Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №908/2595/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2595/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Авто”

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 (суддя Горохов І.С.)

у справі № 908/2595/23

за позовом в.о. керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Авто”

2. Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

3. Державного підприємства “Сетам”

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними електронних торгів та актів про проведення електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/2595/23 за позовом в.о. керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі: Запорізької міської ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Авто”, Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного підприємства “Сетам” про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними електронних торгів та актів про проведення електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 апеляційна скарга ТОВ “АСК Авто” була задоволена частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 у справі № 908/2595/23змінено. Позов задоволено частково. Товариству з обмеженою відповідальністю «АСК Авто» (бул. Будівельників, 7-А, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний код юридичної особи 43412493) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК Авто» на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 684,00 грн.

Господарським судом Запорізької області у справі № 908/2595/23 було 25.02.2025 видано наказ про стягнення з ТОВ “АСК Авто” судового збору в сумі 2684,00 грн; 12.03.2025 щодо звільнення ТОВ “АСК Авто” земельної ділянки.

Товариство з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” звернулось до Господарського суду Запорізької області із скаргою на дії державного виконавця, в якій скаржник просить:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни у виконавчому провадженні № 77503416 щодо примусового виконання судового наказу, виданого 12.03.2025 Господарським судом Запорізької області у справі № 908/2595/23, з урахуванням змін до зазначеного судового наказу внесених ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025 по справі № 908/2595/23 про виправлення помилки у виконавчому документі (судовому наказі);

- скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни від 23.12.2025 про залучення для проведення виконавчих дій та організації виконавчих дій суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № 77503416;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни у виконавчому провадженні № 77503416, які (дії) були вчинені 23 грудня 2025 року, 24 грудня 2025 року щодо знесення споруд за адресою: м. Запоріжжя, вул. Толока професора, 14-В, та які (дії) зафіксовані в АКТІ державного виконавця від 23.12.2025 р. та АКТІ державного виконавця від 24.12.2025 року у виконавчому провадженні № 77503416;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни від 24.12.2025 про закінчення виконавчого провадження;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни від 25.12.2025 про стягнення виконавчого збору з ТОВ “АСК Авто”;

- зобов`язати старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанну Анатоліївну у виконавчому провадженні № 77503416 усунути порушення (поновити порушене право заявника ТОВ “АСК Авто”) шляхом відновлення об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Толока професора, 14В із наступними характеристиками: «Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2211367223101 Тип об`єкта: Будівля, Комплекс автостоянки; Опис об`єкта: будівля охорони літ. А, загальною площею 5,0 кв.м., будівля охорони літ. Б загальною площею 3,8 кв.м., паркани № 1, 2, ворота № 3, 4, електроопори № 5-10, замощення 1» до стану, у якому об`єкт існував 22 грудня 2025 року, до знесення зазначеного об`єкту, яке (знесення) зафіксовано в Акті державного виконавця від 23.12.2025 та Акті державного виконавця від 24.12.2025 у виконавчому провадженні № 77503416.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 по справі № 908/2595/23 відмовлено у задоволенні скарги Товариству з обмеженою відповідальність “АСК Авто” на рішення державного виконавця. Провадження по скарзі в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальність “АСК Авто” про скасування постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни від 25.12.2025 про стягнення виконавчого збору з ТОВ “АСК Авто” закрито.

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 у справі № 908/2595/23 та ухвалити нове рішення, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” на дії державного виконавця задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для ідентифікації споруд. На момент закінчення виконавчого провадження 24.12.2025 року у системі АСВП у матеріалах виконавчого провадження № 77503416 в електронному вигляді, а також під час виїзду державного виконавця за адресою м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, 14-В, були відсутні документи, які дозволили б на місцевості ідентифікувати конкретні тимчасові споруди, про які йде мова у судовому наказі, а саме: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 кв. м та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв. м. (далі по тексту – Споруди), щодо яких ухвалено судове рішення у даній господарській справі. Зазначені в постанові апеляційної інстанції, та виданому на її виконання судовому наказі площі є недостатніми для однозначної ідентифікації об`єктів без додаткових даних про їх розташування, форму, прив`язку до місцевості, тощо. Суд першої інстанції з огляду на вимоги процесуального закону не мав приймати, як докази ідентифікації об`єктів, зазначені фото з Вайбера та ксерокопію «Схема розташування будівель і споруд». Юридична відсутність об`єктів: Наказ суду від 12.03.2025 стосувався знесення літ. А (5,8 кв.м) та літ. Б (4,8 кв.м). Проте, згідно з витягом з Реєстру речових прав, ці об`єкти були погашені (закриті) ще у 2020 році у зв`язку з об`єднанням у новий об`єкт — Комплекс автостоянки (реєстраційний номер 2211367223101). Фактичне знесення іншого майна: Державний виконавець 23-24.12.2025 фактично здійснив демонтаж складових частин Комплексу автостоянки, які мають інші технічні характеристики. Суд першої інстанції проігнорував, що площа об`єктів у наказі (5,8 та 4,8 кв.м) не збігається з площами фактично існуючих споруд (5,0 та 3,8 кв.м відповідно до Реєстру). Відсутність технічних замірів: Виконавець не залучав спеціаліста для проведення замірів перед знесенням, покладаючись лише на «візуальну схожість» та фото на мобільний телефон. Це порушує ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» щодо обов`язку діяти в межах повноважень;

- суд першої інстанції нівелював значення власної ухвали від 10.04.2025, якою з наказу було вилучено слово «Зобов`язати». При цьому ані резолютивна частина постанови апеляційного суду по справі № 908/2595/23, ані судовий наказ, ані постанови та інші документи виконавчого провадження № 77503416 не містить слова "зобов`язати" боржника. Відсутність дієслова "зобов`язати" у ключовій частині, що визначає зміст обов`язку боржника, робить неможливим примусове виконання такого судового наказу. Суд першої інстанції відмовляючи у скарзі проігнорував наведене вище та при цьому не навів юридично переконливих аргументів на виправдання незаконних дій державного виконавця. Суд першої інстанції виправдав це «метою ефективного захисту», що є грубим порушенням принципу законності (ч. 2 ст. 19 Конституції України);

- згідно з Актами від 23-24.12.2025, виконавець зніс стіни, але залишив фундаменти. Факт існування нерухомості: Наявність фундаменту є ознакою капітальної споруди (нерухомості). Наказ передбачав знесення тимчасових споруд. Таким чином, виконавець вийшов за межі наказу, здійснивши часткове руйнування нерухомого майна ТОВ «АСК АВТО», яке не було предметом знесення;

- суд послався на висновок ВП ВС у справі № 229/1026/21, вказуючи на адміністративну юрисдикцію. Проте, оскільки вимога про скасування збору є похідною від визнання дій виконавця неправомірними (що розглядається ГС), закриття провадження призводить до штучного роздроблення справи та порушення права на ефективний судовий захист.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

27.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від державного виконавця відділу ДВС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

30.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Від позивача та відповідачів-2,3 відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 24.06.2026 брали участь представник ТОВ «АСК АВТО» (скаржника/відповідача-1) та прокурор. Інші учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, виходячи з того, що у справі вже відбулося судове засідання 03.06.2026, на якому був присутній представник відповідача-1 та прокурор, які надали свої пояснення, натомість позивач та відповідачі-2,3 своїх представників не забезпечили, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує розгляд справи.

З огляду на положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для вирішення порушеного перед судом питання, колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників позивача та відповідачів-2,3.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення – про задоволення скарги у повному обсязі.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за результатами розгляду справи № 908/2595/23 за позовом в.о. керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, м. Запоріжжя в інтересах держави в особі: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Авто”, м. Запоріжжя, Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Запоріжжя, Державного підприємства “Сетам”, м. Київ про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними електронних торгів та актів про проведення електронних торгів, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, судом 06.12.2023 постановлено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Боржником рішення суду від 06.12.2023 було оскаржено в апеляційному порядку і за результатами апеляційного провадження постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 була задоволена частково апеляційна скарга боржника та змінено рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023. Судом апеляційної інстанції вирішено:

- позов задовольнити частково;

- Товариству з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” (бул. Будівельників, 7-А, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний код юридичної особи 43412493) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2;

- у задоволенні решти позовних вимог – відмовити;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” (бул. Будівельників, 7-А, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний код юридичної особи 43412493) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 684,00 грн, про що видати наказ;

- видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області;

- судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “АСК Авто”.

25.02.2025 видано наказ про стягнення з ТОВ “АСК Авто” судового збору в сумі 2684,00 грн.

12.03.2025 Господарським судом Запорізької області видано наказ щодо звільнення ТОВ “АСК Авто” земельної ділянки в наступній редакції: “Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” (бул. Будівельників, 7-А, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний код юридичної особи 43412493) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2”.

Прокурор заявою № 53-101-1586вих-25 від 12.03.2025 пред`явив наказ суду від 12.03.2025 у справі № 908/2595/23 до примусового виконання до виконавчої служби.

Постановою від 13.03.2025 виконавчою службою відкрито виконавче провадження № 77503416 з примусового виконання наказу суду від 12.03.2025 щодо звільнення земельної ділянки.

Однак при оформленні наказу від 12.03.2025 судом було допущено описку та не враховані ті зміни резолютивної частини рішення, які були внесені постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 908/2595/23, а саме:

- в абзаці першому наказу замість «на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 року, яка набрала законної сили 15.01.2025 року» зазначено «з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025, на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 № 908/2595/23, яке набрало законної сили 15.01.2025»;

- в абзаці четвертому зазначено зайве слово «Зобов`язати».

Водночас безпосередньо сам скаржник звернувся до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому документів, за наслідками розгляду якої ухвалою від 10.04.2025 суд, задовольнивши заяву скаржника /боржника за наказом/ виправив помилки у виконавчому документі і наказ суду від 12.03.2025 у справі № 908/2595/23 був приведений у повну відповідність із постановою суду апеляційної інстанції.

У постанові про відкриття виконавчого провадження №77503416 від 13.03.2025 було зазначено боржнику про необхідність виконання рішення суду щодо звільнення земельної ділянки протягом 10 робочих днів.

31.03.2025 скаржник звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, в якій просив поновити строк на подання скарги; скасувати постанову від 13.03.2025 старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження № 77503416.

Ухвалою суду від 10.04.2025 скаржнику поновлено строк на подання скарги та вирішено відмовити в її задоволенні.

Разом з тим, 02.04.2025 державним виконавцем під час перевірки виконання рішення суду щодо звільнення земельної ділянки здійснено виїзд за адресою м. Запоріжжя вул. Професора Толока, 14-В. В ході проведення виконавчих дій за вказаною адресою встановлено, що боржником наказ господарського суду не виконано, тимчасові споруди не знесені, що зафіксовано актом державного виконавця від 02.04.2025, для підтвердження обставин якого проведена додатково фотофіксація з використанням власних технічних засобів (мобільний телефон) державного виконавця, будівлі охорони літ. А та будівля охорони літ. Б не знесені та, відповідно, земельна ділянка не звільнена.

02.04.2025 за виконавчим провадженням № 77503416 винесена постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 гривень та зобов`язано боржника виконати рішення протягом наступних десяти робочих днів.

Як вже було зазначено, ухвалою суду від 10.04.2025 судом задоволено заяву боржника про виправлення помилки у виконавчому документі і наказ суду від 12.03.2025 у справі №908/2595/23 приведений у повну відповідність із резолютивною частиною постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи виправлення ухвалою суду від 10.04.2025 помилки в наказі від 12.03.2025 у справі № 908/2595/23 щодо звільнення земельної ділянки, виконавчою службою 16.04.2025 у виконавчому провадженні № 77503416 прийнята постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних, тобто, в автоматизованій системі виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 12.03.2025 у справі № 908/2595/23 щодо звільнення земельної ділянки було виключено слово “зобов`язати”.

17.04.2025 виконавчою службою повторно вжито заходів з перевірки факту виконання скаржником наказу суду від 12.03.2025, аналогічно з тими заходами, що вживались 02.04.2025.

17.04.2025 здійснений виїзд за адресою: вул. Професора Толока 14-В, м. Запоріжжя, та що скаржником не звільнено земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 кв. м. та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв. м.

За результатами перевірки складено акт державним виконавцем від 17.04.2025 і в підтвердження обставин, викладених в акті, здійснена фотофіксація з використанням державним виконавцем власних технічних засобів державного виконавця (мобільний телефон).

17.04.2025 за виконавчим провадженням № 77503416 винесена постанова про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200,00 гривень та зобов`язано боржника виконати рішення протягом наступних десяти робочих днів.

Скаржник оскаржив дії державного виконавця щодо винесення постанов про накладення штрафу від 02.04.2025 та від 17.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі № 280/4749/25 визнано неповажними підстави поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом скаржника – ТОВ “АСК Авто” до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, викладені у заяві про поновлення процесуального строку, і позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 по справі № 280/4779/25 апеляційна скарга ТОВ “АСК Авто” залишена без задоволення, ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 06.08.2025 в адміністративній справі № 280/4779/25 - залишена без змін.

Оскільки скаржником самостійно рішення суду не було виконано, 19.12.2025 виконавчою службою, з метою організації примусового виконання у спосіб та порядок, визначений рішенням суду - звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А, загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2, направлено на адресу стягувача – Запорізької міської ради, запит (вих. № 139288/19.11-38 від 19.12.2025) щодо можливості залучення комунальних підприємств для здійснення робіт пов`язаних з звільненням земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209.

Стягувач надав виконавчій службі відповідь (вих. № 32558/03.3-19/05 від 22.12.2025) про можливість залучити на безоплатній основі Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” Запорізької міської ради. Також у листі зазначено місце можливого зберігання тимчасових споруд після знесення.

22.12.2025 виконавчою службою у виконавчому провадженні № 77503416 винесена постанова, якою визначено день та час проведення виконавчих дій по звільненню земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2; проведення виконавчих дій призначено на 23.12.2025 на 14:00.

22.12.2025 в межах виконавчого провадження № 77503416 виконавча служба прийняла постанову про залучення для проведення виконавчих дій та організації виконавчих дій суб`єкта господарювання, згідно якої залучено до проведення та організації виконавчих дій, пов`язаних із звільненням земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2, Комунальне підприємство “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” на 23.12.2025 на 14:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12.12.2025, за критерієм пошуку ідентифікаційного коду юридичної особи – 43412493 /який належить стягувачу – ТОВ “АСК Авто”/, об`єкти нерухомого майна будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 кв.м. - реєстраційний номер 842017223101 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв.м. – реєстраційний номер 841923923101, придбані на електронних торгах проведених ДП СЕТАМ та закриті на підставі об`єднання об`єктів нерухомого майна в новий об`єкт за № 2211367223101 – будівля Комплекс автостоянки. Згідно опису зазначеного об`єкта, до складу входить : будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 кв.м., будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв.м., паркани №1,2, ворота №3,4, електроопори №5-10, замощення І. Право власності на вказані об`єкти зареєстровано на підставі поданих ТОВ “АСК Авто” документів: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 2371, видане 05.05.2020, видавник: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова О.В.; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 3916, видане 19.06.2020, видавник: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова О.В.; акт обстеження, серія та номер: 1/10/20, виданий 27.10.2020, видавник: ТОВ "Укрспецекспертиза".

23.12.2025 та 24.12.2025 виконавчою службою проведені виконавчі дії по звільненню в примусовому порядку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 кв.м. та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв.м.

За наслідками праведних виконавчих дій складені акти державного виконавця від 23.12.2025 та 24.12.2025.

24.12.2025 в межах виконавчого провадження № 77503416 виконавча служба прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки наказ суду від 12.03.2025 у справі № 908/2595/23 щодо звільнення земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, виконаний фактично у повному обсязі.

Наведене і стало причиною звернення відповідача-1 до господарського суду із цією скаргою.

За наслідками розгляду скарги у спірних правовідносинах судом першої інстанції не встановлено порушень чинного законодавства виконавчою службою під час здійснення виконавчого провадження із метою примусового виконання наказу суду від 12.03.2025 у справі №908/2595/23, скаржником обґрунтованість скарги не доведено. Відтак суд не вбачав підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” (вих. № 01/02/01/2025, сформованої у підсистемі 02.01.2026) на дії державного виконавця у справі №908/2595/23.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Господарським судом Запорізької області у справі № 908/2595/23 було 25.02.2025 видано наказ про стягнення з ТОВ “АСК Авто” судового збору в сумі 2 684,00 грн; 12.03.2025 – щодо звільнення ТОВ “АСК Авто” земельної ділянки.

05.01.2026 через підсистему “Електронний суд” від Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” надійшла скарга на дії державного виконавця (сформована у підсистемі 02.01.2026), в якій скаржник просить:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни у виконавчому провадженні № 77503416 щодо примусового виконання судового наказу, виданого 12.03.2025 Господарським судом Запорізької області у справі № 908/2595/23, з урахуванням змін до зазначеного судового наказу внесених ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025 по справі № 908/2595/23 про виправлення помилки у виконавчому документі (судовому наказі);

- скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни від 23.12.2025 про залучення для проведення виконавчих дій та організації виконавчих дій суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № 77503416;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни у виконавчому провадженні № 77503416, які (дії) були вчинені 23 грудня 2025 року, 24 грудня 2025 року щодо знесення споруд за адресою: м. Запоріжжя, вул. Толока професора, 14-В, та які (дії) зафіксовані в АКТІ державного виконавця від 23.12.2025 р. та АКТІ державного виконавця від 24.12.2025 року у виконавчому провадженні № 77503416;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни від 24.12.2025 про закінчення виконавчого провадження;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни від 25.12.2025 про стягнення виконавчого збору з ТОВ “АСК Авто”;

- зобов`язати старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанну Анатоліївну у виконавчому провадженні № 77503416 усунути порушення (поновити порушене право заявника ТОВ “АСК Авто”) шляхом відновлення об`єкту нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Толока професора, 14В із наступними характеристиками: «Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2211367223101 Тип об`єкта: Будівля, Комплекс автостоянки; Опис об`єкта: будівля охорони літ. А, загальною площею 5,0 кв.м., будівля охорони літ. Б загальною площею 3,8 кв.м., паркани № 1, 2, ворота № 3, 4, електроопори № 5-10, замощення 1» до стану, у якому об`єкт існував 22 грудня 2025 року, до знесення зазначеного об`єкту, яке (знесення) зафіксовано в Акті державного виконавця від 23.12.2025 та Акті державного виконавця від 24.12.2025 у виконавчому провадженні № 77503416.

В обґрунтування вимог посилається, серед іншого, на положення ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження”, що регламентує порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Вказує, що ані резолютивна частина постанови апеляційного суду по справі № 908/2595/23, ані судовий наказ, ані постанови та інші документи виконавчого провадження № 77503416 не містить слова "зобов`язати" щодо боржника. На переконання боржника, відсутність дієслова "зобов`язати" у ключовій частині, що визначає зміст обов`язку боржника, робить неможливим примусове виконання такого судового наказу. Попри це виконавче провадження було розпочато, державним виконавцем вжиті заходи примусового виконання шляхом винесення незаконних постанов та вчинення незаконних дій. Державний виконавець незаконно вчинив заходи примусового виконання рішення суду, оскільки без чіткого зобов`язання у виконавчому документі виконавець не має підстав для застосування примусових заходів виконання. Крім цього, скаржник вказує на порушення державним виконавцем вимоги нормативних актів до фіксації виконавчих дій та ідентифікації об`єктів. На момент закінчення виконавчого провадження, а також під час виїзду державного виконавця за адресою вчинення виконавчих дій були відсутні документи, які дозволили б на місцевості ідентифікувати конкретні тимчасові споруди, про які йде мова у судовому наказі. Державний виконавець не мав об`єктивної можливості належним чином пересвідчитися у наявності чи відсутності тимчасових споруд (вказаних у судовому наказі), що, з урахуванням наведеного вище: по-перше, ставить під сумнів правомірність висновку про невиконання судового рішення; а по-друге, дає підстави вважати, що державний виконавець примусово зніс не ті споруди, які вказані у судовому наказі (не тимчасові), а об`єкти нерухомого майна з іншими площами і фундаментом. Дії державного виконавця, спрямовані на знесення споруд, ґрунтуються та спираються на "фотофіксації". Однак, сама лише фотофіксація без належних доказів того, що зображені об`єкти є саме тими, які підлягають знесенню, не може бути підставою для висновку про невиконання рішення, а тим більш підставою для знесення. Вимоги до фіксації виконавчих дій та ідентифікації об`єктів повинні бути чіткими та дозволяти безсумнівно встановити об`єкт виконання. Незаконні дії державного виконавця призвели до того, що були зруйновані інші об`єкти нерухомого майна, щодо яких рішення не ухвалювалося.

16.01.2026 через підсистему “Електронний суд” від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (попередня назва – Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) надійшли письмові пояснення щодо обставин скарги.

Представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - виконавча служба) заперечила проти скарги з тих підстав, що жодних документів від боржника про наявність поважних причин з яких не може бути виконано рішення суду до відділу ДВС не надходило. Рішення суду самостійно не виконано. Боржником оскаржувалися дії державного виконавця до адміністративного суду, яку не були задоволені судом. Таким чином, усі виконавчі дії щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанов про накладення штрафів вчинені відповідно до статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідачем не надано доказів того, що на земельній ділянці розташовані інші об`єкти, ніж ті що були придбані на електронних торгах в 2020 році та в подальшому судом визнані як тимчасові споруди, які підлягають знесенню. Дії державного виконавця відповідають чинному законодавству та вчинені у спосіб і порядок визначений Законом України «Про виконавче провадження».

16.01.2026 через підсистему “Електронний суд” від Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя суд отримав заперечення на скаргу ТОВ “АСК Авто”.

Представник прокуратури підтримала позицію представника виконавчої служби та заперечення проти скарги зазначивши, що ані під час розгляду даної справи в суді, ані під час примусового виконання судового рішення, ТОВ «АСК Авто» не оскаржував ся той факт, що на земельній ділянці розміщено два об`єкти нерухомого майна. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної в рамках досудового розслідування кримінального провадження установлено, що будівля охорони літ. А, загальною площею 5,8 кв.м. та будівля охорони літ. Б, загальною площею 4.8 кв.м., розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Професора Толока 14В, за конструктивними характеристиками відповідно до вимог нормативно-правових актів – є тимчасовими спорудами. Під час розгляду справи № 908/2595/23 судом вживалися заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо забудови спірної земельної ділянки, розташування на ній тимчасових споруд та будь-яких інших елементів. З експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати вбачається, що бетонна відмостка на спірній земельній ділянці з`явилася пізніше всупереч вжитим заходам забезпечення позову. Під час примусового виконання судових рішень, державний виконавець не обмежений резолютивною частиною рішення суду на підставі якого видано виконавчий документ, та має право знайомитися із повним текстом судового рішення. Звертаючись до судів із заявами та скаргами свідчить про незацікавленість скаржника у добровільному та належному виконанні рішення суду.

Так, статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Разом з тим, згідно з ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Судові накази віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пп. 1-1 ч. 1 ст. 3 3акону України "Про виконавче провадження").

За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 5, 6, 15, 16 та 22 ч. 3 цієї статті).

Державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Наявні у справі матеріали свідчать про повноту вжитих виконавчою службою заходів для здійснення фактичного виконання наказу суду від 12.03.2025 у справі № 908/2595/23, що не спростовано апелянтом.

Водночас скаржник зазначає, що відсутність у виконавчому документів слова “зобов`язати” робить цей документ неможливим для примусового виконання, а за відсутності зобов`язальної частини виконавчого документу – виконавча служба не мала відкривати виконавче провадження.

Втім суд приймає до уваги, що вимоги до виконавчого документа наведено в ч. 1 ст. 4 закону України “Про виконавче провадження”, якою передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виданий Господарським судом Запорізької обласної наказ від 12.03.2025 містив посилання як на рішення суду від 06.12.2023, так і на постанову суду апеляційної інстанції від 15.01.2025, та містив вимогу про зобов`язання боржника звільнити земельну ділянку шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд.

Тобто первинно наказ суду від 12.03.2025 містив в резолютивній частині слово “зобов`язати”.

Як виснував Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 15.01.2025 у справі, заявлені позивачем у позові вимога про зобов`язання відповідача (скаржника) звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) належних останньому тимчасових споруд, не є нерозривно пов`язаною з його особою та не перешкоджає виконанню цього рішення без участі відповідача-1 /ТОВ “АСК Авто”/ (але за рахунок його коштів) шляхом вжиття виконавцем заходів примусового виконання у разі його невиконання ТОВ “АСК Авто” у добровільному порядку та/або вчинення перешкод у його виконанні.

Тобто суд апеляційної інстанції зауважив, що рішення суду щодо знесення зазначених тимчасових споруд має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідача-1, але його коштом), та враховуючи мету відповідного позову позивача, формулювання рішення суду першої інстанції у резолютивній частині було змінено та викладено наступним чином: «Товариству з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” (бул. Будівельників, 7-А, м. Запоріжжя, 69123, ідентифікаційний код юридичної особи 43412493) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2».

У постанові від 15.01.2025 також наголошено, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, а також в постановах Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 461/5771/17, від 15.03.23 у справі № 725/1824/20, від 15.03.23 у справі № 336/665/19.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 не була скасована, набрала законної сили 15.01.2025 та є чинною.

Аналізуючи зміст підстав заявленої скарги, суд не може оминути увагою, що нерозуміння змісту судового рішення є підставою для подання заяви про його роз`яснення в порядку, визначеному ст. 245 ГПК України та не може бути підставою для його невиконання.

В свою чергу, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025 задоволено заяву боржника про виправлення помилки у виконавчому документі і наказ суду від 12.03.2025 у справі № 908/2595/23 приведений у повну відповідність із постановою суду апеляційної інстанції.

Приписами ч. 3 ст. 327 ГПК України визначено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами та відповідно до чинного законодавства підлягають примусовому виконанню.

У той же час, відповідно до ч. 4 ст. 328 ГПК України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Таким чином, винесення ухвали про виправлення помилки у виконавчому документі не скасовує юридичну силу такого виконавчого документа, а приводить його у відповідність рішенню, яке підлягає виконанню.

З огляду на те, що рішення суду щодо знесення тимчасових споруд має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідача/боржника, але його коштом), враховуючи мету відповідного позову позивача, формулювання такого рішення у резолютивній частині було змінено Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 15.01.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, правомірність дій виконавчої служби, пов`язаних з початком дій з примусового виконання наказу суду від 12.03.2025 у справі № 908/2595/23 була предметом дослідження під час розгляду попередньої скарги скаржника, за наслідками розгляду якої суд визнав дії виконавчої служби щодо прийняття постанови від 13.03.2025 про відкриття виконавчого провадження № 77503416 правомірними, про що постановлено ухвалу від 10.04.2025.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025 скаржником була оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду, однак ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2025 апеляційна скарга була повернута у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги у строк, визначений апеляційним судом.

У подальшому скаржником не вживались дії щодо оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.04.2025, постановленої за підсумками розгляду скарги.

Колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані твердження скаржника про відсутність документів, які б дозволили на місцевості ідентифікувати споруди, виходячи з наступного.

В постанові Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 встановлено обставини того, що: «…у ході досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022082020000029 від 09.09.2022, за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, за результатами якого встановлено, що на вказаній земельній ділянці функціонує платна охоронювана автомобільна стоянка.

Таким чином, ТОВ “АСК Авто” є власником спірного об`єкту нерухомого майна, загальною площею основи 13 м2 та використовує земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, загальною площею 6495 м2.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, що належить ТОВ “АСК Авто” фактично є комплексом тимчасових будівель. Вказаний факт свідчить про неправомірне надання статусу “нерухоме майно” шляхом державної реєстрації об`єкту, який відноситься до тимчасових споруд».

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12.2025 об`єкти нерухомого майна будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 кв. м. - реєстраційний номер 842017223101 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв. м. – реєстраційний номер 841923923101 придбані на електронних торгах проведених ДП СЕТАМ та закриті на підставі об`єднання об`єктів нерухомого майна в новий об`єкт за № 2211367223101 – будівля Комплекс автостоянки . Згідно опису зазначеного об`єкта до складу входить : будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 кв. м. будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв. м. паркани №1,2, ворота №3,4, електроопори №5-10, замощення І.

Право власності зареєстровано на підставі поданих ТОВ «АСК Авто» документів: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 2371, виданий 05.05.2020, видавник: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова О.В.; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 3916, виданий 19.06.2020, видавник: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова О.В.; акт обстеження, серія та номер: 1/10/20, виданий 27.10.2020, видавник: ТОВ "Укрспецекспертиза".

Отже, слід погодитися з висновком господарського суду, що матеріали справи містять достатні докази і для ідентифікації споруд, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, і на підтвердження їх належності саме скаржнику, а не будь-якій іншій особі.

Щодо розбіжностей у складових частинах комплексу автостоянки, щодо яких здійснено демонтаж, то такі пояснюються тим, що за деталізованими відомостями Державного реєстру речових прав встановлено, що 27.06.2025 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області внесено реєстрацію змін до розділу, а саме: Об`єкт речових прав: додано закінчений будівництвом об`єкт Об`єкт нерухомого майна: комплекс автостоянки, об`єкт житлової нерухомості: Ні змінено на будівля, Комплекс автостоянки Площа: додано Загальна площа (кв. м.): 5 Ідентифікатор об`єкта будівництва: додано 01.3507621.4788954.202506 25.02.0000.34 Адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Толока професора (вулиця Чуйкова маршала), будинок 14в змінено на Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Толока професора (вулиця Чуйкова маршала), будинок 14В. Підставою для реєстрації таких змін стала заява про державну реєстрацію прав, яка подана директором ТОВ «АСК Авто» - Біліменко Катерина Сергіївна.

Тобто вже на стадії примусового виконання рішення суду боржник (скаржник) ініціював у державного реєстратора внесення змін щодо площі окремих складових будівлі охорони літ. А з загальної площі 5,8 кв. м. на 5,0 кв. м., будівлі охорони літ. Б з загальної площі 4,8 кв. м. на 3,8 кв. м. на підставі технічного паспорту, складеного ТОВ «Дніпровський проектно конструкторський технологічний інститут» та витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, які виготовлені на замовлення ТОВ «АСК Авто». Дата виготовлення технічного паспорту 23.06.2025. Відповідно до зазначеного технічного паспорту в існуючих об`єктах нерухомого майна, а саме: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 кв. м. та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв. м., право власності на які зареєстровані на підставі свідоцтва про придбання з прилюдних (електронних) торгів за рахунок уточнення лінійних розмірів на підставі п.72,75 Порядку та проведення робіт з перепланування та переобладнання, які не передбачають втручання в несучі конструкції відбулися зміни загальної площі. На теперішній час об`єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 складаються з будівлі охорони літ. А загальною площею 5,0 кв. м., будівлі охорони літ. Б загальною площею 3,8 кв. м., паркани №1,2, ворота №3,4, електроопори №5-10, замощення І. Технічний паспорт містить схему розташування будівель та споруд за адресою з чітким планом розташування на місцевості кожного об`єкта та кресленнями кожного об`єкта.

При цьому результатами проведення топографо-геодезичних робіт земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 зі сформованими планово картографічними матеріалами та аерознімками, які наявні в матеріалах справи, засвідчено наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 двох об`єктів нерухомості, натомість інших об`єктів на вказаних планах не зафіксовано. Аналогічні обставини вбачаються з долученої окружною прокуратурою до позовної заяви копії технічного паспорту.

ТОВ «АСК Авто» не надано суду доказів наявності на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 інших, окрім належних йому, споруд. Так само ним не доведено того, що в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу суду від 12.03.2025 у справі № 908/2595/23 виконавчою службою були знесені із земельної ділянки об`єкти нерухомого майна, щодо яких рішення у справі не ухвалювалось.

Апеляційний суд зазначає, що Інструкція з примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) /надалі – Інструкція/, на яку посилався ТОВ “АСК Авто”, не «встановлює порядок вчинення виконавчих дій» саме таким чином, як вказує скаржник в тексті скарги (ар. 6 тексту).

Відповідно до п. 1 розділу 2 Інструкції, вона розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Тобто не є безумовним виключним документом для регламентації порядку вчинення дії в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що здійснення державним виконавцем фіксацій виконавчих дій з допомогою власного телефону (фотографії) не суперечить положенням Інструкції.

Крім того, частиною 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено обов`язки виконавців, серед яких, відсутній обов`язок здійснення фотофіксації на підтвердження виконання чи невиконання рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, 23.12.2025 та 24.12.2025 під час здійснення виконавчою службою заходів із звільнення земельної ділянки з метою виконання наказу суду від 12.03.2025 у справі № 908/2595/23, був присутній представник боржника, про що зазначено в Актах державного виконавця від 23.12.2025 та 24.12.2025.

Поряд з цим в Акт від 23.12.2025 зазначено про відсутність зауважень або заяв осіб, що були присутні, та міститься відмітка про отримання другого примірника Акту представником боржника (скаржника).

В Акті від 24.12.2025 також відсутня інформація про зауваження або заяви осіб, які були присутніми, і так само міститься відмітка про отримання другого примірника акту представником боржника (скаржника).

До того ж, присутній при здійснення виконавчий дій представник боржника не був позбавлений можливості здійснити власне фіксування процесу вчинення виконавчих дій 23.12.2025 та 24.12.2025.

Таким чином, саме державним виконавцем в провадженні якого перебуває виконавче провадження зафіксовано актами не виконання рішення суду та особисто перевірений та встановлений факт не виконання рішення суду. При цьому інших будівель чи споруд на земельній ділянці по вул., Професора Толока, 14 з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 ніж ті, які придбані з електронних торгів та визначені рішенням суду як тимчасові споруди на території не виявлені.

Щодо дій виконавчої служби по залученню до проведення виконавчих дій та організації виконавчих дій Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” та постановлення з цього приводу відповідної постанови від 22.12.2025, то оскільки боржником самостійно рішення суду не виконано 19.12.2025 з метою організації примусового виконання у спосіб та порядок визначений рішенням суду- звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 кв. м., на адресу Запорізької міської ради відділом ДВС направлений 19.12.2025 запит щодо можливості залучення комунальних підприємств для здійснення робіт пов`язаних з звільненням земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209.

22.12.2025 надійшов лист від Запорізької Міської Ради за вихідним № 32558/03.3-19/02 про можливість залучити на безоплатній основі КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» Запорізької міської ради.

Також у листі Запорізької міської ради зазначено місце можливого зберігання тимчасових споруд після знесення.

Як передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України “Про виконавче провадження” для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова від 22.12.2025 про залучення для проведення виконавчих дій та організації виконавчий дії суб`єкта господарювання є, по суті, письмовою формою рішення державного виконавця залучити до проведення виконавчих дії суб`єкта господарювання, яке шляхом оформлення постанови було доведено до відома всім учасниками виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Звідси дії виконавчої служби щодо залучення до проведення виконавчих дій та організації виконавчих дій Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” свідчать про дотримання державним виконавцем вказаних вище норм законодавства задля здійснення фактичного виконання судового рішення.

Суд вкотре наголошує, що із змісту Закону України “Про виконавче провадження” слідує, що його основне завдання полягає в забезпеченні реального виконання зобов`язань за виконавчими документами, захисті порушених прав

Статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження” визначено не лише обов`язки, а і широке коло прав виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Частиною 4 вказаної статті закріплено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України.

Статтею 39 Закону України “Про виконавче провадження” визначені підстави для закінчення виконавчого провадження, серед яких, в п. 9 ч. 1 статті вказана така підстава, як фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З матеріалів справи слідує, що прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся з позовом до суду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в зв`язку з проведенням державної реєстрації тимчасових споруд (будівлі охорони літ. А та літ. Б.) як об`єктів нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” використовує земельну ділянку комунальної форми власності, з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 загальною площею 0,6495 га для розташування платної автомобільної стоянки, чи порушує право територіальної громади міста Запоріжжя на користування земельною ділянкою.

Звернення з позовом до суду - це основний процесуальний спосіб захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Суд апеляційної інстанції за підсумками апеляційного провадження у даній справі дійшов висновку, що ефективним способом поновлення порушеного скаржником права позивача буде визначення скаржнику (як особі, яка порушила право позивача) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, шляхом знесення розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2.

Матеріалами справи доведено, що тимчасові споруди: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2 на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 – належать скаржнику.

Отже, виконавчою службою в межах наданих Законом України “Про виконавче провадження” було вжито належних заходів для реалізації такого способу захисту прав стягувача у виконавчому провадженні, який був визначений судом апеляційної інстанції у постанові від 15.01.2025, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 була звільнена від розташованих на ній тимчасових споруд: будівлі охорони літ. А загальною площею 5,8 м2 та будівлі охорони літ. Б загальною площею 4,8 м2.

Вказане безумовно свідчить про те, що виконавчою службою використано механізми здійснення заходів виконавчого провадження з метою досягнення його основної мети – реального виконання судового рішення, що в свою чергу, є обґрунтованою підставою для закінчення виконавчого провадження шляхом прийняття відповідної постанови.

З огляду на викладене, є правильним висновок господарського суду, який не спростований скаржником, про відсутність підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2025, постановленої у виконавчому провадженні №77503416.

Щодо вимог про скасування постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни від 25.12.2025 про стягнення виконавчого збору з ТОВ “АСК Авто”, колегією суддів враховується, що Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц виходила з того, що частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Варто зазначити, що гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

За змістом ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відтак, за загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Отже, Закон № 1404-VІІІ відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, але не винятково постанови щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження (див постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 310/2210/21).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 821/872/17, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17, від 14.11.2018 у справі №906/515/17, від 16.01.2019 у справі № 910/22695/13, від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц, від 07.02.2019 у справі № 927/769/16, від 11.09.2019 у справі № 925/138/18, від 09.10.2019 у справі № 758/201/17, від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц, від 15.01.2020 у справі №1.380.2019.001073, від 19.02.2020 у справі № 382/389/17, від 23.11.2021 у справі №175/1571/15.

А у постанові від 26.10.2022 у справі № 229/1026/21 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Тобто судова практика щодо спірного питання є усталеною та не потребує узгодження.

В свою чергу, в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 06.06.2018 у справі №127/9870/16-ц та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц) «щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані»

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За викладених обставин, скарга Товариства з обмеженою відповідальність “АСК Авто” в частині оскарження постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Веретельник Жанни Анатоліївни від 25.12.2025 про стягнення виконавчого збору з ТОВ “АСК Авто” не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, й судом правильно закрито провадження в цій частині вимог, що узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 02.04.2025 у справі № 906/512/23.

Підсумовуючи, можливо зробити висновок, що дії державного виконавця відповідають чинному законодавству, державний виконавець діяв в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» відповідно до способу виконання, визначеному у виконавчому документі.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339 ГПК України).

Нормою ч. 1 ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення скарги, відхиляючи доводи апеляційної скарги як бездпіставні.

Розглядаючи спір, який виник у процесі виконання рішення суду у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами права, які їх регулюють, повно та всебічно дослідив обставини та наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення скарги, не виявлено.

Відтак, ухвала Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 відповідає вимогам ст. 236 ГПК України та відсутні підстави для її скасування.

Згідно з ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 344 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись статтями 123, 129, 232-236, 269, 275, 277, 282, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Авто” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 у справі № 908/2595/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 у справі № 908/2595/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “АСК Авто”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.06.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко