Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №904/7481/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 м.Дніпро Справа № 904/7481/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача: Новак Д.І. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача (апелянта): Борисенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хацер Ксенії Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 (головуючий в першій інстанції Васильєв О.Ю.)

у справі за позовом Державної установи «ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ ДЕРЖВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Хацер Ксенії Михайлівни

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У грудні 2025 року Державна установа «ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ» (надалі – ДУ «ГД ДКВС України») звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Хацер Ксенії Михайлівни (надалі – ФОП Хацер К.М.) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 355887,50 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 110-К-25 від 02.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущене неналежне виконання умов вищезазначеного договору, а саме: нездійснення поставки товару (капусти) у визначений договором строк - до 30.05.2025. На підставі п.7.3 договору, позивач нарахував штраф у розмірі 25 % від вартості непоставленого товару, що становить 355887,50 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі № 904/7481/25 позовні вимоги задоволено; стягнуто ФОП Хацер К.М. на користь ДУ «ГД ДКВС України» 355887,50 грн штрафу та 4270,65 грн витрат на сплату судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що факт непоставки товару відповідачем не заперечується, розрахунок штрафу є арифметично правильним та відповідає умовам договору. При цьому суд першої інстанції відмовив у зменшенні штрафу, оскільки відповідач не надав жодних доказів винятковості обставин, необхідних для застосування ч.3 ст.551 ЦК України, зокрема, доказів скрутного фінансового становища, неможливості виконання зобов`язання через об`єктивні причини або того, що розмір штрафу значно перевищує можливі збитки позивача. Суд першої інстанції зазначив, що сам по собі розмір штрафу, передбачений договором, не є підставою для його зменшення, а посилання відповідача на відсутність доведених позивачем негативних наслідків суд не взяв до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить стягнення штрафу за недопоставку товару у залежність від настання таких наслідків, натомість штраф має на меті стимулювати боржника до належного виконання зобов`язання, а не компенсувати збитки кредитора.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ФОП Хацер К.М. звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі № 904/7481/25 та зменшити розмір штрафу до 88971,88 грн.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст.551 ЦК України, та не зменшив штраф, який є неспівмірним наслідкам порушення, оскільки позивач не зазнав жодних збитків, оперативно розірвав договір одразу після порушення та мав змогу закупити товар у іншого постачальника, а стягнення 355887,50 грн штрафу, за відсутності доведеної шкоди, перетворює неустойку з інструменту захисту прав на засіб неправомірного збагачення, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір штрафу до 25 %.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач не надав жодних доказів винятковості обставин для зменшення штрафу, зокрема, скрутного фінансового становища, неможливості здійснення поставки з об`єктивних причин, вжиття заходів тощо, а сам факт відсутності збитків не є підставою для зменшення неустойки, оскільки штраф має самостійний стимулюючий характер і не залежить від наявності шкоди. Крім того, позивач зазначає, що розмір штрафу – 25 % вартості непоставленого товару є договірним, не перевищує ціни договору та не є надмірним, відповідач, укладаючи договір, погодився на такі умови, а посилання відповідача на наявність інших судових справ підтверджує систематичний, а не випадковий, характер порушень, що виключає можливість зменшення штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Хацер К.М. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі № 904/7481/25 за позовом ДУ «ГД ДКВС України» до ФОП Хацер К.М. про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

22.04.2026 від ДУ «ГД ДКВС України» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

24.04.2026 матеріали справи № 904/7481/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 призначено справу № 904/7481/25 за позовом ДУ «ГД ДКВС України» до ФОП Хацер К.М. про стягнення коштів за апеляційною скаргою ФОП Хацер К.М. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 до розгляду у судовому засіданні на 02.06.2026 о 15:30 год.

25.05.2026 від представника ДУ «ГД ДКВС України» надійшла заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 26.05.2026 задоволена.

В судовому засіданні 02.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

02.05.2025 між ДУ «ГД ДКВС України» (покупець) та ФОП Хацер К.М. (продавець) укладено договір купівлі-продажу №110-К-25, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується продати і відвантажити товар за ДК 021:2015:03220000-9 «Овочі, фрукти та горіхи» - капусту білоголову свіжу пізньостиглу першого сорту, в обсязі 35500,00 кг, за ціною 40,10 грн/кг, загальною вартістю 1423550,00 грн, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору, ціна цього договору становить 1423550,00 грн. Поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі за адресами Територіальних уповноважених представників покупця у термін (строки), визначені у рознарядці (Додаток 1 до договору). Продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 30 травня 2025 року включно (п.5.1 договору).

У пункті 7.1 договору сторони передбачили, що недопоставкою товару вважається непоставка продавцем загального обсягу товару або його частини під час строку дії договору або у випадку розірвання договору з підстав, визначених п.6.2.4, або відмову продавця здійснити поставку товару; порушенням строку поставки товару є поставка продавцем частини або повної партії товару з порушенням термінів (строків), визначених в договорі.

Відповідно до п.7.3 договору, у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25 % вартості непоставленого товару.

Згідно з п.6.2.4 договору, покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі, якщо станом на 31 травня 2025 року поставлено менше 50 % загального обсягу закупівлі, повідомивши про це продавця не менше ніж за 3 календарних дні до розірвання договору. При цьому, у разі дострокового в односторонньому порядку розірвання покупцем договору, продавець не звільняється від відповідальності, визначеної розділом 7 договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2025 року включно, а в частині здійснення оплати за поставлений товар – до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.10.1 договору).

Відповідно до Рознарядки на поставку капусти (Додаток 1 до договору), сторони погодили поставку товару в загальній кількості 35500,00 кг та терміни поставки: з 02.05.2025 до 30.05.2025 включно.

Відповідач товар не поставив взагалі.

05.06.2025 позивач направив відповідачу лист № ГД ДКВС-2293/3 ГД/2025 про розірвання договору від 02.05.2025 № 110-К-25 на підставі п.6.2.4 договору.

11.06.2025 за вих.№ ГД ДКВС-3670/3 ГД/2025 позивач звернувся до відповідача з претензією про стягнення штрафних санкцій в розмірі 355887,50 грн згідно з п.7.3 договору. 15.09.2025 позивач повторно направив на адресу відповідача претензію про сплату штрафу у вищенаведеному розмірі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч.1 ст.656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача штрафу за непоставку товару та відсутність підстав для зменшення його розміру за клопотанням відповідача.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, не зменшив штраф на підставі ст.551 ЦК України, який є неспівмірним наслідкам порушення, оскільки позивач не зазнав жодних збитків, оперативно розірвав договір одразу після порушення та мав змогу закупити товар у іншого постачальника, а стягнення 355887,50 грн штрафу за відсутності доведеної шкоди перетворює неустойку з інструменту захисту прав на засіб неправомірного збагачення, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Позивач зазначає, що відповідач не надав жодних доказів винятковості обставин для зменшення штрафу, зокрема, скрутного фінансового становища, неможливості здійснення поставки з об`єктивних причин, вжиття заходів тощо, а сам факт відсутності збитків не є підставою для зменшення неустойки, оскільки штраф має самостійний стимулюючий характер і не залежить від наявності шкоди. Крім того, позивач зазначає, що розмір штрафу (25% вартості непоставленого товару) є договірним, не перевищує ціни договору та не є надмірним, відповідач, укладаючи договір, погодився на такі умови, а посилання відповідача на наявність інших судових справ підтверджує систематичний, а не випадковий, характер порушень, що виключає можливість зменшення штрафу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач на виконання умов договору купівлі-продажу № 110-К-25 від 02.05.2026 зобов`язався поставити позивачу капусту білоголову свіжу пізньостиглу першого сорту в обсязі 35500,00 кг загальною вартістю 1423550,00 грн до 30 травня 2025 року включно.

Матеріалами справи підтверджено та самим скаржником у додаткових поясненнях, наданих суду першої інстанції, не заперечувався той факт, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк. Відповідач не приступив до виконання договору взагалі, жодної поставки товару не здійснив, причин такого невиконання не навів та заходів для усунення порушення не вжив. У зв`язку з цим позивач правомірно скористався правом на одностороннє розірвання договору, передбаченим пунктом 6.2.4 договору, та направив відповідачу претензії про сплату штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25 % вартості непоставленого товару.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розрахованому позивачем розмірі 355887,50 грн, оскільки факт порушення зобов`язання доведений належними доказами, а розрахунок штрафу відповідає умовам договору та є арифметично правильним. Апелянт в апеляційній скарзі не оспорює ані факту непоставки товару, ані правильності здійсненого позивачем розрахунку штрафу. Основними аргументами апелянта є те, що суд першої інстанції безпідставно не зменшив розмір штрафу, оскільки стягнення штрафу в повному розмірі, на переконання апелянта, є неспівмірним з наслідками порушення, так як позивач не зазнав жодних збитків, оперативно розірвав договір та мав можливість закупити товар у іншого постачальника. Апелянт стверджує, що стягнення штрафу в такому розмірі може призвести до припинення його підприємницької діяльності, особливо з урахуванням наявності інших аналогічних справ за позовами позивача. Апелянт просить зменшити штраф до 88971,88 грн (на 75 % від заявленої суми).

Колегія суддів вважає наведені доводи апелянта необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 912/1853/23.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, періоду допущеного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Головним для вирішення цього спору є те, що апелянтом в порушення вимог ст.74 ГПК України не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про винятковість цього випадку та необхідність зменшення штрафу. Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав доказів скрутного фінансового становища (фінансові звіти, баланси, довідки з банківських установ про стан рахунків, докази наявності інших непогашених зобов`язань тощо). Не надав відповідач і доказів вжиття ним будь-яких заходів для виконання умов договору або усунення порушення, доказів неможливості виконання зобов`язання з незалежних від нього причин (обставин непереборної сили тощо). Відсутні в матеріалах справи і докази того, що позивач своїми діями сприяв збільшенню розміру штрафу або іншим чином впливав на неможливість виконання зобов`язання відповідачем. Таких доказів не подано і під час апеляційного провадження.

Посилання апелянта на те, що позивач не довів наявності збитків або негативних наслідків у вигляді дефіциту харчування спецконтингенту, не може бути підставою для зменшення штрафу. Як зазначалося вище, право кредитора на стягнення неустойки (штрафу) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України). Відсутність збитків є лише однією з обставин, яка може враховуватися судом при вирішенні питання про зменшення неустойки, однак сама по собі вона не є безумовною підставою для такого зменшення. Штраф має на меті стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання, а не лише компенсацію збитків кредитора.

Доводи апелянта про те, що оперативне розірвання договору позивачем свідчить про відсутність негативних наслідків, також є помилковим. Як правильно зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, реалізація права на одностороннє розірвання договору була вимушеною реакцією позивача на істотне порушення умов договору з боку відповідача. Це право було спрямоване на мінімізацію власних ризиків позивача та забезпечення виконання покладених на нього завдань, а не на звільнення відповідача від відповідальності за вчинене порушення. Посилання на те, що позивач мав можливість негайно розпочати нову закупівлю, не підтверджені жодними доказами та є лише припущенням апелянта.

Щодо доводів апелянта про можливе припинення його підприємницької діяльності внаслідок стягнення штрафу та існування інших судових справ за позовами позивача, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не підтверджені жодними доказами. Крім того, наявність декількох справ про стягнення штрафів за різними договорами свідчить про систематичний, а не випадковий чи одноразовий, характер порушень договірних зобов`язань з боку відповідача, що виключає можливість застосування до нього такої міри дискреції суду, як зменшення розміру штрафу. Апелянт, здійснюючи підприємницьку діяльність на власний ризик, при укладенні договору добровільно погодився з його умовами, у тому числі з розміром відповідальності у вигляді штрафу. Стягнення штрафу у передбаченому договором розмірі не може вважатися неправомірним збагаченням позивача, а є законним способом захисту його порушених прав.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, відповідно до якої індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. При цьому Верховний Суд також наголошував, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається з визначенням її в конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, а переведення зменшуваного розміру неустойки у частки не відображає об`єктивного стану сукупності обставин, які є предметом судового дослідження.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України, такі як справедливість, добросовісність, розумність, має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи, які мають юридичне значення. У даному випадку, з огляду на повне невиконання відповідачем договірних зобов`язань, відсутність доказів на підтвердження винятковості обставин, систематичний характер порушень, а також з урахуванням того, що розмір штрафу є звичайним для господарської практики та не є надмірним, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зменшення штрафу було б невиправданим та таким, що порушує баланс інтересів сторін.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків, а зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та необґрунтованого тлумачення норм матеріального права без урахування конкретних обставин цієї справи та вимог процесуального закону щодо доказування.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та поданим доказам, визнав необґрунтованим клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу. Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення умов договору – непоставку товару.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хацер Ксенії Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі №904/7481/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі №904/7481/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 26.06.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів