Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №913/280/24 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Харків Справа № 913/280/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Євтушенко Є.В.,

за участю уповноважених представників учасників справи:

від позивача: Навроцький Д.М., довіреність від 12.06.2024;

від позивача (апелянта): не з`явилися;

прокурор: Ковальова І.І., посвідчення від 01.03.2023;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління освіти Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області (вх. № 931 Л/2),

на рішення Господарського суду Луганської області від 06.04.2026 (повне рішення складено 07.04.2026) у справі № 913/280/24 (суддя Яресько Б.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія", м. Львів,

до Управління освіти Лисичанської міської військово–цивільної адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області,

за участю Лисичанської окружної прокуратури Луганської області,

про стягнення 1010264,86грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" (далі – ТОВ "ЛЕСКО", позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі – Управління освіти Лисичанської МВЦА, відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1010264,86грн, з яких: 741103,63грн – основного боргу за теплову енергію, 30802,32грн – 3% річних, 52575,40грн – інфляційних втрат та 185783,51грн – пені. Також позивач просив стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 15153,97грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами Договором про закупівлю товарів (теплопостачання) за державні кошти № 9 від 01.02.2022 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії та плати за одиницю приєднаного теплового навантаження (умовно-постійна частина тарифу - абонентська плата) по двом об`єктам споживача:

1) Комунальному закладу Лисичанський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) № 9 "Червона шапочка" (по вул. Ломоносова, 9, м. Лисичанськ Луганської обл.) у сумі 398836,39грн, що складається з оплати за постачання теплової енергії за лютий 2022 року у розмірі 74719,07грн та плати за одиницю приєднання теплового навантаження за період з 01.03.2022 – 15.10.2022 у розмірі 324117,32грн;

2) Лисичанському ліцею № 17 Сєвєродонецького району Луганської області (по вул. Могилевського, 5, м. Лисичанськ Луганської обл.) у загальній сумі 342267,24грн, що складається з оплати за постачання теплової енергії за березень 2022 року у розмірі 131591,97грн та плати за одиницю приєднання теплового навантаження за період з 01.03.2022 – 15.10.2022 у розмірі 210675,27грн.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач також нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/280/24 за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.07.2024 у справі №913/280/24 допущено Лисичанську окружну прокуратуру Луганської області до участі у справі №913/280/24 та запропоновано надати письмові пояснення по справі; також зупинено провадження у справі №913/280/24 до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.11.2025 провадження у даній справі було поновлено у зв`язку з усуненням обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі, запропоновано сторонам подати письмові пояснення з урахуванням висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 03.10.2025 по справі №908/1162/23.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.04.2026 у справі №913/280/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління освіти Лисичанської МВА на користь ТОВ "ЛЕСКО" основний борг в сумі 492148,80грн, 3% річних в сумі 20455,07грн, інфляційні втрати в сумі 34914,05грн, а також судовий збір в сумі 6569,55грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що факт постачання теплової енергії та наявність заборгованості відповідача по двом опалювальним об`єктам за період з 01.02.2022 – 28.02.2022 в загальній сумі 206311,04грн є доведеним позивачем та підтверджуються матеріалами справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення плати за приєднання теплового навантаження (абонплати) по двом об`єктам за період з березня 2022 по жовтень 2022 року в загальній сумі 534792,59грн, суд першої інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 по справі №908/1162/23, дійшов висновку, що з моменту тимчасової окупації території місцезнаходження відповідача (м. Лисичасньк Луганської області, тобто з 03.07.2022) до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.ст. 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", які унеможливлювали здійснення відповідної господарської діяльності, у тому числі переміщення товарів та надання послуг на тимчасово окуповану територію. З огляду на це суд відмовив у стягненні основного боргу, який складається із заборгованості за приєднане теплове навантаження в сумі 248954,83грн, нарахованої за період з 03.07.2022 по 15.10.2022, тобто після окупації м. Лисичасньк, а також нарахованих на таку заборгованість відсотків річних та інфляційних. Разом із тим суд визнав обґрунтованими вимоги щодо стягнення заборгованості за приєднане теплове навантаження за період з березня по червень 2022 року, що виник до окупації, та відповідних нарахувань, у зв`язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача основного боргу в сумі 492148,80грн, 3% річних у сумі 20455,07грн та інфляційні втрат у сумі 34914,05грн.

Місцевий господарський суд у повному обсязі відмовив у стягнення пені в розмірі 185783,51грн, обґрунтувавши свій висновок тим, що умовами п. 4.13 договору передбачено звільнення споживача від штрафних санкцій у випадку затримки бюджетного фінансування, тоді як наявною у справі випискою по рахунку відповідача у ДКСУ України достовірно підтверджується відсутність в Управління освіти Лисичанської МВЦА достатніх коштів для здійснення розрахунків за договором.

У той же час, суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення відповідача та прокурора з приводу того, що з 01.03.2022 Управління освіти Лисичанської МВЦА та підпорядковані йому навчальні заклади призупинили свою роботу, а 01.05.2022 було пошкоджено будівлю Лисичанського ліцею №17 за адресою: м. Лисичанськ, вул. Могілевська, 5, внаслідок чого будівля стала непридатною для використання, тобто з цього моменту фактичне споживання теплової енергії було припинено і у відповідача не було можливості споживати послуги за договором. Суд вказав, що факт припинення роботи споживача, сам по собі не може бути доказом припинення постачання теплової енергії в будівлях, які ним використовувались. При цьому, відповідачем не було надано доказів як повідомлення позивача про зазначені обставини, так і доказів на підтвердження зазначених обставин щодо руйнування будівлі.

Не погодившись частково із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач - Управління освіти Лисичанської МЦВА звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 06.04.2026 у справі №913/280/24 в частині стягнення заборгованості за приєднане теплове навантаження (по об`єкту теплопостачання Лисичанський ліцей №17) в сумі 56301,38грн за період з 01.05.2022 по 30.06.2022, а також здійснити перерахунок 3% річних та інфляційних з урахуванням зменшення суми основного боргу та неоспорюваних сум. Також скаржник просить здійснити розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги відповідно до положень ст. 129 ГПК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 86 та 236 ГПК України щодо всебічності та повноти оцінки доказів), а викладені у рішенні суду висновки в оскаржуваній частині не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом залишено поза увагою суттєві обставини, що мають значення для справи, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача про те, що 01.05.2022 ворожим агресором було пошкоджено будівлю Лисичанського ліцею №17 за адресою: м. Лисичанськ, вул. Могілевська, 5, внаслідок чого виникла пожежа, приміщення Ліцею стало непридатним для використання і повністю згоріло разом з розташованими на його території котельнею, встановленим обладнанням та системою теплоспоживання;

- щодо висновків суду про те, що відповідач не повідомляв позивача про зазначені обставини, апелянт вказує, що після отримання 06.12.2022 досудової претензії про погашення заборгованості за договором, відповідач 12.12.2022 направив повідомлення про повне знищення об`єкту теплоспоживання в результаті військових дій та обстрілу агресора рф у травні 2022 року та неможливість постачання теплової енергії до точки балансового розмежування; у вказаному повідомленні відповідач також зазначив про відсутність фактичного виконання позивачем зобов`язань по договору (обслуговування, обстеження теплових мереж тощо) та просив надати документальне підтвердження належного виконання умов договору в частині економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для розгляду питання оплати за одиницю приєднаного навантаження на опалення по зруйнованому об`єкту, які (документи) постачальником надані не були;

- відносно наявності доказів на підтвердження обставин зруйнування Ліцею №17, скаржник зауважує, що оскільки суд першої інстанції в ході розгляду справи не розглядав питання щодо необхідності надання будь-яких доказів руйнування по спірному об`єкту, у зв`язку з цим відповідач користувався тільки наявною інформацією у засобах ЗМІ, адже територія розташування об`єкту вже була тимчасово окупованою і у відповідача не було фактичної можливості самостійно отримати такі докази;

- у відповідача наявний витяг з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, зареєстрований в Міністерстві розвитку громад та територій України, який підтверджує, що Лисичанський ліцей № 17 є зруйнованим об`єктом нерухомого майна внаслідок бойових дій. Однак, оскільки судом першої інстанції не вимагалися додаткові докази руйнування об`єкту теплопостачання (Ліцею №17), апелянт вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини, що мають значення для справи в частині періоду стягнення заборгованості за приєднане теплове навантаження по об`єкту Лисичанський ліцей №17 в сумі 112602,76грн за період з 01.03.2022року по 30.06.2022;

- скаржник наголошує, що з урахуванням руйнування у травні 2022 року об`єкту теплопостачання - Лисичанського ліцею №17, заборгованість за приєднане теплове навантаження (абонплата) повинна бути розрахована тільки за період з 01.03.2022 по 01.05.2022, а стягнення з відповідача заборгованості по Ліцею за травень та червень 2022 року в сумі 56301,38грн є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи, враховуючи, що в цей період об`єкт теплопостачання та встановлене на ньому обладнання були повності зруйновані після обстрілу;

- за змістом доводів апеляційної скарги відповідач просить зменшити заборгованість по абонплаті по об`єкту теплопостачання Ліцей №17 за 2 місяця (березень, квітень 2022 року) та здійснити перерахунок 3% річних та інфляційних з урахуванням неоспорюваної відповідачем суми заборгованості.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління освіти Лисичанської МВЦА на рішення Господарського суду Луганської області від 06.04.2026 у справі №913/280/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі № 913/280/24 на 02.06.2026 о 12:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 913/280/24 до 16.06.2026 о 14:45 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 задоволено заяву представника ТОВ "ЛЕСКО" – адвоката Навроцького Д.М. про участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

До початку розгляду апеляційної скарги позивач та прокуратура не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Копії ухвал про відкриття апеляційного провадження від 27.04.2026 та про оголошення перерви від 02.06.2026 були доставлені до електронних кабінетів Управління освіти Лисичанської МВЦА, ТОВ "ЛЕСКО" та Харківської обласної прокуратури, які зареєстровані в підсистемі "Електронний суд".

У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.06.2026 приймала участь прокурор Харківської обласної прокуратури, яка просила суд відкласти розгляд справи для більш детального ознайомлення та уточнення змісту доводів та вимог апеляційної скарги та позиції відповідача; щодо суті справи прокурор просила суд прийняти рішення, яке буде відповідати захисту інтересів держави.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2026 заперечував проти відкладення розгляду справи, вказуючи на те, що йому повністю зрозуміло зміст вимог апеляційної скарги, зокрема ту частину основного боргу та період нарахування, з якими не погоджується відповідач; щодо суті справи, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Заслухавши у судовому засіданні 16.06.2026 пояснення представників учасників справи та розглянувши клопотання прокурора про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

За положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

У даному випадку, з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст. 216, ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви та обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зважаючи на те, що:

1) всіх учасників судового процесу було завчасно повідомлено про судове засідання, яке відбудеться 02.06.2026, а ухвалою суду від 02.06.2026 оголошувалася перерва у розгляді справи до 16.06.2026 саме для надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, тобто судом було створено належні умови для реалізації учасниками своїх прав, передбачених ГПК України у межах строку розгляду справи;

2) учасники справи, у тому числі прокурор, мали право та можливість завчасно ознайомитися з матеріалами справи та викласти свою позицію щодо доводів апеляційної скарги письмово у відзиві або усно у судовому засіданні;

3) правова позиція відповідача, що викладена у відзиві на позовну заяву та інших заявах по суті, з початку розгляду справи в суді першої інстанції не змінювалася, відома суду та іншим учасникам судового процесу; хоча в прохальній частині апеляційної скарги відповідачем і викладено вимоги про часткове скасування рішення суду (без конкретизації певного періоду та сум), у той же час із описової та мотивувальної частини чітко вбачається, що апелянт оскаржує рішення саме в частині стягнення основного боргу за приєднане теплове навантаження (абонплату) по одному об`єкту теплопостачання (Лисичанський ліцей № 17) за період травень та червень 2022 року в сумі 56301,38грн, а також заперечує проти нарахування 3% річних та інфляційних на таку суму основного боргу;

4) при цьому суд також враховує межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, визначені у ст. 269 ГПК України, а саме здійснення апеляційного перегляду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також у межах двомісячного процесуального строку з моменту відкриття провадження, який на час проведення судового засідання майже закінчився;

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи наявний достатній обсяг відомостей та доказів для перегляду оскаржуваного рішення, зміст доводів та вимог апеляційної скарги зрозумілий суду та іншим учасникам, а прокурор мав достатньо часу для уточнення своєї позиції з відповідачем, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе перейти до розгляду апеляційної скарги по суті.

Щодо прийняття додаткових документів відповідача, долучених до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту додатків до апеляційної скарги вбачається, що відповідачем до скарги було долучено такі документи (копії): досудової претензії від 06.06.2022 №18/22; відповіді на досудову претензію від 12.12.2022; досудової претензії від 18.04.2024; відповідь від 24.04.2024 №239; а також витяг з Державного реєстру пошкодженого та знищеного нерухомого внаслідок бойових дій; база зруйнованого майна ЗМІ.

Колегія суддів зазначає, що частина долучених скаржником документів (досудові претензії та відповіді на них) долучені до позовної заяви, тобто не є новими доказами, а витяг з Державного реєстру пошкодженого майна не подавався відповідачем до суду першої інстанції та, відповідно, судом не надавалась оцінка такому документу як доказу при розгляді справи.

Обґрунтовуючи необхідність подання цих документів на стадії апеляційного перегляду справи, відповідач посилається на те, що під час розгляду справи суд першої інстанції не підіймав питання щодо необхідності надання будь-яких доказів руйнування Ліцею №17. Оскільки територія розташування об`єкту є тимчасово окупованою, тому у відповідача була відсутня можливість отримати такі докази і він користувався тільки відкритою інформацією у засобах ЗМІ.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.04.2024 у справі № 903/877/20.

Судом встановлено, що документи (витяг з Державного реєстру пошкодженого майна з додатками), які просить долучити відповідач, датовані 2024 роком, тобто вони існували та були наявні під час розгляду справи в суді першої інстанції. Однак, будь-яких поважних причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, які унеможливили подання зазначених доказів до суду першої інстанції, апелянтом не наведено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що сама лише необхідність підтвердження або спростування під час апеляційного перегляду справи певних обставин, на які посилається сторонам або суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не є об`єктивною та поважною причиною для долучення нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи.

У зв`язку з наведеним, судова колегія не приймає до уваги додаткові докази відповідача як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судомоу засіданні учасників справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2022 між ТОВ "ЛЕСКО" (постачальник) та Управлінням освіти Лисичанської МВЦА (споживач) укладено Договір № 9 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався у 2022 році поставити споживачу теплову енергію у приміщення (будівлі) споживача зазначені у Додатку № 1 до Договору в якому вказано перелік опалювальних об`єктів, їх об`єми, максимальне теплове навантаження (погодинне споживання тепла), за умови технічно справних систем теплозабезпечення, за що споживач зобов`язується своєчасно провести оплату за встановленими двоставковими тарифами в строки та за умов, передбачених Договором.

Предметом закупівлі є: Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії): коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності): ДК 021:2015: 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії), кількість теплової енергії 769, 85 Гкал (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Ціна Договору становить 2182116,73грн, у тому числі ПДВ – 363686,12грн. Тариф на поставку теплової енергії на момент підписання Договору зазначений у Додатку № 1 до Договору (п.п. 3.1., 3.3. Договору).

Строк постачання теплової енергії відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно (п. 5.1. Договору).

У пункті 5.2. Договору визначено місце поставки теплової енергії, а саме:

- КЗ Лисичанський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) № 9 "Червона шапочка" (вул. Ломоносова, буд. 9, м. Лисичанськ Луганської обл.);

- Лисичанський ліцей № 17 Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Могилевського, буд. 5, м. Лисичанськ) відповідно до Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору постачальник постачає теплову енергію споживачу відповідно до якості до точки балансового розмежування, за умови технічно справних систем теплоспоживання, після підписання акту про готовність до опалювального сезону (Додаток №3 до Договору)

За умовами п. 11.1.6 Договору за відсутності засобів обліку теплової енергії, при виході їх зі сірою, неправильній роботі засобів, порушенні цілісності пломб або закінченні терміну держповірки, розрахунок фактично спожитої теплової енергії здійснюється згідно з нормами споживання, до подальшого введення в експлуатацію держповіреного лічильника теплової енергії.

Розрахунок спожитої теплової енергії виробляється згідно з визначеними в договорі тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді відповідно до методики розрахунку (Додаток 4). Додатково здійснюється нарахування за перевищення кількості нагрівальник приладів опалювання, з моменту останньої перевірки представником Постачальника, з розрахунку площі поверхні нагріву одного приладу на 1 м2.

Згідно розділу 1 Додатку № 1 до Договору визначено тариф:

- за приєднане теплове навантаження у розмірі 167863,39грн/Гкал;

- за постачання теплової енергії - 2834,47грн/Гкал.

У розділі 3 Додатку №1 наведено розрахунок місячної плати за одиницю приєднання навантаження споживача на опалення протягом року складає:

- приєднане навантаження Q0 = 0,0946 + 0,1634 = 0,2580 Гкал/год. (дитячий садок) 0,2580 Гкал/год.* 167 863, 39 = 43308,75грн в місяць,

- приєднане навантаження Q0 = 0,1677 Гкал/год. (ліцей) 0,1677 Гкал/год.* 167863, 39 = 28150,69грн в місяць.

Розпорядженням керівника Лисичанської міської ВЦА від 05.11.2021 №1255 затверджено та встановлено тарифи на теплову енергію та на послуги з постачання теплової енергії для бюджетних установ, що вказані в Додатку № 1 до Договору.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що оплата за спожиту теплову енергію та одиницю приєднаного теплового навантаження здійснюється на підставі наданих Постачальником рахунків, які відправляються Споживачу поштою або вручаються під розпис. До рахунка додаються: акт приймання – передавання товарної продукції.

За умовами п.п. 4.5., 4.6. Договору передбачено, що оплата за спожиту теплову енергію на опалення та підігрів холодної води здійснюється шляхом перерахування Споживачем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 20 календарних днів з дня підписання акту приймання – передавання товарної продукції.

Розрахунок місячної плати за одиницю приєднаного навантаження на опалення протягом року здійснюється згідно з Додатком № 1 до Договору. Місячна плата за одиницю приєднаного навантаження на опалення здійснюється Споживачем не пізніше 10 числа місяця, за який нарахована плата.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що ним було поставлено відповідачу теплову енергію у приміщення (будівлі) споживача, зазначені у Додатку №1 до договору № (Дитячий садок та Ліцей №17), однак, відповідачем не було належним чином виконано свої зобов`язання з оплати вартості таких послуг за лютий та березень 2022 року та оплати за одиницю приєднання теплового навантаження за період з 01.03.2022 – 15.10.2022.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість складає:

1) за поставлену протягом лютого 2022 року теплову енергію на адресу КЗ Лисичанський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) №9 "Червона шапочка" у розмірі 74719,07грн;

2) за поставлену протягом березня 2022 року теплову енергію на адресу Лисичанського ліцею № 17 Сєвєродонецького району Луганської області у розмірі 131591,97грн;

Всього борг за фактично поставлену теплову енергію складає 206311,04грн (74719,07грн + 131591,97грн);

3) плата за одиницю приєднання теплового навантаження за період з 01.03.2022 по 15.10.2022 по об`єкту КЗ Лисичанський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) № 9 "Червона шапочка" у розмірі 324117,32грн (43308,75грн в місяць за період березень - вересень 2022 року, та по 15.10.2022 в розмірі 20956,07грн);

4) плата за одиницю приєднання теплового навантаження за період з 01.03.2022 по 15.10.2022 по об`єкту Лисичанський ліцей №17 Сєвєродонецького району Луганської області у розмірі 210675,27грн (28150,69грн в місяць за період березень -жовтень 2022 року).

Загальний розмір плати за одиницю приєднання теплового навантаження за період з 01.03.2022 по 15.10.2022 по двом опалювальним об`єктам складає 534792,59грн (324117,32 + 210675,27).

Обставини невиконання відповідачем своїх зобов`язань стали підставою звернення позивача до суду першої інстанції з позовом про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію та теплове навантаження в сумі 741103,63грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання позивач також нарахував 3% річних за період з 08.12.2022 по 26.04.2024 у розмірі 30802,32грн, інфляційній втрати за період грудень 2022 - березень 2024 року в сумі 52575,40грн та пеню за період з 08.12.2022 по 08.06.2023 в сумі 185783,51грн.

У ході розгляду справ відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він визнав суми заборгованості: 1) за постачання теплової енергії Дитячому садку за період з 01.02.2022 - 28.02.2022 у сумі 74719,07грн та 2) за постачання теплової енергії Ліцею №17 за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у сумі 131591,97грн та платі за одиницю приєднаного теплового навантаження за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у сумі 28150,69грн, зазначивши при цьому, що така заборгованість виникла внаслідок відсутності бюджетного фінансування.

Разом з цим, відповідач посилався на безпідставність позовних вимог в частині заборгованості з абонентської плати за одиницю приєднаного навантаження на опалення, нарахованої позивачем за період з 01.03.2022 (по Дитячому садку) та з 01.04.2022 (по Ліцею № 17) до 15.10.2022, обґрунтовуючи свою позицію, зокрема тим, що: з 01.03.2022 освітній процес підзвітних закладів було припинено, а з 03.07.2022 м. Лисичанськ Луганської області було окуповано ворожим агресором, у зв`язку з чим позивач не мав підстав та можливості надавати, а відповідач отримувати будь-які послуги, у тому числі не здійснювалося обслуговування теплових мереж відповідно до умов договору; також відповідач посилається на те, що система теплопостачання на об`єктах відповідача була повністю зруйнована агресором ще у травні 2022 року; у справі відсутні будь-які докази на підтвердження виконання зі сторони позивача умов договору про надання цих послуг; на даний час неможливо встановити обставин щодо наявності факту надання послуг, обсягу наданої послуги та фактично понесених витрат.

За результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Луганської області ухвалено оскаржуване рішення від 06.04.2026 у справі №913/280/24, яким позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 492148,80грн, 3% річних в сумі 20455,07грн, інфляційні втрати в сумі 34914,05грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу по двом об`єктам відповідача за надані послуги теплопостачання (за лютий 2022 року) та абонентської плати за одиницю теплового навантаження (за період березень – червень 2022 року), з урахуванням здійснених на таку суму нарахувань 3% річних та інфляційних втрат. Разом з цим, врахувавши правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.10.2025 по справі №908/1162/23, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за теплове навантаження, яка виникла за період після окупації м. Лисичанськ Луганської області, тобто з 03.07.2022 по жовтень 2022 року.

Із змісту доводів та вимог апеляційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу за одиницю приєднаного теплового навантаження (абонплати) по одному об`єкту теплопостачання (Лисичанський ліцей № 17) за період 01.05.2022 по 30.06.2022 року в сумі 56301,38грн, а також заперечує проти нарахування 3% річних та інфляційних на таку суму основного боргу.

Відтак, рішення Господарського суду Луганської області від 06.04.2026 у цій справі №913/280/24 відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України переглядається апеляційним судом лише в оскаржуваній частині.

Надаючи власну кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є незгода відповідача в частині вирішення позовних вимог про стягнення абонплати за теплове навантаження по об`єкту Лисичанський ліцей № 17 за період травень та червень 2022 року, яка обґрунтована відсутністю факту надання позивачем послуг теплового постачання у спірний період.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами Договір про закупівлю товарів за державні кошти №9 від 01.02.2022 за своєю правовою природою є договором про надання послуг з постачання енергетичних ресурсів (теплової енергії), який підпадає під правове регулювання Глав 54 (купівлі-продаж) та 63 (послуги) ЦК України.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 2 ст. 901 ЦК України положення Глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як вже вказувалося раніше, предметом судового розгляду у цій справі є вимоги позивача, окрім інших, про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати щомісячних платежів (абонплати) за одиницю теплового навантаження за період з 01.05.2022 по 30.06.2022 по об`єкту відповідача (Лисичаснький ліцей № 17).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює правові, економічні та організаційні відносини у галузі постачання теплової енергії є Закон України "Про теплопостачання", який визначає правила суб`єктів в цій галузі та встановлює базові засади для стабільної роботи системи теплозабезпечення країни.

У статті 1 Закону України "Про теплопостачання" наведено перелік визначення наступних понять:

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

01.06.2011 постановою Кабінету Міністрів України № 869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (надалі – Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - вартість одиниці теплової енергії, визначена з розрахунку на 1 Гкал теплової енергії або відповідно до норми споживання, встановленої органом місцевого самоврядування, як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуги з постачання теплової енергії.

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - абонентська плата за одиницю теплового навантаження об`єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год.) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість формування двоставкового тарифу, який фактично складається з двох складових, а саме:

- вартості спожитої теплової енергії, яка є платою за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн/Гкал) та вираховується в залежності від обсягу спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії);

- вартості приєднаного теплового навантаження, яка становить абонентську плата за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання споживачів та вираховується виходячи з розміру опалювальної площі (умовно-постійна частина - абонентська плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження).

Зі змісту наведеного Порядку слідує, що абонплата за одиницю теплового навантаження - це складова двоставкового тарифу на теплопостачання, яка покриває постійні витрати підприємства на утримання мереж та сплачується рівними частинами протягом усього року (щомісячно).

При цьому, суд зауважує, що плата за одиницю приєднаного теплового навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов`язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.

Згідно з розпорядженням керівника Лисичанської міської військо-цивільної адміністрації від 05.11.2021 № 1255 встановлено двоставковий тариф на теплову енергію, яку надає ТОВ "ЛЕСКО" для бюджетних установ згідно зі структурою, що надається у додатку 2, а саме:

- умовно - змінна частина у розмірі 2834,47 грн/Гкал з ПДВ;

- умовно - постійна частина у розмірі 2014360 66 грн/Гкал/рік з ПДВ.

Зі змісту наявних у справі доказів вбачається, що у Додатку №1 до договору сторони визначили тариф: за приєднане теплове навантаження у розмірі 167863,39грн/Гкал та за постачання теплової енергії 2834,47грн/Гкал; також здійснено розрахунок місячної плати за одиницю приєднання навантаження споживача на опалення протягом року:

- приєднане навантаження Q0 =0,0946 + 0,1634 = 0,2580 гкал/год (Дитячий садок); 0,2580 Гкал/год * 167863,39 = 43 308,75грн в місяць;

- приєднане навантаження Q0 = 0,1677 (Ліцей №17); 0,1677 Гкал/год * 167 863,39 = 28150,69грн в місяць.

Тобто, сторони погодили в договорі щомісячну оплату відповідачем послуг за одиницю приєднання теплового навантаження по об`єкту споживача - Лисичанського ліцею №17 у фіксованій сумі 28150,69грн.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що умовно-постійна частина тарифу є платою споживача, яка компенсує витрати підприємства теплопостачання, пов`язані, зокрема, з ремонтом котелень та теплових мереж, оновленням обладнання, оплатою послуг за розподіл природного газу, що сплачується протягом року, сплатою податків до бюджету, виплатою заробітної плати працівникам тощо.

Нарахування споживачам за умовно-постійною частиною тарифу здійснюється упродовж року щомісяця рівними частинами відповідно до величини теплового навантаження системи опалення.

Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 передбачено, що у разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, розмір щомісячної плати за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (для надання послуг опалення, переноситься з опалювального на міжопалювальний період. Застосування двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії спрямоване на зменшення фінансового навантаження на споживачів в опалювальний період та сприяє забезпеченню належного фінансового стану теплопостачальних підприємств в міжопалювальний період, надає можливість підготувати теплове господарство до роботи в наступному опалювальному періоді.

Отже, підставою для нарахування споживачу абонентської плати за одиницю теплового навантаження у будь-якому випадку має бути, зокрема, сам факт надання теплопостачальною організацією відповідної послуги споживачу.

Як встановлено судом, за умовами п. 5.3. укладеного між сторонами Договору сторони погодили, що постачальник постачає теплову енергію споживачу відповідно до якості до точки балансового розмежування, за умови технічно справних систем теплоспоживання, після підписання акту про готовність до опалювального сезону (Додаток №3 до Договору).

Таким чином, як можливість фактичного постачання теплової енергії позивачем, так і отримання таких послуг споживачем, напряму пов`язана зі справністю внутрішніх мереж об`єктів споживання теплової енергії відповідача.

Разом з тим, як вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, м. Лисичанськ Сєвєродонецького району Луганської області віднесено до території активних бойових дій, починаючи з 24.02.2022 без зазначення дати закінчення активних бойових дій, з датою окупації громади – 03.07.2022.

Судова колегія зазначає, що факти військової агресії рф, проведення активних бойових дій на всій території Луганської області, у тому числі у м. Лисичанську, систематичні ракетні та артилерійські обстріли і пошкодження багатьох об`єктів інфраструктури, у тому числі закладів освіти на прифронтових територіях, які тривали у спірний період березень – червень 2022 року та продовжують тривати і надалі, є загальновідомими обставинами, які в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.

У ході судового розгляду справи відповідач та прокурор послідовно заперечували факт постачання позивачем теплової енергії у спірний період (травень – червень 2022 року), посилаючись на те, що у травні 2022 ворожим обстрілом агресора було повністю зруйновано будівлю Лисичанського ліцею №17 за адресою: м. Лисичанськ, вул. Могілевська, 5, наслідок чого приміщення Ліцею стало непридатним для використання разом з розташованими на його території котельнею №3, встановленим обладнанням та системою теплоспоживання.

Відхиляючи наведені доводи про те, що 01.05.2022 було пошкоджено будівлю Лисичанського ліцею №17, суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів як повідомлення позивача про зазначені обставини, так і належні докази на підтвердження зазначених обставин.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судова колегія зазначає, що ані судом, ані учасниками справи не ставиться під сумнів те, що починаючи з березня 2022 року доступ об`єктів відповідача був суттєво обмежений через проведення активних бойових дій на території Сєвєродонецького району Луганської області, а з 03.07.2022 м. Лисичанськ перебуває в тимчасовій окупації, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості зафіксувати та отримати докази фактичного руйнування приміщення Лисичанського ліцею № 17.

У зв`язку з цим, з метою з`ясування обставин знищення об`єктів на тимчасово окупованій території, зокрема, Лисичанського ліцею № 17 суд може враховувати не лише прямі докази (фіксації), але й також враховувати сукупність непрямих доказів, таких як, наприклад, письмові пояснення сторін, офіційні документи органів влади, публікації у засобах ЗМІ, пояснення свідків тощо.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву від 12.06.2024 Управління освіти Лисичанської МВЦА наголошувало на тому, що система теплоспоживання на об`єкті Лисичанський ліцей № 17 за адресою: м. Лисчанськ, вул. Могилевського, 5, була повністю знищена та зруйнована агресором рф ще у травні 2022 року. Після цього постачальник не виконував ніяких обов`язків з виконання умов договору на цьому об`єкті (обслуговування, обстеження системи теплових мереж тощо), оскільки проводити будь-які роботи пов`язані із необхідністю підтримання в робочому стані джерел теплової енергії та теплових мереж на повністю зруйнованому об`єкті стало неможливо. Фактичне обслуговування теплових мереж позивачем у зв`язку з веденням на території м. Лисичанська активних бойових дій та подальшою окупацією території міста не здійснювалось.

Судом встановлено, що листом від 24.04.2024 №239, направленим у відповіді на досудову претензію про погашення заборгованості від 18.04.2024, відповідач повідомив позивача про факт руйнування Ліцею № 17 у 2022 року та вказав про необхідність документального підтвердження фактичного виконання ТОВ "ЛЕСКО" умов договору про надання послуг, щодо наявності самого факту надання послуги, обсягу надання послуги та фактичного понесення витрат позивачем за період з 01.03.2022 по 15.10.2022 на обслуговування теплових мереж.

Проте, матеріали справи свідчать, що жодних документів на підтвердження понесення позивачем будь-яких витрат, пов`язаних із необхідністю підтримання в робочому стані джерел виробництва теплової енергії та теплових мереж, у тому числі щодо виконання умов укладеного між сторонами договору в частині економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, оплати за одиницю приєднаного навантаження на опалення, позивачем не було надано ані на запит відповідача, ані суду під час розгляду справи.

Колегія суддів також враховує, що після лютого 2022 року позивач не виставляв відповідачу жодних рахунки на оплату теплової енергії за період, що свідчить про фактичне припинення надання послуги теплопостачання відповідачу.

Досліджені судом матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що після початку проведення активних бойових дій на території Луганської області у березні 2022 року, у тому числі у спірний період травня – червня 2022 року, сам позивач взагалі продовжував здійснювати господарську діяльність на території міста Лисичанська Луганської області, здійснював обслуговування та ніс витрати утримання теплових мереж (у тому числі, що ним проводились будь-які ремонтні роботи, здійснювалися амортизаційні відрахування сплачувалися податки і заробітна плата працівникам), що є складовими умовно-постійної частини тарифу (абонплати) та є обов`язковою умовою для оплати споживачами таких послуг.

Із змісту відповіді на відзив, поданої позивачем до суду першої інстанції 21.06.2024, також вбачається, що ТОВ "ЛЕСКО" будь-яким чином не ставило під сумнів та не заперечувало проти факту та періоду (у травні 2022 року) руйнування Ліцею № 17, а лише зазначало, що плата за теплове навантаження є фіксованою абонентською платою та не залежить від обсягів постачання чи споживання теплової енергії, а також нараховується кожного місяця постачальником і зобов`язана бути сплачена споживачем за весь період дії договору. Позивач вважав, що наведені обставини не впливають на обов`язок відповідача здійснювати щомісячну оплату у фіксованому розмірі за приєднане теплове навантаження протягом року.

Судова колегія також враховує, що в письмових поясненнях від 15.07.2024 Лисичанська окружна прокуратура Луганської області повідомила суд, що внаслідок постійних обстрілів м. Лисичанськ та інших населених пунктів Сєвєродонецького району Луганської області, були пошкоджені приміщення навчальних закладів, до яких здійснювалось постачання теплової енергії за Договором №9 від 01.02.2022, що фізично унеможливило подальше споживання ними теплової енергії.

За вказаними фактами порушено кримінальне провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022131240000354 від 27.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України, відповідно до якого 01.05.2022 пошкоджено будівлю Лисичанського ліцею №17 за адресою: м. Лисичанськ, вул. Могілевська, 5, внаслідок чого виникла пожежа, воно стало непридатним для використання. До вказаних письмових пояснень було долучено відповідний витяг з ЄРДР із датою внесення відомостей про повідомлення про вчинення злочину 02.05.2022 (а.с. 243 - 247, т.1).

Судом апеляційної інстанції також з`ясовано, що факт руйнування Лисичанського ліцею № 17 саме 01.05.2022, а також фотознімки пошкоджень цього об`єктушироко висвітлювалися у ЗМІ та у соціальних мережах, зокрема, підтверджується публікаціями за наступними посиланнями в мережі Інтернет:

https://suspilne.media/1163742-osvita-pid-pricilom-zrujnovani-rosieu-skoli-na-doneccini-ta-lugansini/ ;

https://sviydim.media/object/lysychansk-vul-mogylevska-5-istoriya-liczeyu-%E2%84%96-17/;

https://tribun.com.ua/uk/118390-lisichanskij-litsej-budivlju-jakogo-znischili-okupanti-otrimav-status-avtorskogo-zakladu-osviti;

https://mezha.net/ua/bukvy/ukraine-s-education-infrastructure-devastated-by-russian-aggression/.

Також відповідна інформація про руйнування Ліцею № 17 та відеоматеріали розміщені на офіційній сторінці Луганської обласної державної адміністрації в мережі Facebook - https://www.facebook.com/odalug (публікація від 31.05.2022).

Колегія суддів враховує, що наведені вище публікації разом з фото та відео матеріалами, якими підтверджується та зафіксовано факт руйнування Ліцею №17 (01.05.2022) знаходиться у відкритому доступі в мережі Інтернет, вони могли бути безперешкодно отримано учасниками справи та перевірені судом першої інстанції, а тому не є новими доказами у справі у розумінні приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України.

У свою чергу, посилаючись на обов`язок відповідача сплачувати абонплату, позивач не надав суду жодних власних належних, допустимих та вірогідних доказів, які б спростовували заперечення відповідача та відомості щодо повного руйнування Ліцею №17.

Матеріали справи також не містять доказів, які би підтверджували здійснення позивачем господарської діяльності після травня 2022 року з постачання теплової енергії, виконання умов договору, надання відповідачу послуг та фактичного понесення ним будь-яких витрат на утримання мереж для надання послуг після зазначеного періоду.

Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів та пояснень учасників справи відповідно до стандарту "вірогідності доказів", визначеного ст. 79 ГПК України, судова колегія зазначає, що встановлені судом обставини на підтвердження доводів відповідача та прокурора щодо руйнування Ліцею № 17 - 01.05.2022, є більш вірогідними та визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що фактичне нарахування абонентської плати та витрат за теплове навантаження по зруйнованому об`єкту теплового споживання - Лисичанському ліцею № 17, який фактично не використовувався відповідачем (обслуговування не здійснювалося), за відсутності можливості фактичного надання таких послуг позивачем до зруйнованої ворожим обстрілом будівлі, не може вважатися правомірною підставою для нарахування такої оплати, оскільки об`єктивно суперечить принципу реальності господарських операцій та вимогам чинного законодавства щодо необхідності проведення розрахунків лише за фактично надані послуги.

Враховуючи те, що позивачем не було спростовано доводів відповідача та прокурора, що у спірний період (травень – червень 2022 року), за який здійснено нарахування абонплати, об`єкт теплового споживання відповідача (Лисичаснький ліцей №17) було зруйновано, а фактичного надання послуг та понесення витрат на обслуговування теплових мереж позивачем не підтверджено, суд апеляційної інстанції вважає, що здійснення такого "фіксованого" нарахування за теплове навантаження без фактичної можливості надання таких послуг та за відсутності реального обслуговування теплових мереж суперечить принципу обґрунтованості та реальності господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги те, що позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами фактичне надання послуг відповідачу, здійснення ним обслуговування та понесення витрат на утримання теплових мереж, як і не спростовано знаходження об`єкту теплоспоживання відповідача у непрацездатному (зруйнованому) стані у спірний період, а відтак не підтверджено правомірність здійснення такого нарахування за приєднане теплове навантаження за період з 01.05.2022 по 30.06.2022 (по об`єкту теплопостачання Лисичанський ліцей №17) в загальній сумі 56301,38грн.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, що підтверджують відсутність фактичного постачання теплової енергії та понесення витрат позивачем на утримання теплових мереж у спірний період (травень – червень 2022 року), а також приймаючи до уваги повне знищення 01.05.2022 у зв`язку з ворожим обстрілом об`єкту споживання відповідача (Ліцею № 17), судова колегія вважає, що зазначене виключає можливість надання позивачем у цей період будь-яких послуг відповідачу як в частині безпосереднього постачання теплової енергії, так і послуги з обслуговування теплових мереж, у тому числі понесення витрат на таке обслуговування, що є складовими для нарахування абонплати за цей період.

У зв`язку з цим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення заборгованості з відповідача з абонентської плати по об`єкту – Лисичанському ліцею № 17 за період травень та червень 2022 року в сумі 56301,38грн.

Враховуючи відсутність підстав стягнення суми основного боргу в розмірі 56301,38грн, тому відсутні також підстави до нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які пов`язані з простроченням грошового зобов`язання з оплати такої заборгованості.

З огляду на викладені у цій постанові висновки про відсутність підстав нарахування основного боргу за період травень – червень 2022 року в сумі 56301,38грн, здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для нарахування відповідачу 3% річних у сумі 2335,43грн та інфляційних втрат в сумі 4114,73грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставного нарахування та стягнення заборгованості за період травень – червень 2022 року знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 56301,38грн, 3% річних у сумі 2335,43грн та інфляційних втрат у сумі 4114,73грн слід скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Управління освіти Лисичанської МВЦА підлягає частковому задоволенню (оскільки в апеляційній скарзі зазначено про незгоду відповідача з нарахуванням основного боргу в сумі 12602,76грн та заявлено вимогу про здійснення судом самостійного перерахунку відсотків та інфляційних без конкретизації цих сум), а оскаржуване рішення Господарського суду Луганської області від 06.04.2026 у справі №913/280/24 в частині стягнення суми основного боргу по об`єкту – Лисичанському ліцею № 17 за період травень та червень 2022 року в сумі 56301,38грн та нарахованих на цю суму боргу 3% річних та інфляційних втрат підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління освіти Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 06.04.2026 у справі №913/280/24 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 06.04.2026 у справі №913/280/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за період з 01.05.2022 по 30.06.2022 у сумі 56301,38грн, 3% річних у сумі 2335,43грн та інфляційних втрат у сумі 4114,73грн – скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних вимог.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакцій:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Сєвєродонецька, буд. 62; код ЄДРПОУ 02141928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 18, каб. 24; код ЄДРПОУ 35389334) основний борг у сумі 435847,42грн, 3% річних у сумі 18119,64грн, інфляційні втрати у сумі 30799,32грн, судовий збір у сумі 5816,60грн, наказ видати.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити ".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська енергосервісна компанія" (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 18, каб. 24; код ЄДРПОУ 35389334) на користь Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Сєвєродонецька, буд. 62; код ЄДРПОУ 02141928) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1696,82грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 26.06.2026.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов