Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №904/5925/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 м.Дніпро Справа № 904/5925/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача: Чернець І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОРДЖІЯ-УКРАЇНА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 (головуючий в першій інстанції Бєлік В.Г., повний текст складений та підписаний 19.02.2026)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «КИЇВСТАР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОРДЖІЯ-УКРАЇНА»

про визнання відсутнім права нарахування та одержання орендної плати, визнання обов`язку щодо сплати орендної плати, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У жовтні 2025 року Приватне акціонерне товариство «КИЇВСТАР» (надалі – ПрАТ «Київстар» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОРДЖІЯ-УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «Джорджія-Україна») про визнання відсутнім у ТОВ «Джорджія-Україна» права на нарахування та одержання орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 392929 від 22.06.2020 після 29.02.2024; визнання відсутнім обов`язку у ПрАТ «Київстар» щодо сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 392929 від 22.06.2020 після 29.02.2024; стягнення з ТОВ «Джорджія-Україна» на користь ПрАТ «Київстар» заборгованості в сумі 98147,99 грн, з яких 80000,00 грн - гарантійного платежу, 14333,12 грн - інфляційних нарахувань та 3814,87 грн 3% річних; стягнення з ТОВ «Джорджія-Україна» на користь ПрАТ «Київстар» заборгованості в сумі 56349,02 грн, з яких зайво сплачені авансові платежі за комунальні послуги в сумі 45914,50 грн, інфляційні нарахування в сумі 8226,23 грн та 3% річних в сумі 2208,29 грн; стягнення з ТОВ «Джорджія-Україна» на користь ПрАТ «Київстар» витрат на проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 20000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договір оренди № 392929 від 22.06.2020 припинив свою дію 29.02.2024 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 10.05.2023). Позивач зазначає, що завчасно повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати орендні відносини на старих умовах, а оскільки сторони не дійшли згоди щодо нових умов та не підписали письмової додаткової угоди, договір вважається припиненим на підставі абз.1 ч.2 ст.291 ГК України. Вказує, що 29.02.2024 звільнив орендоване приміщення від свого обладнання та меблів, підготував його до передачі у нормальному стані, однак відповідач, представник якого був присутній та оглянув приміщення без зауважень, відмовився підписувати акт приймання-передачі об`єкта оренди, про що було складено відповідний акт фіксації відмови. Факт звільнення приміщення також підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи № 1188/02-24 від 05.08.2024. Позивач зауважує, що після 29.02.2024 відповідач передав спірне приміщення в користування третій особі - магазину «Пивна Панда», що свідчить про те, що позивач фактично не володіє та не користується об`єктом оренди. Наполягає на тому, що відповідач, ухиляючись від підписання акту про повернення орендованого майна, продовжує безпідставно нараховувати орендну плату, а також відмовляється повернути гарантійний платіж у розмірі 80000,00 грн, який згідно з п.3.12 договору оренди підлягав поверненню протягом трьох банківських днів з дати припинення договору, та переплату за комунальні послуги в сумі 45914,50 грн, які відповідно до п.3.11 договору є зайво сплаченими коштами. Посилаючись на статтю 16 ЦК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/2260/17, позивач обрав способом захисту визнання відсутнім права відповідача на нарахування та одержання орендної плати після 29.02.2024 та визнання відсутнім обов`язку позивача щодо її сплати, що забезпечить правову визначеність та захистить позивача від створення штучної заборгованості. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по гарантійному платежу в сумі 98147,99 грн (з яких 80000 грн основного боргу, 14333,12 грн інфляційних втрат та 3814,87 грн 3% річних) та переплату за комунальні послуги в сумі 56349,02 грн (з яких 45914,50 грн основного боргу, 8226,23 грн інфляційних втрат та 2208,29 грн 3% річних), а також судові витрати, включаючи сплату судового збору та витрати на проведення будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Джорджія-Україна» на користь ПрАТ «Київстар» заборгованість в сумі 98147,99 грн, з яких 80000,00 грн сума гарантійного платежу, 14333,12 грн сума інфляційних нарахувань та 3814,87 грн 3 % річних; заборгованість в сумі 56349,02 грн, з яких зайво сплачені авансові платежі за комунальні послуги, що складають 45914,50 грн основного боргу, інфляційні нарахування в сумі 8226,23 грн і 3% річних 2208,29 грн; у решті позову відмовлено. Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди припинився 29.02.2024 у зв`язку із закінченням строку, оскільки сторони не досягли згоди щодо його продовження на нових умовах, а позивач фактично звільнив приміщення у визначену дату, що підтверджується актом фіксації відмови відповідача від підписання акту повернення. Водночас суд відмовив у задоволенні вимог про визнання відсутнім права на нарахування орендної плати та обов`язку її сплати, оскільки позивач не довів факту порушення свого права відповідними вимогами з боку відповідача, а встановлені судом обставини припинення договору є достатніми для захисту прав позивача.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі – ТОВ «Джорджія-Україна» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати повністю оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 у справі № 904/5925/25 є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином умови договору оренди № 392929 від 22.06.2020, зокрема пункти 7.2, 7.3, 7.4, 9.2 та 10.6, які передбачають обов`язок сторін укласти новий договір на тих самих умовах за відсутності заперечень за 60 днів до закінчення строку, а також встановлюють кінцевий строк для повернення об`єкта оренди до 03.03.2024. Апелянт стверджує, що позивач своїм листом від 26.12.2023 висловив намір продовжити орендні відносини, що породило у відповідача правомірні очікування на продовження договору, а подальша відмова від його продовження є суперечливою поведінкою, що порушує принцип добросовісності. Апелянт наполягає на тому, що позивач фізично не міг повернути об`єкт оренди відповідачу 29.02.2024, оскільки на підставі договору суборенди № 22/06/20-ДН від 22.06.2020, укладеного з ТОВ «Дуплекс», це приміщення перебувало у володінні та користуванні суборендаря до 04.03.2024, що підтверджується Актом приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди, підписаним сторонами договору суборенди електронними підписами саме 04.03.2024. Апелянт вказує, що згідно з додатком № 1 до цього Акту, станом на 04.03.2024 в приміщенні знаходилося 386 одиниць майна суборендаря, а повернуто з суборенди було 89,9 кв.м при загальній площі об`єкта 90,3 кв.м, тобто 0,4 кв.м взагалі не повернуто. Відтак, на переконання апелянта, акт приймання-передачі об`єкта оренди від 29.02.2024, складений позивачем в односторонньому порядку, містить недостовірні відомості, оскільки позивач не міг передати більше прав, ніж мав сам. Крім того, апелянт вважає, що акт фіксації відмови від підписання від 29.02.2024 є неналежним доказом, оскільки підписаний залежними від позивача особами, а саме: його працівниками, а одна особа взагалі не ідентифікована, до того ж, цей акт складений передчасно з урахуванням права відповідача прийняти об`єкт до 03.03.2024 згідно з п.7.2 договору. Апелянт також посилається на нікчемність довіреності № 230-2022, виданої на ім`я Харченко Н.О., яка підписувала акт повернення, оскільки в ній не вказана дата її вчинення, а надана суду копія не містить візуалізації власноручного підпису довірителя та протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису. Щодо комунальних платежів, скаржник зазначає, що суд не врахував його заперечень про наявність несплаченої позивачем суми за фактично спожиті комунальні послуги до 29.02.2024 у розмірі 11796,62 грн та після цієї дати у розмірі 4440,86 грн, які підлягають зарахуванню. Також апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про витребування доказів у ПП «Безпека комплекс» та ТОВ «Безпека комплекс 2004» щодо надання послуг з охорони об`єкта суборендарю ТОВ «Дуплекс» у період з 28.02.2024 по 01.08.2024, оскільки ці докази підтверджують факт користування приміщенням після 29.02.2024 та не могли бути отримані скаржником самостійно через відмову цих осіб. У зв`язку з викладеним, апелянт просить суд апеляційної інстанції витребувати вищезазначені докази у охоронних компаній, дослідити усі докази у справі, скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Київстар» у повному обсязі.

В судове засідання представник апелянта, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився, 25.05.2026 подав клопотання про підтримання вимог апеляційної скарги та розгляд справи у відсутності представника. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, письмових пояснень

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та ухвалене з повним з`ясуванням обставин справи, оскільки договір оренди № 392929 припинився 29.02.2024 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а позивач фактично звільнив приміщення та повернув його відповідачу 29.02.2024, що підтверджується Актом фіксації відмови від підписання, листом відповідача без зауважень до стану приміщення, висновком будівельно-технічної експертизи з фотографіями порожнього приміщення та скріншотами про передачу об`єкта в оренду третій особі. Позивач наголошує, що посилання відповідача на Акт повернення з суборенди від 04.03.2024 є безпідставним, оскільки згідно з принципом превалювання сутності над формою та ст.187 ПК України датою складення первинного документа є дата, зазначена в самому документі, а не дата накладення електронного підпису, до того ж договір суборенди автоматично припинився 29.02.2024 разом з договором оренди відповідно до ч.2 ст.774 ЦК України, а фактичне звільнення приміщення підтверджується фотографіями експерта. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не надав жодних доказів користування позивачем приміщенням після 29.02.2024, а клопотання про витребування доказів вважає необґрунтованим, оскільки запитувані документи стосуються відносин між третіми особами та не підтверджують факту користування саме позивачем спірним приміщенням.

Присутня у судовому засіданні представник позивача підтримала заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, а також відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити оскаржуване рішення без змін.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянт наполягає на тому, що позивач порушив умови договору оренди як змішаного договору, що містить елементи попереднього договору, оскільки відповідно до п.10.6 договору, направив лист від 26.12.2023 з посиланням на цей пункт про намір продовжити оренду, що породило у відповідача правомірні очікування, а потім необґрунтовано відмовився від продовження та не повідомив про небажання укладати новий договір за 60 днів, як це передбачено п.9.2 договору. Крім того, зазначає, що згідно з п.3.4 договору суборенди, фактичною датою повернення об`єкта суборенди є дата підписання акту сторонами - 04.03.2024, а не дата, зазначена в акті, що підтверджується накладенням кваліфікованих електронних підписів, а посилання позивача на ст.187 ПК України вважає хибним, оскільки ця норма регулює виключно податкові правовідносини, а не момент виконання цивільно-правових зобов`язань. Також апелянт вважає, що позивачем не спростовано факт неповернення 0,4 кв.м об`єкта суборенди та недопустимість акту від 29.02.2024, підписаного залежними від позивача особами без належної ідентифікації.

Позивач подав додаткові письмові пояснення, у яких зазначає, що відповідач не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування, оскільки не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту користування позивачем спірним приміщенням у період з 01.03.2024 по 01.11.2024, не спростував доводів позивача про звільнення об`єкта оренди 29.02.2024 та не довів наявності обґрунтованих підстав для відмови від підписання акту повернення, окрім небажання позивача продовжувати договір на старих умовах. Крім того, позивач наголошує, що саме відповідач порушив умови п. 10.6 договору, оскільки розглянув звернення позивача від 26.12.2023 про продовження оренди на нових умовах з порушенням встановленого десятиденного строку, а твердження відповідача про нібито порушення позивачем п. 9.2 договору вважає безпідставними, оскільки цей пункт не покладає на орендаря обов`язку скеровувати проєкт нового договору. Також позивач зазначає, що витребувані відповідачем докази від охоронних компаній не стосуються предмета спору, оскільки позивач не укладав з ними жодних договорів, а відповідач не надав доказів вжиття заходів для самостійного отримання цих доказів, як того вимагає ч. 2 ст. 81 ГПК України.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

ТОВ «Джорджія-Україна» подано до Центрального апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків, відповідно до якої з урахуванням доданих до неї документів, апелянтом, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 недоліки усунуті в повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Джорджія-Україна» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 у справі № 904/5925/25 за позовом ПрАТ «Київстар» до ТОВ «Джорджія-Україна» про визнання відсутнім права нарахування та одержання орендної плати, визнання обов`язку щодо сплати орендної плати, стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

08.04.2026 матеріали справи № 904/5925/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2026 призначено апеляційну скаргу ТОВ «Джорджія-Україна» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2026 о 15:00 год.

22.04.2026 від ПрАТ «Київстар» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

27.04.2026 від ТОВ «Джорджія-Україна» надійшла заява про виправлення описок в ухвалі суду від 21.04.2026. Також 27.04.2026 від ТОВ «Джорджія-Україна» надійшло клопотання про витребування доказів (повторне).

Ухвалою суду від 29.04.2026 виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 21.04.202, та призначено клопотання про витребування доказів до розгляду в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги 26.05.2026 о 15:00 год.

28.04.2026 від ТОВ «Джорджія-Україна» надійшла відповідь на відзив.

20.05.2026 від ПрАТ «Київстар» надійшла заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 21.05.2026 задоволена.

22.05.2026 від ПрАТ «Київстар» надійшли додаткові пояснення у справі.

25.05.2026 від ТОВ «Джорджія-Україна» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно клопотань, наведених в апеляційній скарзі, а також повторно поданого клопотання від 26.04.2026, апелянт просив витребувати у ПП «Безпека комплекс» та ТОВ «Безпека комплекс 2004» належним чином завірених копій, а також оригіналів (для ознайомлення в судовому засіданні), наступних документів: договорів на охорону за допомогою системи охоронно-тривожної сигналізації об`єкта частини нежитлового приміщення № 93 в м.Дніпро по вул.Титова (на даний час вул.Незалежності), буд.13, укладених у період з 01.06.2020 по 01.11.2024; договорів про розірвання (припинення), внесення змін до вказаних договорів; рахунків на сплату послуг та Актів виконаних робіт за цими договорами за період 01.01.2024 по 01.11.2024; витягу з банківської виписки щодо сплати ТОВ «Дуплекс» за вказаними договорами; копій журналів прийому під охорону (зняття з охорони) приміщень об`єкта, реєстрації спрацьовувань пультової сигналізації щодо вказаного приміщення.

Клопотання відповідача обґрунтовувались тим, що нежитлове приміщення № 93 в м.Дніпро по вул.Титова (на даний час вул.Незалежності), буд.13 (об`єкт оренди) перебував під пультовою охороною на підставі договору, укладеного суборендарем - ТОВ «Дуплекс», і зазначені у клопотанні документи зможуть підтвердити факт користування об`єктом оренди суборендарем після 29.02.2024, що спростовуватиме доводи ПрАТ «Київстар» про повернення об`єкта оренди 29.02.2024. Відповідач стверджує, що вживав заходів для самостійного отримання цих доказів, проте охоронні компанії не надали їх добровільно, що унеможливило їх отримання в позасудовому порядку, а позивач у своєму відзиві вводить суд в оману, хибно заявляючи про відсутність доказів вжиття таких заходів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.80 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів, дослідивши вказані клопотання, дійшла висновку про їх відхилення, оскільки зазначені у клопотанні докази не є належними у розумінні ст.76 ГПК України, адже не стосуються предмета доказування у цій справі. Так, предметом доказування у даній справі є факт припинення договору оренди № 392929 від 22.06.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, 29.02.2024, факт звільнення позивачем об`єкта оренди та його повернення відповідачу, а також наявність підстав для стягнення гарантійного платежу та переплати за комунальні послуги. Натомість апелянт просить витребувати договори охорони, акти виконаних робіт та журнали прийому під охорону, укладені між ПП «Безпека комплекс», ТОВ «Безпека комплекс 2004» та ТОВ «Дуплекс», тобто між третіми особами, які не є учасниками цього судового провадження. ПрАТ «Київстар» не укладало жодних договорів із зазначеними охоронними компаніями, не є стороною цих правовідносин та не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність суборендаря ТОВ «Дуплекс» перед відповідачем, оскільки згідно з ч.2 ст.774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму, проте це не означає автоматичного покладення на орендаря відповідальності за всі дії суборендаря, особливо після припинення самого договору оренди. Крім того, навіть якщо припустити, що між ТОВ «Дуплекс» та охоронними компаніями після 29.02.2024 тривали договірні правовідносини, це жодним чином не доводить факту користування спірним приміщенням саме ПрАТ «Київстар», оскільки стороною цих договорів виступає ТОВ «Дуплекс», а не позивач, а тому витребувані докази є юридично нерелевантними для підтвердження або спростування обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

Крім того, колегія суддів зауважує, що апелянтом не дотримано вимог ч.2 ст.81 ГПК України щодо необхідності доведення неможливості самостійного отримання доказів. Відповідач, будучи власником спірного приміщення, мав реальну можливість звернутися до охоронних компаній з письмовими запитами ще у березні-квітні 2024 року, тобто одразу після спірних подій, однак не зробив цього протягом майже двох років. Додані апелянтом скріншоти електронних листів та копії запитів не підтверджують ані факту отримання цих запитів адресатами, ані факту відмови охоронних компаній у наданні інформації, а тому не можуть вважатися належним підтвердженням вжиття заходів для самостійного отримання доказів у розумінні процесуального закону.

Аналогічне клопотання відповідача вже розглядалося Господарським судом Дніпропетровської області та було відхилено ухвалою від 09.12.2025 з тих самих підстав. Будь-яких нових обставин ініціатор клопотання не наводить.

За таких обставин, ухвалою суду від 26.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання від 26.05.2026, відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів.

В судовому засіданні 26.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

22.06.2020 між ПрАТ «Київстар» (орендар) та ТОВ «Джорджія-Україна» (орендодавець) укладено договір № 392929 оренди нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: частину нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 91,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпро, вул.Титова, 13, приміщення 93. Балансова вартість об`єкту (з урахуванням індексації) складає 117879,76 грн (п.1.2.договору).

Згідно з п.1.3 договору, об`єкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності, що підтверджується записом про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 3739962 від 09.12.2013.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що об`єкт оренди надається орендарю для здійснення господарської діяльності: з метою розміщення центру обслуговування абонентів, магазину, а також надання послуг та непродовольчих товарів.

Відповідно п.2.1 договору, передача об`єкту оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.2.2 договору, орендар повинен передати об`єкт оренди не пізніше 24 червня 2020 року. На момент передання об`єкту оренди орендарю, орендодавець зобов`язаний повністю звільнити його від належного орендодавцю або третім особам майна. При передачі об`єкта оренди складається акт передачі-приймання, який підписується уповноваженими сторонами. Обов`язок по підготовці вказаного в даному пункті договору акту покладається на орендодавця.

Пунктом 2.3 договору унормовано, що об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання.

Відповідно до п.3.1 договору, за об`єкт оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання об`єкта оренди. У зв`язку з необхідністю здійснення Позивачем підготовчих робіт для пристосування об`єкта оренди до стану, необхідного для його використання, згідно п.1.4. цього договору, сторони дійшли згоди, що протягом 21 календарного дня з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання об`єкта оренди, орендна плата за весь об`єкт оренди за цей період встановлюється з розрахунку 100,00 грн без ПДВ (п.3.1.1 договору).

Починаючи з 22 календарного дня з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання об`єкта, всього за об`єкт оренди встановлюється орендна плата у розмірі 80000,00 грн на місяць, без ПДВ, з урахуванням умов пп.3.9, 3.10 договору, у тому числі плата за користування земельною ділянкою (п.3.1.2 договору).

Згідно з п.3.3 договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 5 числа поточного місяця на поточний місяць на підставі цього договору без обов`язкового виставлення рахунку-фактури.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що крім орендної плати, орендар компенсує орендодавцю вартість комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення, послуг ОСББ) за кожний місяць оренди. Оплата (відшкодування вартості) за спожиті комунальні послуги здійснюється орендарем окремо на підставі рахунків орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідних рахунків, в яких розмір спожитих комунальних послуг визначається відповідно до показників приладів обліку (лічильників), обґрунтованої вимоги комунального підприємства (у т.ч. рахунку на сплату послуг) і тарифів організації, яка надає відповідні послуги, або пропорційно займаній орендарем площі об`єкта оренди, з обов`язковою сплатою орендодавцю необхідних авансових платежів комунальним підприємствам по вказаних в цьому пункті послугам.

Одночасно з наданням орендарю рахунків на компенсацію витрат за комунальні послуги, орендодавець надає розрахунки фактичних витрат та копії підтверджувальних документів: рахунок підприємства, що постачає відповідну послугу до об`єкта оренди. У разі ненадання орендодавцем орендарю разом з рахунком на компенсацію витрат за спожиті комунальні послуги копій підтверджувальних документів, визначених п.3.7.1 договору, у орендаря не виникає зобов`язання оплачувати рахунок, виставлений орендодавцем (п.п.3.7.1, 3.7.2 договору).

Відповідно до п.3.11 договору, зайво сплачені орендарем грошові кошти, підлягають обов`язковому поверненню останньому за першою вимогою (протягом семи календарних днів з дня її виставлення), а у випадку, якщо орендар не виставляв такої вимоги, - в останній день дії даного договору.

Згідно з п.3.12 договору, протягом 7 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати. У разі припинення дії договору гарантійний платіж, отриманий орендодавцем згідно цього п.3.12. договору, підлягає поверненню на розрахунковий рахунок орендаря в строк не пізніше 3-х банківських днів з дати припинення договору (п.3.13 договору).

Пунктом 3.14 договору визначено, що протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди орендар зобов`язується сплатити орендодавцю компенсацію авансового платежу за електропостачання по об`єкту оренди у розмірі суми з розрахунку двомісячного ліміту електроспоживання (згідно діючого тарифу електроенергії).

За умовами п.4.1.2 договору, орендодавець зобов`язаний передати в тимчасове платне користування орендарю об`єкт оренди на умовах та у строки, передбачені даним договором, і не відмовлятися та/або ухилятися від підписання актів, які передбачені умовами договору.

Згідно з п.4.1.14, орендодавець зобов`язаний щомісяця, до 5-го числа поточного місяця, направляти орендарю акти виконаних робіт (наданих послуг) за попередній місяць які орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю або направити мотивовані зауваження щодо наданого акту.

Відповідно до п.п.5.1.4, 5.1.5. договору, у разі припинення/розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди в нормальному стані, який існував на момент передачі об`єкту оренди в орендне користування, з урахуванням його нормального фізичного зносу; прийняти/повернути об`єкт оренди у строки та в порядку, встановленому умовами цього договору.

Пунктами 5.2.8, 5.2.9 договору передбачено право орендаря передавати об`єкт оренди в суборенду без письмової згоди орендодавця, та встановлювати замки на вхідні двері до об`єкту оренди.

Згідно з п.7.2 договору, об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 3 днів з дати закінчення строку дії договору. При передачі об`єкта оренди складається акт передачі-приймання, який підписується уповноваженими представниками сторін. Об`єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту передачі-приймання сторонами, виключення становить випадок, вказаний в п.7.4 цього договору (п.7.3 договору).

Відповідно до п.7.4 договору, якщо орендодавець ухиляється від прийому об`єкта оренди і відповідно від підписання акту передачі-приймання, він зобов`язаний надати письмові мотивовані заперечення орендарю (у строк для повернення об`єкту оренди, встановлений договором). Якщо орендар не отримає вказаних письмових заперечень, він має право звільнити об`єкт оренди і повідомити про це орендодавця. З моменту звільнення об`єкта оренди орендарем, орендна плата припиняє нараховуватися, а об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю.

Об`єкт оренди повинен бути переданий орендодавцю у стані, не гіршому за стан, в якому він був переданий в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (п.7.5 договору).

Пунктами 9.1-9.2 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та діє по 31 травня 2023 року (включно). У разі, якщо орендодавець за 60 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомить орендаря письмово про своє небажання укладати з орендарем новий договір оренди щодо об`єкта оренди, а орендар при цьому не висловлює свого заперечення проти укладання з орендодавцем нового договору оренди щодо об`єкту оренди, сторони зобов`язані укласти новий договір оренди на новий строк на тих самих умовах, що визначені цим договором.

У випадку бажання орендаря продовжити строк дії договору, він повинен надати орендодавцю письмове повідомлення не менш ніж за 60 днів до спливу строку дії договору, орендодавець зобов`язаний повідомити орендаря про прийняте рішення в десятиденний строк з моменту одержання такого повідомлення (п.10.6 договору).

Пунктами 11.1-11.2 договору передбачено, що усі зміни та доповнення до цього договору після підписання останнього оформлюються письмово додатковою угодою, узгоджуються та підписуються сторонами. Зміни та доповнення розглядаються протягом десяти днів з дати їх отримання до розгляду іншою стороною. Умови договору зберігають силу протягом всього терміну дії цього договору.

При розірванні договору сторони зобов`язані підписати акт звірки взаєморозрахунків і провести відповідні взаєморозрахунки (п.12.6 договору).

Відповідно до п.15.5 договору, після його підписання усі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші або письмові домовленості сторін з питань, які стосуються договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги для тлумачення договору. Усі додаткові угоди та додатки до цього договору, у тому числі акти приймання-передачі, є невід`ємною частиною договору і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами.(п.15.6 договору)

Додатковими угодами №№ 1-4 до договору сторонами змінювався розмір орендної плати.

10 травня 2023 року сторонами було продовжено строк дії договору шляхом підписання додаткової угоди № 5, відповідно до п.1 якої сторони домовились продовжити (поновити) строк дії договору з 01 червня 2023 року до 29 лютого 2024 року (включно).

У пункті 2 додаткової угоди № 5 від 10.05.2023 сторони внесли зміни до п.3.1.2. договору і виклали його в наступній редакції: « 3.1.2 Починаючи з 01 червня 2023 року, за користування об`єктом оренди встановлюється орендна плата у розмірі 80000,00 грн, без ПДВ, за один календарний місяць, з урахуванням умов п.п.3.9, 3.10 договору, у тому числі плата за користування земельною ділянкою. Сторони домовились, що протягом періоду з 01 червня 2023 року до 29 лютого 2024 року (включно) розмір орендної плати не змінюється і умови пункту 3.5. договору не застосовуються».

Частина вказаного приміщення ПрАТ «Київстар» передавалось в суборенду ТОВ «Дуплекс» на підставі договору суборенди № 22/06/20-ДН від 22.06.2020 на строк до 31.07.2022. Додатковою угодою № 12 від 05.05.2023 сторони продовжили строк дії договору суборенди до 29.02.2024.

Згідно з Актом приймання-передачі в строкове платне користування об`єкта суборенди від 22.06.2020, орендар передав суборендарю в користування частину нежитлового приміщення площею 90,3 кв.м. за адресою: м.Дніпро, вул.Титова, 13, прим.93.

Відповідно до Акту приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди зі строкового платного користування від 29.02.2024, суборендар повернув, а орендар прийняв частину нежитлового приміщення загальною площею 89,9 кв.м. за адресою: м.Дніпро, вул.Титова, 13, прим.93.

26.02.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 35839/02 від 26.12.2023, у якому зазначив, що готовий продовжити орендні відносини шляхом переукладення договору оренди на новий строк та на нових умовах, які запропонував обговорити.

Відповідач листом № 0901/24-01 від 09.01.2024 повідомив, що не погоджується на зміну умов договору і прийняв рішення про продовження строку дії договору на той же строк на тих самих умовах.

Позивач листом від 06.02.2024 № 4516/02 повідомив відповідача про те, що строк дії договору № 392929 від 22.06.2020 закінчується 29.02.2024, і ПрАТ «Київстар» не буде продовжувати строк дії оренди на існуючих умовах, тому в останній день дії договору відповідачу буде повернуто об`єкт оренди за Актом повернення приміщення.

У листі № 1502/24-01 від 15.02.2024 відповідач наполягав на укладенні нового договору оренди на новий строк на тих самих умовах, що були викладені в договорі оренди № 392929 від 22.06.2020.

Листом № 5721/02 від 16.02.2024 позивач повідомив відповідача, що оскільки сторони не дійшли згоди щодо умов нового договору оренди, тому 29.02.2024 співпраця закінчується, у зв`язку з тим, що договір оренди № 392929 від 22.06.2020 припиняється 29.02.2024, із закінченням строку, на який його було укладено.

29.02.2024 представниками ПрАТ «Київстар» складно Акт про відмову від підпсиання представниками орендодавця Акту про повернення приміщення. Акт складений фахівцем з управління нерухомістю відділу управління нерухомістю ПрАТ «Київстар» Афанасьєвим С.В. у присутності інженера з технічної експлуатації приміщень ПрАТ «Київстар» Богданова А.О., інженера з нагляду за будівлями ПрАТ «Київстар» Топала О.В., Смолякова Д.С. У Акті зазначено, що у приміщенні № 93 за адресою: м.Дніпро, вул.Титова, буд.13, о 14:00 год. 29.02.2024, до орендованого приміщення з`явився представник ТОВ «Джорджія-Україна» Литовченко Д.С., який оглянув звільнене орендоване приміщення, зауважень щодо стану приміщення не висловив, проте відмовився підписати Акт приймання-передачі об`єкту оренди зі строкового платного користування за договором оренди нерухомого майна № 392929 від 22.06.2020.

Листом № 7037/02 від 29.02.2024 позивач направив відповідачу два примірники Акту приймання-передачі об`єкту з оренди для підписання. У листі зазначено, що ключі від орендованого приміщення уповноважений представник ТОВ «Джорджія Україна» може отримати під розписку, за наявності документів, що підтверджують його повноваження, кожного робочого дня з понеділка по п`ятницю з 10:00 до 16:00 за адресою: м.Дніпро, просп.Науки, буд.103-А, прим.1113.

29.02.2024 відповідач надав позивачу письмові мотивовані заперечення від підписання Акту передачі-приймання об`єкту. У запереченнях орендодавець послався на зміст п.10.6 договору оренди, повідомив, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено іншої зміни умов договору оренди, крім продовження строку його дії на попередніх умовах. Орендодавець зазначив, що не отримував від орендаря примірників нової угоди, з умовами у відповідності п.9.2 договору, а тому вважає відсутнім обов`язок орендодавця щодо підписання Акту прийому-передачі об`єкта оренди та наполягає на продовженні виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди.

14.03.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 8313/02 від 14.03.2024 про повернення позивачу гарантійного платежу в сумі 80000,00 грн відповідно до вимог п.3.12 договору оренди.

21.05.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 14502/02 від 21.05.2024 про скерування на адресу позивача, відповідно до вимог п.4.1.14 договору, Акту виконаних робіт (наданих послуг) за лютий 2024 року для компенсації орендодавцю витрат за фактично спожиті орендарем комунальні послуги за лютий 2024 року, та про повторне скерування позивачем відповідачу двох примірників Акту від 29.02.2024 приймання-передачі об`єкта оренди зі строкового платного користування за договором оренди нерухомого майна № 392929 від 22.06.2020.

09.10.2024 позивач скерував на адресу відповідача Акт звірки від 30.09.2024, в якому зазначено заборгованість в сумі 45914,50 грн, що складається з отриманих авансових платежів за комунальні послуги та які не були зараховані відповідачем відповідно до призначення, оскільки не було підтверджено факту надання комунальних послуг на дану суму.

Листом № 1510/24-01 від 15.10.2024 ТОВ «Джорджія Україна» повідомила позивача, що вважає об`єкт оренди станом на 15.10.2024 не повернутим орендодавцю; вимагає виконання ПрАТ «Київстар» свого обов`язку, передбаченого п.9.2 договору оренди, про укладення сторонами нового договору на новий строк на тих самих умовах; заперечує проти наявності будь-якої заборгованості перед ПрАТ «Київстар», зокрема, вказаної у Акті звірки від 09.10.2024 в сумі 45914,50 грн; наполягає на наданні детального розгорнутого Акту звірки взаєморозрахунків у розрізі усіх операцій за період взаємовідносин сторін.

28.02.2024 позивач звернувся до судового експерта Харченка Вадима Володимировича із заявою на проведення будівельно-технічної експертизи. На розгляд експерта поставив наступні питання: 1) Визначити технічний стан конструктивних елементів та оздоблення об`єкта нерухомого майна, частини нежитлового приміщення 93, загальною площею 91.1 кв.м., що розташоване на першому поверсі будинку, за адресою: м.Дніпро, вул.Титова, 13; 2) в якому стані знаходяться технічні системи та обладнання, встановлене у частині нежитлового приміщення 93 будинку № 13 по вул.Титова у м.Дніпро, віднесене до відповідальності ПрАТ «Київстар».

Згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1188/02-24 від 05.08.2024, технічний стан конструктивних елементів та оздоблення об`єкта нерухомого майна частини нежитлового приміщення № 93, яке розташоване на 1 поверсі, загальною площею 91.1 кв.м., за адресою: м.Дніпро, вул.Титова, 13, характеризується як звільнений, що відповідає категорії ІІ; технічний стан оздоблення – характеризується як нормальний, що відповідає категорії І; усі технічні системи та обладнання, що встановлене у вказаному нежитловому приміщенні, віднесеному до відповідальності ПрАТ «Київстар», знаходяться в робочому стані, працюють та виконують свої функції.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов’язки.

Згідно зі ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст.763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 3-4 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків; прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

В силу приписів ч.ч.1, 2 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку; якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначений обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача гарантійного платежу та авансових платежів за комунальні послуги у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди, а також компенсаційних нарахувань (3% річних та інфляційних втрат) на ці суми, у зв`язку з порушенням строку їх повернення, а також висновки про відсутність підстав для визнання відсутнім права у відповідача нараховувати та відсутнім обов`язку в у позивача сплачувати орендну плату після 29.02.2024.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином умови договору оренди № 392929 від 22.06.2020, зокрема пункти 7.2, 7.3, 7.4, 9.2 та 10.6, які передбачають обов`язок сторін укласти новий договір на тих самих умовах за відсутності заперечень за 60 днів до закінчення строку, а також встановлюють кінцевий строк для повернення об`єкта оренди до 03.03.2024. Стверджує, що позивач своїм листом від 26.12.2023 висловив намір продовжити орендні відносини, що породило у відповідача правомірні очікування, а подальша відмова від продовження договору є суперечливою поведінкою, що порушує принцип добросовісності. Наполягає на тому, що позивач фізично не міг повернути об`єкт оренди відповідачу 29.02.2024, оскільки на підставі договору суборенди № 22/06/20-ДН від 22.06.2020, укладеного з ТОВ «Дуплекс», це саме приміщення перебувало у володінні та користуванні суборендаря до 04.03.2024, що підтверджується Актом приймання-передачі (повернення) об`єкта суборенди, підписаним сторонами договору суборенди електронними підписами саме 04.03.2024. Вказує, що згідно з додатком № 1 до цього акту станом на 04.03.2024 в приміщенні знаходилося 386 одиниць майна суборендаря, а повернуто з суборенди було 89,9 кв.м при загальній площі об`єкта 90,3 кв.м, тобто 0,4 кв.м взагалі не повернуто. На переконання апелянта, Акт приймання-передачі об`єкта оренди від 29.02.2024, складений позивачем в односторонньому порядку, містить недостовірні відомості, оскільки позивач не міг передати більше прав, ніж мав сам. Крім того, апелянт вважає, що Акт фіксації відмови від підписання від 29.02.2024 є неналежним доказом, оскільки підписаний залежними від позивача особами, одна з яких взагалі не ідентифікована, до того ж цей Акт складений передчасно з урахуванням права відповідача прийняти об`єкт до 03.03.2024 згідно з п.7.2 договору. Апелянт також посилається на нікчемність довіреності № 230-2022, виданої на ім`я Харченко Н.О., яка підписувала Акт повернення, оскільки у ній не вказана дата її вчинення, а надана суду копія не містить візуалізації власноручного підпису довірителя та протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису. Щодо комунальних платежів, скаржник зазначає, що суд не врахував його заперечень про наявність несплаченої позивачем суми за фактично спожиті комунальні послуги до 29.02.2024 у розмірі 11796,62 грн та після цієї дати у розмірі 4440,86 грн, які підлягають зарахуванню.

Позивач зазначає, що договір оренди № 392929 припинився 29.02.2024 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а позивач фактично звільнив приміщення та повернув його відповідачу 29.02.2024, що підтверджується Актом фіксації відмови від підписання, листом відповідача без зауважень до стану приміщення, висновком будівельно-технічної експертизи з фотографіями порожнього приміщення та скріншотами про передачу об`єкта в оренду третій особі. Позивач наголошує, що посилання відповідача на Акт повернення з суборенди від 04.03.2024 є безпідставним, оскільки згідно з принципом превалювання сутності над формою та ст.187 ПК України, датою складення первинного документа є дата, зазначена в самому документі, а не дата накладення електронного підпису, до того ж договір суборенди автоматично припинився 29.02.2024 разом із договором оренди відповідно до ч.2 ст.774 ЦК України, а фактичне звільнення приміщення підтверджується фотографіями експерта.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди № 392929 від 22.06.2020 припинив свою дію 29.02.2024 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та за відсутності погодженої волі сторін на його продовження на тих самих умовах.

Частиною 1 ст.763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

На переконання колегії суддів, апелянт помилково ототожнює механізм пролонгації договору, передбачений ст.764 ЦК України, з особливим порядком, встановленим сторонами у п.п.9.2 та 10.6 договору. Так, за ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Однак, у цій справі має місце не мовчазна пролонгація, а активне волевиявлення сторін щодо умов подальшої співпраці.

Як свідчать матеріали справи, позивач не бажав продовжувати договір на тих самих умовах, про що неодноразово повідомляв відповідача у листах від 26.12.2023, від 06.02.2024 та від 16.02.2024. Проте, відповідач наполягав виключно на продовженні договору на тих самим умовах. Відсутність згоди щодо істотних умов договору свідчить про недосягнення домовленості про продовження орендних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц зазначила, що слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи. У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, права та обов`язки за таким правочином особою не набуваються, а правовідносини за ним не виникають.

Застосовуючи цю правову позицію до спірних правовідносин, колегія суддів констатує, що позивач чітко висловив свою волю на припинення договірних відносин після 29.02.2024, а тому відсутні підстави вважати договір продовженим на підставі умов його п.9.2, оскільки заперечення орендаря проти укладання нового договору на тих самих умовах є явними та недвозначними.

Щодо посилань апелянта на порушення позивачем обов`язку повідомити про небажання укладати новий договір за 60 днів до закінчення строку дії договору, колегія суддів зазначає наступне. Пункт 10.6 договору передбачає обов`язок орендаря повідомити орендодавця про бажання продовжити строк дії договору. Іншого обов`язку, такого, як повідомляти про небажання продовжувати договір, умови договору не містять. З викладеного слідує, що договір припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, і лише активна воля обох сторін на його пролонгацію може змінити цей правовий наслідок.

Щодо факту повернення об`єкта оренди, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено звільнення позивачем орендованого приміщення 29.02.2024. Пунктом 7.4 договору врегульовано, що якщо орендодавець ухиляється від прийому об`єкта оренди і, відповідно, від підписання акту передачі-приймання, орендодавець зобов`язаний надати письмові мотивовані заперечення орендарю. Якщо орендар не отримає вказаних письмових заперечень, він має право звільнити об`єкт оренди і повідомити про це орендодавця. З моменту звільнення об`єкта оренди орендарем орендна плата перестає нараховуватися, а об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю.

У запереченнях відповідача від 29.02.2024 не зазначено жодних зауважень щодо стану об`єкта оренди, його незвільнення від майна позивача чи третіх осіб, або будь-яких інших об`єктивних перешкод для прийняття майна. Єдиною підставою для відмови від підписання акту зазначено відмову позивача укласти новий договір оренди, що не передбачено умовами договору як підстава для неприйняття об`єкта оренди.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відмова від підписання акту з підстав, не передбачених договором, свідчить про ухилення відповідача від виконання обов`язку прийняти об`єкт оренди, що не може створювати для позивача негативних наслідків у вигляді обов`язку сплачувати орендну плату після припинення договору.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що об`єкт оренди не був звільнений, оскільки суборендар - ТОВ «Дуплекс» повернув приміщення лише 04.03.2024, оскільки договір суборенди є похідним від договору оренди і припиняється одночасно з ним на підставі ч.2 ст.774 ЦК України. Наданий позивачем акт повернення об`єкта суборенди датований 29.02.2024, а дата накладення кваліфікованого електронного підпису 04.03.2024 не спростовує факту фактичного звільнення приміщення саме 29.02.2024, а свідчить лише про технічний момент підписання документа. Колегія суддів звертає увагу, що представник відповідача, перебуваючи 29.02.2024 у спірному приміщенні, не висловив жодних зауважень щодо наявності майна суборендаря (протилежного матеріали справи не містять), що підтверджує факт повного звільнення об`єкта. Також фотокартки, які долучені до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1188/02-24 від 05.08.2024, свідчать про відсутність будь-якого майна в приміщенні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір оренди припинився 29.02.2024, а об`єкт оренди вважається повернутим відповідачу з цієї дати, що виключає обов`язок позивача сплачувати орендну плату та комунальні платежі за період після 29.02.2024 та породжує обов`язок відповідача повернути гарантійний платіж та надмірно сплачені авансові платежі за комунальні послуги.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про нікчемність довіреності ПрАТ «Київстар» № 230-2022, виданої на ім`я Харченко Н.О., оскільки зазначена довіреність була подана позивачем до суду через підсистему «Електронний суд» у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованим електронним підписом керівника товариства, що відповідно до ст.96 ГПК України та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» надає такому документу юридичну силу, рівнозначну паперовому документу з власноручним підписом. Відсутність візуалізації власноручного підпису на паперовій копії не є підставою для визнання документа недопустимим доказом, а відсутність окремого рішення суду про визнання цього одностороннього правочину недійсним позбавляє апелянта права заперечувати дійсність довіреності в межах цієї справи. Крім того, як встановлено судом, представник Харченко Н.О. неодноразово підписувала додаткові угоди до договору оренди, що свідчить про фактичне визнання відповідачем її повноважень протягом тривалого періоду співпраці. З огляду на викладене, довіреність Харченко Н.О. є належним та допустимим доказом, який підтверджує її повноваження на вчинення дій від імені позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не надав доказів пред`явлення відповідачем конкретних вимог про сплату орендної плати за період після 29.02.2024. У матеріалах справи відсутні рахунки, акти виконаних робіт або інші документи, які б свідчили про те, що відповідач звертався до позивача з вимогою сплатити орендну плату за березень 2024 року чи за будь-який наступний місяць. Лист відповідача № 1510-24-01 від 15.10.2024, на який посилається позивач, містить загальне твердження про те, що позивач продовжує користуватися об`єктом оренди, однак не містить конкретної вимоги сплатити орендну плату за визначений період у визначеній сумі.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач реально здійснює нарахування орендної плати після 29.02.2024 або що існує реальна загроза таких нарахувань. За відсутності доказів порушення права позивача у цій частині, задоволення немайнових вимог є передчасним та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Колегія суддів також враховує, що у випадку, якщо в майбутньому відповідач пред`явить позивачу вимоги про сплату орендної плати за період після 29.02.2024, позивач не позбавлений права заперечувати проти таких вимог з посиланням на обставини, встановлені у цій справі, які матимуть преюдиційне значення. Відтак, позивач зможе ефективно захистити свої права у разі пред`явлення до нього вимог в майбутньому.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача гарантійного платежу в сумі 80000,00 грн та надмірно сплачених авансових платежів за комунальні послуги в сумі 45914,50 грн, а також відповідних інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахованих на вказані суми.

Згідно з п.3.12 договору, у разі припинення дії договору гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю в строк не пізніше трьох банківських днів з дати припинення договору. Оскільки договір припинився 29.02.2024, відповідач зобов`язаний був повернути гарантійний платіж до 06.03.2024. Неповернення коштів є порушенням грошового зобов`язання, що відповідно до ст. 625 ЦК України тягне за собою обов`язок сплатити інфляційні втрати та 3% річних.

Щодо надмірно сплачених авансових платежів за комунальні послуги, колегія суддів зазначає, що згідно п.3.11 договору, зайво сплачені орендарем грошові кошти підлягають обов`язковому поверненню орендодавцем орендарю за першою вимогою, протягом семи календарних днів з дня її виставлення, а у випадку, якщо орендар не виставляв такої вимоги, – в останній день дії договору. Матеріалами справи підтверджується, що позивач сплатив авансові платежі за комунальні послуги на загальну суму 380364,87 грн, тоді як підтверджене належними доказами фактичне споживання комунальних послуг склало лише 334450,37 грн. Відповідач контррозрахунку чи доказів іншого розміру споживання комунальних послуг у період дії договору не надав. Отже, різниця в сумі 45914,50 грн є зайво сплаченою та підлягає поверненню.

Стосовно заперечень відповідача про наявність несплаченої позивачем суми за фактично спожиті комунальні послуги до 29.02.2024 у розмірі 11796,62 грн та після цієї дати у розмірі 4440,86 грн, які підлягають зарахуванню, колегія суддів зазначає, що згідно з п.7.2.1 договору, у разі ненадання орендодавцем орендарю разом з рахунком на компенсацію витрат за спожиті комунальні послуги копій підтверджувальних документів, визначених п.3.7.1 договору, у орендаря не виникає зобов`язання оплачувати рахунок, виставлений орендодавцем. Враховуючи, що відповідачем не було надано позивачу підтверджуючих документів, у орендаря не виник обов`язок відшкодувати ці суми.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних і визнала його арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам законодавства. Відповідач контррозрахунку не надав, доводів про неправильність розрахунку не зазначив.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача витрат на проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 20000,00 грн. Згідно зі ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з проведенням експертизи. Однак, відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які є необхідними та пов`язані з предметом спору. Висновок експерта щодо технічного стану приміщення не був використаний судом для встановлення обставин справи, оскільки спір виник не щодо стану приміщення, а щодо факту його звільнення та повернення. Крім того, представник відповідача 29.02.2024 не висловив жодних зауважень щодо стану приміщення, а відповідач протягом розгляду справи не заявляв заперечень щодо його стану. Відтак, витрати на проведення експертизи не були необхідними для захисту прав позивача, а тому не підлягають відшкодуванню.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГІІК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін та умови укладеного між ними договору оренду, визначив, строк закінчення договору оренди та застосував наслідки, передбачені договором. Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГІК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖОРДЖІЯ-УКРАЇНА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 у справі №904/5925/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 у справі №904/5925/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 26.06.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів