Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №917/2426/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Харків Справа № 917/2426/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська область, м. Кременчук, (вх.№965 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 у справі №917/2426/25 (суддя Ківшик О.В., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту – 08.04.2026)

за позовом: Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська область, м. Кременчук,

до відповідача: Приватного підприємства "Буд Інвест Груп", Полтавська область, м. Кременчук,

про стягнення 526201,82грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Буд Інвест Груп" про стягнення 526201,82грн. збитків завданих порушенням обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем було порушено умови укладеного між сторонами договорів поставки від 21.06.2022 №2485, від 21.06.2022 №2486, від 28.07.2022 №8641, від 29.09.2022 №851389, від 30.09.2022 №2762 в частині своєчасного подання та реєстрації податкових накладних на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, на думку позивача, позбавило його очікуваного в певну дату отримання податкового кредиту в повному обсязі (за всі господарські операції по купівлі товару), та є підставою для відшкодування відповідачем збитків, заподіяних внаслідок порушення податкового законодавства.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 у справі №917/2426/25 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Буд Інвест Груп" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області збитки завдані порушенням обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних в сумі 475823,20грн. та 5709,88грн. судового збору; в частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 50378,62грн. збитків відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що згідно з положеннями статей 14, 187, 198, 201 Податкового кодексу України на продавця товарів /послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, як покупець, належним чином виконав прийняті на себе зобов`язання щодо оплати за поставлений товар за договорами від 21.06.2022 №2485, від 21.06.2022 №2486, від 29.09.2022 №851389 від 30.09.2022 №2762, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень на загальну суму 2854939,18грн. (в тому числі ПДВ 475823,20грн).

Реєстрація податкових накладних відповідача, як постачальника від 30.06.2022 № 14 на суму 202320,00грн. (в т.ч. ПДВ 20 % 33720,00грн.) за договором від 21.06.2022 №2485, від 30.06.2022 №22 на суму 4958,14грн. (в т.ч. ПДВ 20 % 826,36грн.) за договором від 21.06.2022 №2486, від 11.10.2022 №3 на суму 2349486,56грн. (в т.ч. ПДВ 20 % 391581,09грн.) за договором від 29.09.2022 №851389, від 06.10.2022 № 2 на суму 39386,08грн. (в т.ч. ПДВ 6564,35грн.) за договором від 30.09.2022 №2762 була зупинена в Єдиному реєстрі податкових накладних з пропозицією надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; податкова накладна № 11 від 30.09.2022 на суму 258789,02грн. (в т.ч. ПДВ 43131,50грн.) за договором №851389 від 29.09.2022 виписана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням (сума не відповідає сумі оплати).

Отже, відповідач, як постачальник, не виконав встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації та подання податкових накладних (не вчинив жодних дій щодо надання пояснень, копій документів та не усунув недоліки встановленні при їх поданні), чим позбавив позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 475823,20грн., що свідчить про наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка спричинила для позивача збитки на вказану суму.

Враховуючи наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача збитків, заподіяних внаслідок порушення податкового законодавства в сумі 475823,20грн.

В частині позовних вимог про стягнення збитків, заподіяних внаслідок порушення податкового законодавства в сумі 50378,62грн., судом було відмовлено в їх задоволенні з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні як копія договору від 28.07.2022 №8641, так і докази на підтвердження його фактичного виконання сторонами (рахунки, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні тощо).

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення сторонами господарських операцій в рамках договору від 28.07.2022 № 8641 та на підставі яких відповідачем були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 15 від 29.07.2022 на суму 53276,52грн. (в т.ч. ПДВ 8879,42грн.) та №13 від 29.07.2022 на суму 248995,20грн. (в т.ч. ПДВ 41499,20грн), що унеможливлює перевірку обґрунтованості позовних вимог у відповідній частині.

Комунальне підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 у справі №917/2426/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Приватного підприємства "Буд Інвест Груп" про відшкодування збитків завданих порушенням обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних на суму 50378,62грн. та судового збору в сумі 604,55грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, суддя досліджує матеріали позовної заяви на предмет їх відповідності вимогам процесуального права та встановивши, що такі матеріали не відповідають вимогам вказаних норм, має залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу на усунення недоліків позовної заяви.

Проте, господарським судом першої інстанції було відкрито провадження у даній справі за відсутності в матеріалах позовної заяви договору № 8641 від 28.07.2022 та додатків до нього, що суперечить вимогам статті 174 Господарського процесуального кодексу.

Отже, місцевий господарський суд неповно дослідив надані до позовної заяви документи на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі та не з`ясував, чи надав позивач всі докази, на які він посилається в позові, а тому, на думку скаржника, судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

Окрім викладеного, апелянт зазначає, що позовна заява про стягнення збитків завданих порушенням обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних до ПП "Буд Інвест Груп" була подана через систему "Електронний суд" 31.12.2025 року, в останній день 2025 року. А договір № 8641 від 28.07.2022 та додатки до нього, а саме: платіжні доручення, накладні, податкові накладні, рахунки-фактури з невідомих причин не підкріпились до завантажених додатків, так як сам договір та додатки до нього були відскановані одним файлом PDF.

Скаржник звертає увагу суду на те, що в позовній заяві було зазначено про договірні відносини за договором № 8641 від 28.07.2022 між КП "Теплоенерго" та ПП "Буд Інвест Груп", а те, що додатки до договору № 8641 від 28.07.2022 з невідомих причин не підкріпились до позовної заяви стало відомо КП "Теплоенерго" безпосередньо з оскаржуваного рішення.

Отже, як вказує апелянт, незалежно від обов`язків позивача щодо надання доказів та доказування у справі, суд сприяє сторонам у реалізації їх прав для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові.

За наведених обставин, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, апелянтом додано до апеляційної скарги копії наступних документів: договір № 8641 від 28.07.2022 та відповідні додатки до нього, а саме: накладні до договору № 8641; платіжні доручення; податкові накладні № 11 від 29.07.2022, № 12 від 29.07.2022, № 13 від 29.07.2022, № 15 від 29.07.2022, рахунки-фактури до договору №8641.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 витребувано господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2426/25; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

29.04.2026 апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків (вх.№4802), до якої додано докази на підтвердження сплати судового збору, та направлення копії апеляційної скарги відповідачу.

08.05.2026 матеріали справи №917/2426/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 у справі №917/2426/25; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 у справі №917/2426/25 ухвалено розпочати з 12.05.2026 без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувача і доставлена їм 11.05.2026.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 у справі №917/2426/25 виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків завданих порушенням обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних на суму 50378,62грн. за договором від 28.07.2022 №8641.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, в тому числі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 по справі №916/3006/23 визначено, що поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, постанова Верховного Суду від 18.03.2026 у справі №910/6986/21).

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями частини 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В пункті 5 частини 3 статі 162 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України).

Як було зазначено вище, Комунальне підприємство "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Буд Інвест Груп" про стягнення 526201,82грн. збитків завданих порушенням обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем було порушено умови укладеного між сторонами договорів поставки від 21.06.2022 №2485, від 21.06.2022 №2486, від 28.07.2022 №8641, від 29.09.2022 №851389, від 30.09.2022 №2762 в частині своєчасного подання та реєстрації податкових накладних на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, на думку позивача, позбавило його очікуваного в певну дату отримання податкового кредиту в повному обсязі (за всі господарські операції по купівлі товару), та є підставою для відшкодування відповідачем збитків заподіяних внаслідок порушення податкового законодавства.

На підтвердження позовних вимог позивачем було додано до позовної заяви копії наступних документів:

- договір № 2485 від 21.06.2022 з додатком (специфікація), квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 30.06.2022, накладна № 43 від 06.07.2022, рахунок-фактура № 43 від 21.06.2022, платіжне доручення № 1887 від 30.06.2022 (т.1 а.с.12-16);

- договір № 2486 від 21.06.2022 з додатком (специфікація), квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 30.06.2022, накладна № 44 від 06.07.2022, рахунок-фактура № 44 від 21.06.2022, платіжне доручення № 1888 від 30.06.2022 (т.1 а.с.17-21);

- договір № 2762 від 30.09.2022 з додатком (специфікація), квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 27.10.2022, накладна № 109 від 25.10.2022, рахунок-фактура № 109 від 30.09.2022, платіжне доручення № 3121 від 06.10.2022 (т.1 а.с.22-26);

- договір № 851389 від 29.09.2022 з додатком (специфікація), квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 11.10.2022, рахунки-фактури № 100 від 29.09.2022, № 102 від 29.29.2022, № 103 від 29.09.2022, № 104 від 29.09.2022 та № 105 від 29.09.2022, платіжні доручення № 3059 від 30.09.2022, № 3060 від 30.09.2022, № 3158 від 11.10.2022 та № 3057 від 30.09.2022, податкова накладна № 30092022 (т.1 а.с.27-35).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач також посилався на порушення відповідачем умови укладеного між сторонами договору поставки від 28.07.2022 №8641 в частині своєчасного подання та реєстрації податкових накладних на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, як вірно зазначено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні як копія договору від 28.07.2022 №8641, так і докази на підтвердження його фактичного виконання сторонами (рахунки, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні тощо).

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження проведення сторонами господарських операцій в рамках договору від 28.07.2022 № 8641 та на підставі яких відповідачем були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 15 від 29.07.2022 на суму 53276,52грн. (в т.ч. ПДВ 8879,42грн.) та №13 від 29.07.2022 на суму 248995,20грн. (в т.ч. ПДВ 41499,20грн), що унеможливлює перевірку обґрунтованості позовних вимог у відповідній частині.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позовна заява про стягнення збитків завданих порушенням обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних до ПП "Буд Інвест Груп" була подана через систему "Електронний суд" 31.12.2025 року, в останній день 2025 року, договір № 8641 від 28.07.2022 та додатки до нього, а саме: платіжні доручення, накладні, податкові накладні, рахунки-фактури з невідомих причин не підкріпились до завантажених додатків, так як сам договір та додатки до нього були відскановані одним файлом PDF.

Судова колегія зазначає, що особливості подання процесуальних документів в електронній формі визначені Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (надалі - Положення).

Згідно з пунктом 5 Положення, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора; користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Пунктом 16 Положення передбачено, що процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.

Як передбачено пунктом 18 Положення, доступ до підсистем (модулів) ЄСІТС, крім веб порталу, здійснюється за допомогою Електронного кабінету після обов`язкового проходження особою процедури реєстрації або автентифікації. Автентифікація користувача здійснюється на початку кожної сесії роботи в ЄСІТС.

Пунктом 24 Положення передбачено, що підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на веб сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб адресою wiki.court.gov.ua.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд", якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням (пункт 25 Положення)

У відповідності до пункту 26 Положення, електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Пунктом 28 Положення встановлено, що дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду. Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню (пункт 28 Положення).

Наказом Державного підприємства "Інформаційні судові системи" від 29.12.2023 № 230/ОД затверджено Інструкцію користувача підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - Інструкція), відповідно до пункту 2.4 якої процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом справ у суді та розглядом у Вищій раді правосуддя справ про порушення суддею (прокурором) вимог щодо несумісності, дисциплінарного проступку судді, втручання в діяльність судді, можуть подаватися до суду та Вищої ради правосуддя в електронній формі виключно з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" (далі - "ЕС").

Електронні документи у ЕС створюються із застосуванням вбудованого текстового редактору шляхом заповнення форм документів, передбачених цією Інструкцією, підписуються КЕП автора (авторів) та надсилаються засобами ЄСІТС (пункт 2.5 Інструкції).

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Інструкції, до створених в EC документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли, тощо) з урахуванням технічних вимог щодо форм електронних документів та їх додатків, обмеження щодо їх розміру, формату та інших характеристик, встановлених в EC (обмеження зазначаються у інформаційних та спливаючих вікнах на відповідних сторінках та розділах EC). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованими електронними підписами Користувачів разом зі створеними в EC документами, до яких вони додаються.

Таким чином, з аналізу приписів Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Інструкції користувача підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи вбачається, що у разі створення документу в підсистемі "Електронний суд" саме на користувача, в даному випадку на позивача, покладається обов`язок з належного оформлення електронного документу - позовної заяви, в тому числі щоб її обґрунтування підтверджувалось додатками, на які посилається заявник.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за вх.№2531/25 від 31.12.2025 з додатками, була сформовані та подана до місцевого господарського суду в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи Головньовою Л.М. (т.1 а.с.1-42).

До позовної заяви було додано додатки, а саме: довіреність ГОЛОВНЬОВА 2025.pdf; Головньова Л.М. 1982 Свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю.pdf; Витяг з ЕДР. pdf; документи по договору № 2485 від 21.06.2022.pdf; документи по договору №2486 від 21.06.2022.pdf; документи по договору №3762 від 30.09.2022.pdf; документи по договору №851389 від 29.09.2022.pdf; опис та квитанція про направлення ПП БУДІНВЕСТ ГРУП.pdf; платіжна інструкція про сплату судового збору.pdf; Статут новий 19.09.2025.pdf.

Копія договору від 28.07.2022 №8641, а також докази на підтвердження його фактичного виконання сторонами (рахунки, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні тощо) в додатках до позовної заяви відсутні.

Судова колегія критично ставиться до тверджень апелянта про те, що місцевий господарський суд в порушення приписів статті 174 Господарського процесуального кодексу відкрив провадження у даній справі за відсутності в матеріалах позовної заяви договору № 8641 від 28.07.2022 та додатків до нього, оскільки саме позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Вказаний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (аналогічний висновок викладено в пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (№914/608/20)).

Попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі №909/452/18, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 26.09.2023 у справі №910/2392/22, від 07.11.2023 у справі №909/869/22).

Оскільки Комунальним підприємством "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до позовної заяви не було надано жодного доказу на підтвердження вимог в частині стягнення збитків завданих порушенням обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних в сумі 50378,62грн. за договором від 28.07.2022 №8641, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Щодо клопотання апелянта про долучення додаткових доказів доданих до апеляційної скарги, а саме: копії договору № 8641 від 28.07.2022; накладних до договору № 8641; платіжних доручень; податкових накладних № 11 від 29.07.2022, № 12 від 29.07.2022, № 13 від 29.07.2022, № 15 від 29.07.2022, рахунків-фактур до договору №8641, судова колегія зазначає, що частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена учасником справи та належним чином обґрунтована. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі викладені в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №913/317/18, від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі №908/2828/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі №924/1103/19.

Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 918/237/20).

Разом з тим надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/18264/20).

В контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц, в якій суд вказав, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Як було зазначено вище, з аналізу приписів Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Інструкції користувача підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи вбачається, що у разі створення документу в підсистемі "Електронний суд" саме на користувача, в даному випадку на позивача, покладається обов`язок з належного оформлення електронного документу - позовної заяви, в тому числі щоб її обґрунтування підтверджувалось додатками, на які посилається заявник.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується той факт, що позивачем при формуванні та поданні до місцевого господарського суду позовної заяви в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відповідні документи додано не було, доказів на підтвердження неможливості їх подання не надано, апеляційним господарським судом зазначені документи не розглядаються та не приймаються до уваги в якості додаткових доказів.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційна скарга Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не підлягає задоволенню, а господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 у справі №917/2426/25 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.04.2026 у справі №917/2426/25 залишити без змін.

Повна постанова складена 30.06.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий