Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №922/338/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/338/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у місті Харкові

апеляційну скаргу Громадської організації "Звичайні люди" (вх. №976 Х/3)

на рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 у справі №922/338/26 (суддя Буракова А.М., повне судове рішення складено 09.04.2026)

за позовом Громадської організації "Звичайні люди"

до Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА."

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

1. Стисле викладення історії справи

1.1. Громадська організація "Звичайні люди" (далі – ГО «Звичайні люди») звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА." (далі – БО «БФ "У:ПРАВА."), в якій просила суд витребувати з володіння та користування відповідача транспортні засоби разом з ключами та з усіма реєстраційними документами на них:

– транспортний засіб марки Volkswagen, модель: Transporter T5 Ambulance, рік випуску - 2014, колір білий, VIN-код – НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 ;

– транспортний засіб марки: Mitsubishi, модель: Outlander, рік випуску – 2011, колір білий, VIN-код – НОМЕР_3 , реєстраційний номер (тимчасовий) – D-04789 (05/05/25).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.09.2025 між сторонами укладено договір позички визначених транспортних засобів у спрощений спосіб на строк, визначений метою користування – реалізацією гуманітарних проектів позивача у прифронтових та деокупованих громадах Харківської та Донецької областей. Позивач у позовній заяві послався на те, що з жовтня 2025 року сторони припинили спільну роботу, проте відповідач зобов`язання щодо повернення транспортних засобів не виконав і продовжує ними користуватись. Крім того позивач наголошував на тому, що відповідно до статуту ГО «Звичайні люди» Голова Організації не мала повноважень безоплатно передавати транспортні засоби у власність, оскільки таке рішення належить до компетенції Загальних Зборів.

Позивач не може виступати благодійником у розумінні Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», оскільки він сам є отримувачем і кінцевим споживачем гуманітарної допомоги. Акти приймання-передачі від 05.09.2025, на думку ГО «Звичайні люди», не підтверджують його волевиявлення на безоплатне відчуження транспортних засобів як пожертви.

1.2. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив факт укладення сторонами договору позички у спрощеній формі та наполягав на тому, що в актах приймання-передачі від 05.09.2025 він іменується «набувачем», тобто кінцевим одержувачем гуманітарної допомоги у розумінні Закону України «Про гуманітарну допомогу», що свідчить про безповоротний характер передачі майна. Також відповідач заперечив допустимість окремих доказів позивача: свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, викладених іноземною мовою без належного перекладу, та оборотно-сальдової відомості, поданої з порушенням процесуального строку. Відповідач також послався на суперечливість позиції позивача: у позові той стверджує про укладення договору позички у спрощеній формі, водночас у відповіді на відзив посилається на відсутність у керівника ГО «Звичайні люди» повноважень на розпорядження майном, вказує на те, що позивач не довів обізнаності відповідача про відсутність повноважень керівника ГО “Звичайні люди“ на вчинення правочинів від імені цієї юридичної особи.

1.3. Господарський суд Харківської області рішенням від 30.03.2026 у задоволенні позову Громадської організації "Звичайні люди" відмовив повністю. Суд першої інстанції виснував, що між сторонами склалися правовідносини щодо пожертви, оскільки зі змісту наданих сторонами документів не вбачається наявність домовленостей сторін про позичку спірних транспортних засобів. Також місцевий господарський суд зважав на суперечливу поведінку позивача, котрий 07.10.2025 самостійно подав до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України звіт про наявність і розподіл гуманітарної допомоги із зазначенням набувачем гуманітарної допомоги БО «БФ «У:ПРАВА».

2. Межі апеляційного перегляду та узагальнені доводи апеляційної скарги

2.1. Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, позивач 28.04.2026 через систему «Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне і неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи. Апелянт просить рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

2.2. Доводи апеляційної скарги Громадської організації «Звичайні люди» в узагальненому вигляді зводяться до такого:

2.2.1. суд першої інстанції помилково кваліфікував Організацію як благодійника у розумінні Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», оскільки не врахував, що напрямки діяльності скаржника визначено його Статутом, який не містить жодного з видів благодійної діяльності, передбачених статтею 5 вказаного Закону; метою Організації є здійснення волонтерської діяльності (клас КВЕД 94.99), а не благодійна діяльність; скаржник не є ані благодійною організацією, ані благодійником у розумінні спеціального закону;

2.2.2. суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами правовідносин позички, оскільки не врахував, що: (а) спірні транспортні засоби (Volkswagen Transporter T5 Ambulance та Mitsubishi Outlander) прийнято Організацією на баланс як основні засоби і відображено в її бухгалтерському обліку та фінансовій звітності; (б) Рішенням про надання згоди на передачу транспортних засобів у безоплатне тимчасове користування від 29.08.2025 підтверджується волевиявлення скаржника саме на позичку, а не на відчуження майна; (в) листи відповідача від 20.06.2025 та від 21.06.2025 містили прохання про передачу транспортних засобів для виконання статутних завдань Фонду – евакуаційних перевезень, логістики та соціального супроводу, – а не про надання благодійної допомоги чи укладення договору пожертви;

2.2.3. висновок суду про передачу спірного майна у власність відповідача у формі пожертви є помилковим, оскільки: відсутнє рішення органу управління Організації про відчуження основних засобів шляхом укладення договору про благодійну пожертву; акти приймання-передачі від 05.09.2025 не містять обов`язкових істотних умов договору пожертви (вартість та мета цільового використання); в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до Організації з пропозицією про укладення договору про благодійну пожертву або що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов такого договору; найменування сторін в актах («отримувач гуманітарної допомоги» та «набувач гуманітарної допомоги») обумовлено збереженням за спірними транспортними засобами юридичного статусу «гуманітарна допомога», а не свідчить про передачу права власності;

2.2.4. суд першої інстанції безпідставно розцінив поведінку скаржника як суперечливу та не оцінив у сукупності письмових доказів, що підтверджують введення спірних транспортних засобів в експлуатацію як основних засобів Організації, а саме: декларацій про визнання гуманітарною допомогою від 01.05.2023 та від 04.05.2025; наказів про оприбуткування та введення в експлуатацію основних засобів; актів приймання-передачі основних засобів і інвентарних карток за встановленими типовими формами; довідок про наявність транспортних засобів на балансі від 30.01.2026 №30/01/25-01 та від 27.04.2026 №27/04/26-01; оборотно-сальдової відомості по рахунку 106 за 2025 рік з розшифровкою рядків та фінансової звітності за 2025 рік;

2.2.5. суд першої інстанції не врахував, що звіт до Міністерства соціальної політики від 07.10.2025 щодо розподілу гуманітарної допомоги (транспортного засобу Mitsubishi Outlander) був поданий без відома керівника Організації особою, яка мала несанкціонований доступ до електронного підпису голови, – про що голова Організації повідомила суд та направила до Мінсоцполітики лист від 13.04.2026 №13/04/26-01 з вимогою про внесення змін до звіту; вказані обставини виключають кваліфікацію звернення до суду як прояву суперечливої поведінки позивача;

2.2.6. суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність набуття відповідачем права власності на спірні транспортні засоби, оскільки: правочин пожертви, на існування якого вказує суд, не відповідає вимогам статей 638, 717, 719, 729 ЦК України та статті 6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» в частині наявності обов`язкових істотних умов і форми; за відсутності дійсного договору пожертви відповідач утримує майно без достатньої правової підстави та поза волею скаржника; обраний позивачем спосіб захисту — витребування майна з чужого незаконного володіння – є належним і відповідає характеру порушеного права;

2.2.7. фінансова звітність відповідача за 2025 рік (мікропідприємство) є нульовою (середня кількість працівників – 1 особа, оборотні активи, зобов`язання та фінансові результати — 0), що підтверджує відсутність у Благодійного фонду «У:ПРАВА.» будь-якої діяльності та спростовує доводи про виконання статутних завдань з реалізації гуманітарних проектів у прифронтових та деокупованих громадах Харківської та Донецької областей, тобто мета користування спірними транспортними засобами, визначена в листах відповідача, не була реалізована, що є підставою для повернення майна.

2.3. Скаржник просить апеляційний суд також стягнути з відповідача судові витрати, понесені у судах першої та апеляційної інстанцій.

2.4. До апеляційної скарги ГО "Звичайні люди" долучено Лист-звернення ГО Звичайні люди до іноземного донора від 21.03.2025 №21-03-25, відповідь донора UA-DE Ordinary People від 26.05.2025 про схвалення заявки та передачі автомобіля ГО Звичайні люди, фінансову звітність мiкропiдприємства_45885323 БО БФ У ПРАВА, лист ФОП Буцька НМ від 21.10.2025 №21-10-2025 про розірвання договору, Лист ГО Звичайні люди від 13.04.2026 №13-04-26-01 щодо внесення змін до звіту про наявність і розподіл гуманітарної допомоги.

2.5. Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас згідно з частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

3. Позиція інших учасників справи

3.1. У суді першої інстанції відповідач проти позову заперечував (відзив від 25.09.2025 вх. № 22327), посилаючись на те, що передача спірного майна здійснена позивачем у власність відповідача як надання гуманітарної допомоги її набувачу у формі пожертви; облікові дані позивача є суперечливими і не підтверджують права власності на спірне майно; посилання позивача на положення власного Статуту та рішення керівника від 29.08.2025 є безпідставними, оскільки ці документи не були доведені до відома відповідача і не формують умов укладеного між сторонами правочину.

3.2. У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5876 від 26.05.2026) відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, обґрунтовуючи свою позицію таким:

3.2.1. правовідносини сторін щодо спірних транспортних засобів оформлено двома групами документів: листами БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА» від 20.06.2025 за №2025-06-20 та від 21.06.2025 за №2025-06-21 і актами приймання-передачі від 05.09.2025, – жоден із яких не містить вказівки на тимчасовий характер передачі майна або її пов`язаність зі спільними проєктами сторін; рішення керівника Організації від 29.08.2025 є одностороннім документом, що не стосується правовідносин між сторонами, не покладає на відповідача жодних обов`язків і не визначає правову природу вчиненого правочину;

3.2.2. системне тлумачення приписів Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» свідчить про те, що передача гуманітарної допомоги у натуральній формі (майном) може здійснюватися лише шляхом пожертви (безоплатного відчуження у власність набувача), а не шляхом передання у користування; ГО «Звичайні люди» у актах приймання-передачі від 05.09.2025 поіменована «Отримувачем» гуманітарної допомоги, а БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА» – «Набувачем», що відповідає визначенням статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та суперечить твердженням апелянта щодо збереження ним статусу набувача;

3.2.3. відповідач у встановленому порядку створив комісію з оцінки активів (наказ №1 від 10.09.2025), здійснив комісійну оцінку справедливої вартості спірних транспортних засобів (акти №1/ОЗ та №2/ОЗ від 10.09.2025 – по 420 000,00 грн кожний) та поставив їх на баланс (наказ №1/ОЗ від 10.09.2025); спірні транспортні засоби обліковуються саме за відповідачем та зареєстровані на його ім`я (тимчасові реєстраційні талони №189146 та №189147), що підтверджує набуття відповідачем права власності на спірне майно на належній правовій підставі;

3.2.4. саме по собі (поза іншими обставинами) перебування майна на балансі юридичної особи не є безспірною ознакою речового права на нього – суд першої інстанції правомірно врахував підстави зарахування майна на баланс, а облікові дані позивача є суперечливими: первісна оборотно-сальдова відомість за рахунком 106 за 2025 рік містила відомості лише про один транспортний засіб (Volkswagen Transporter T5 Ambulance), тоді як наступна відомість за рахунком 106, що охоплювала вже січень 2026 року, відображала обидва спірні транспортні засоби, проте позивач не надав первинних документів на підтвердження підстав отримання Mitsubishi Outlander у січні 2026 року;

3.2.5. позивач самостійно 07.10.2025 подав до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України звіт про наявність і розподіл гуманітарної допомоги станом на 30.09.2025, відповідно до якого Mitsubishi Outlander фактично розподілено до набувача – БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА»; твердження апелянта про несанкціоноване подання цього звіту ФОП Буцькою Н.М. є голослівними, позаяк: не подано самого договору про надання бухгалтерських послуг, не надано доказів того, що Буцька Н.М. мала доступ до електронного цифрового підпису керівника позивача, не подано матеріалів службового розслідування та доказів звернення до правоохоронних органів, не надано доказів стверджуваної «співпраці» ФОП Буцької Н.М. з керівником відповідача; звіт підписано електронним цифровим підписом голови позивача, що виключає необізнаність Організації про його подання;

3.2.6. відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, не подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках за наявності об`єктивних причин неможливості їх своєчасного подання, тягар доведення яких покладається на відповідну сторону; апелянт у апеляційній скарзі не вказує, які об`єктивні обставини унеможливили подання доданих до скарги доказів у суді першої інстанції, що виключає можливість їх прийняття;

3.2.7. посилання позивача на відсутність благодійної діяльності відповідача є голослівними та ґрунтуються на концепції негативного доказу, що є неприйнятною згідно з практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та від 27.03.2024 у справі №191/4364/21); фінансова звітність відповідача не є нульовою – в ній відображено спірні транспортні засоби, поставлені на баланс за комісійною оціночною ціною.

3.3. Відповідач БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА» також повідомив суд, що у зв`язку з участю у справі №922/338/26 в суді апеляційної інстанції ним будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн, про що заявлено до завершення судових дебатів у порядку, визначеному абзацом другим частини восьмої статті 129 ГПК України.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції

4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 в порядку, регламентованому статтею 32 ГПК України, визначено склад суду у справі: головуючий (суддя-доповідач) Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

4.2. За наслідками перевірки форми та змісту апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 258 ГПК України, а також ненадання апелянтом доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

4.3. Після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

4.4. Представником відповідача у справі, адвокатом Мицею Ю.В., 26.05.2026 через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу ГО «Звичайні люди» (вх. номер 5876 від 26.05.2026). Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 цей відзив на апеляційну скаргу повернуто Миці Юрію Вікторовичу без розгляду через невиконання відповідачем процесуального обов`язку, передбаченого статтею 6 ГПК України щодо реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», продовжено Благодійній організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА." строк для подання відзиву на апеляційну скаргу на три дні.

4.5. У межах продовженого судом строку для подання відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача у справі, адвокат Мица Ю.В., повторно подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ГО «Звичайні люди» (вх. номер 6113 від 02.06.2026) разом із доказами на підтвердження реєстрації відповідачем електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Зміст відзиву на апеляційну скаргу в узагальненому вигляді наведено у пункті 3.2 цієї постанови.

4.6. Вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду нових доказів, які були долучені до апеляційної скарги (пункт 2.4 цієї постанови) суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Такі виключні обставини для прийняття апеляційним господарським судом нових доказів у цій справі відсутні, тому суд апеляційної інстанції зазначені докази при апеляційному перегляді справи до уваги не бере за винятком довідки №27/04/26-01 від 27.04.2026 щодо залишкової вартості транспортних засобів, яку суд використав для розрахунку розміру судового збору за подання апеляційної скарги у справі.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Відповідно до витягу зі статуту Громадської організації «Звичайні люди» ця юридична особа є непідприємницьким товариством — добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним з метою здійснення та захисту прав і свобод людини і громадянина, задоволення суспільних (економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших) інтересів своїх членів та/або інших осіб, а також сприяння волонтерській діяльності (пп. 1.1, 1.2, 3.1 Статуту); організація набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, має право відкривати рахунки в банках, укладати договори, бути учасником цивільно-правових відносин, представляти і захищати законні інтереси своїх членів у будь-яких органах державної влади та судах (пп. 2.2, 2.4.1, 2.4.2 Статуту).

Органами управління ГО «ЗЛ» є загальні збори членів як вищий орган управління, Правління як виконавчий колегіальний орган та Голова організації як одноособовий виконавчий орган, який діє від імені організації без довіреності, видає накази та розпорядження, укладає і підписує господарські договори та контракти, організовує діловодство і бухгалтерський облік (пп. 5.1, 5.4, 5.5, 5.5.2.1, 5.5.2.5 Статуту); Статут у новій редакції затверджено Протоколом №27/03 позачергових Загальних зборів членів організації від 27 березня 2024 року, місцезнаходження організації — місто Харків (том 1, а.с. 15-20).

5.2. Позивачем у справі на територію України була ввезена гуманітарна допомога, а саме:

01.05.2023 транспортний засіб марки Volkswagen модель Transporter T5 Ambulance, рік випуску 2014, колір білий, VIN-код – НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 01.05.2023 отримувачем гуманітарної допомоги визначено Громадську організацію «Звичайні люди» (том 1, а.с. 21).

04.05.2025 транспортний засіб марки Mitsubishi модель Outlander, рік випуску 2011, колір білий, VIN-код - НОМЕР_3 , тимчасовий реєстраційний номер – D-04789 (Декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 04.05.2025) (том 1 а.с. 22-24).

5.3. Наказом ГО «Звичайні люди» з основної діяльності № 01/05/23-01 транспортний засіб Volkswagen модель Transporter T5 Ambulance визнано гуманітарною допомогою, оприбутковано в бухгалтерському обліку як гуманітарну допомогу відповідно до вимог чинного законодавства. Вирішено залишити автомобіль Volkswagen Transporter T5 Ambulance в ГО «Звичайні люди» для використання відповідно до статутної діяльності (том 1, а.с. 136). Наказом ГО «Звичайні люди» № 01/05/2023-ОЗ транспортний засіб введено в експлуатацію як основний засіб та складено акт приймання (внутрішнього переміщення) передачі за типовою формою ОЗ-1 (том 1, а.с. 136 зворот, 137).

Наказом ГО «Звичайні люди» № 05/06/25-02 транспортний засіб Mitsubishi модель Outlander визнано гуманітарною допомогою, оприбутковано в бухгалтерському обліку як гуманітарну допомогу відповідно до вимог чинного законодавства. Вирішено залишити транспортний засіб Mitsubishi Outlander ГО «Звичайні люди» для використання згідно зі статутною діяльністю (том 1, а.с. 139). Наказом ГО «Звичайні люди» № 09/06/25-ОЗ транспортний засіб введено в експлуатацію як основний засіб та складено акт приймання (внутрішнього переміщення) передачі за типовою формою ОЗ-1 (том 1, а. с. 140, 141)

5.4. ГО «Звичайні люди» 20.06.2025 отримано лист-звернення від БО «БФ «У:ПРАВА» щодо передачі на баланс останньої транспортного засобу Mitsubishi Outlander (том 1, а. с. 32). Відповідно до вказаного листа зазначений автомобіль був зареєстрований як гуманітарна допомога в установленому порядку (унікальний код реєстрації: 24517807) на отримувача ГО «Звичайні люди», і наразі перебуває в Україні. У зв`язку з тим, що БО «БФ «У:ПРАВА» бере на себе функції з реалізації гуманітарних проектів у прифронтових та деокупованих громадах Донецької та Харківської областей, відповідач просив передати даний транспортний засіб для виконання статутних завдань Фонду, зокрема, для забезпечення евакуаційних перевезень, логістики доставки допомоги та для соціального супроводу вразливих груп населення. БО «БФ «У:ПРАВА» запевняла щодо використання автомобіля виключно з гуманітарною метою, у межах чинного законодавства України.

На адресу ГО «Звичайні люди» 21.06.2025 також надійшов аналогічний лист-звернення БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА» щодо транспортного засобу Volkswagen Transporter T5 Ambulance (том 1, а. с. 33)

5.5. Рішенням Голови ГО «Звичайні люди» від 29.08.2025 надано згоду на передачу відповідачу спірних транспортних засобів у безоплатне тимчасове користування, які обліковуються у позивача як гуманітарна допомога, на строк участі відповідача в реалізації міжнародних гуманітарних проектів ГО «Звичайні люди» на прифронтових та деокупованих громадах Харківської та Донецької областей (том 1, а. с. 34 – 35).

ГО «Звичайні люди» 05.09.2025 за актами приймання-передачі №05/09/2025 передала БО «БФ «У:ПРАВА» транспортні засоби Volkswagen Transporter T5 Ambulance та Mitsubishi Outlander. Відповідно до вказаних актів усе передане майно є гуманітарною допомогою, надається безкоштовно, продажу не підлягає. У зазначених актах приймання-передачі позивач зазначений як «отримувач», а відповідач БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА» як «набувач гуманітарної допомоги». (том 1, а. с.37)

5.6. БО «БФ «У:ПРАВА» 10.09.2025 створено постійно діючу комісію з оцінки та прийняття-передачі активів (том 1, а.с. 83), якою було проведено огляд та оцінку майна, що надійшло до Організації як безоплатна допомога від Громадської організації «Звичайні люди», код ЄДРПОУ 43108413, згідно з Актом приймання-передачі від « 05» вересня 2025 року. (том 1, а.с.83),

За результатами оцінки складено Акти №1/ОЗ оцінки вартості автомобіля, за результатами яких вартість Mitsubishi, модель: Outlander отриманий від UA-DE E.V, Німеччина, рік випуску – 2011, колір білий, VIN-код – НОМЕР_3 становить 420 000 грн., Volkswagen, модель: Transporter T5 Ambulance 2014, колір білий, VIN-код – НОМЕР_1 , реєстраційний номер – DF-844-GC – 420000 грн. Комісією було зроблено висновок, що автомобілі відповідають критеріям визнання активом та підлягають зарахуванню на баланс БО «БФ «У:ПРАВА.» за вказаною вартістю.(том 1, а. с. 84)

13.12.2025 Регіональним сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях на ім`я БО «БФ «У:ПРАВА» видано тимчасові реєстраційні талони №189146 та № 189147 (том 1, а. с. 86,88)

5.7. На запит ГО «Звичайні люди» від 07.10.2025 Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України листом від 17.03.2026 повідомило, що за інформацією ДП „ІОЦ”, відповідно до відомостей АС ГД Громадською організацією „Звичайні люди” 04 травня 2025 року в якості гуманітарної допомоги на митну територію України було ввезено транспортний засіб Mitsubishi Outlander, VIN код НОМЕР_4 , 2011 року випуску.

Згідно зі звітом про наявність та розподіл гуманітарної допомоги за вересень 2025 року, що створений та підписаний уповноваженою особою Громадської організації „Звичайні люди” вищевказаний транспортний засіб був переданий юридичній особі з кодом ЄДРПОУ 45885323, Благодійній організації „Благодійний фонд «У:Права». Інформація про транспортний засіб Volkswagen Transporter T5 Ambulance, VIN код НОМЕР_1 в АС ГД відсутня (том 1, а.с. 162-164).

Відповідно до Звіту про наявність і розподіл гуманітарної допомоги станом на останній день звітного місяця 30.09.2025 автомобіль Mitsubishi JMBXJCW1WBF001450 Outlander за актом приймання передачі від 05.09.2025 передано набувачу БО "БФ "У: Права."

5.8. ГО «Звичайні люди» 05.12.2025 направлено БО «БФ «У:ПРАВА» лист – вимогу щодо повернення транспортних засобів гуманітарної допомоги, в якому позивач просив протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання цього листа добровільно повернути зазначені транспортні засоби організації шляхом:

– підписання двостороннього акту повернення/розірвання Акту приймання-передачі гуманітарної допомоги;

– фактичної передачі автомобіля, ключів та всіх реєстраційних документів уповноваженому представнику ГО «Звичайні люди».

У цьому листі позивач зазначив, що вказані автомобілі фактично не використовуються в указаних вище проектах та не залучаються до виконання гуманітарних завдань, які були підставою їхньої передачі. Також у листі ГО «Звичайні люди» 05.12.2025 зазначено, що на теперішній час автомобілі використовуються особисто керівником БО «Благодійний фонд «У:Права.» Яковлєвим О.В. для приватних поїздок та особистих потреб, що має ознаки нецільового використання гуманітарної допомоги та суперечить умовам передання транспортних засобів, статутним цілям нашої організації та вимогам Закону України «Про гуманітарну допомогу» (том 1, а. с. 38). Зазначений лист було отримано БО «БФ «У:ПРАВА» 17.12.2025 (том 1, а. с.40)

5.9. Станом на 31.12.2025 спірні транспортні засоби як основні засоби обліковуються в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що відображено ГО «Звичайні люди» у фінансовій звітності мікропідприємства за 2025 рік, оборотно-сальдовою відомістю за 2025 рік та по рахунку 106 до оборотно-сальдової відомості (том 1, а. с. 144-147).

5.10. Отже на підставі наявних в матеріалах справи доказів місцевий господарський суд встановив, що правовідносини сторін щодо спірного майна оформлені такими документами: листами-зверненнями БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА» від 20.06.2025 № 2025-06-20 та від 21.06.2025 № 2025-06-21, а також актами приймання-передачі від 05.09.2025, складеними окремо щодо кожного з автомобілів. 10.09.2025 відповідачем БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА» на підставі вказаних актів приймання-передачі від 05.09.2025 було створено комісію, проведено оцінку отриманого майна із подальшим зарахуванням спірних транспортних засобів на баланс та їх реєстрацією (тимчасові реєстраційні талони № 189146 та № 189147).

Також судом першої інстанції встановлено, що 07.10.2025 позивачем ГО «Звичайні люди» подано до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України звіт про наявність і розподіл гуманітарної допомоги станом на 30.09.2025, відповідно до змісту якого спірний транспортний засіб Mitsubishi Outlander фактично розподілено відповідно до акту приймання-передачі від 05.09.2025 до набувача гуманітарної допомоги – БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА» (відповідача у справі).

Суд апеляційної інстанції за підсумками дослідження матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вважає, що місцевим господарським судом належним чином дана оцінка наявним у справі доказам та правильно встановлені фактичні обставини справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції

6.1. Суть спору у справі.

Заяви сторін по суті справи свідчать про те, що між ГО «Звичайні люди» та БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА» виник спір стосовно правової підстави набуття останньою двох транспортних засобів, які були ввезені на територію України в якості гуманітарної допомоги.

Позивач обґрунтовує свої вимоги до БО «Благодійний фонд «У:ПРАВА» щодо повернення транспортних засобів припиненням договорів позички, які були укладені у спрощеній формі без оформлення письмового договору, внаслідок направлення позивачем листа-вимоги від 05.12.2025.

Відповідач натомість наполягає на відсутності вказівки на тимчасовий характер передачі майна у документах, які були укладені між сторонами. Системне тлумачення приписів Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», на переконання відповідача, свідчить про те, що передача гуманітарної допомоги у натуральній формі (майном) може здійснюватися лише шляхом пожертви (безоплатного відчуження у власність набувача), а не шляхом передання у користування.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції керувався тим, що між сторонами склалися правовідносини щодо пожертви, оскільки зі змісту наданих сторонами документів не вбачається наявність домовленостей сторін про позичку спірних транспортних засобів.

За результатами апеляційного перегляду справи Східний апеляційний господарський суд в цілому погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами склалися правовідносини щодо пожертви. Водночас цей висновок потребує уточнення в частині того, що дарувальником (надавачем пожертви, відчужувачем) у цій справі виступає не позивач, а ті особи, які є донорами (надавачами) гуманітарної допомоги відповідно до наявних в матеріалах справи декларацій про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою. Позивач, здійснюючи розподіл (або перерозподіл) гуманітарної допомоги у визначеному законодавством порядку, виступає як посередник (агент) між надавачем гуманітарної допомоги та її набувачами.

Суд апеляційної інстанції виснував, що апеляційна скарга позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишається без змін з огляду на таке.

6.2. Правова кваліфікація правовідносин між сторонами у справі.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).

Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року в справі № 369/7921/21 (провадження № 61-5293 сво 23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

Автономія волі та приватний інтерес є «підвалинами» сучасного приватного права. Завдання приватного права полягає у «напрацюванні» таких правил, які максимальною мірою забезпечують автономію волі та реалізацію приватного інтересу кожної особи, без порушення прав і інтересів інших осіб (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 601/1396/21 (провадження № 61-6001св23)).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. При цьому така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків) (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:

суто односторонні – не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;

такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 346 ЦК України, право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.

Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності (частина перша статті 347 ЦК України). Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства (частина третя статті 12 ЦК України).

6.3. Правовідносини щодо пожертви врегульовані статтею 729 ЦК України, яка визначає пожертвою дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема, грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 719 ЦК України договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1192-XIV) гуманітарна допомога розуміється як цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту;

Донори гуманітарної допомоги (далі – донори) – юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України або іноземної держави, та фізичні особи, що перебувають в Україні або за її межами, які добровільно надають гуманітарну допомогу отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за її межами.

Отримувачі гуманітарної допомоги – юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги:

а) громадські об`єднання, у тому числі громадські об`єднання ветеранів війни, громадські об`єднання осіб з інвалідністю, підприємства та організації, засновані ними та створені у порядку, визначеному Законом України "Про громадські об`єднання", - для здійснення їхньої статутної діяльності без мети одержання прибутку;

б) неприбуткові державні та комунальні підприємства, установи, організації та органи місцевого самоврядування;

в) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або інший уповноважений центральний орган виконавчої влади - для забезпечення сил цивільного захисту, що підпорядковані таким органам;

г) Товариство Червоного Хреста України та його обласні і місцеві організації із статусом юридичної особи, через які це товариство здійснює свою діяльність відповідно до Статуту Товариства Червоного Хреста України та Закону України "Про Товариство Червоного Хреста України";

ґ) благодійні організації, утворені у порядку, визначеному Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації";

д) релігійні організації, зареєстровані у порядку, визначеному Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації";

е) установи, підприємства, заклади незалежно від форми власності, що здійснюють реабілітацію осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, надавачі соціальних послуг, внесені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг;

є) надавачі медичних та/або реабілітаційних послуг незалежно від форми власності, що уклали договір про медичне обслуговування населення з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, заклади охорони здоров`я, що належать до сфери управління суб`єктів сектору безпеки і оборони;

ж) відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, акредитовані в Україні;

з) представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні (без створення юридичної особи);

и) дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав в Україні;

Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги із статусом юридичної особи визначаються відповідно до підпунктів "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е", "є" пункту 5 цієї статті.

6.4. Відповідно до статті 3 Закону № 1192-XIV підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання.

Підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги.

Зміна отримувача гуманітарної допомоги можлива лише за письмовим погодженням з донором такої допомоги, крім випадків, якщо таке погодження було надано донором під час його пропозиції про надання гуманітарної допомоги або передбачено правочином щодо здійснення гуманітарної допомоги.

Отримувачі гуманітарної допомоги мають право здійснювати розподіл або перерозподіл гуманітарної допомоги між набувачами гуманітарної допомоги з дотриманням її цільового призначення без додаткового погодження з донором. Набувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, визначені підпунктами "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е", "є" пункту 5 статті 1 цього Закону, мають право здійснювати передачу одержаної від отримувача гуманітарної допомоги іншим набувачам за погодженням з отримувачем такої допомоги, наданим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з дотриманням її цільового призначення.

6.5. Порядком надання погодження на перерозподіл гуманітарної допомоги між набувачами гуманітарної допомоги - юридичними особами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2025 року № 321 (далі – Порядок № 321), визначено механізм надання отримувачем гуманітарної допомоги (далі - отримувач) погодження на перерозподіл гуманітарної допомоги між набувачами гуманітарної допомоги - юридичними особами, визначеними підпунктами “а”, “б”, “в”, “г”, “ґ”, “д”, “е”, “є” пункту 5 статті 1 Закону України “Про гуманітарну допомогу” (далі - перерозподіл гуманітарної допомоги).

За пунктом 2 Порядку № 321 для отримання погодження на перерозподіл гуманітарної допомоги набувач гуманітарної допомоги, що її передає (далі - набувач, що передає), надсилає отримувачу в паперовій або електронній формі засобами поштового або електронного зв`язку запит про перерозподіл гуманітарної допомоги, до якого додаються:

інформація про найменування, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ, номер та дату рішення про включення (повторне включення) до Реєстру неприбуткових організацій набувача гуманітарної допомоги, що її приймає (далі - набувач, що приймає);

інформація про товари гуманітарної допомоги, які перерозподіляються: найменування, вага/кількість, об`єм, термін придатності харчових продуктів (відповідно до Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”), лікарських засобів та інших товарів гуманітарної допомоги, що мають обмежений термін споживання, вартість в іноземній валюті, код валюти, вартість у гривні за офіційним валютним курсом Національного банку на дату їх отримання (за наявності), дані митної декларації, за якою здійснено ввезення товарів гуманітарної допомоги на митну територію України (дата, номер, код товару згідно з УКТЗЕД (за наявності), або декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (за наявності);

лист набувача, що приймає, який має містити згоду на прийняття гуманітарної допомоги з дотриманням її цільового призначення та перелік категорій кінцевих набувачів - фізичних осіб, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи.

Документи, складені у письмовій формі, підписуються посадовою особою набувача, що передає, і набувача, що приймає. На документи, складені в електронній формі, накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронних підписів посадової особи набувача, що передає, і набувача, що приймає, відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

Отримувач протягом 10 робочих днів (отримувач медичної гуманітарної допомоги – протягом 20 робочих днів) з дати надходження документів, визначених пунктом 2 цього Порядку, розглядає їх та погоджує перерозподіл гуманітарної допомоги або відмовляє у наданні погодження, про що повідомляє набувачу, що передає, в паперовій та/або електронній формі з використанням засобів поштового або електронного зв`язку чи засобами інформаційно-комунікаційних систем (пункт 3 Порядку № 321).

Наведені норми виключають можливість для отримувача гуманітарної допомоги в односторонньому порядку витребувати її у набувачів для власних потреб або для наступного перерозподілу між набувачами. Пунктом 2 Порядку № 321 передбачено, що перерозподіл гуманітарної допомоги має ініціювати саме набувач гуманітарної допомоги.

6.6. Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі, визначається Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі – Порядок №1388).

У разі першої державної реєстрації транспортних засобів загального призначення, ввезених на митну територію України на підставі декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, до реєстраційних документів у графу Особливі відмітки вноситься відмітка Гуманітарна допомога. Відчуження заборонено (абзац 4 пункт 30 Порядку).

Перереєстрація транспортних засобів, ввезених на митну територію України на підставі декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, у зв`язку з передачею транспортного засобу набувачем гуманітарної допомоги іншому набувачу гуманітарної допомоги здійснюється за наявності письмової згоди отримувача гуманітарної допомоги про здійснення передачі (абзац 8 пункту 33 Порядку).

Відповідно до пункту 16 Порядку на транспортні засоби, які підлягають тимчасовому державному обліку, видаються тимчасові реєстраційні талони, що є дійсними в період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та протягом дев`яноста діб після його припинення або скасування, та закріплюються нові номерні знаки або номерні знаки, які були в користуванні та на даний час не закріплені за іншими транспортними засобами. Протягом дев`яноста діб із дня припинення або скасування дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану особи, які експлуатують транспортні засоби, що перебували на тимчасовому державному обліку в період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, зобов`язані здійснити державну реєстрацію транспортних засобів відповідно до вимог Закону України Про дорожній рух та цього Порядку. У разі встановлення факту обтяження такого транспортного засобу чи подання документів, інформація в яких не відповідає відомостям відповідних державних реєстрів і баз даних під час державної реєстрації, та/або транспортний засіб не зареєстровано протягом дев`яноста діб із дня припинення або скасування дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, такий транспортний засіб вважається необлікованим. Транспортні засоби, які перебувають на тимчасовому державному обліку і на які видано тимчасові реєстраційні талони, знімаються з обліку в сервісних центрах МВС у зв`язку з передачею транспортного засобу отримувачем гуманітарної допомоги набувачу гуманітарної допомоги, зміною набувача гуманітарної допомоги, зміною реєстрації з державної на відомчу або у зв`язку з їх вибракуванням (списанням) у цілому з урахуванням вимог пунктів 42 та 45 цього Порядку.

Відповідно до пункту 12, 13 Порядку пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2023 року № 953 отримувач, крім отримувачів медичної гуманітарної допомоги, до 15 числа місяця, що настає за місяцем, в якому зазначено дату внесення інформації про митне оформлення гуманітарної допомоги за декларацією, формує та подає в електронному кабінеті автоматизованої системи звіт або завантажує копію паперового звіту, підписаного керівником або особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку, або копію звіту в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника або особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку. Звіт подається до 15 числа кожного місяця, що настає за звітним, наростаючим підсумком окремо щодо кожного переліку товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, ввезених на митну територію України, до повного її розподілу. У разі подання отримувачем інвентаризаційного опису фактично отриманої гуманітарної допомоги звіт складається з урахуванням зазначеної в ньому інформації про фактично отриману гуманітарну допомогу. До звіту можуть додаватися копії первинних документів отримувача або набувача гуманітарної допомоги - юридичної особи. Якщо останній день подання звіту припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем подання звіту вважається наступний за вихідним або святковим робочий день. Звіти отримувачів медичної гуманітарної допомоги формуються та подаються в автоматизовану систему з використанням інформаційно-аналітичної системи “MedData” шляхом автоматичного обміну даними через прикладний програмний інтерфейс (API). Задекларована гуманітарна допомога, щодо якої не подано звіт протягом 90 календарних днів з дати внесення інформації про митне оформлення гуманітарної допомоги за декларацією, вважається такою, стосовно якої відсутній облік щодо отримання та цільового використання, та використаною не за цільовим призначенням.

Як вбачається з Автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги, ГО «Звичайні люди» 20.12.2023 зареєстровано в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги за номером ЄР4617. 02.05.2025 зазначеною юридичною особою зареєстровано ввезення гуманітарної допомоги вагою 2511 кг, кількість – 5 шт., дата митного оформлення 04.05.2025.

Відповідно до Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 04.05.2025, Mitsubishi, модель: Outlander, рік випуску – 2011, колір білий, VIN-код – НОМЕР_3 ввезено отримувачем ГО «Звичайні люди». Аналогічні відомості містить Декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 01.05.2023 щодо транспортного засобу марка Volkswagen, модель: Transporter T5 Ambulance, рік випуску 2014, колір білий, VIN-код – НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Спірні транспортні засоби є гуманітарною допомогою, що виключає їх відчуження отримувачем без дотримання вимог Закону № 1192-XIV та Порядку № 321.

На виконання вказаних законодавчих вимог БО «БФ «У:ПРАВА» направлено листи-звернення про передачу на баланс спірних транспортних засобів. Висловлена відповідачем у листах пропозиція (прохання) про надання гуманітарної, тобто безоплатної та безповоротної допомоги, є чіткою, такою, що не залишає сумнівів щодо її змісту та виключає будь-які очікування платності чи поворотності, а позивач своїми діями (передачею автомобілів) прийняв пропозицію відповідача та водночас не висловив зауважень чи зустрічних умов передачі такого майна, зокрема щодо його оплатності чи поворотності.

Надалі відповідач здійснив реєстрацію спірних транспортних засобів та отримав тимчасові реєстраційні талони з відміткою «Гуманітарна допомога. Відчуження заборонено. Дійсний 90 днів після закінчення воєнного стану».

Наведені дії відповідають вимогам чинного законодавства, яким передбачено можливість розподілу гуманітарної допомоги отримувачем та подальшої реєстрації транспортних засобів за набувачем.

Зазначені відомості також відображені у звіті про наявність і розподіл гуманітарної допомоги, який було подано ГО «Звичайні люди» 07.10.2025 до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, зі змісту якого вбачається, що спірний транспортний засіб Mitsubishi Outlander передано за актом приймання-передачі від 05.09.2025 набувачу гуманітарної допомоги – БО «БФ «У:ПРАВА».

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак договору позички у спірних правовідносинах між сторонами та наявність волевиявлення позивача на передачу спірного майна відповідачу саме як надання гуманітарної допомоги її набувачу.

6.7. Оцінюючи висновки місцевого господарського суду стосовно суперечливості поведінки позивача, який у звіті про наявність і розподіл гуманітарної допомоги станом на 30.09.2025 зазначав про фактичний розподіл транспортного засобу Mitsubishi Outlander відповідно до акту приймання-передачі від 05.09.2025 до набувача гуманітарної допомоги, суд апеляційної інстанції керується таким.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права (DCFR) вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі №126/2200/20 (провадження № 61-10017св22)).

6.8. Місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо існування між сторонами правовідносин за договором позички, оскільки такі доводи не підтверджуються наявними у справі доказами та суперечать встановленим судами фактичним обставинам справи.

Згідно зі статтею 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу (найм (оренда)).

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785 Цивільного кодексу України). Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Спір у справі стосується питання наявності правових підстав для повернення відповідачем транспортних засобів, переданих йому позивачем за актами приймання- передачі.

6.9. Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13–ц вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п. 41). Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Правові висновки Верховного Суду щодо процесуального обов`язку щодо доказування обставин справи та стандартів доказування викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 25 червня 2020 року у справі №924/233/18 (пункти 61– 77) такого змісту.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування – спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132– IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову – "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13– ц (провадження № 14– 400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

6.10. Доводи ГО «Звичайні люди» про відсутність укладеного договору пожертви між сторонами не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, оскільки спірні транспортні засоби ввезено як гуманітарну допомогу та особливості їх відчуження врегульовані спеціальними нормативно-правовими актами, відповідно до вимог яких було здійснено передачу майна.

Посилання позивача на те, що автомобілі вибули з законного володіння та користування поза його волею, оскільки рішення про передачу майна на баланс відповідача чи інше розпорядження ГО «Звичайні люди» не приймалось, обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції та не береться до уваги судом апеляційної інстанції. Зазначення в оборотно-сальдовій відомості про перебування майна на балансі юридичної особи за відсутності інших доказів не свідчить про наявність у юридичної особи речових прав на це майно.

Подальша незгода з викладеними у Звіті про наявність і розподіл гуманітарної допомоги станом на 30.09.2025 відомостями не свідчить про його нечинність. Доказів звернення до правоохоронних органів та обвинувального вироку суду, яким встановлено неправомірність дій посадових осіб позивача щодо подання недостовірних відомостей до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, матеріали справи не містять.

Заперечення ГО «Звичайні люди» про те, що мета діяльності зазначеної організації не відповідає ознакам благодійної, що, на думку позивача, виключає можливість відчуження транспортних засобів, є необґрунтованими та спростовуються вимогами Закону України «Про гуманітарну допомогу». При цьому відповідні відомості про наявність у ГО «Звичайні люди» статусу отримувача гуманітарної допомоги внесено до Автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги.

Так само неспроможним є посилання апелянта (підпункт 2.2.7 цієї постанови) на показники фінансової звітності відповідача за 2025 рік на спростування доводів відповідача про виконання статутних завдань з реалізації гуманітарних проектів у прифронтових та деокупованих громадах Харківської та Донецької областей (на спростування мети користування спірними транспортними засобами, визначеної в листах відповідача). Наведені у пунктах 6.3 – 6.5 цієї постанови норми права не ставлять можливість набуття фізичною чи юридичною особою гуманітарної допомоги згідно з Порядком № 321 від показників фінансової звітності такого набувача.

6.11. Оцінюючи доводи апелянта щодо помилкової, на його думку, кваліфікації позивача як благодійника у розумінні Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (підпункт 2.2.1 цієї постанови), апеляційний господарський суд наголошує на тому, що встановлення наявності чи відсутності статусу благодійника у позивача не є визначальним для правильної кваліфікації спірних правовідносин. Як вже було зазначено раніше (пункти 5.4 – 5.7, 6.3 – 6.6 цієї постанови) позивач безпосередньо брав участь у розподілі гуманітарної допомоги від іноземних донорів, ввезеної на територію України 01.05.2023 та 04.05.2025, та подавав звіт до Міністерства соціальної політики від 07.10.2025 щодо розподілу гуманітарної допомоги.

Доводи апелянта про компрометацію електронного підпису голови громадської організації, наведені у підпункті 2.2.5 цієї постанови, апеляційний господарський суд також відхиляє, оскільки зазначені обставини, по-перше, не були доведені позивачем у встановленому законом порядку і, по-друге, в силу норм частини другої статті 11-1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» користувачі послуг електронної ідентифікації зобов`язані невідкладно повідомляти надавача послуг електронної ідентифікації про підозру або факт компрометації засобу електронної ідентифікації.

6.12. Апеляційний господарський суд критично сприймає аргументи апелянта про відсутність істотних умов договору пожертви (статті 638, 717, 719, 729 ЦК України, стаття 6 ЗУ «Про благодійну діяльність»), викладені у підпункті 2.2.6 цієї постанови. Наведені апелянтом норми статті 638, 717, 719, 729 ЦК України стосуються загального порядку укладення договору, предмету та форми договору дарування та договору пожертви, стаття 6 ЗУ «Про благодійну діяльність» розкриває поняття благодійної пожертви. Благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до Закону № 5073-VI.

Як вже було зазначено у пунктах 6.1, 6.3 – 6.5 цієї постанови, між сторонами склалися правовідносини щодо пожертви, де позивач виступає отримувачем, а відповідач – набувачем благодійної допомоги від іноземних донорів. Отримувачі гуманітарної допомоги в силу положень частини третьої статті 11 Закону України «Про гуманітарну допомогу» мають право здійснювати розподіл або перерозподіл гуманітарної допомоги між набувачами, що не суперечить положенням статті 6 ЗУ «Про благодійну діяльність», на яку посилається апелянт.

6.13. Звертаючись до доводів апелянта про вибуття транспортних засобів з володіння позивача поза волею власника, необхідності застосування приписів статті 388 ЦК України (п.п. 2.2.3, 2.2.6 цієї постанови) апеляційний господарський суд наголошує на усталеній практиці Верховного Суду у справах щодо правових наслідків укладення правочинів керівником юридичної особи з перевищенням її повноважень або всупереч процедурі, яка передбачена статутом юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Висновки Верховного Суду з цього питання викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2021 у справі № 910/7995/19, де зазначено, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який виснував про неподання позивачем до суду жодних доказів того, що рішення керівника Громадської організації «Зви чайні люди» від 29.08.2025 було вручене відповідачу одночасно із підписанням актів приймання-передачі спірних транспортних засобів від 05.09.2025 або що відповідач іншим чином був повідомлений та погодився з тим, що спірні транспортні засоби передаються йому лише у користування. З цих причин рішення керівника Громадської організації Звичайні люди від 29.08.2025, на яке посилається позивач, жодним чином не формує зміст умов правочину, укладеного сторонами щодо спірних транспортних засобів.

Отже за відсутності доказів протиправності набуття відповідачем транспортних засобів, їхнього вибуття з власності позивача всупереч його волі, положення статті 388 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

6.14. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.

Згідно з висновками ЄСПЛ [зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

7. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

7.1. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.2. Під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 у справі № 922/338/26 доводи апеляційної скарги ГО "Звичайні люди" не знайшли свого підтвердження. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

7.3. З огляду на викладене Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого господарського суду від 30.03.2026 – без змін.

8. Щодо судових витрат

8.1. Зважаючи, що суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, новий розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

8.2. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, за наслідками відмови у задоволенні апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись статтями 269, 270, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281 – 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Звичайні люди" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 у справі №922/338/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 у справі №922/338/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови в порядку та у випадках, що передбачені статтями 286 – 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 30.06.2026.

Головуючий суддя Є.О. Васильєв

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка