затоплення) нечистотами Залитого приміщення з боку квартири АДРЕСА_2 .

Факт затоплення зафіксовано Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі водовідведення (каналізації) від 16.03.2026 року, складено комісією у складі:

ОСОБА_1 - підприємець, орендар затопленого приміщення;

ОСОБА_2 - підприємець, орендар затопленого приміщення;

ОСОБА_3 - свідок, сусідка;

ОСОБА_4 - слюсар-сантехнік;

Тимченко Є.Б. - свідок, керівник відділення Нової пошти № 9.

Позивач зазначає, що на складення зазначеного Акта також був запрошений та повідомлявся, але не з`явився - представник ОСББ «ПОРТОВИК» Віталій МОРОЗОВ.

Однак, доказів запрошення представника відповідача до матеріалів справи позивач не надав.

В акті від 16.03.2026 зазначено, що внаслідок проникнення каналізаційних стоків із другого поверху до Залитого приміщення було завдано шкоди як майну Фізичної особи - підприємця Кеніг Ю.О., так і внутрішньому оздобленню приміщення, а саме у торговому залі пошкоджено стелю, стіни, торговельне обладнання, електроприлади, освітлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідач вважає, що саме ОСББ (в даному випадку відповідач) має забезпечувати належний санітарний і технічний стан спільного майна.

Отже, на думку позивача, у залитті Залитого приміщення та спричиненні мені матеріальних збитків наявна вина Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОРТОВИК», та наявний безпосередній причинний зв`язок між бездіяльністю ОСББ «ПОРТОВИК», яка виразилася у незабезпеченні належного стану внутрішньобудинкової каналізаційної системи та наслідками, у вигляді залиття Залитого приміщення.

З метою здійснення ремонту залитого приміщення Позивач замовила оцінку пошкоджень та вартості ремонту з будівельними та допоміжними матеріалами у ФОП Гагауз С.М.

Згідно Дефектним актом ФОП Гагауз С.М. від 20.03.2026 р. та кошторисом до нього поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 87/А після залиття становить 62376,00 грн.

Позивач зазначає, що згідно рахунку на оплату № 49 від 20.03.2026 р. ФОП Каражов С.В. витрати на купівлю товару для ремонту становлять 30829,00 грн.

Також по факту залиття приміщення магазину позивач звернулась до поліції.

Так, із листа Ізмаїльського районного відділу поліції представнику позивача (а.с. 3) вбачається, що 15.03.2026 о 20год 44 хв прибув наряд на виклик зі служби « 102» на адресу м. Ізмаїл пр. Незалежності (Суворова), 87, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по факту залиття магазину з другого поверху. У заявниці ФОП Кеніг Ю.О. відібрано пояснення. Перевіркою матеріалів було встановлено, що в діях вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, тому рекомендовано звернутись до суду з метою відшкодування збитків.

Позивач зазначає, що надіслав відповідачу претензію від 24.03.2026, де вимагав сплатити 93205грн збитків в семи денний строк з дня отримання претензії, а відповідач отримав претензію 28.04.2026 відповідно до поштового повідомлення.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини

Позивач надав суду розрахунок заборгованості станом на 15.05.2026 р., в якому зазначено, що сума заборгованості за період з 28.04.2026 р. по 15.05.2026 р. становить 93342,89 грн., в тому числі:

- 93205,00 грн. - основна сума заборгованості;

- 137,89 грн. – 3% річних.

Також позивач просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 56657,11 грн.

Загальна сума, яка підлягає відшкодуванню на думку позивача становить - 150 000,00 гри. (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.).

У відзиві відповідач заперечує проти позову і посилається на те, що:

- у нього відсутні договори з позивачем, а також з власником приміщення, яке орендує позивач,

- позивач не зазначив в позові, що ним надсилалась претензія, на яку відповідач надіслав відмову від 03.05.2026,

- позивачем не доведено чотирьох елементів господарського правопорушення, що є необхідним для стягнення шкоди,

- 15.03.2026 близько 19 години голова ОСББ Морозов В.В. отримав повідомлення про аварійну ситуацію – протікання води і повідомив про це диспетчерську службу КП «Ізмаїлводоканал». Отримавши відмові від комунального підприємства, голова прибув на місце події для вжиття заходів, залиття сталося через побутове засмічення стояка твердими предметами з боку мешканців вищих поверхів, що виключає вину відповідача,

- Наданий позивачем акт від 16.03.2026 відповідач вважає неналежним доказом, оскільки в договорі оренди зазначено адресу об`єкта оренди пр. Незалежності 87/А, а в акті про залиття зазначено пр .Суворова 87, але в м. Ізмаїл немає проспекта Суворова, він перейменований,

- - в акті про залиття зазначено, що приміщення перебуває в оренді у ФОП Кеніг Ю.О. та ФОП Кеніг Р.Л., але договір оренди, який додано до позову свідчить, що він укладений саме з ФОП Кеніг Ю.О.,

- позивач оцінює ремонт в 62376грн на підставі дефектного акта ФОП Гагауз С.М., але оцінка збитків майна відповідно до ст. 7, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» здійснюється виключно сертифікованими суб`єктами оціночної діяльності, яким ФОП Гагауз С.М. не являється,

- наданий до позову рахунок ФОП Каранжова С.В. на суму 30829грн не свідчить про те, що позивач реально поніс ці витрати,

- нарахування позивачем 3% річних та моральної шкоди відповідач вважає безпідставним.

Розглянувши позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В Цивільному кодексі України міститься визначення поняття збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .

При розгляді справ суд виходить з того, що ЦК України закріплено загальний принцип повного відшкодування збитків, що випливає з ч. 3 ст. 22, котрою визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитки, як правило, не є санкцією зазделегіть визначеного розміру, їх відшкодування передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачено законом. Головне - це те, щоб у результаті правопорушення у потерпілого суб`єкта дійсно виникли збитки. При чому обов`язок їх відшкодування настає не тільки у разі невиконання різних договірних зобов`язань, а й при порушенні (обмеженні) державними органами й іншими учасниками господарських відносин прав власності чи інших майнових прав, що охороняються законом, інших порушень прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Під відшкодуванням збитків у повному обсязі слід розуміти відшкодування потерпілому всієї вартості усіх видів збитків, передбачених законом та договором. Тобто, повинні відшкодовуватися у повному розмірі як реальні збитки, так і упущена вигода, передбачені в ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Таким чином, під відшкодуванням збитків не у повному обсязі необхідно розуміти звільнення порушника за законом або договором від обов`язку відшкодовувати кредиторові будь-який із складових елементів збитків, перерахованих у ст. 22 ЦК України, певним їх граничним розміром чи іншим прямим чи опосередкованим способом.

Виходячи з аналізу правозастосовної практики, при розгляді господарськими судами відповідної категорії спорів береться до уваги наступне .

1. ЦК України закріплює як загальне правило відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, у повному розмірі, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо нормами, що регулюють той чи інший вид договірного зобов`язання встановлено, що за порушення договору відшкодовуються збитки, то таке відшкодування має здійснюватися у повному розмірі, якщо інше не встановлено договором.

3. Якщо нормами ЦК чи іншого закону, що регулюють той чи інший вид договірного зобов`язання, взагалі не передбачено за його порушення відшкодування збитків, необхідно керуватися загальними положеннями зобов`язального права, які закріплюють принцип відшкодування збитків у повному обсязі.

При цьому не слід змішувати поняття збитків і шкоди. Остання може бути матеріальною і нематеріальною. Збитки є матеріальною шкодою, яка характеризується зовнішніми (фізичними) та внутрішніми (якісними) змінами майнової бази суб`єкта господарювання. Тому збитки в господарських відносинах – це завжди вартісний (грошовий) вираз майнової шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністью) одного учасника таких відносин іншому.

Інакше кажучи, це дійсний і об`єктивний факт, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають чи не підлягають за законом збитки відшкодуванню.

Відшкодуванню шкоди присвячена Гл. 82 ЦК України. Згідно зі ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є:

- наявність шкоди. За відсутності цього не виникають і самі деліктні зобов`язання. Наявність шкоди і її розміри доводить потерпілий ;

- протиправність дій того, хто завдав шкоду.

За загальним правилом, шкода, заподіяна правомірними діями, відшкодуванню не підлягає, якщо інше не встановлене законом (до таких винятків відноситься, наприклад, відшкодування шкоди, заподіяної в стані крайньої необхідності);

- причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла. Для виникнення деліктних зобов`язань необхідний безпосередній причинний зв`язок між цими явищами, тобто протиправні дії повинні породжувати шкідливий результат;

- вина, того, хто завдав шкоду.

При цьому закон виходить із презумпції вини того, хто завдав шкоди. Якщо потерпілий довів наявність шкоди, то той, хто завдав її, повинен довести протилежне - відсутність своєї вини.

Суд виходить з положень ст.74 ГПК України відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 7 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

В ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Позивач не надав суду доказів того, що ФОП Гагауз С.М., який склав дефектний акт, має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача.

З огляду на викладене, наданий позивачем дефектний акт не може бути доказом завдання позивачу шкоди.

Отже, позивачем не доведено чотирьох елементів господарського правопорушення, тому відсутні підстави відповідальності за завдану шкоду у вигляді 93205грн збитків.

Позивач просить стягнути з відповідача 137,89грн 3% річних за період з 28.04.2026 по 15.05.2026, посилаючись, що позивач не сплатив вчасно збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відмовляє в задоволенні 3% річних, оскільки суд відмовив в стягненні 93205грн збитків, за прострочення яких нараховані ці річні.

Позивач також просить стягнути 56657,11грн моральної шкоди.

Щодо правил та умов відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єкту господарюванню, то за загальним правилом відшкодування моральної шкоди, визначеним в статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 11 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" від 14.12.2021 № 1953-IX (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність зібраної Регулятором документально підтвердженої інформації про фізичну або юридичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Виходячи зі змісту положень статті 56 Конституції України, статей 11, 16, 23, 91, 201 ЦК України, визначення терміну "ділова репутація" наведеного у пункті 11 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок, зокрема, приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 у справі № 910/18745/21, від 09.03.2023 у справі № 910/17451/21).

Таким чином доводи позивача про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у спірних правовідносинах не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 30 червня 2026 р.

Суддя В.В. Литвинова