Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №904/5112/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/5112/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 (суддя Красота О.І., повний текст якого підписаний 20.04.2026) у справі № 904/5112/25,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент"

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" і просило суд стягнути основний борг у розмірі 524 256,00 грн., 3% річних у розмірі 24 517,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 100 760,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1605 від 24.10.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

15.10.2025 від відповідача надійшла заява про визнання позову, в якій він визнав суму позову повністю, у тому числі суми 3% річних у розмірі 24 517,94 грн та втрати від інфляції у розмірі 100 760,08 грн. Крім того, відповідач повідомив суд про добровільну оплату суми основного боргу, про що до суду подана окрема заява. Тому відповідач просив суд: задовольнити заяву про визнання позову; вирішити питання про розподіл судових витрат, з урахуванням ч. 1 ст. 130 ГПК України.

15.10.2025 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі (в частині), в якій він повідомив суд про здійснення оплати суми основного боргу у розмірі 524 256,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 600024765 від 26.09.2025. Тому відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення 524 256,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору; вирішити питання про розподіл судових витрат, з урахуванням цієї заяви.

21.10.2025 від позивача надійшла заява, в якій він підтвердив надходження оплати (після відкриття провадження у справі) від відповідача - суми основного боргу у розмірі 524 256,00 грн. (видаткова накладна № 593, рахунок № 621) платіжною інструкцією № 600024765 від 26.09.2025. Одночасно Позивач повідомив про збільшення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. У позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат був зазначений як витрати на сплату судового збору. Після відкриття провадження у справі Відповідач почав стягувати з контрагентів витрати на професійну правничу допомогу у справах, представником в яких залучає адвоката Крят Л.Б. На думку Позивача, буде цілком справедливо, якщо Відповідач буде не тільки стягувати з контрагентів витрати на професійну правничу допомогу, а й компенсувати контрагентам такі витрати. Тому Позивач повідомив про збільшення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат - витрати на сплату судового збору у розмірі 7 794,41 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.

09.04.2026 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому він просив суд стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 012,92 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі №904/5112/25 у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 012,92 грн відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" в якій просить змінити додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026, здійснити розподіл судових витрат, які сторона має сплатити за договором №593.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, керуючись виключно припущеннями та не з`ясувавши належним чином обставини справи.

Апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив у визнанні платіжної інструкції № 2104 від 08.04.2026 належним доказом оплати через наявність технічної помилки (описки) бухгалтера в номері договору в призначенні платежу. При цьому судом було проігноровано інші наявні у справі докази в їх сукупності, а саме договір № 593 від 01.08.2025 та акт виконаних робіт від 08.04.2026 на суму 23 012,92 грн, які у повному обсязі підтверджують обсяг, вартість та взаємозв`язок наданих послуг із цією справою. Окрім того, суд зробив передчасний висновок про відсутність доказів зміни призначення платежу, не врахувавши, що така помилка була виявлена позивачем вже після подання відповідного клопотання до суду.

Також скаржник наголошує на неправильному застосуванні судом першої інстанції ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки за змістом цієї норми розмір судових витрат встановлюється на підставі доказів щодо витрат, які сторона не лише сплатила, а й має сплатити. Оскільки обов`язок оплати чітко виник на підставі договору № 593 та акта від 08.04.2026, навіть за умови кваліфікації судом зазначеного платежу як такого, що не стосується спірного договору, заявлена сума мала бути розподілена судом як витрати, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

З урахуванням викладеного, скаржник просить змінити додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 та здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 012,92 грн як таких, що сторона має сплатити за договором № 593.

Узагальнений виклад позиції Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (відзиву на апеляційну скаргу)

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів апелянта, вважає оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечення відповідача зводяться до того, що позивач припустився суперечливої поведінки та недотримався процесуального порядку заявлення судових витрат. Зокрема, у позовній заяві позивач не зазначав про залучення адвоката та не вказав орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, як того вимагає ч. 2 ст. 124 ГПК України, зафіксувавши у складі судових витрат лише судовий збір. Заяву про збільшення судових витрат позивач подав із пропущенням процесуальних строків лише у жовтні 2025 року, не додавши до неї самого договору про надання правничої допомоги № 593 від 01.08.2025, що позбавило відповідача можливості оцінити фінансові претензії на початку розгляду справи.

Окрім того, відповідач наголошує на взаємовиключності та непослідовності аргументів скаржника, який у суді першої інстанції стверджував про повну оплату витрат на підставі акта від 08.04.2026 та платіжної інструкції № 2104 від 08.04.2026, а в апеляційній скарзі повністю змінив правову позицію, просячи розглядати цю суму як витрати, які сторона лише «має сплатити» в майбутньому. Оскільки надана платіжна інструкція містить посилання на зовсім інший договір (№ 553 замість № 593), вона є неналежним доказом, а обов`язок доказування та виправлення помилок у первинних фінансових документах покладено виключно на учасників справи, а не на суд.

Наостанок відповідач зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 23 012,92 грн є абсолютно неспівмірним із критеріями ч. 4 ст. 126 ГПК України. Дана справа є незначної складності, стосується стягнення заборгованості за однією видатковою накладною, позов не містить складного правового аналізу чи розрахунків, а провадження в частині основного боргу взагалі було закрите у зв`язку з його добровільним визнанням та сплатою відповідачем. Тому, у разі неприйняття судом аргументів про повну відмову у стягненні витрат, відповідач просить застосувати критерії співмірності та зменшити їх розмір до розумного мінімуму.

Узагальнений виклад позиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" (відповіді на відзив на апеляційну скаргу)

Скаржник зазначає, що позиція ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" викладена у відзиві на апеляційну скаргу є необґрунтованою та суперечливою. Апелянт наголошує, що у подібних справах, зокрема немайнового характеру, відповідач заявляє до стягнення співмірні суми витрат на оплату послуг адвоката (в межах від 18 600,00 грн до 22 600,00 грн).

З огляду на це, скаржник вважає, що заявлений ним розмір витрат у сумі 23 012,92 грн є цілком розумним, співмірним із практикою самого відповідача у господарських спорах, а дотримання принципу рівності та справедливості вимагає дзеркального відшкодування таких витрат на користь контрагента.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В, суддів Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

Ухвалою від 07.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 у справі №904/6968/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.09.2025 позивач разом з першою заявою по суті, а саме у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат - витрати на сплату судового збору.

Надалі, 21.10.2025 від позивача надійшла заява, в якій він, зокрема повідомив про збільшення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. У позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат був зазначений як витрати на сплату судового збору. Після відкриття провадження у справі Відповідач почав стягувати з контрагентів витрати на професійну правничу допомогу у справах, представником в яких залучає адвоката Крят Л.Б. На думку позивача, буде цілком справедливо, якщо відповідач буде не тільки стягувати з контрагентів витрати на професійну правничу допомогу, а й компенсувати контрагентам такі витрати. Тому позивач повідомив про збільшення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат - витрати на сплату судового збору у розмірі 7 794,41 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.

Так, 09.04.2026 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому він просив суд стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23 012,92 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- договір № 593 про надання професійної правничої допомоги від 01.08.2025;

- акт виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги від 08.04.2026 на суму 23 012,92 грн.;

- платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 2104 від 08.04.2026 на суму 23 012,92 грн.;

- посвідчення адвоката.

Зазначені вище докази подані позивачем в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Так, 01.08.2025 між Адвокатом Биковим Сергієм Анатолійовичем (далі – Адвокат) та Позивачем (далі – Замовник) укладено Договір № 593 про надання професійної правничої допомоги (далі – Договір № 593).

Згідно з Договором № 593 Замовник доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання з надання Замовнику професійної правничої допомоги в суді першої інстанції щодо невиконання Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" зобов`язання з оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 593 на суму 524 256,00 грн.

За умовами Договору № 593 до переліку послуг, що надаються Адвокатом, входить:

Консультації з правових питань, складання проектів документів правового характеру: позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, клопотань, мирових угод та інших процесуальних документів в інтересах Замовника. Представництво інтересів Замовника в суді першої інстанції в якості представника позивача, відповідача, третьої особи (не залежно від кількості судових засідань).

Підготовка процесуальних документів здійснюється Адвокатом, подання процесуальних документів до суду здійснюється Замовником.

Згідно з Договором № 593 вартість послуг з надання правничої допомоги в межах оскарження визначеного цим Договором рішення складає: гонорар є фіксованим у розмірі 2% від суми не виконаного боржником зобов`язання – 10 485,12 грн. та 10%, стягнутих з боржника понад суму основного боргу, санкцій (неустойка, штраф, пеня, річні, інфляційні та інше). Строк оплати – не пізніше одного місяця з дня повного (остаточного) виконання судового рішення.

Договором № 593 передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань кожною зі сторін.

08.04.2026 між Позивачем та Адвокатом підписано акт виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги, в якому наявний перелік наданих послуг.

Так, у п. 1 акту зазначено, що, враховуючи ту обставину, що Замовник не має штатного юриста (не має можливості самостійно виконати необхідні для звернення до суду процесуальні дії), а його спілкування з боржником не дало результату (боржник не відповідав на повідомлення про заборгованість, умовляння, претензії та інше), Адвокат виїхав до Замовника і опитав його працівників з питання заборгованості, провів консультацію із зазначеного питання, узгодив із Замовником правову позицію щодо судового стягнення заборгованості та санкцій.

Відповідно до п. 2 акту Адвокат зібрав необхідні документи і підготував проект позову до боржника та надав їх Замовнику для підписання і надсилання до суду.

Всього вартість робіт становить 23 012,92 грн., яка складається з такого:

- 2% від суми не виконаного боржником зобов`язання 524 256,00 * 2% = 10 485,12 грн.;

- 10%, стягнутих з боржника понад суму основного боргу санкцій (24 517,94 + 100 760,08) * 10% = 12 527,80 грн.

Позивач зазначає, що сплатив Адвокату 23 012,92 грн., на підтвердження чого надав платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 2104 від 08.04.2026.

Як вбачається з платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 2104 від 08.04.2026, у призначенні платежу зазначено "послуга – надання професійної правничої допомоги згідно договору №553 від 01 серпня 2025р., Без ПДВ".

Отже, вказана платіжна інструкція не може бути належним доказом на підтвердження здійснення оплати за Договором № 593 про надання професійної правничої допомоги від 01.08.2025, оскільки в ній наявне посилання на інший договір.

При цьому, позивач у клопотанні про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не вказує про існування між ним та Адвокатом лише Договору про надання професійної правничої допомоги від 01.08.2025 за № 593 та/або про відсутність інших договорів, зокрема за №553, що могло б свідчити про помилку у зазначенні номеру договору у призначенні платежу платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 2104 від 08.04.2026.

Також позивачем до вказаного клопотання не додано доказів про зміну призначення платежу стосовно діючого договору за № 593 від 01.08.2025.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 23 012,92 грн.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване додаткове рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 002,87 грн 3% річних, нарахованих на декадні (планові) платежі, та вимога скасувати судове рішення у цій частині й ухвалити нове рішення про повне задоволення вказаної вимоги.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах заявлених вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог в порядку винесення додаткового рішення.

Верховний Суд у додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20) зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст.ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022р. у справі №921/221/21, від 31.05.2022р. у справі №917/304/21).

Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, а неподання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови наявності заяви до дебатів має наслідком залишення заяви без розгляду. Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду від 20.11.2025 р. у справі № 910/7294/22, у постанові від 07.02.2024 р. у справі № 910/216/23, у постанові від 07.11.2024 р. у справі № 906/835/23. Також у постанові від 08.09.2025 р. у справі № 756/5565/23 Верховний Суд зазначив, що змістовне висловлення наміру учасника отримати відшкодування витрат є обов`язковим, оскільки попередній розрахунок має лише інформаційний характер. Реалізація права на компенсацію витрат є проявом диспозитивності, а тому залежить виключно від належної та своєчасної ініціативи відповідної сторони (постанови Верховного Суду від 30.05.2024 р. у справі № 910/5316/21, від 01.11.2023 р. у справі № 905/493/22, ухвала від 21.10.2025 р. у справі № 904/3718/24).

Оцінюючи дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" наведеного процесуального порядку, колегія суддів зазначає, що позивач у позовній заяві первинно вказав орієнтовний розрахунок судових витрат, який складався лише з судового збору. Проте, ухвалою суду від 12.12.2025 господарський суд здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. В межах підготовчого провадження, а саме 21.10.2025, від позивача надійшла заява про збільшення попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, до якого було включено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.

Надалі, 09.04.2026 позивач надав договір № 593 від 01.08.2025, акт від 08.04.2026 та платіжна інструкція № 2104.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні констатував, що дані докази подані позивачем в межах процесуального строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що позивачем виконано вимоги процесуального закону щодо строків та стадійності з`явлення витрат.

Водночас, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача по суті, суд першої інстанції виходив виключно з того, що надана платіжна інструкція № 2104 від 08.04.2026 містить у призначенні платежу посилання на договір № 553 замість належного № 593 від 01.08.2025, що, на думку місцевого суду, свідчить про оплату за іншим правочином та виключає відшкодування.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму та проігнорував сукупність інших належних доказів у справі за правилами ст. 86 ГПК України, а також зміст ч. 8 ст. 129 ГПК України, яка імперативно встановлює, що судовому розподілу підлягають витрати, які сторона не лише фактично сплатила, а й ті, які вона має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Матеріалами справи підтверджується, що між адвокатом Биковим С.А. та ТОВ "Аква Трайдент" було укладено договір № 593 про надання професійної правничої допомоги від 01.08.2025 саме щодо стягнення заборгованості з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у даній справі.

На виконання умов договору сторонами підписано акт виконаних робіт від 08.04.2026 на суму 23 012,92 грн.

Дана розрахована відповідно до погодженої сторонами формули: фіксований гонорар 10 485,12 грн (2% від суми основного боргу) та 12 527,80 грн (10% від стягнутих судом за рішенням від 26.03.2026 інфляційних втрат та 3% річних).

Платіжна інструкція № 2104 була сформована в той самий день 08.04.2026 на аналогічну точну суму 23 012,92 грн і містить ідентичну дату договору 01 серпня 2025 року.

Зазначені обставини у своїй сукупності за критерієм вірогідності беззаперечно вказують на те, що зазначення в призначенні платежу номера договору "553" замість "593" є суто технічною помилкою (опискою) виконавця і не свідчить про існування іншого зобов`язання.

Більше того, наявність у матеріалах справи підписаного та не спростованого сторонами акта виконаних робіт від 08.04.2026 свідчить про безумовне виникнення у позивача матеріального обов`язку оплатити надані послуги адвоката.

Навіть за умови неврахування платіжної інструкції, акт є належним і достатнім доказом того, що ці витрати є такими, які позивач має сплатити у розумінні ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України, що є самостійною підставою для їх розподілу судом.

У висновках Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічних висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2026 року у справі №186/1156/24 колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд, постановляючи ухвалу, не врахував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. пункт 26).

Відтак, відсутність доказів фактичної оплати гонорару не є підставою для відмови у розподілі витрат на правничу допомогу, а тому повна відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання позивача є неправомірною.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне розподілити судові витрати на правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у першій інстанції за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що у суді першої інстанції правнича допомога адвоката виразилась у складенні позову, заяви від 21.10.2025 та заяви від 26.02.2026.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення документів, підготовку позову та двох заяв як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, зважаючи на заперечення відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про зменшення суми витрат через їх неспівмірність, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат має бути співмірним із складністю справи, обсягом виконаних робіт та ціною позову.

Зважаючи на те, що відповідач добровільно сплатив суму основного боргу невдовзі після відкриття провадження, розрахунки санкцій не потребували значного аналізу, а розгляд справи по суті відбувався без безпосередньої участі представників у засіданнях, заявлена сума 23 012,92 грн є завищеною.

Враховуючи викладене, заява підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 012,92 грн слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ "Аква Трайдент" задовольнити частково, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі № 904/5112/25 скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким клопотання позивача задовольнити частково, здійснивши розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які сторона має сплатити за договором № 593, у розумному та співмірному розмірі 15 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване додаткове рішення скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, з ухваленням нового про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Судові витрати

Оскільки за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачувався, суд не здійснює розподіл судового збору за її подання незалежно від результатів її розгляду.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі № 904/5112/25 скасувати.

Ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Трайдент" (69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 152-В, офіс 414, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43942705) 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00к.) витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Г.В. Левшина