Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №908/535/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 року м. Дніпро Справа № 908/535/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Юлдашев О.О.) від 14.10.2025 р. у справі № 908/535/25

за заявою Фізичної особи-підприємця Іл`євої Наталії Володимирівни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

кредитори – 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Будова"

2/ Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 р. у справі № 908/535/25:

- заяву від 24.07.2025 арбітражного керуючого Литвиненка С.С. про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню, задоволено;

- визнано податковий борг Фізичної особи-підприємця Іл`євої Наталії Володимирівни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перед Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області у розмірі 805 787,41 грн безнадійним та таким, що підлягає списанню.

Не погодившись з цією ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 р. у справі № 908/535/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви від 24.07.2025 арбітражного керуючого Литвиненка С.С. про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню, відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні було допущено неправильне тлумачення ч. 2 ст. 125 КУзПБ. Як вважає апелянт, ч. 2 ст. 125 КУзПБ може бути застосована лише після затвердження плану реструктуризації боргів боржника. У зв`язку з відмовою в затвердженні плану реструктуризації боргів ФОП Іл`євої Наталії Володимирівни у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення клопотання арбітражного керуючого про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 р. у справі № 908/535/25, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 17.06.2026 р.

18.03.2026 р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про заміну скаржника у провадженні за апеляційною скаргою у цій справі, а саме заміну Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Запорізькій області.

З приводу вказаної заяви судова колегія зазначає, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.03.2026 р. вже здійснено заміну сторони у справі № 908/535/25 про неплатоспроможність ФОП Іл`євої Наталії Володимирівни, а саме: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області замінено на Головне управління ДПС у Запорізькій області.

У зв`язку з фактичною заміною сторони у справі № 908/535/25, що вже здійснена судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає за необхідне здійснювати окрему заміну скаржника у цій справі.

17.06.2026 р. керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович подав до Центрального апеляційного господарського суду пояснення по справі № 908/535/25, які просить враховувати під час розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 р. у справі № 908/535/25.

У власних поясненнях керуючий реструктуризацією звертає увагу, що у справі про неплатоспроможність ФОП Іл`євої Н.В. проведено весь комплекс заходів, передбачених книгою п`ятою КУзПБ, зокрема, 13.05.2025 року арбітражним керуючим сформовано звіт про перевірку повноти та достовірності декларацій про майновий стан ФОП Іл`євої Н.В. за 2023-2025 роки (Звіт про перевірку декларацій боржника схвалено протокольним рішенням зборів кредиторів, які відбулись 10.05.2025 року). Стверджує, що податковий борг ФОП Іл`євої Н.В. на загальну суму 805 787,41 грн виник в 2024 році, отже цей борг є таким, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі № 908/535/25. У зв`язку з викладеним вважає, що цей борг підпадає під трирічний критерій, визначений ч. 2 ст. 125 КУзПБ, отже наявні всі правові підстави для списання заборгованості.

Учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку своїх представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представників учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2025 р. Фізична особа-підприємець Іл`єва Наталія Володимирівна звернулася до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 відкрито провадження у справі № 908/535/25 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Іл`євої Наталії Володимирівни; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича (свідоцтво № 2055 від 14.01.2022; адреса: 04053, м. Київ, а/с 74).

На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за № 75781 від 11.04.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.05.2025 визнано грошові вимоги ТОВ "Смарт Будова" у розмірі 942 600,00 грн основного боргу - з другою чергою задоволення та 6 056,00 грн судового збору - позачергово.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2025 визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника у розмірі 805 787,41 грн штрафні санкції та пеня - з третьою чергою задоволення та 4 844,80 грн судовий збір - позачергово.

Також до Господарського суду Запорізької області 26.06.2025 надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією Литвиненка С.С. про розгляд та визнання заявлених грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у повному об`ємі.

Крім того, до Господарського суду Запорізької області 24.07.2025 надійшло повідомлення від керуючого реструктуризацією Литвиненка С.С. про скликання зборів кредиторів на порядок денних яких, зокрема було винесено питання про визнання податкового боргу ФОП Іл`євої Наталії Володимирівни безнадійним та таким, що підлягає списанню у відповідності до ч. 2 ст. 125 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з протоколом зборів кредиторів від 28.07.2025 кредиторами прийнято рішення про визнання податкового боргу ФОП Іл`євої Наталії Володимирівни безнадійним та таким, що підлягає списанню відповідно до ч. 2 ст. 125 КУзПБ.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 р. у справі № 908/535/25:

- заяву від 24.07.2025 арбітражного керуючого Литвиненка С.С. про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню, задоволено;

- визнано податковий борг Фізичної особи-підприємця Іл`євої Наталії Володимирівни перед Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області у розмірі 805 787,41 грн безнадійним та таким, що підлягає списанню.

Постановляючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що податковий борг ФОП Іл`євої Наталії Володимирівни, у розмірі 805 787,41 грн, що виник в 2024 році, охоплюється поняттям боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, а тому є безнадійним та підлягає списанню.

Проте, судова колегія апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними та помилковими, з огляду на наступне.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання про визнання податкового боргу боржника безнадійним та таким, що підлягає списанню.

Згідно зі статтею 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника – фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Абзацом дев`ятнадцятим частини першої статті 1 КУзПБ визначено, що реструктуризація боргів боржника – судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Провадження у справі про неплатоспроможність на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

При цьому визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягають лише дійсні вимоги кредитора, які відповідають чинному законодавству та обґрунтовані кредитором належними і допустимими доказами на час заявлення таких вимог.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що до боргів фізичної особи застосовується інший, передбачений нормами КУзПБ, порядок погашення заборгованості боржника перед його кредиторами (в т.ч. і перед податковими органами), ніж передбачений загальними положеннями цивільного, податкового та іншого законодавства.

Частиною другою статті 125 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та початку процедури реструктуризації боргів боржника щодо податкового боргу, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника. Такими наслідками, зокрема є визнання податкового боргу безнадійним та його списання у процедурі реструктуризації боргів боржника, що й було здійснено судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою у цій справі.

Для надання оцінки правильності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, судова колегія звертається до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 27.05.2026 р. у справі № 908/1194/24.

Так, судова палата у вказаній постанові дійшла висновків, що положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з нормами ПК України, зокрема ст.ст. 14, 56, 57, 101, 102 цього Кодексу, які визначають правову природу податкового боргу, момент його виникнення та наслідки узгодження грошового зобов`язання.

Для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ податковий борг визначається відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а момент його виникнення пов`язується з першим днем прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання після спливу строку його сплати, визначеного ст. 57 ПК України.

Застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не має автоматичного характеру і не може зводитися виключно до формального співставлення календарних дат. Господарський суд зобов`язаний встановити юридично значущі обставини, необхідні для правильного застосування цієї норми, з урахуванням судового контролю за перебігом процедури реструктуризації боргів боржника.

Питання про визнання податкового боргу безнадійним і його списання відповідно до ч. 2 ст. 125 КУзПБ має вирішуватися у межах судової процедури реструктуризації боргів боржника з урахуванням виконання керуючим реструктуризацією передбачених законом дій, зокрема перевірки декларацій боржника, інвентаризації та перевірки активів, формування відповідного звіту, а також реалізації процесуальних гарантій участі кредиторів і судового контролю.

Добросовісність боржника, реальність передумов неплатоспроможності та належне виконання ключових процесуальних дій у процедурі реструктуризації мають істотне значення для застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ, оскільки інститут неплатоспроможності фізичної особи призначений для захисту добросовісного боржника і не може використовуватися як механізм формального припинення зобов`язань без перевірки майнового стану боржника та його процесуальної поведінки.

Застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, є передчасним, якщо не досліджено обставини майнового стану боржника, результати перевірки його декларацій, повноту виявлення активів і доходів, а також не оцінено поведінку боржника з точки зору добросовісності у процедурі реструктуризації.

Отже, враховуючи предмет спору і доводи апелянта, а також з огляду на наведені висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство, під час апеляційного перегляду цієї справи необхідно з`ясувати правильність застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 125 КУзПБ у взаємозв`язку з приписами статей 101, 102 ПК України.

Так, відповідно до ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції та пеня, нараховані на такий борг.

Пункт 101.2 ПК України містить вичерпний перелік випадків, за наявності яких податковий борг визнається безнадійним. Зокрема, згідно з пп. 101.2.1 п. 101.2 ст. 101 ПК України безнадійним є податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута.

Відповідно до п. 101.2.3. п. 101.2 ст. 101 ПК України безнадійним також є податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.4. ст. 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, з огляду на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, що викладені у постанові від 27.05.2026 р. у справі № 908/1194/24, якщо ч. 2 ст. 125 КУзПБ має застосовуватись у взаємозв`язку з приписами статей 101, 102 ПК України, то безнадійним може бути визнаний борг, стосовно якого минув строк давності – 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у справі № 908/535/25, податковий борг боржниці виник у 2024 році, в той час, як судом першої інстанції ухвалене рішення про визнання цього податкового боргу безнадійним і його списання ухвалою від 14.10.2025 р., тобто до спливу строку, визначеного пунктом 102.4. статті 102 ПК України.

Окрім цього, судова колегія враховує, що судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 27.05.2026 р. у справі № 908/1194/24 звернула увагу на те, що словосполучення "податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника", використане у ч. 2 ст. 125 КУзПБ, підлягає тлумаченню з урахуванням нормативних визначень ПК України, зокрема пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 56.18 ст. 56, ст. 57 та ст. 102 цього Кодексу.

Так, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже, момент виникнення податкового боргу пов`язується не з датою визначення контролюючим органом грошового зобов`язання і не з датою ухвалення судового рішення про його стягнення, а з настанням прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У разі судового або адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням або завершення процедури адміністративного оскарження. Лише після узгодження грошового зобов`язання та спливу строку його сплати, визначеного ст. 57 ПК України, несплачена сума набуває статусу податкового боргу.

Отже, трирічний критерій, передбачений ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має застосовуватися з урахуванням правової природи поняття "податковий борг" та обчислюватися від дати виникнення прострочення виконання узгодженого грошового зобов`язання, що відповідає правовому регулюванню строків давності, визначених ст. 102 ПК України. Лише після цього можливе коректне застосування трирічного критерію ч. 2 ст. 125 КУзПБ, з огляду на дату відкриття провадження у справі.

Такий підхід виключає можливість ототожнення моменту виникнення податкового боргу з датою прийняття податкового повідомлення-рішення, датою складання акта перевірки або датою ухвалення судового рішення про стягнення, оскільки зазначені юридичні факти самі по собі не свідчать про настання прострочення сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Отже, застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ потребує встановлення судом послідовності юридичних фактів, передбачених ПК України, а саме: моменту узгодження грошового зобов`язання, строку його сплати та першого дня прострочення, після якого відповідна сума набуває статусу податкового боргу.

Вказане тлумачення спрямоване на забезпечення узгодженого застосування норм КУзПБ і ПК України та недопущення формального застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ лише на підставі співставлення дат без встановлення юридичних фактів, які відповідно до ПК України зумовлюють виникнення податкового боргу.

Частина 2 ст. 125 КУзПБ встановлює, що податковий борг, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, визнається безнадійним та списується у процедурі реструктуризації боргів боржника.

Застосування приписів ч. 2 ст. 125 КУзПБ потребує встановлення судом обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про наявність податкового боргу та момент його виникнення. При цьому, з огляду на те, що КУзПБ не містить визначення "податкового боргу" і не визначає правил його формування, для цілей застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ підлягають врахуванню приписи ПК України, зокрема щодо змісту поняття "податковий борг", узгодженості грошового зобов`язання та наслідків його оскарження.

Застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ не може ґрунтуватися виключно на формальному співставленні відповідних дат, а має включати: (1) наявність податкового боргу як такого; (2) момент його виникнення; (3) дотримання процесуальних вимог і виконання процедури реструктуризації боргів, з огляду на мету цієї процедури та запобіжники проти недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності.

Наслідки, передбачені ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не можуть зводитися лише до факту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. З урахуванням положень ПК України та мети інституту неплатоспроможності фізичних осіб питання про списання податкового боргу має вирішуватися у межах процедури реструктуризації після встановлення судом юридично значущих обставин щодо перебігу цієї процедури та поведінки боржника з точки зору добросовісності.

Закон не пов`язує застосування наслідку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КУзПБ, із затвердженням плану реструктуризації, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 907/76/22.

Проте необхідно враховувати, що положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ структурно розміщені у Розділі III Книги п`ятої КУзПБ "Реструктуризація боргів боржника" та мають застосовуватися у взаємозв`язку з іншими нормами цього розділу.

Так, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника має містити, зокрема, вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів.

Отже, законодавець розглядає прощення (списання) вимог кредиторів як елемент процедури реструктуризації боргів боржника, що має реалізовуватися з урахуванням мети цієї процедури та під судовим контролем. Водночас наведене не означає, що затвердження плану реструктуризації є самостійною формальною умовою застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ.

У випадках, коли єдиним або основним кредитором боржника є контролюючий орган, положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ підлягають застосуванню з урахуванням загальної конструкції процедури реструктуризації, яка передбачає судовий контроль за перебігом процедури реструктуризації, перевіркою майнового стану боржника та оцінкою добросовісності його поведінки.

Хоча закон прямо не ставить застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, у залежність від затвердження плану реструктуризації як окремої формальної умови, відповідний наслідок не може розглядатися відокремлено від самої процедури реструктуризації, її мети та передбачених КУзПБ процедурних механізмів.

Тому відсутність предмета для затвердження плану реструктуризації сама по собі не усуває необхідності виконання обов`язкових процедурних дій, які забезпечують судовий контроль у процедурі реструктуризації боргів.

Інше тлумачення фактично зводило б застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ до автоматичного наслідку самого лише відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та формального співставлення календарних дат без оцінки реального перебігу процедури реструктуризації і поведінки боржника.

Верховний Суд у постанові від 29.07.2025 у справі № 914/1559/24 звернув увагу на те, що висновок про списання податкового боргу може бути передчасним, якщо судами не досліджено обставини майнового стану боржника, не надано оцінки доводам щодо його добросовісності та не перевірено здійснення керуючим реструктуризацією передбачених законом дій щодо перевірки декларацій і активів боржника.

Ці вимоги не є додатковими матеріально-правовими умовами застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ, а випливають із процесуального обов`язку суду встановити юридично значущі обставини та забезпечити запобіжники від недобросовісного використання процедури неплатоспроможності.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

До боржника – фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Водночас, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував увагу на тому, що до спливу встановленого у ч. 11 ст. 126 КУзПБ строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом (правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові від 03.12.2024 у справі № 916/197/23).

Перевірка декларацій боржника є однією з ключових функцій керуючого реструктуризацією, спрямованою на встановлення повного та достовірного переліку активів і зобов`язань та виявлення можливого приховування майна/доходів.

Враховуючи викладене, застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, має здійснюватися з урахуванням того, що сама по собі відповідність податкового боргу трирічному критерію не звільняє суд від обов`язку перевірити обставини виникнення такого боргу, обставини майнового стану боржника та його здатності виконати грошові зобов`язання, перебіг процедури реструктуризації та поведінку боржника у межах цієї процедури, оскільки протилежний підхід суперечив би меті процедури реструктуризації боргів.

Інститут неплатоспроможності фізичної особи застосовується до боржника, який об`єктивно неспроможний виконати свої грошові зобов`язання. Тому під час вирішення питання про визнання податкового боргу безнадійним відповідно до ч. 2 ст. 125 КУзПБ суд має перевірити фактичний майновий стан боржника та наявність у нього активів або доходів, достатніх для погашення заборгованості. У разі якщо боржник має реальну можливість задовольнити вимоги кредитора, застосування механізму списання суперечило б меті процедури реструктуризації та принципу справедливого балансу інтересів сторін.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, інститут неплатоспроможності фізичної особи призначений для захисту добросовісного боржника та не може використовуватися як механізм формального припинення зобов`язань без перевірки його поведінки, майнового стану та реальної неплатоспроможності.

Судова колегія також враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ господарський суд вправі закрити провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема у разі встановлення неповноти або недостовірності відомостей про майновий стан боржника чи інших обставин, що свідчать про недобросовісність його поведінки. Така законодавча конструкція свідчить, що перевірка майнового стану та добросовісності боржника є необхідним елементом процедури реструктуризації. Отже, застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не може відбуватися без попереднього з`ясування обставин, які водночас можуть бути підставою для закриття провадження відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

Положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ не встановлюють автоматичного матеріально-правового механізму списання податкового боргу поза межами правового регулювання ПК України, а визначають спеціальний наслідок для податкових вимог у процедурі реструктуризації, який реалізується у взаємозв`язку з приписами податкового законодавства та з урахуванням виконання передбачених Книгою п`ятою КУзПБ процесуальних дій.

Аналогічний підхід відображений у постанові Верховного Суду від 29.07.2025 у справі № 914/1559/24, у якій зазначено, що висновок про списання податкового боргу може бути передчасним, якщо суди не дослідили належним чином обставини платоспроможності боржника, не перевірили результати перевірки декларацій, інвентаризації активів та не надали оцінки доводам щодо добросовісності чи недобросовісності його поведінки.

Інститут неплатоспроможності фізичної особи має забезпечувати справедливий баланс між інтересом добросовісного боржника у звільненні від надмірного боргового тягаря та необхідністю захисту прав кредиторів, у тому числі публічно-правового інтересу держави в особі контролюючого органу. Отже застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 125 КУзПБ, не може зводитися до автоматичного припинення податкового обов`язку без перевірки обставин реальної неплатоспроможності, добросовісності боржника та належного перебігу процедури реструктуризації, з урахуванням підвищених ризиків зловживання у випадках, коли контролюючий орган є єдиним або основним кредитором.

Судова колегія зауважує, що правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 125 КУзПБ, впливають на можливість фактичного стягнення податкової заборгованості у межах процедури неплатоспроможності фізичної особи, однак це не означає позбавлення контролюючого органу ефективного захисту його прав як кредитора. Такий захист забезпечується участю контролюючого органу у процедурі, правом заперечувати проти списання податкового боргу та оскаржувати відповідні судові рішення, а також обов`язком суду перевірити обставини майнового стану боржника, добросовісність його поведінки, повноту розкриття ним інформації про майновий стан і виконання обов`язкових процедурних дій у процедурі реструктуризації. За відсутності такого судового контролю застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ є передчасним.

Саме тому застосування ч. 2 ст. 125 КУзПБ повинно здійснюватися із забезпеченням судового контролю за: перевіркою декларацій боржника та результатами інвентаризації його активів; належністю виконання арбітражним керуючим покладених на нього завдань; оцінкою добросовісності поведінки боржника протягом процедури реструктуризації; встановленням моменту виникнення податкового боргу відповідно до ПК України.

Перевіривши оскаржувану ухвалу від 14.10.2025 р. у справі № 908/535/25, судова колегія з`ясувала, що ухвалюючи рішення про визнання податкового боргу Фізичної особи-підприємця Іл`євої Наталії Володимирівни перед Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області безнадійним та таким, що підлягає списанню, суд першої інстанції застосував положення ч. 2 ст. 125 КУзПБ без системного взаємозв`язку з нормами ПК України, зокрема ст.ст. 14, 56, 57, 101, 102 цього Кодексу.

Місцевий господарський суд обмежився лише формальним співставленням періоду виникнення податкового боргу з датою відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та не дослідив належним чином обставини платоспроможності боржника, не перевірив результати перевірки декларацій, інвентаризації активів та не надав оцінки доводам щодо добросовісності чи недобросовісності його поведінки.

Таким чином, суд першої інстанції формально припинив зобов`язання боржника перед податковим органом, без перевірки поведінки боржника, його майнового стану та реальної неплатоспроможності, а матеріалами справи не підтверджується наявність підстав для визнання податкового боргу боржниці безнадійним та його списання.

За таких обставин, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про визнання податкового боргу безнадійним і його списання на підставі ч. 2 ст. 125 КУзПБ передчасним, а ухвалу від 14.10.2025 р. у цій справі такою, що прийнята без дотримання норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим ця ухвала підлягає скасуванню із переданням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 р. у справі № 908/535/25 – задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 р. у справі № 908/535/25 – скасувати.

Справу № 908/535/25 передати для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 29.06.2026 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков