Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №904/1680/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1680/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 (суддя Перова О.В.)

у справі № 904/1680/25

за позовом ОСОБА_1

до Фермерського господарства “РОСТОК 2020”

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Фермерського господарства “РОСТОК 2020” про визнання недійсним рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020”, яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020” від 01 квітня 2025, в частині скасування оформленого протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства “Росток” рішення від 25 жовтня 2019 року, залучити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якості третіх осіб на стороні позивача, стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 у справі №904/1680/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства “РОСТОК 2020”, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів відмовлено у повному обсязі. Судовий збір покладено на позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2025 року у справі № 904/1680/25 – скасувати та ухвалити у справі №904/1680/25 нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Визнати недійсним рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020», яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020» (ідентифікаційний код: 21940173) від 01 квітня 2025 року, в частині скасування оформленого протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «Росток» рішення від 25 жовтня 2019 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- рішенням, оформленим протоколом загальних зборів членів СФГ «Росток» від 25.10.2019 № 5, членами СФГ «Росток» прийнято рішення про анулювання (пробачення) СФГ «Росток» боргу за договорами позики, укладеними між СФГ «Росток» та його членами, шляхом підписання додаткових угод до договорів позики. Зазначене рішення загальних зборів про анулювання боргів попередніх членів (власників) ФГ «РОСТОК 2020», оформлене протоколом загальних зборів членів СФГ «Росток» від 25.10.2019 № 5, було виконане шляхом підписання відповідних додаткових угод укладених між СФГ «Росток» та його членами (учасниками): ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Не зважаючи на факт вичерпання своєї дії рішенням Селянського фермерського господарства «РОСТОК», що оформлене протоколом № 5 від 25.10.2019, новим складом Фермерського господарства «РОСТОК 2020» 01.04.2025 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020» від 01.04.2025, яким скасовано повністю оформлене протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «Росток» рішення від 25.10.2019, «внаслідок відмови від анулювання (пробачення) боргів, умови якого ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до тепер не виконані». Позивач, будучи членом Фермерського господарства «РОСТОК 2020» та особою, майнові права якої вирішувались рішенням загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК», оформлене протоколом № 5 від 25.10.2019, щодо анулювання (пробачення) СФГ «Росток», в тому числі, її боргу за договорами позики, оскаржила рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020», яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020» від 01.04.2025, в частині скасування оформленого протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «Росток» рішення від 25.10.2019 до господарського суду. У практиці Верховного Суду усталеним є підхід, що оскільки ненормативні акти, якими є і рішення органів управління юридичної особи, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, вони не можуть бути скасовані чи змінені органами управління юридичної особи після їх виконання. Підставами для визнання акта недійсним є, зокрема, його невідповідність вимогам чинного законодавства. Анулювання (прощення) грошових зобов`язань члена фермерського, яке було прийнято рішенням загальних зборів Селянського фермерського господарства «РОСТОК», до його відчуження новим власникам, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, «законне очікування», що йому будуть такі зобов`язання прощені. Спроба у «поновленні» таких зобов`язань новими членами Фермерського господарства «РОСТОК 2020», прирівнюється до порушення права позивача на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Протоколом № 2/25 від 01.04.2025 фактично відбулось скасування вже виконаного рішення загальних зборів про анулювання боргів попередніх членів (власників) ФГ «РОСТОК 2020» від 25.10.2019 поза межами правової процедури, що є порушенням права позивача на мирне володіння майном.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 10.06.2026 брали участь представники сторін. Треті особи, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, за усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Крім того, у справі вже відбулося судову засідання 13.05.2026, на якому був присутній представник відповідача. Решта учасників справи не з`явилися, уповноважених представників не направили.

При цьому як учасники судового процесу, треті особи не були позбавлені права забезпечити участь у судовому засіданні 10.06.2026 будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету щодо участі в судовому процесі у випадку невизнання судом обов`язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для його відкладення.

Натомість обставин неможливості вирішення спору судом не встановлено.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників третіх осіб.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Присутній в судовому засіданні представник позивача (апелянта) просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове – про задоволення позову.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, наполягав на залишенні оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 25.10.2019 відбулися загальні збори членів Селянського фермерського господарства "РОСТОК", на якому були присутні усі члени, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

До порядку денного були включені два питання:

1. Про анулювання (пробачення) СФГ «РОСТОК» боргу за договорами позики, укладеними між ФСГ «РОСТОК» та його членами.

2. Про підписання додаткових угод до договорів позики, укладених між СФГ «РОСТОК» та його членами.

За результатами проведених загальних зборів були прийняті такі рішення:

по першому питанню: анулювати (пробачити) всім членам СФГ «РОСТОК» усі борги, які утворилися у них перед СФГ «РОСТОК» на підставі договорів позики, укладених між СФГ «РОСТОК» та його членами;

по другому питанню: з метою юридичного оформлення анулювання боргів членів СФГ «РОСТОК» підписати додаткові угоди до договорів позики, укладених між СФГ «РОСТОК» та його членами.

Рішення по питаннях 1, 2 порядку денного прийняті одностайно.

Загальні збори членів Селянського фермерського господарства "РОСТОК" від 25.10.2019 були оформлені протоколом № 5, який був підписаний головою зборів ОСОБА_8 та секретарем зборів ОСОБА_6 (а.с.13, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_9 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 02/2017-1 від 17.02.2017, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 02/2017-1 від 17.02.2017 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_1 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 02/2017-1 від 17.02.2017 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 02/2017-1 від 17.02.2017 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 02/2017-1 від 17.02.2017.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.30, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_9 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 02/2016-1 від 05.02.2016, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 02/2016-1 від 05.02.2016 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_1 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 02/2016-1 від 05.02.2016 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 02/2016-1 від 05.02.2016 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 02/2016-1 від 05.02.2016.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.30 зі звороту, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_9 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 03/2017-5 від 16.03.2017, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 03/2017-5 від 16.03.2017 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_1 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 03/2017-5 від 16.03.2017 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 03/2017-5 від 16.03.2017 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 03/2017-5 від 16.03.2017.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.31, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_9 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 08/2017-9 від 15.08.2017, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 08/2017-9 від 15.08.2017 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_1 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 08/2017-9 від 15.08.2017 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 08/2017-9 від 15.08.2017 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 08/2017-9 від 15.08.2017.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.31 зі звороту, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_2 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 02/2016-2 від 05.02.2016, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 02/2016-2 від 05.02.2016 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_2 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 02/2016-2 від 05.02.2016 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 02/2016-2 від 05.02.2016 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 02/2016-2 від 05.02.2016.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.32, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_2 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 02/2017-2 від 17.02.2017, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 02/2017-2 від 17.02.2017 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_2 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 02/2017-2 від 17.02.2017 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 02/2017-2 від 17.02.2017 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 02/2017-2 від 17.02.2017.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.32 зі звороту, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_2 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 03/2017-6 від 16.03.2017, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 03/2017-6 від 16.03.2017 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_2 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 03/2017-6 від 16.03.2017 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 03/2017-6 від 16.03.2017 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 03/2017-6 від 16.03.2017.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.33, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_2 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 09/2017-10 від 06.09.2017, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 09/2017-10 від 06.09.2017 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_2 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 09/2017-10 від 06.09.2017 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 09/2017-10 від 06.09.2017 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 09/2017-10 від 06.09.2017.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.33 зі звороту, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_3 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 02/2017-4 від 17.02.2017, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 02/2017-4 від 17.02.2017 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_3 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 02/2017-4 від 17.02.2017 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 02/2017-4 від 17.02.2017 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 02/2017-4 від 17.02.2017.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.34, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_3 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 08/2017-8 від 01.08.2017, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 08/2017-8 від 01.08.2017 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_3 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 08/2017-8 від 01.08.2017 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 08/2017-8 від 01.08.2017 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 08/2017-8 від 01.08.2017.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.34 зі звороту, том 1).

25.10.2019 між СФГ «РОСТОК» в особі голови ОСОБА_1 (далі – позикодавець, позивач) та ОСОБА_3 (далі – позичальник), керуючись вимогами Цивільного кодексу України та пункту 7.1. договору позики № 02/2016-3 від 05.02.2016, була укладена додаткова угода № 1 до договору позики № 02/2016-3 від 05.02.2016 про наступне:

1. Керуючись ст.605 Цивільного кодексу України та протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року, сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника – ОСОБА_3 перед СФГ «РОСТОК» за договором позики № 02/2016-3 від 05.02.2015 року шляхом прощення неповерненої частини позики.

2. Сторони прийшли згоди, що договір позики № 02/2016-3 від 05.02.2016 вважається розірваним з дати підписання цієї додаткової угоди.

3. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору позики № 02/2016-3 від 05.02.2016.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (а.с.35, том 1).

15.04.2020 відбулися загальні збори членів (власників) Селянського фермерського господарства "РОСТОК", на якому були присутні усі члени, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

На збори загальних зборів були запрошені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

До порядку денного були включені три питання:

1. Про зміну складу членів (власників) Селянського фермерського господарства "РОСТОК".

2. Про зміну голови Селянського фермерського господарства "РОСТОК" та призначення Фізичної особи – платника податків, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи - Селянського фермерського господарства "Росток" без довіреності, у тому числі підписувати договори, тощо (підписанта).

3. Про приведення статуту Селянського фермерського господарства "РОСТОК" та відомостей про господарство, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань у відповідність до вимог діючого законодавства України.

За результатами проведених загальних зборів були прийняті такі рішення:

- по першому питанню:

1) прийняти до складу (числа) членів (власників) Селянського фермерського господарства "РОСТОК" на умовах визначених в статуті господарства наступних громадян, а саме:

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Васильківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 30.06.1998, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Васильківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 08.07.1998, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_4 ;

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Васильківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 02.09.1998, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_6 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Васильківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 29.09.1997, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_8 ;

2) виключити зі складу (числа) учасників господарства наступних громадян, а саме:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_9 , виданий 27.11.2019 року, орган, що видав 1215, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_10 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії НОМЕР_11 , виданий 17.07.1996 Кіровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_12 ;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт НОМЕР_13 , виданий Кіровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків - НОМЕР_14 ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_15 , виданий 14.07.2008 Васильківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків - НОМЕР_16 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт серії НОМЕР_17 , виданий 11.10.2010 Васильківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_18 ;

3) провести з особами, яких виключено зі складу (числа) членів (власників) господарства відповідні розрахунки згідно діючого законодавства України;

- по другому питанню:

1) заяву голови Селянського фермерського господарства "РОСТОК" Лебедєвої Людмили Єгорівни задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 з посади голови Селянського фермерського господарства "Росток" з 16 квітня 2020;

2) призначити ОСОБА_10 головою Селянського фермерського господарства "РОСТОК" з 17 квітня 2020 та надати їй повноваження передбачені статутом Господарства;

3) призначити Фізичною особою - платником податків, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи - Селянського фермерського господарства "РОСТОК" без довіреності, в тому числі підписувати договори, тощо (підписантом) та надати відповідні повноваження передбачені статутом Господарства наступним громадянам, а саме:

- ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_8 ;

- ОСОБА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_6 ;

- по третьому питанню:

1) привести повне найменування Господарства відповідно до вимог діючого законодавства України, а саме викласти та затвердити:

повне найменування Господарства - Фермерське господарство "Росток 2020"

скорочене найменування Господарства - ФГ "Росток 2020";

2) привести статут Селянського фермерського господарства "Росток" та обов`язкові відомості про Господарство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань у відповідність до вимог діючого законодавства України, а саме відобразити в ньому актуальну інформацію про членів (власників) та кінцевих бенефіціарів (контролерів) Господарства шляхом подачі на державну реєстрацію документів Господарства;

3) визначити місцезнаходження господарства за адресою: 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Курганна, буд.12;

4) створити за рахунок грошових внесків (вкладів) членів (власників) Селянського фермерського господарства "РОСТОК" складений капітал в розмірі 1 000,00 грн;

5) затвердити розмір складеного капіталу Селянського фермерського господарства "РОСТОК" в розмірі 1 000,00 грн, що дорівнює 100 % складеного капіталу господарства;

6) встановити та затвердити наступний порядок розподілу складеного капіталу Селянського фермерського господарства "РОСТОК", а саме:

ОСОБА_10 є власником 80 % складеного статутного капіталу господарства, що становить 800,00 грн;

ОСОБА_11 є власником 5 % складеного статутного капіталу господарства, що становить 50,00 грн;

ОСОБА_10 є власником 5 % складеного статутного капіталу господарства, що становить 50,00 грн;

ОСОБА_2 є власником 5 % складеного статутного капіталу господарства, що становить 50,00 грн;

ОСОБА_1 є власником 5 % складеного статутного капіталу господарства, що становить 50,00 грн;

7) встановити та затвердити наступний порядок розподілу права власності на майно Селянського фермерського господарства "РОСТОК" між його членами (власниками), а саме:

- ОСОБА_10 є власником 100 % майна (майнових прав) господарства;

8) привести відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відносно органів управління Селянського фермерського господарства "РОСТОК" у відповідність до установчих документів господарства, що викладені та затверджені у паперовому вигляді, а саме: додати до відомостей про органи управління Селянського фермерського господарства "РОСТОК", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань наступні: вищий орган управління – загальні збори членів (власників) господарства, виконавчий орган управління – голова товариства;

9) затвердити статут Селянського фермерського господарства "РОСТОК" у новій редакції зі змінами та доповненнями станом на 15.04.2020 та провести його державну реєстрацію згідно чинного законодавства України;

10) уповноважити головуючого та секретаря загальних зборів членів (власників) Селянського фермерського господарства "РОСТОК" підписати цей протокол та щойно прийняту нову редакцію статуту господарства у відповідності до діючого законодавства України;

11) державну реєстрацію нової редакції статуту Селянського фермерського господарства "РОСТОК" та відповідних змін та відомостей про господарства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань доручити голові господарства ( ОСОБА_10 ) особисто або через призначеного нею представника, шляхом видачі відповідної довіреності, яка посвідчена нотаріально.

Рішення по питаннях 1, 2, 3 порядку денного прийняті одностайно.

Загальні збори членів (власників) Селянського фермерського господарства "РОСТОК" від 15.04.2020 були оформлені протоколом № 1, який був підписаний головуючим на зборах ОСОБА_1 , секретарем загальних зборів ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фастом Л.Д. (а.с. 27-28, том 1).

01.04.2025 відбулися загальні збори членів (власників) Фермерського господарства "РОСТОК 2020", на якому були присутні члени, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 на загальних зборах була відсутня.

До порядку денного було включено одне питання:

1. Уточнення показників фінансових результатів Господарства за 2019 рік на підставі встановленого з законною силою постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року рішення загальних зборів членів Селянського фермерського господарства "РОСТОК" про анулювання (пробачення) боргів, яке оформлено протоколом № 5 від 25 жовтня 2019 року, залежно від необхідності вносити в порядку статті 50 Податкового кодексу України зміни об`єкта та бази оподаткування.

За результатами проведених загальних зборів було прийнято рішення, а саме: оформлене протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» рішення від 25 жовтня 2019 року скасувати повністю внаслідок відмови від анулювання (пробачення) боргів, умови якого ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до тепер повністю не виконані, у зв`язку з чим уточнення показників фінансових результатів Фермерського господарства «РОСТОК 2020» за 2019 рік у відповідності до статей 44, 50 Податкового кодексу України, наразі, вважати недоцільним.

Рішення по питанню 1 порядку денного прийнято за підсумками відкритого голосування: «за» - 95 % голосів, «проти» - немає, «утримались» - немає.

Загальні збори членів (власників) Селянського фермерського господарства "РОСТОК" від 01.04.2025 були оформлені протоколом № 2/25, який був підписаний головою загальних зборів ОСОБА_2 , секретарем загальних зборів ОСОБА_12 та посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області (а.с.22-26, том 1).

Наведене стало причиною виникнення спору та звернення позивача до господарського суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК», оформлене протоколом № 5 від 25 жовтня 2019 року, 25.10.2019 вичерпало свою дію з моменту підписання (укладення) відповідних договорів про прощення боргів. За висновком суду позивачем не доведено яким чином рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020”, яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020” від 01 квітня 2025, щодо скасування рішення від 25 жовтня 2019 року про анулювання (пробачення) СФГ «РОСТОК» боргу за договорами позики, укладеними між СФГ «РОСТОК» та його членами порушують її права, що вимагає судового захисту.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020”, яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020” від 01 квітня 2025, в частині скасування оформленого протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства “Росток” рішення від 25 жовтня 2019 року.

Позивач посилається на відсутність у загальних зборів членів (власників) ФГ «РОСТОК 2020» повноважень на визнання недійсними власних рішень, а саме, загальних зборів попередніх членів СФГ «Росток», яке оформлено протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» від 25.10.2019 року про анулювання (пробачення) СФГ «РОСТОК» боргу за договорами позики, укладеними між СФГ «РОСТОК» та його членами.

Звідси, предметом доказування у справі є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020” від 01.04.2025, яке було оформлено протоколом № 2/25, відповідність обраного позивачем способу захисту критеріям належності та ефективності.

Статтею 83 ЦК України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

За змістом статей 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Як вже було встановлено судом, станом на 25.10.2019 членами СФГ «Росток» були ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Рішенням, оформленим протоколом загальних зборів членів СФГ «Росток» від 25 жовтня 2019 року № 5, членами СФГ «Росток» було прийнято рішення про анулювання (пробачення) СФГ «Росток» боргу за договорами позики, укладеними між СФГ «Росток» та його членами, шляхом підписання додаткових угод до договорів позики.

Відповідно до додаткових угод укладених між СФГ «Росток» та ОСОБА_9 від 25 жовтня 2019 року: № 1 до договору позики № 02/2017-1 від 17.02.2017, № 1 до договору позики № 02/2016-1 від 05.02.2016, № 1 до договору позики № 03/2017-5 від 16.03.2017, № 1 до договору позики № 08/2017-9 від 15.08.2017, сторони, керуючись статтею 605 ЦК України та протоколом № 5 загальних зборів членів СФГ «Росток» від 25 жовтня 2019 року дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника ОСОБА_9 перед СФГ «Росток» шляхом прощення неповерненої частини позики;

- між СФГ «Росток» та ОСОБА_2 від 25 жовтня 2019 року: № 1 до договору позики № 02/2016-2 від 05.02.2016, № 1 до договору позики № 02/2017-2 від 17.02.2017, № 1 до договору позики № 03/2017-6 від 16.03.2017, № 1 до договору позики № 09/2017-10 від 06.09.2017, сторони, керуючись статтею 605 ЦК України та протоколом № 5 загальних зборів членів СФГ «Росток» від 25 жовтня 2019 року дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника ОСОБА_2 перед СФГ «Росток» шляхом прощення неповерненої частини позики;

- між СФГ «Росток» та ОСОБА_3 від 25 жовтня 2019 року: № 1 до договору позики № 02/2017-4 від 17.02.2017, № 1 до договору позики № 08/2017-8 від 01.08.2017, № 1 до договору позики № 02/2016-3 від 05.02.2016, сторони, керуючись статтею 605 ЦК України та протоколом № 5 загальних зборів членів СФГ «Росток» від 25 жовтня 2019 року дійшли згоди про припинення зобов`язань позичальника ОСОБА_3 перед СФГ «Росток» шляхом прощення неповерненої частини позики.

Сторони також дійшли згоди, що відповідні договори позики вважаються розірваними з дати підписання цих додаткових угод. Зазначені додаткові угоди до договорів позики підписані уповноваженою особою - головою СФГ «Росток» ОСОБА_9 та позичальниками ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства "РОСТОК 2020" від 01.04.2025 до порядку денного було включено одне питання, а саме: уточнення показників фінансових результатів Господарства за 2019 рік на підставі встановленого з законною силою постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року рішення загальних зборів членів Селянського фермерського господарства "РОСТОК" про анулювання (пробачення) боргів, яке оформлено протоколом № 5 від 25 жовтня 2019 року, залежно від необхідності вносити в порядку статті 50 Податкового кодексу України зміни об`єкта та бази оподаткування.

За результатами проведених загальних зборів було прийнято рішення, а саме: оформлене протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК» рішення від 25 жовтня 2019 року скасувати повністю внаслідок відмови від анулювання (пробачення) боргів, умови якого ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до тепер повністю не виконані, у зв`язку з чим уточнення показників фінансових результатів Фермерського господарства «РОСТОК 2020» за 2019 рік у відповідності до статей 44, 50 Податкового кодексу України, наразі, вважати недоцільним.

Позивач заявив позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020”, яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020” від 01 квітня 2025, в частині скасування оформленого протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства “Росток” рішення від 25 жовтня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 у справі №904/1680/25 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання уточненої позовної заяви із чітко визначеним змістом позовних вимог.

Позивач у своїй заяві про усунення недоліків просила продовжити розгляд справи № 904/1680/25 в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, а саме, в частині скасування оформленого протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства “Росток” рішення від 25 жовтня 2019 року, наголошуючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 викладено чітко та у спосіб захисту інтересів позивача, передбачений законом. ОСОБА_1 не оскаржує рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020», яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020» від 01.04.2025 в частині недоцільності уточнення показників фінансових результатів Фермерського господарства «РОСТОК 2020» за 2019 рік у відповідності до статей 44, 50 Податкового кодексу України, оскільки в цій частині дане рішення на пряму не порушує її законних прав чи інтересів.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина друга статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

За змістом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі №906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18: «Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті».

Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

В силу положень частини 2 статті 4 ГПК України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову (пункт 51 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18).

Як передбачено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Подібну позицію займає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі № 917/664/19 зауважив, що: «Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судових захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем».

Таким чином, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (див. правовий висновок Верховного Суду наведений в постанові від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18).

Колегія суддів звертає увагу, що вирішення будь-якої судової справи – процес послідовний. Найбільш узагальнений перелік питань, які має вирішити суд, розглядаючи господарський або цивільний спір, напрацьований судовою практикою: «має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце» (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та низці постанов Верховного Суду). Верховний Суд навіть виклав послідовність вирішення цих питань розгляду справи по суті: «Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (§ 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18; постанова Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 903/249/20).

Тобто алгоритм вирішення будь-якої судової справи зводиться до того, що суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на час ухвалення рішення суду у даній справі рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства "РОСТОК 2020" від 01.04.2025 не скасоване та не визнано недійсним в установленому порядку.

Суд з`ясував, що постановою Дніпровського апеляційного суду у справі № 172/313/21 від 29.03.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.12.2023, встановлено, що рішенням, оформленим протоколом загальних зборів членів СФГ «Росток» від 25 жовтня 2019 року № 5, членами СФГ «Росток» було прийнято рішення про анулювання (пробачення) СФГ «Росток» боргу за договорами позики, укладеними між СФГ «Росток» та його членами, шляхом підписання додаткових угод до договорів позики, які є чинними та їх недійсність у судовому чи іншому порядку не визнавалась.

Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду рішення загальних зборів юридичних осіб за своєю правовою природою не є правочинами; натомість такі рішення є актами ненормативного характеру, тобто офіційними письмовими документами органу управління юридичної особи, що породжують правові наслідки, спрямовані на врегулювання господарських відносин; рішення, прийняті загальними зборами, є актами індивідуальної дії, оскільки їх приписи вважаються обов`язковими для обмеженого кола суб`єктів господарських відносин.

Натомість згідно з приписами статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Приписами статті 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, на виконання рішення загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК», оформленого протоколом № 5 від 25 жовтня 2019 року, 25.10.2019 було укладено відповідні додаткові угоди до договорів позики, про прощення боргів.

Тобто прощення боргів (припинення зобов`язань позичальників) відбулося саме на підставі додаткових угод № 1 від 25.10.2019, які є невід`ємною частиною договорів позики.

Вказані додаткові угоди є чинними та не визнавалися в судовому порядку недійсними, що не спростовано учасниками даної справи.

Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 зазначала, що: «рішення загальних зборів про анулювання боргів попередніх членів (власників) ФГ «РОСТОК 2020», оформлене протоколом загальних зборів членів СФГ «Росток» від 25.10.2019 № 5, було виконане шляхом підписання відповідних додаткових угод укладених між СФГ «Росток» та його членами (учасниками)… Існування рішення загальних зборів членів СФГ «Росток», яке було оформлене протоколом № 5 від 25.10.2019 про прощення боргів учасників СФГ «Росток», свідчить про «законне очікування» колишніх учасників (членів) фермерського товариства на визначеність свого сталого майнового положення та розцінюється, як категорія «майно» такої особи у розумінні Статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Натомість в своїй апеляційній скарзі остання вказує про те, що: «…анулювання (прощення) грошових зобов`язань члена фермерського, яке було прийнято рішенням загальних зборів Селянського фермерського господарства «РОСТОК», до його відчуження новим власникам, надає такому учаснику, на користь якого таке рішення прийняте, «законне очікування», що йому будуть такі зобов`язання прощені. Спроба у «поновленні» таких зобов`язань новими членами Фермерського господарства «РОСТОК 2020», прирівнюється до порушення права позивача на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). 27. Позивач наголошує, що Протоколом № 2/25 від 01.04.2025 фактично відбулось скасування вже виконаного рішення загальних зборів про анулювання боргів попередніх членів (власників) ФГ «РОСТОК 2020» від 25.10.2019 поза межами правової процедури, що є порушенням права позивача на мирне володіння майном».

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц виснувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (пункт 58).

Аналогічні висновки приведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 (пункт 85), від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (пункт 31), від 20.06.2023 у справах № 554/10517/16-ц (пункт 7.47) та №633/408/18 (пункт 11.12).

Як вже було зазначено, корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Так, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 98 ЦК України).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

Апеляційний суд звертає увагу, що позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів може бути спрямована на настання різних правових наслідків залежно від підстав, з яких таке рішення оспорюється.

В даному випадку рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020», яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020» (ідентифікаційний код: 21940173) від 01 квітня 2025 року, в частині скасування оформленого протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «Росток» рішення від 25 жовтня 2019 року за змістом обґрунтування позовних вимог оскаржується позивачем не як учасником корпоративних відносин, а як боржником у взаємовідносинах із фермерським господарством, при цьому позов направлений на захист саме майнових, а не корпоративних прав заявника.

З цього приводу слід зауважити, що Верховним Судом у постанові від 26.01.2024 у справі № 522/1528/15-ц зазначено наступні висновки: “ …61. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

62. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

63. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

64. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

65. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту”.

Позивачем не доведено яким чином рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020”, яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020” від 01 квітня 2025 року, щодо скасування рішення від 25 жовтня 2019 року про анулювання (пробачення) СФГ «РОСТОК» боргу за договорами позики, укладеними між СФГ «РОСТОК» та його членами порушують її права, що вимагає судового захисту.

ОСОБА_1 не надала доказів уповноваження її діяти від імені та в інтересах членів Фермерського господарства “РОСТОК 2020”, яких стосувалося рішення загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «РОСТОК», оформлене протоколом № 5 від 25 жовтня 2019 року.

При цьому саме по собі існування рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020”, яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства “РОСТОК 2020” від 01 квітня 2025 року, не створює для позивача будь-яких негативних наслідків за умов чинності додаткових угод, які є невід`ємною частиною договорів позики №02/2016-1 від 05 лютого 2016 року, №02/2017-1 від 17 лютого 2017 року, №03/2017-5 від 16 березня 2017 року, № 08/2017-9 від 15 серпня 2017 року, № 02/2016-2 від 05 лютого 2016 року, № 02/2017-2 від 17 лютого 2017 року, № 03/2017-6 від 16 березня 2017 року, № 09/2017-10 від 06 вересня 2017 року, № 02/2017-4 від 17 лютого 2017 року, № 08/2017-8 від 01 серпня 2017 року, № 02/2016-3 від 05 лютого 2016 року.

Необхідно зазначити, що установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (див. висновок сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17; постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

У разі якщо суд на підставі наявних у справі доказів дійде висновку про відсутність факту порушення прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду із позовом, тобто встановить відсутність спору як такого, то підстави для задоволення позовних вимог з огляду на завдання цивільного судочинства, визначені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, будуть відсутні незалежно від наявності або відсутності формальних порушень при вчиненні дії або укладенні правочину, які становлять предмет позову.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постановах від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 14.01.2020 у справі № 904/4009/18.

А у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 29.08.2023 у справі 910/5958/20 наголошено на тому, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Таким чином, стала практика Верховного Суду визначає, що встановлення відсутності порушення прав та інтересів позивача діями відповідача само по собі є достатнім для висновку про відмову у позові.

Разом з тим, суд також бере до уваги надану учасниками справи інформацію, що міститься у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, про те, що питання стягнення грошових коштів за згаданими вище договорами позики, за якими СФГ «РОСТОК» було анульовано (прощено) борги, як і питання правомірності укладення та чинності відповідних додаткових угод № 1 від 25.10.2019 до них, було та є предметом дослідження в судових справах №172/313/21, №172/1233/21, №203/1339/22.

Зокрема, у справі №172/1233/21 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області розглядається позов Фермерського господарства “РОСТОК 2020” до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних позовних вимог на стороні позивача ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за договорами позики №02/2016-1 від 05 лютого 2016 року, №02/2017-1 від 17 лютого 2017 року, №03/2017-5 від 16 березня 2017 року, № 08/2017-9 від 15 серпня 2017 року.

Рішення по справі на даний час не прийнято.

З урахуванням висновку Верховного Суду у постанові від 26.01.2024 у справі №522/1528/15-ц, в тому числі саме в межах означеного судового провадження і має здійснюватися заперечення ОСОБА_1 наявності у неї грошових зобов`язань перед Фермерським господарством “РОСТОК 2020” за договорами позики, зважаючи на укладені додаткові угоди № 1 від 25.10.2019 до них та інші обставини.

Тут доцільно наголосити, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Натомість під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений в п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 09.02.2021 у справі №381/622/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).

В свою чергу, обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55)). Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19)

Апеляційний суд звертає увагу, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

В свою чергу, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством/договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 43); постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17; постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі №910/7029/20.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020», яке оформлене протоколом № 2/25 загальних зборів членів (власників) Фермерського господарства «РОСТОК 2020» (ідентифікаційний код: 21940173) від 01 квітня 2025 року, в частині скасування оформленого протоколом № 5 загальних зборів членів Селянського фермерського господарства «Росток» рішення від 25 жовтня 2019 року фактично направлені на визнання відсутності права вимоги у кредитора (Фермерського господарства «РОСТОК 2020») та кореспондуючого обов`язку боржників (членів Фермерського господарства), що не є належним та ефективним способом захисту майнових прав ОСОБА_1 та її інтересу «на мирне володіння майном».

Наведене є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не виявлено, апелянтом висновків суду не спростовано.

За таких умов колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 у справі № 904/1680/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2025 у справі №904/1680/25 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.06.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко