Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №904/6775/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/6775/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карцевої (Полях) Олени Георгіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 (суддя Юзіков С.Г., повний текст якого підписаний 09.03.2026) у справі № 904/6775/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр"

до Фізичної особи-підприємця Карцевої (Полях) Олени Георгіївни

про стягнення боргу за договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Карцевої (Полях) Олени Георгіївни 27 714,45 грн боргу, з яких: 16 211,79 борг за тілом кредиту, 7 934,18 грн борг за нарахованими процентами, 2 832,96 грн індекс інфляції, 735,52 грн 3% річних, 2 422,40 грн судового збору, 13 000,00 грн витрат на правову допомогу, мотивуючи неналежним виконанням відповідачкою договору № 011/3677/89958 від 21.08.2012.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 у справі №904/6775/25 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи – підприємця Карцевої (Полях) Олени Георгіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" 27 714 грн. 45 коп. - боргу, 2 422 грн. 40 коп. - судового збору, 10 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Карцева (Полях) Олена Георгіївна, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, або, як альтернативу, зменшити суму стягнення та витрати на правничу допомогу.

Скаржник в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, або, як альтернативу, зменшити суму стягнення та витрати на правничу допомогу.

На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив питання позовної давності, не встановив дату останнього платежу та момент виникнення прострочення, що є істотним порушенням норм матеріального права.

Позиція скаржника ґрунтується на тому, що позов було подано лише у 2025 році, тобто після спливу встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Останній платіж за кредитом було здійснено орієнтовно у 2019 році, після чого жодних платежів відповідач не здійснював, а подальше відступлення заборгованості позивачу не впливає на перебіг позовної давності. Апелянт наголошує, що на момент подання скарги об`єктивно позбавлений можливості надати точну дату останнього платежу, оскільки банк надає таку архівну інформацію за запитом протягом місяця, що перевищує строк апеляційного оскарження. При цьому зазначена в матеріалах справи операція «перенос заборгованості на рахунок прострочених нарахованих доходів» (2019 рік) є виключно внутрішньою бухгалтерською операцією банку, а не дією відповідача, тому вона не є оплатою, не свідчить про визнання боргу та не перериває строк позовної давності на підставі статті 264 ЦК України.

Крім того, скаржник вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі близько 13 000 грн необґрунтованими, завищеним та неспівмірними до ціни позову, що згідно зі статтею 129 ГПК України є підставою для їх зменшення або відмови у стягненні. Дана справа розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін, не вимагала складної правової роботи, а у матеріалах справи відсутні належні платіжні документи на підтвердження фактичної оплати цих послуг. Також відповідач зазначає про наявність об`єктивних причин невиконання зобов`язань, оскільки у грудні 2018 року він переніс тяжке захворювання, що підтверджується медичними документами та призвело до тривалого лікування, втрати можливості здійснювати повсякденну діяльність, контролювати фінансові зобов`язання і здійснювати платежі.

Узагальнений виклад позиції ТОВ "Коллект Центр"

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» зазначає про повну необґрунтованість доводів апеляційної скарги ФОП Карцевої (Полях) О.Г. та просить залишити оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зауважує, що рішення суду першої інстанції є законним, оскільки відповідач не надала жодних належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, не оскаржила презумпцію правомірності правочину та не надала власного контррозрахунку заборгованості, хоча кредитні кошти прийняла в повному обсязі та активно ними користувалася.

Заперечуючи проти доводів про сплив позовної давності, позивач посилається на умови кредитного договору №011/3677/89958 від 21.08.2012, яким сторони узгодили збільшений строк позовної давності тривалістю п`ять років. Крім того, позивач зазначає, що строк кредитування за договором з урахуванням автоматичної пролонгації внаслідок активного користування карткою тривав до 21.08.2020. Перебіг позовної давності за цим зобов`язанням був продовжений та призупинений на підставі норм чинного законодавства спочатку через запровадження карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023), а згодом у зв`язку із введенням воєнного стану. З урахуванням положень Закону України №4434-IX від 14.05.2025, яким відновлено відлік позовної давності з 04.09.2025, позивач наголошує, що на момент звернення до суду строк позовної давності не минув, а позов подано в межах такого строку.

Позивач також стверджує, що є належним кредитором у справі, оскільки факт послідовного відступлення права вимоги за кредитним договором спочатку від АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Вердикт Капітал» (договір від 26.06.2019), а надалі до ТОВ «Коллект Центр» (договір від 10.01.2023) підтверджується наявними в матеріалах справи належними первинними документами, актами прийому-передачі та витягами з реєстрів боржників. Відсутність повідомлення боржника про заміну кредитора чи наявність внутрішніх бухгалтерських операцій банку не звільняють відповідача від обов`язку погашення кредиту, оскільки заборгованість не була сплачена жодному з кредиторів. Заявлені витрати на правничу допомогу позивач вважає фактичними, неминучими та повністю співмірними зі складністю справи, оскільки необхідність звернення до суду та понесення цих витрат була викликана тривалою протиправною поведінкою відповідача щодо невиконання своїх грошових зобов`язань.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Віннікова С.В. (доповідач), судді Левшина Г.В., Андрейчук Л.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.03.2026 здійснено запит матеріалів справи №904/6775/25 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

10.04.2026 матеріали справи №904/6775/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 13.04.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карцевої (Полях) Олени Георгіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 у справі №904/6775/25 залишено без руху, надано апелянту 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме надати докази направлення апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр".

На виконання вимог ухвали, 15.04.2026 у строк встановлений судом для усунення недоліків, через підсистему “Електронний суд” від скаржника надійшла заява від 13.04.2026 про усунення недоліків, відповідно до якого останнім надано докази направлення апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Карцевої (Полях) Олени Георгіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 по справі № 904/6775/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив, у якому зокрема останнім зазначено про розгляд справи з повідомленням сторін.

Розглянувши клопотання ТОВ «Коллект Центр» про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Головною умовою для задоволення такого клопотання є наявність обґрунтованих підстав, які свідчать про неможливість встановлення обставин справи виключно на підставі письмових доказів. Як убачається з матеріалів справи, заявник клопотання обмежився лише викладенням вимоги про розгляд справи з повідомленням сторін у прохальній частині відзиву, не навівши жодного обґрунтування та не зазначивши, які саме обставини не можуть бути досліджені судом у письмовому провадженні. Оскільки характер даного спору (стягнення кредитної заборгованості у невеликому розмірі) не свідчить про його підвищену складність, а всі докази та доводи сторін детально викладені в письмовій формі (в апеляційній скарзі та відзиві на неї), суд не вбачає об`єктивних підстав для виклику сторін у судове засідання та відмовляє у задоволенні клопотання.

Відтак, при розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21 серпня 2012року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі Банк) та Фізична особа підприємець Полях О.Г. (Карцева О.Г.) (далі Позичальник) уклали договір (на встановлення кредитної лінії ) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № 011/3677/89958 від 21.08.2018 (далі Договір від 21.08.2012), цей Договорів є Додатковим договором (на встановлення кредитної лінії) до договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції та яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки № (011/3677/89958 від 21.08.2012.

За умовами Договору від 21.08.2012:

1.1. Відповідно до умов цього Договору Кредитор встановлює Позичальнику кредитну лінію (надалі - Кредит) до поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 - номер рахунку Позичальника у внутрішніх програмних комплексах Банку), МФО 305653. відкритому відповідно до Договору банківського рахунку (далі по тексту - Рахунок), в розмірі 10000.00 (Десяті, тисяч гривень 00 копійок)гривень.

1.2. Строк дії Кредиту - з дня підписання Договору страхування у відповідності до умов статті 4 цього Договору, по 21.08.2014року включно (може змінюватися в порядку, передбаченому цим Договором) (далі - Строк дії Кредиту).

Тривалість дії Кредиту - 24 місяці ( далі - Тривалість дії Кредиту).

17.05.2013 Сторони уклали додаткову угоду № 1, якою внесли зміни до Додаткового договору від 21.08.2012 та виклали його в наступній редакції:

1.1. Відповідно до умов Договору Кредитор надає Позичальнику можливість використання кредитної лінії (надалі - Кредит з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися і використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_1 (0808941600), МФО 305653 (далі - Рахунок) шляхом здійснення платежів з Рахунку у разі відсутності (недостатності) на ньому грошових коштів та в межах Поточного ліміту Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 100 000 (сто тисяч) гривень.

1.2 Строк дії Кредиту - з дня підписання Договору страхування у відповідності до умов статті 4 Договору по "21" серпня 2014р. включно, далі - Дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому Договором.

1.3 Без укладання додаткових угод до Договору, Кредитор має право подовжити Строк дії Кредиту на 24 (двадцять чотири) календарних місяці за умови що на Дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:

- Кредитор за 20 (двадцять) робочих днів до останнього робочою дня Строку дії Кредиту не отримав листа Позичальника про відмову від подовження Строку дії Кредиту.

- відсутні факти невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.

- відсутні умови, передбачені пунктом 8.2 Договору.

- договір страхування, який відповідає вимогам статті 4 Договору, укладено на строк не менший, ніж строк, на який продовжує термін дія Договору. Використання Позичальником за рахунок Кредиту будь-якої суми коштів, розглядається Сторонами як згода Позичальника на подовження Строку дії кредиту.

1.5. Грошові зобов`язання Позичальника за Договором є безумовними та безвідкличними, їх виконання має пріоритет над будь-якими поточними та майбутніми грошовими зобов`язаннями Позичальника, якщо інше не встановлено законодавством України.

2.1. Протягом всього строку фактичного користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця Кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30% річних.

2.3. Нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по Кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє Пільговий період, за строк фактичного користування Кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 (чотири) робочі дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 (двадцять п`ятого) числа кожного календарного місяця (дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання Позичальником кредитних коштіх, останній день строку користування Кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по Дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди з дня наступного за попередньою Датою розрахунку процентних платежів, по Дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно.

При простроченні погашення Кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування Кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору.

5.1. Позичальник зобов`язаний протягом дії Договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором, шляхом зарахування на рахунок грошових коштів в розмірі щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. Договору та здійснити (остаточне) погашення заборгованості не пізніше Дати закінчення кредитування.

Під поняттям "Погашення заборгованості" Сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені цим Договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов`язаних з неналежним виконанням Позичальником умов цього Договору, передбачених цим Договором.

5.2. Позичальник зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою з дати укладення Договору. Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 (п`ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Кредитора. При цьому, залишок заборгованості за Кредитом, шо береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Позичальником щомісячного обов`язкового платежу попередніх Періодів.

В разі недостатності на Рахунку коштів, належних до сплати Позичальником Кредитору за цим Договором в термін виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором, Позичальник вважається таким, шо прострочив виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

5.3. Позичальник зобов`язується зарахувати на Рахунок щомісячний обов`язковий платіж, розрахований у поточному Періоді, сума якого збільшена на суму невнесення Позичальником щомісячних обов`язкових платежів попередніх Періодів та на суму непогашеного недозволеного овердрафту (підстави виникнення недозволеного овердрафту зазначені в Договорі про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки №011/3677/89958 від 21.08.2012р.

5.9. Вимоги Кредитора щодо Погашення заборгованості Позичальника за Договором підлягають задоволенню у такій черговості: погашення комісії та інших платежів згідно тарифів, погашення процентів за недозволеним овердрафтом, погашення процентні за Кредитом, погашення недозволеного овердрафту, погашення Кредиту.

Позичальник надає Кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості Погашення заборгованості (Кредиту, процентів, користування Кредитом, штрафів, неустойки та пені) за Договором.

За запитом Позичальника Кредитор інформує Позичальника про застосовану черговість Погашення заборгованості.

12.3. Сторони погодили, що зобов`язання Позичальника щодо будь-якої заборгованості за Договором не є нерозривно пов`язаними з особою Позичальника та можуть бути виконані як самим Позичальником, його правонаступниками, так і будь-якою третьою особою, на підставах та з наслідками, що визначені статтею 528 Цивільного кодексу України. Таке виконання повинно здійснюватися в порядку, строки та на умовах визначених Договором або за окремою домовленістю Кредитора та третьої особи.

З моменту прийняття Кредитором від третьої особи виконання грошового зобов`язання у відповідності до умов цього пункту, відповідне зобов`язання Позичальника є виконаним за його згодою належним чином.

12.9. У випадку розбіжностей між умовами Договору банківського рахунку та Договором, перевагу мають умови Договору.

V. Додаткова угода вступає в силу з моменту її укладання Сторонами в письмовій формі і є невід`ємною частиною Договору банківського рахунку.

Договір від 17.05.2013 підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

У матеріалах справи відсутні докази того, що Договір від 21.08.2012 та Додаткова угода № 1 від 17.05.2013 оспорюються або визнані недійсними у судовому порядку.

За даними Позивача, станом на 26.06.2019 загальна сума заборгованості Відповідачки за Договором від 21.08.2012 становила 16 211,79 грн за тілом кредиту, 2 811,15 грн. – заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги.

26.06.2019 АТ "Райффайзен Банк" (Первісний кредитор) з ТОВ "Вердикт Капітал" (Новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № 114/2-9 (далі Договір від 26.06.2019).

Відповідно до умов Договору від 26.06.2019:

2.1 На умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (портфель заборгованості).

Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною.

2.3 Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і, відповідно, вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.

Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди первісного кредитора.

2.5 На дату укладення договору права вимоги, кредитні договори та договори забезпечення є дійсними.

2.6 Відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.

2.8 У зв`язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення.

Відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.10 пункту 4.1 Договору від 30.11.2021 новий кредитор засвідчує та гарантує, що:

- Новий кредитор є фінансовою установою, що внесена до Державного реєстру фінансових установ та на підставі відповідних ліцензій, виданих в Нацкомфінпослуг (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг), надає фінансові послуги з факторингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, а також здійснює іншу діяльність згідно чинного законодавства України, та не є афілійованою особою Первісного кредитора;

- Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за Кредитними договорами з Дати відступлення Прав Вимоги за умови дотримання вимог чинного законодавства України. При цьому Новий кредитор має право нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов`язань, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов Кредитного договору.

Згідно з підпунктами 4.3.3, 4.3.8 пункту 4.3 Договору від 26.06.2019 на дату укладання договору первісний кредитор гарантує та засвідчує, що:

- Відповідно до законодавства він має право відступлення кожного права вимоги третім особам, в тому числі новому кредитору.

- Інформація, вказана у Реєстрі боржників, відповідає відомостям, вказаним у Кредитних договорах, є повна та правдивою в частині, що стосується ПІБ/ найменування Боржника, ІПН/коду ЄДРПОУ, паспортних даних Боржника, номеру та дати Кредитного договору.

7.1 Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Договір від 26.06.2019 підписаний сторонами і скріплений печатками без зауважень та заперечень.

У матеріалах справи відсутні докази того, що Договір від 26.06.2019 оспорюється або визнаний недійсним у судовому порядку.

За даними Позивача, станом на 10.01.2023 загальна сума заборгованості Відповідачки за Договором від 21.08.2012 становила 16 211,79 грн за тілом кредиту, 2 811,15 грн. – заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги, 5 123,03 грн. – нараховані відсотки за кредитним договором, 732,52 грн. – 3% річних, 2 832,96 коп. – інфляційних втрат.

10 січня 2023р. ТОВ "Вердикт Капітал" (Первісний кредитор) та ТОВ "Коллект Центр" (Новий кредитор) уклали договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (Договір від 10.01.2023).

Відповідно до умов Договору від 10.01.2023:

1.1 Сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання первісним кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги).

2.1 За цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників (далі боржники), зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору (далі Реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них (далі основні договори, права вимоги).

Права вимоги, що є предметом цього договору, належать первісному кредитору на підставі, зокрема, договору відступлення № 114/2-9 від 26.06.2019 між первісним кредитором та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк".

3.1. Укладанням цього договору первісний кредитор гарантує, що йому належить право вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, а також гарантує, що:

- відповідно до законодавства він має право відступлення кожного права вимоги новому кредитору на момент його відступлення;

- вся документація та інформація стосовно боржника, яка у відповідності до умов цього договору передається новому кредитору у зазначеній в цьому договорі формі та обсязі, відповідає тій інформації, яка була отримана первісним кредитором від боржника (відповідно) та не містить будь-яких недостовірних відомостей;

- заборгованість не погашена, не відмінена, не анульована, при цьому права вимоги заборгованості не відступлені третім особам, не узгоджувалася жодна заміна зобов`язань боржників іншими зобов`язаннями.

5.1.1. Реєстр боржників в електронному вигляді (додаток № 1) передається новому кредитору за актом прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 2) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору. Реєстр боржників в електронному вигляді передається відповідальній особі нового кредитора шляхом запису на матеріальний носій, наданий новим кредитором.

5.1.2. Реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток № 3) передається новому кредитору за актом прийому-передачі (додаток № 4) не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору.

5.1.3. Документація передається новому кредитору за актом прийому-передачі (додаток № 5) не пізніше 365 календарних днів з моменту підписання договору.

5.2. Права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток №4).

5.4. З моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.

8.3.3 Новий кредитор має право після підписання сторонами акта приймання-передачі прав вимоги розпоряджатися правами вимоги на свій власний розсуд без згоди первісного кредитора.

11.6. Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки).

Договір від 10.01.2023 підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень і заперечень.

У матеріалах справи відсутні докази того, що Договір від 10.01.2023 оспорюється або визнаний недійсним у судовому порядку.

У Реєстрі боржників до Договору від 10.01.2023 за № 1890 міститься інформація про боржника: ОСОБА_1 , договір № 011/3677/89958, загальна сума заборгованості 19 022,94 гривень.

Згідно з наявним в матеріалах справи Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 10.03.2023р. за Договором №10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023р. права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Кредитним договором №011/3677/89958 від 21.08.2012р., перейшло до ТОВ "Коллект Центр".

За твердженням Позивача, Відповідачка не виконала умови Договору, не дотримувалася графіку погашення заборгованості, у зв`язку з чим за нею обліковується борг 27 714,45 грн.

Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності вимог позивача.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та вимога його cкасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, або зменшити суму стягнення та витрати на правничу допомогу.

Розглянувши апеляційну скаргу без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом доказування в справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами зобов`язань за укладеним Кредитним договором № 011/3677/89958 від 21.08.2012, договорами відступлення права вимоги, обґрунтованість стягуваних сум.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, скаржник у апеляційній скарзі посилається на те, що позов було подано лише у 2025 році, тобто після спливу встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності, оскільки останній платіж за кредитом було здійснено орієнтовно у 2019 році, після чого жодних платежів відповідач не здійснював.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Досліджуючи вказані доводи апеляційної скарги в частині позовної давності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у суді першої інстанції скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на позовну заяву від 26.12.2025, а також додаткові пояснення від 21.01.2026. Проте, належної заяви чи клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до винесення рішення місцевим господарським судом відповідачем подано не було.

Клопотання про сплив позовної давності викладені відповідачем вперше безпосередньо в тексті апеляційної скарги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21), зазначено про те, що суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі від 10 грудня № 755/8818/23 (провадження № 61-16581 св 24).

У нашій справі, яка переглядається, відповідач була належним чином обізнана про розгляд справи місцевим господарським судом, що підтверджується фактом реалізації нею своїх процесуальних прав, а саме поданням до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву від 26.12.2025, а також додаткових пояснень по справі від 21.01.2026.

За таких обставин, відповідач мала реальну процесуальну можливість заявити про застосування наслідків спливу позовної давності до ухвалення рішення судом першої інстанції. Проте, протягом усього часу розгляду справи судом першої інстанції, відповідач у поданих нею по суті спору документах жодних заперечень чи клопотань щодо пропуску позивачем позовної давності не висловлювала.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, скаржником разом із відзивом або додатковими поясненнями в суді першої інстанції не було подано клопотання про поновлення або продовження процесуального строку для висловлення заперечень у частині позовної давності, як і не надано жодних належних та допустимих доказів, які б об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали викладення вказаних заперечень на стадії розгляду справи по суті в Господарському суді Дніпропетровської області.

Посилання Скаржника на перенесене у грудні 2018 року тяжке захворювання колегія суддів відхиляє, оскільки вказана обставина мала місце задовго до відкриття провадження у даній справі та об`єктивно не перешкоджала відповідачу (яка активно брала участь у процесі, готувала та подавала процесуальні документи в грудні 2025 року та січні 2026 року) заявити про позовну давність суду першої інстанції.

Оскільки відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, брала в ньому активну участь і не була позбавлена можливості заявити про позовну давність у господарському суді, у колегії суддів відсутні правові підстави для прийняття та розгляду заяви про застосування позовної давності, висловленої скаржником вперше в тексті апеляційної скарги.

Разом з тим, досліджуючи доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції не встановив момент виникнення прострочення та період нарахування грошових сум, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2012 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Фізичною особою – підприємцем Полях (Карцевою) Оленою Георгіївною було укладено Додатковий договір (на встановлення кредитної лінії) № 1 до договору про відкриття та ведення поточного рахунку № НОМЕР_3 . 17.05.2013 сторони уклали Додаткову угоду № 1, якою збільшили максимальний ліміт кредиту до 100 000 грн.

Пунктами 5.1, 5.2 та 5.3 договору сторони погодили, що позичальник зобов`язаний забезпечувати на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 відсотків від залишку заборгованості до 10 числа кожного місяця. У разі відсутності коштів у цей термін, позичальник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань. Пунктом 1.3 договору сторони передбачили право банку автоматично продовжувати строк дії кредиту на 24 місяці за умови активного використання картки та відсутності заперечень сторін. На підставі вказаного пункту строк дії кредиту послідовно продовжувався та тривав до 21.08.2020.

З наданої позивачем банківської виписки, яка відображає рух коштів по рахунку, вбачається, що відповідачка активно користувалася кредитними коштами, що свідчить про її пряме волевиявлення на пролонгацію договору.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України вчинений правочин є правомірним, доки його недійсність не буде прямо встановлена законом або рішенням суду. Договір та додаткові угоди сторонами у судовому порядку не оспорювалися.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц та постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 зазначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є належними та допустимими доказами, які підтверджують рух коштів, виконані операції та наявність заборгованості.

Розрахунок заборгованості, долучений позивачем до матеріалів справи, чітко визначає період прострочення, момент припинення платежів (2019 рік) та суму залишку основного боргу (16 211,79 грн) на момент відступлення права вимоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15 та постанови від 21.02.2024 у справі № 415/160/17, тягар доказування покладається на обидві сторони спору.

Непогодження відповідача з розрахунком позивача не є підставою для відмови в позові, на підтвердження своїх доводів відповідач зобов`язаний надати власний «контррозрахунок» із зазначенням альтернативних дат чи сум. Оскільки відповідачка не надала суду жодного контррозрахунку, доводи апеляційної скарги про не встановлення строку та моменту прострочення є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами позивача.

Крім того, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Наявність захворювання у фізичної особи-підприємця, яка діє на власний ризик, не є передбаченою законом підставою для звільнення від такої відповідальності.

При цьому судом першої інстанції враховано та відхилено, заперечення відповідача щодо нарахувань інфляційних та 3% річних у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, оскільки нарахування позивач провів за період з 21.08.2020 по 23.02.2022, індекс інфляції за період з вересня 2020 по лютий 2022, тобто за період, що передував введенню воєнного, надзвичайного стану в Україні, а тому не підлягають застосуванню в даному випадку.

Щодо правомірності заміни кредитора у зобов`язанні, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Цивільне законодавство дозволяє заміну кредитора без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що 26.06.2019 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-9, за яким до нового кредитора перейшло право вимоги до відповідачки у сумі 16 211,79 грн основного боргу та 2 811,15 грн відсотків. Надалі, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023. Перехід права вимоги відбувся в день підписання Акта приймання-передачі Реєстру боржників від 10.01.2023, копія якого міститься в матеріалах справи.

За висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, та правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості взагалі, оскільки саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

Оскільки відповідачка не виконала обов`язок перед жодним із кредиторів, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» як належного позивача про стягнення суми боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Апелянт у скарзі просить зменшити або відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, вважаючи суму 13 000,00 грн завищеною та неспівмірною зі складністю справи, а також вказує на відсутність платіжних документів на підтвердження оплати цих послуг.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, оцінивши обсяг виконаної адвокатом роботи, характер спору та критерії розумності і співмірності, вже скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 126, 129 ГПК України, та належним чином зменшив розмір витрат на правничу допомогу до 10 000,00 грн.

Щодо відсутності платіжних документів, позивач обґрунтовано зазначає, що за змістом ст. 126 ГПК України розмір витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. У матеріалах справи наявні договір № 01-07/2024 від 01.07.2024, заявка № 1926 від 01.10.2025 та витяг з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025, що є належними та достатніми доказами погодження, виконання робіт та виникнення у позивача зобов`язання з їх оплати (гонорару).

Спір у даній справі виник внаслідок протиправної поведінки відповідача, пов`язаної з тривалим невиконанням умов договору, що змусило позивача звернутися до суду та понести витрати на правову допомогу для захисту своїх майнових прав. На відміну від відповідача, наявність судового провадження повністю залежить від його активної поведінки щодо виконання зобов`язань. За таких обставин, визначена судом першої інстанції сума у розмірі 10 000,00 грн є справедливою, співмірною із характером малозначного спору та не підлягає подальшому зменшенню чи скасуванню.

Місцевий господарський суд належним чином дослідив банківські виписки з рахунків позичальника, які є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів, містять записи про операції та підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором.

Також судом правильно оцінено факт послідовного правомірного відступлення права вимоги за правочинами (ст. 512, 514 ЦК України) спочатку від АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Вердикт Капітал» (договір від 26.06.2019), а надалі до ТОВ «Коллект Центр» (договір від 10.01.2023), що підтверджено наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі та витягами з реєстрів боржників. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, якщо борг не був сплачений жодному з кредиторів (аналогічна позиція викладена у постанові ВСУ від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15). За таких обставин ТОВ «Коллект Центр» є належним позивачем у справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Дніпропетровської області та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 у справі № 904/6775/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карцева (Полях) Олени Георгіївни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 по справі № 904/6775/25 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Г.В. Левшина