Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №908/1924/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1924/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Прокоп`єва Т.О., представник;

від відповідача: Русінова Т.Ю., представник;

прокурор: Кочнєва В.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Центр" на рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2024 року у справі №908/1924/24 (суддя Давиденко І.В.)

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, код ЄДРПОУ 0290997323) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах – позивача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 205, код ЄДРПОУ 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Центр" (69035, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, код ЄДРПОУ 38461554)

про стягнення 1 020 363,52 грн,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, подана в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах – Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Центр" про стягнення 1 020 363,52 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335, зменшеного на суму сплаченого земельного податку у період з 03.04.2017 року по 30.11.2023 року у розмірі 1 020 363,52 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач без належних на те правових підстав користувався земельної ділянкою, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.09.2024 року у цій справі позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Центр" на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 за період з 03.04.2017 року по 30.11.2023 року в розмірі 1 020 363 грн 52 коп.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що з моменту набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, у відповідача виник обов`язок укласти договір оренди спірної земельної ділянки, зареєструвати на підставі нього право оренди землі. Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, товариство відповідача збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Центр" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає наступне:

Приймаючи рішення, господарський суд Запорізької області не врахував необхідності встановлення не тільки моменту, коли особа довідалась про порушення свого права або могла про нього довідатись, а й коли мала об`єктивну можливість на пред`явлення позову.

Прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", своєчасно отримати від Запорізької міської ради необхідну для подання позову інформацію та звернутись з позовом до суду до 06.08.2020 року.

З урахуванням імперативності змісту положень пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, Постанови № 1364 та Переліку № 309, орендар земельної ділянки, що розташована на територіях активних бойових дій, за таких обставин має бути звільнений від сплати орендної плати за відповідний період в силу законодавчих приписів про зміну розміру такої плати.

Скаржник вважає, що підстави для стягнення за період з 27.05.2022 року по 31.12.2022 року доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335, відсутні, адже відповідач мав би бути звільненим за вказаний період від орендної плати за землю з огляду на включення Запорізької територіальної громади до Переліку територіальних громад, шо розташовані в районі проведення активних воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та законодавчих приписів щодо застосування нульової ставки орендної плати.

Відповідач заперечував також проти позовних вимог щодо стягнення доходу від безпідставно набутого майна за використання земельної ділянки за березень 2020 року, посилаючись на п. 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020 року №540-ІХ), згідно з яким не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Щодо цього скаржник вказує, що платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

Однак, задовольняючи позов за вказаний період, суд не навів належних обґрунтувань прийнятого рішення про задоволення позовних вимог за вказаний період з огляду на заперечення відповідача.

Прокуратура згідно відзиву на апеляційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що строки, визначені ст. 257 Цивільного кодексу України, були продовжені на час карантину та зупинені на період військового стану, тому строк позовної давності у даному випадку не сплинув.

Вважає, що правовідносини зі стягнення безпідставно збережених коштів не підпадають під правове регулювання норм Податкового кодексу України, а відтак, відсутні підстави для застосування положень підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Прокурор зазначає, що при проведенні Запорізькою міською радою розрахунку недоотриманих доходів, розмір, який підлягав стягненню за 2020 рік, розраховано заборгованість за 11 місяців, яка складає 128 396,11 грн (тобто, з урахуванням Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 року). Саме цю суму було зазначено господарським судом у своєму рішенні.

Скаржник згідно відповіді на відзив на апеляційну скаргу посилається на наявність обставин для застосування положень підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та безпідставність нарахування до стягнення суми за період з 27.05.2022 року по 31.12.2022 року.

Скаржник подав додаткові пояснення щодо розрахунків безпідставно збережених коштів у даній справі.

За змістом вказаних пояснень апелянт вважає, що:

- судом першої інстанції правильність розрахунків безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 03.04.2017 року по 31.01.2024 року не досліджувалась;

- розрахунок недоотриманих доходів здійснено за період з 03.04.2017 року по 31.12.2018 року з безпідставним посиланням на рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 року № 26, якого на той час не існувало;

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на період з 03.04.2017 року по 30.11.2023 року, а саме: відсутні витяги з технічної документації із нормативної грошової оцінки земельної ділянки; затвердженої технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель саме у відповідні роки; офіційно встановлені значення нормативної грошової оцінки станом на відповідні календарні дати.

Вважає, що оскільки в матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та/або інші докази, які є належними та допустимими на підтвердження нормативно грошової оцінки земельної ділянки за спірний період, суд мав би відмовити за необґрунтованістю у позові в цій частині, однак вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

При цьому, застосування прокурором зворотної математичної операції (ділення) не передбачено жодною нормою права.

Прокурор згідно пояснень по справі вказує, що відповідач у своїй апеляційній скарзі не оскаржував розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ "Світ-Центр" земельною ділянкою площею 1790 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.2017 року по 30.11.2023 року, отже зазначені у додаткових поясненнях твердження виходять за межі доводів апеляційної скарги.

При цьому, рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 року № 6 та рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 року № 26 встановлюють однакові ставки орендної плати для земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335, що не впливає на розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою, які підлягають стягненню з ТОВ "Світ-Центр".

Прокурор вказує, що з 2016 року на території міста Запоріжжя введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель. Отже, з цього моменту мають кумулятивно застосовуватися коефіцієнти індексації, встановлені в наступних роках.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки є стабільним показником, який змінюється виключно шляхом застосування щорічних коефіцієнтів індексації, що визначаються у встановленому законом порядку. Тому отримання значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік можливо лише шляхом множення або ділення на відповідне значення коефіцієнтів індексації.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя –доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.05.2025 року на 11:00 год.

У судовому засіданні 19.05.2025 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.09.2025 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 29.09.2025 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.02.2026 року о 14:45 год.

У судовому засіданні 19.02.2026 року оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що вступну та резолютивну частини постанови по справі буде оголошено в судовому засіданні, яке відбудеться 05.03.2026 року о 15:10 год.

У судовому засіданні 05.03.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Центр" (ідентифікаційний код юридичної особи 38461554) з 22.11.2013 року є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, літ. А-4, загальна площа будівлі 1 632,9 кв.м.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.05.2010 року № 1260, протоколів загальних зборів ТОВ "Світ-Центр" №2 від 09.09.2013 року та №3 від 10.09.2013 року, акта приймання-передачі від 10.09.2013 року, нежитлова будівля літ. А-4, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 01.01.2013 року.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 перебуває у власності територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 з 11.05.2010 року перебувала в оренді ПП Цибуленка Вадима В`ячеславовича строком на 19 років.

Відповідно до листів Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05.03.2024 року № 03984/033-20/03 та від 17.05.2024 року № 08236/033-20/03 "Про надання інформації", договір оренди від 27.07.2009 року № 040926101416, який було укладено між Запорізькою міською радою та ПП Цибуленком В.В. щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335, розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 31.10.2014 року у справі № 335/10231/14-ц.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 28.12.2023 року № 12679/5/08-01-04-01-06, ТОВ "Світ-Центр" сплачує земельний податок за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 з 01.07.2020 року.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 21.03.2024 року № 3612/5/08-01-04-07 ТОВ "Світ-Центр", у період часу з 12.03.2017 року до 01.07.2020 року не звітувало та не сплачувало земельний податок або орендну плату з юридичних осіб за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 за ТОВ "Світ-Центр" на час вирішення спору в суді не зареєстровано.

Згідно з витягом від 30.11.2023 року № НВ-2300107642023 із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 становить 6 660 160,40 грн.

Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень міської ради від 30.06.2015 року № 7 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", від 28.11.2018 року № 26 "Про встановлення розміру орендної плати за землю" здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ "Світ-Центр" (ідентифікаційний код юридичної особи 38461554) 1 790 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 03.04.2017 року до 30.11.2023 року.

За вказаним розрахунком загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченого земельного податку, за період з 03.04.2017 року до 30.11.2023 року становить 1 020 363,52 грн, а саме:

- за період з 03.04.2017 по 31.12.2017 – 117 583,96 грн;

- за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 – 157 948,47 грн;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 – 157 948,47 грн;

- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 – 128 396,11 грн;

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 – 134 346,99 грн;

- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 – 153 773,97 грн;

- за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 – 170 365,55 грн.

За змістом позовної заяви прокурор посилався на те, що відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, не було укладено відповідний договір оренди та не проведено державну реєстрацію права оренди. Наведене підтверджує, що відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

Тому як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо плати за фактичне користування земельною ділянкою до укладення відповідного договору оренди на земельну ділянку і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що при зверненні до суду з вказаним позовом прокуратурою в інтересах держави в особі Запорізької міської ради було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", надано до матеріалів справи докази невжиття компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах. Ці обставини скаржник не спростовує.

Також апелянт не спростовує доводи оскаржуваного рішення про відсутність у нього правових підстав для утримання належних позивачу грошових коштів збереженої орендної плати.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Згідно із положеннями ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельного ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 року у справі № 922/652/18, від 07.07.2020 року у справі № 922/3208/19.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З наведеного слідує висновок, що об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

У даній справі доведено, що спірна земельна ділянка є сформованою.

Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:009:0335 за ТОВ "Світ-Центр" на час вирішення спору в суді не зареєстровано.

Згідно проведеного Запорізькою міською радою за період з 03.04.2017 року до 30.11.2023 року розрахунку недоотриманих доходів за фактичне (без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) користування ТОВ "Світ-Центр" земельною ділянкою площею 1 632,9 кв.м, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 27, зменшених на суму сплаченого відповідачем земельного податку, за період з 03.04.2017 року до 30.11.2023 року, їх розмір складає 1 020 363,52 грн.

В той же час, розрахунок за період 11 місяців 2020 року на суму 128 396, 11 грн скаржником не оспорюється, його неправильність апелянтом не доведена.

Згідно з положеннями ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже, за змістом вказаних приписів законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 року у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, від 13.02.2019 року та від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17.

Враховуючи наведене, відповідач, не сплачуючи в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив грошові кошти у вигляді орендної плати, а тому безпідставно збережені кошти з 03.04.2017 року до 30.11.2023 року у розмірі 1 020 363,52 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Спірним за доводами апеляційної скарги є питання щодо розміру стягнутої судом суми, правильності проведеного позивачем розрахунку позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про звільнення його від плати за користування земельною ділянкою у період з 12.03.2022 року по 31.12.2022 року.

Законом України від 11.04.2023 року № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:

"За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У постанові Верховного Суду від 27.04.2021 року № 922/2378/20 за позовом Харківської міської ради про стягнення з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначено таке:

"З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 Податкового кодексу України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".

Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 11.04.2023 року № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" чітко передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У справі, яка розглядається, ТОВ "Світ-Центр" правових підстав для користування земельною ділянкою не довело суду. Не сплачуючи в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, відповідач фактично збільшив свої доходи, а Запорізька міська рада втратила грошові кошти у виді орендної плати, а тому безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача.

Вказані вище доводи скаржника колегія суддів відхиляє за необгрунтованістю.

Стосовно строку позовної давності слід зазначити наступне.

Згідно з положенням ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Необхідно зазначити, що карантин встановлено Кабінетом Мінстрів України на підставі постанови № 211 від 11.03.2020 року з 12.03.2020 року, а постановою № 651 від 27.06.2023 року Кабінетом Міністрів України відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року.

Пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022 року, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Таким чином, апелянтом не враховано, що строк позовної давності, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень продовжено на строк дії карантину (з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року), а в силу приписів п. 19 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану (з 24.02.2022 року до закінчення воєнного стану).

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду 12.06.2024 року у справі № 906/871/21 (пункт 81), від 28.03.2024 року у справі 903/877/20 (903/932/23) (пункт 94).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради 11.07.2024 року, а отже строки, визначені ст.257 Цивільного кодексу України, не закінчились, відповідно, підстави для застосування спливу строку позовної давності та відмови в задоволенні позову відсутні.

Щодо обгрунтованості розрахунку заборгованості колегія суддів зазначає наступне.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV ПК України – капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Подібні правові висновки викладені в пункті 48 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 року у справі № 922/3782/17, в пункті 7.30 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі 916/2948/17 та в пункті 6.11 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі № 922/652/18.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою.

Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель, єдиною законодавчою базою для оподаткування платою за землю у формі, зокрема, орендної плати, є дані нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації у формі витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Насамперед витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/519/20.

В свою чергу, доводи скаржника про відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за період з 03.04.2017 року по 30.11.2023 року не узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.05.2020 року у справі № 922/2843/19, відповідно до якого чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Отже, приймаючи до уваги факт користування скаржником у період з 03.04.2017 року по 30.11.2023 року без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована належна йому нерухомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в розмірі 1 020 363, 52 грн.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Тобто, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік.

Колегія суддів вважає, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки за період з 03.04.2017 року до 30.11.2023 року щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативно грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. У такому випадку рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого можна встановити та вирахувати нормативно грошову оцінку земельної ділянки, є належним доказом у справі.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 року у справі №646/4738/19.

Колегія суддів звертає увагу, що питання необгрунтованості розрахунку не було предметом зеперечень відповідача на позовну заяву. Ці доводи було заявлено скаржником вже під час апеляційного розгляду.

При цьому, контррозрахунку скаржник суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги; рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2024 року у справі №908/1924/24 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 29.06.2026 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков