Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №922/21/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/21/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

та представників учасників справи:

прокурор – Лахтюк Л.В. (в залі суду);

позивач – не з`явився;

відповідач1 – не з`явився;

відповідач2 – Серебряник О.О. ( в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (вх.№1022Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 (суддя І.В.Трофімов, повний текст складено 14.04.2026) у справі №922/21/26

за позовом Салтівської окружної прокуратури міста в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Харків;

до

1) Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" Харківської міської ради, м. Харків;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг", м. Київ,

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова пред`явлено до Господарського суду Харківської області позовну заяву в інтересах держави в особі Харківської міської ради до 1) Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" Харківської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг", в якій прокурор просить:

- визнати недійсною додаткову угоду №7 від 19.07.2024 до договору №03/24-В від 22.12.2023 про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР (код ЄДРПОУ 02003787) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (код ЄДРПОУ 44544025);

- визнати недійсною додаткову угоду №9 від 22.08.2024 до договору №03/24-В від 22.12.2023 про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР (код ЄДРПОУ 02003787) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (код ЄДРПОУ 44544025);

- визнати недійсною додаткову угоду №10 від 19.09.2024 до договору №03/24-В від 22.12.2023 про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР (код ЄДРПОУ 02003787) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (код ЄДРПОУ 44544025);

- визнати недійсною додаткову угоду №11 від 22.10.2024 до договору №03/24-В від 22.12.2023 про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР (код ЄДРПОУ 02003787) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (код ЄДРПОУ 44544025);

- визнати недійсною додаткову угоду №12 від 15.11.2024 до договору №03/24-В від 22.12.2023 про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР (код ЄДРПОУ 02003787) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (код ЄДРПОУ 44544025);

- визнати недійсною додаткову угоду №13 від 13.12.2024 до договору №03/24-В від 22.12.2023 про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР (код ЄДРПОУ 02003787) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (код ЄДРПОУ 44544025);

- визнати недійсною додаткову угоду №14 від 20.12.2024 до договору №03/24-В від 22.12.2023 про закупівлю (постачання) електричної енергії, укладеного між КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР (код ЄДРПОУ 02003787) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (код ЄДРПОУ 44544025);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (код ЄДРПОУ 44544025) до бюджету Харківської міської територіальної громади кошти у сумі 1'236'668,21 грн як безпідставно сплачені.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 у справі №922/21/26 позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось через систему “Електронний суд” 04.05.2026 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Залучити Комунальне підприємство "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" до участі у справі № 922/21/26 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1 - Управління освіти адміністрації Салтівського району Харківської міської ради;

2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 у справі №922/21/26 та прийняти постанову, якою у задоволенні позову першого заступника керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харків відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, помилкове не застосування до спірних правовідносин Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, яка прийнята на виконання Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" від 16.08.2022 № 2526-IX, що є підставою для скасування судового рішення.

Зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив правову природу ціни у спірному договорі та фактично виходив з припущення, що ціна електричної енергії була фіксованою, а її подальша зміна здійснювалася шляхом зміни істотної умови Договору – ціни одиниці товару електричної енергії. Проте, такий підхід є юридично помилковим, оскільки суперечить змісту самого Договору, адже Договір передбачає формульний механізм визначення ціни, який прямо закріплений у його умовах.

Вважає, що суд неправильно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Зазначає, що місцевий господарський суд не встановив наявність шкоди бюджету , фактично виходячи з припущення, що підвищення ціни автоматично означає збитки бюджету, проте такий висновок є необґрунтованим.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у справі №922/21/26 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 у справі №922/21/26 залишено без руху, оскільки апелянтом в порушення п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у належному розмірі. Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 11.05.2026 (вх.№5680 від 21.05.2026). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію №223804 від 15.05.2026 на суму 46?887,23 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 у справі №922/21/26. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/21/26. Встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "24" червня 2026 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

03.06.2026 він КП "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" подало до суду заяву, в якій просить залучити її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради. (вх..№6154).

Від Салтівської окружної прокуратури міста Харкова до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення щодо залучення КП “Централізована закупівельна організація Харківської міської ради” у справі № 922/21/26 (вх.№6423 від 09.06.2026), в яких остання просить відмовити у задоволенні заяви КП “ЦЗО ХМР” та клопотанні ТОВ “Укргазтрейдинг” про залучення до справи №922/21/26 третьою особою, що не заявляє самостійних вимог, КП “Централізована закупівельна організація Харківської міської ради”.

Від Салтівської окружної прокуратури міста Харкова до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6451 від 09.06.2026), в якому остання просить суд апеляційну скаргу представника Відповідача – ТОВ «Укргазтрейдинг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 у справі №922/21/26 без змін.

Прокурор зазначає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі , незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. У той же час, додатковими угодами №№7, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до договору №03/24-В від 22.12.2023 про постачання електричної енергії ціну договору збільшено відповідно на 22,7%, 34,5%, 29,7%, 28,2%, 28,1%, 26,2% та 37,0% від ціни договору, що перевищує встановлений законодавством 10% ліміт.

Таким чином, прокурор посилається, що оскільки додатковими угодами №7, №9, №10, №11, №12, №13 та №14 до договору №03/24-В від 22.12.2023 товару підвищено ціну за одиницю відповідно на 22,7%, 34,5%, 29,7%, 28,2%, 28,1%, 26,2% та 37,0% від ціни у договорі, та більше того – збільшено загальну вартість договору, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10% збільшення ціни за одиницю товару за умови не збільшення загальної вартості договору, тож вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди №№7, 9, 10, 11, 12, 13 та 14 до договору №03/24-В від 22.12.2023 визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в додатковій угоді №5 до Договору №03/24-В від 22.12.2023 на постачання електричної енергії, а саме - за ціною 4,69759 грн./кВт*год без ПДВ.

Прокурор зазначає, що при визнанні спірних додаткових угод недійсними, грошові кошти у розмірі 1 236 668, 21 грн, які було надмірно сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗТРЕЙДИНГ» за умовами зазначених угод є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «УКРГАЗТРЕЙДИНГ», підстава їх набуття відпадає, а тому відповідач ТОВ «УКРГАЗТРЕЙДИНГ» зобов`язаний їх повернути в дохід місцевого бюджету, що відповідає приписам ст. ст. 216 , 1212 ЦК України.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" адвоката Серебряник Олесі Олександрівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№6847 від 19.06.2026), яке задоволено ухвалою суду від 22.06.2026.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№6849 від 19.06.2026), в якому він просить суд зупинити провадження у справі №922/21/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" та справи №3-107/2026(239/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", провадження по яких відкрите Ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 та Ухвалою Третьої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 04.06.2026.

19.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/21/26.

Позивач та відповідач-1 не скористались своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 25.06.2026 з`явився представник відповідача-2 в режимі відеоконференції, який підтримав свою апеляційну скаргу. Присутній в залі суду прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Позивач та відповідач-1 належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини неявки не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача та відповідача-1.

Розглянувши заяву комунального підприємства “Централізована закупівельна організація Харківської міської ради” про вступ у справу як третьої особи та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" про залучення до участі у справі №922/21/26 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача 1 - Комунальне підприємство "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради", колегія суддів зазначає про таке.

В обґрунтування своєї заяви КП “ЦЗО ХМР” зазначає, що останнє у межах своїх повноважень не лише організовує та проводить процедури закупівель, але й розробляє та уніфікує тендерну документацію, технічні специфікації та проєкти договорів про закупівлю, у тому числі щодо предмета закупівлі “електрична енергія”. Заявник вказує, що під час виконання своїх функцій КП “ЦЗО ХМР” керується чинним законодавством України у сфері публічних закупівель та іншими нормативно правовими актами, прийнятими у цій сфері.

Отже, заявник зауважує, що КП “ЦЗО ХМР” у межах покладених на нього функцій забезпечує формування, уніфікацію та застосування тендерної документації, технічних специфікацій та проєктів договорів про закупівлю, які використовуються замовниками під час проведення процедур закупівель, у тому числі щодо предмета закупівлі “електрична енергія”, на підставі та з урахуванням нормативно-правових актів, методичних рекомендацій та інших актів, що приймаються уповноваженими державними органами у сфері публічних закупівель. Заявник звертає увагу суду на те, що спір у даній справі стосується правомірності внесення змін до істотних умов договору про закупівлю шляхом укладення додаткових угод у сфері постачання електричної енергії, зокрема в частині застосування механізмів формульного ціноутворення та дотримання вимог Закону України “Про публічні закупівлі”. Укладення та подальше виконання таких договорів здійснювалося із використанням тендерної документації, типових договірних умов та підходів до формування істотних умов договору, що розробляються та уніфікуються КП “ЦЗО ХМР” у межах реалізації покладених на нього функцій централізованої закупівельної організації.

Таким чином, заявник стверджує, що правова оцінка, яка буде надана судом у цій справі матиме безпосередній вплив на діяльність КП “ЦЗО ХМР” під час розроблення та уніфікації тендерної документації і проєктів договорів. Отже, участь КП “ЦЗО ХМР” у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, є необхідною для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з урахуванням специфіки функціонування системи централізованих закупівель та практики формування договірних умов у сфері енергетики.

Враховуючи викладене, на твердження заявника, КП “ЦЗО ХМР” має охоронюваний законом інтерес у результаті розгляду даної справи, оскільки судове рішення може безпосередньо вплинути на порядок реалізації покладених на нього функцій та правову визначеність у сфері публічних закупівель.

В обґрунтування клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача-1 скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" вказує, що, закупівля ID: UA-2023-11-27 008468-a-b3, що є предметом спору у даній справі є централізованою закупівлею, проведеною закупівельником: Комунальним підприємством "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради".

Статус КП "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" визначений рішенням 15 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 28.02.2023 № 350/23 "Про організацію діяльності комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради", яким підприємству доручено забезпечити виконання функції централізованої закупівельної організації та здійснити відповідні організаційно-правові заходи з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1216.

Отже, на думку скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг", не залучення до участі у справі централізованої закупівельної організації (далі - ЦЗО) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 призводить до розгляду спору без суб`єкта, який безпосередньо формував процедуру закупівлі, що є істотним порушенням процесуальних норм ГПК.

Отже, як зазначає ТОВ "Укргазтрейдинг", умови укладеного між постачальником та споживачем договору фактично є результатом централізованої моделі, які формувала ЦЗО - Комунальне підприємство "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради".

Враховуючи вище викладене, апелянт стверджує, що розгляд даної справи без залучення Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради", як централізованої закупівельної організації закупівлі UA-2023-11-27 008468-a-b3 є порушенням принципу змагальності та рівності сторін, оскільки суд фактично надає оцінку правомірності формування умов закупівлі та моделі ціни, які сформовані ЦЗО як окремим суб`єктом публічних закупівель.

Відтак, на переконання апелянта, рішення у даній справі прямо впливає на права та обов`язки ЦЗО, що відповідно до вимог статті 50 ГПК України зумовлює її обов`язкове залучення до участі у даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Окрім зазначеного вище, скаржник зауважує, що суд першої інстанції не залучив ЦЗО, фактично не встановив належним чином обставини формування ціни, переклав відповідальність на постачальника, хоча модель сформована ЦЗО, замовник її прийняв, а постачальник діяв у межах цієї моделі формування ціни.

Відповідно до ч. 1 - 4 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

У п.п.8.16-8.18 постанови від 27.02.2024 у справі №912/164/20 Верховний Суд зауважує, що суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі. Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №201/2760/20.

У розумінні статті 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме: ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Отже, в силу наведеної вище норми умовою для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, як за ініціативою суду, так і за клопотанням відповідних осіб, є саме те, що рішення господарського суду може вплинути на їх права та обов`язки і в силу положень частини четвертої обов`язком суду є зазначення обставин, на які саме права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду.

Верховний Суд у п.8.19 постанови від 22.06.2023 у справі №908/119/22 виходив з того, що самі по собі вказівки у позовній заяві щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не є свідченням того, що їх участь у справі є необхідною, обґрунтованою, а рішення може впливати на їхні права, обов`язки та інтереси.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору – ймовірність виникнення у майбутньому у неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас, предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у такому процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Відповідач та КП «ЦЗО ХМР» посилався як на підставу для залучення вказаної третьої особи те, що КП «ЦЗО ХМР» у межах своїх повноважень не лише організовує та проводить процедури закупівель, але й розробляє та уніфікує тендерну документацію, технічні специфікації та проєкти договорів про закупівлю, у тому числі щодо предмета закупівлі «електрична енергія», на підставі яких у подальшому сторонами укладено договір про поставку електроенергії, у зв`язку з чим КП «ЦЗО ХМР», на їхню думку, має охоронюваний законом інтерес у результаті розгляду даної справи, оскільки судове рішення може безпосередньо вплинути на порядок реалізації покладених на нього функцій та правову визначеність у сфері публічних закупівель

Суд апеляційної інстанції зазначає, що КП “ЦЗО ХМР” не обґрунтовано з урахуванням наведеного вище ймовірність виникнення у нього в права на позов в результаті вирішення даного спору.

Колегія суддів зазначає, що КП “ЦЗО ХМР” та відповідачем-2 не доведено, які саме конкретні права та обов`язки у КП “ЦЗО ХМР” можуть з`явитися/припинитися/змінитися у разі задоволення позову про визнання недійсними додаткових угод, укладених між відповідачами та стягнення з відповідача-2 до бюджету Харківської міської територіальної громади безпідставно сплачених грошових коштів.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у цій справі колегія суддів зазначає про таке.

Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у справі №922/21/26 відповідач-2 зазначає, що 06.05.2026 Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто норми, яка підлягає застосуванню у даній справі. Оскільки предметом спору є легітимність зміни істотних умов договору про закупівлю, що регулюється саме пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" правова визначеність цієї норми є преюдиційною для даної справи. У разі визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, що докорінно змінює правовий ландшафт спірних правовідносин.

Також зазначає, що 04.06.2026 Третьою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження за конституційною скаргою ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" (на остаточне судове рішення постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. – головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І. від 11.02.2026 у справі №910/8478/24) щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому, об`єктивна неможливість у даному випадку полягає в тому, що рішення суду у цій справі не може базуватися на нормі закону, конституційність якої на даний момент переглядається Конституційним Судом України, оскільки це порушить право відповідача-2 на справедливий суд та принцип передбачуваності закону.

За твердженням заявника, у справі №922/21/26 позовні вимоги обґрунтовані також тим, що сторони договору не могли змінювати істотні умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% в порушення умов ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

На його думку, на сьогодні виникла об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження, що є підставою для зупинення провадження у даній справі оскільки рішення, що будуть ухвалені Конституційним Судом України за результатом розгляду справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» та ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» матимуть преюдиційне значення для даної справи.

За таких обставин ураховуючи наведене вище є об`єктивна неможливість і необхідність зупинення провадження у справі №922/21/26 до вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" та справи № 3-107/2026(239/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Розглянувши заявлене клопотання колегія суддів не вбачає наявності підстав для його задоволення виходячи з такого.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі №922/2714/23 (752/11425/22) вказав, що умовами застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

Пов`язаною є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Тоді як під неможливістю розгляду зазначеної справи необхідно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справах №924/645/18 та №910/23396/16, від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18 та №910/759/19, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14, від 04.12.2020 у справі №917/514/19 та від 25.03.2021 у справі №873/148/20, від 12.05.2021 у справі №922/2838/20 неодноразово зазначалося, що враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Проте, ТОВ "Укргазтрейдинг" не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи №922/21/26 до вирішення конституційної скарги іншого суб`єкта звернення, відмінного від відповідача-1 у даній справі.

Заявником не обґрунтовано, яким чином конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» та конституційне провадження за конституційною скаргою ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" пов`язане з вимогами, заявленими у даній справі.

Таке, предметом розгляду у справі №922/21/26 є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема, наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій. При цьому зібрані докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Натомість конституційне провадження у справах №3-78/2026(178/26) та №3-107/2026(239/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №600/778/21-а (пункт 74), від 03.04.2024 у справі №120/14973/21-а.

До того ж, суд приймає до уваги, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи все вищевикладене, клопотання ТОВ "Укргазтрейдинг" слід відхилити за його необґрунтованістю.

Окрім цього, посилання відповідача-2 на те, що в інших справах господарськими судами (першої, апеляційної та касаційної інстанцій) були постановлені ухвали про зупинення провадження до розгляду Конституційним Судом України справ №3-78/2026 (178/26) та № 3-107/2026(239/26), не є обов`язковим для суду апеляційної інстанції у цій справі та не свідчить про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України підстав для зупинення провадження саме у справі №922/21/26.

У даному випадку суд виходить з того, що зупинення провадження у справі є процесуальним інститутом, який має застосовуватися лише за наявності визначених законом підстав, а не з мотивів доцільності, очікування можливої зміни правового регулювання чи потенційної зміни правової оцінки у майбутньому.

Наразі законодавцем визначено механізм захисту прав у таких випадках, а саме за приписами статті 320 ГПК України встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх судовому засіданні представників учасників справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами відкритих торгів на закупівлю електроенергії з ідентифікатором UA-2023-11-27-008468-a-b3 між Комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" Харківської міської ради (далі – Відповідач 1, Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" (далі – Відповідач 2, Постачальник) укладено Договір про закупівлю (постачання) електричної енергії №03/24-В від 22.12.2023 на загальну суму 7'759'800,00 грн, у т.ч. ПДВ – 1'293'300,00 грн, з обсягом постачання 1'350'000 кВт*год, строк постачання – з 01.01.2024 по 31.12.2024 (далі - Договір).

Так, за цим Договором Постачальник постачає електричну енергію (далі – Товар/ електрична енергія) (код за ДК 021:2015 — 09310000-5 - Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору. (п. 2.1 Договору).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що ціна договору становить 7'759'800 грн (сім мільйонів сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ: 1'293'300 грн (один мільйон двісті дев`яносто три тисячі триста гривень 00 копійок) та зазначається відповідно до Комерційної пропозиції Постачальника (Договірна ціна) (Додаток 2), що є невід`ємною частиною цього Договору.

У пункті 5.1.1. Договору закріплено, що фінансування договору здійснюється за рахунок місцевого бюджету – бюджету Харківської міської територіальної громади у сумі 7'759'800 грн (сім мільйонів сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ: 1'293'300 грн (один мільйон двісті дев`яносто три тисячі триста гривень 00 копійок).

Пунктом 5.2. Договору визначено, що ціна Договору може бути змінена за результатом застосування Сторонами порядку визначення фактичної ціни Товару за період постачання електричної енергії відповідно до пункту 5.6 Договору.

Відповідно до пунктів 5.6 та 5.7 Договору фактична ціна поставки Товару визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед", у відповідний розрахунковий період, в якому здійснюється оплата за Товар та/або у випадку зміни тарифу на передачу електричної енергії, який включений до складу ціни Товару за цим Договором та затверджується НКРЕКП, у порядку визначеному в Додатку 2, шляхом внесення змін до цього Договору, а саме: шляхом підписання Сторонами відповідних Актів приймання-передачі товару (електричної енергії). Ціна Товару вважається погодженою з моменту підписання обома Сторонами Акту приймання-передачі Товару (електричної енергії) (проставлення останнього підпису однією зі Сторін Договору).

Порядок розрахунку ціни одиниці товару (електричної енергії) визначений у Додатку 2 до Договору "Комерційна пропозиція постачальник (договірна ціна) ".

Відповідно до додатку 2 до Договору вартість 1 кВт*год становить 4,79 грн без ПДВ.

У подальшому низкою додаткових угод сторони неодноразово підвищували вартість (ціну) за одиницю товару.

Так, за умовами додаткової угоди №5 від 19.06.2024 ціна на електричну енергію з 01.05.2024 була закріплена на рівні 4,69759 грн/кВт*год (без ПДВ) за одиницю товару.

Водночас, 19.07.2024 сторонами укладено додаткову угоду №7 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.06.2024 становить 5,87905 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 22,7% порівняно з умовами договору). Підставою для укладення додаткової угоди №7 від 19.07.2024 стали відомості з веб-сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" (https://www.oree.com.ua/), які містять аналіз середньозважених цін на електричну енергію у червні 2024 року.

22.08.2024 сторонами укладено додаткову угоду №9 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.07.2024 становить 6,44278 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 34,5% порівняно з умовами договору). Підставою для укладення додаткової угоди №9 від 22.08.2024 стали відомості з веб-сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" (https://www.oree.com.ua/), які містять аналіз середньозважених цін на електричну енергію за липень 2024 року.

19.09.2024 сторонами укладено додаткову угоду №10 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.08.2024 становить 6,21427 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 29,7% порівняно з умовами договору). Підставою для укладення додаткової угоди №10 від 19.09.2024 стали відомості з веб-сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" (https://www.oree.com.ua/), які містять аналіз середньозважених цін на електричну енергію за серпень 2024 року.

22.10.2024 сторонами укладено додаткову угоду №11 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.09.2024 становить 6,13983 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 28,2% порівняно з умовами договору). Підставою для укладення додаткової угоди №11 від 22.10.2024 стали відомості з веб-сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" (https://www.oree.com.ua/), які містять аналіз середньозважених цін на електричну енергію за вересень 2024 року.

15.11.2024 сторонами укладено додаткову угоду №12 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.10.2024 становить 6,13564 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 28,1% порівняно з умовами договору). Підставою для укладення додаткової угоди №12 від 15.11.2024 стали відомості з веб-сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" (https://www.oree.com.ua/), які містять аналіз середньозважених цін на електричну енергію за жовтень 2024 року.

13.12.2024 сторонами укладено додаткову угоду №13 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.11.2024 становить 6,04312 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 26,2% порівняно з умовами договору). Підставою для укладення додаткової угоди №13 від 13.12.2024 стали відомості з веб-сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" (https://www.oree.com.ua/), які містять аналіз середньозважених цін на електричну енергію за листопад 2024 року.

20.12.2024 сторонами укладено додаткову угоду №14 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.12.2024 становить 6,56244 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 37% порівняно з умовами договору). Підставою для укладення додаткової угоди №14 від 13.12.2024 стали відомості з веб-сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" (https://www.oree.com.ua/), які містять аналіз середньозважених цін на електричну енергію за листопад 2024 року.

Внаслідок укладення вищевказаних додаткових угод до договору №03/24-В від 22.12.2023 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено більше ніж на 37% від первинної ціни.

Крім того, регулярні укладення додаткових угод до Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару призвело до збільшення і загальної вартості Договору із 7'759'800,00 грн (у т.ч. ПДВ: 1'293'300 грн), закріпленої у пункті 5.1.1. Договору до 8'308'727,22 грн (у т.ч. ПДВ: 1'384'787,87 грн) згідно з даними Додаткової угоди №14 від 20.12.2024.

Таким чином, Комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17" Харківської міської ради здійснено закупівлю електроенергії на 2024 рік об`ємом 1'350'000 кВт/год вартістю 8'308'727,22 грн.

Прокурор вважає, що укладення сторонами ряду додаткових угод до Договору в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" призвело до неправомірної зміни його істотних умов в частині збільшення ціни, внаслідок чого розмір безпідставно (зайво) отриманих Відповідачем 2 коштів від Відповідача 1 в якості оплати вартості поставленої електричної енергії, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю електричної енергії та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої спірними додатковими угодами ціни за 1 кВт*год електричної енергії, становить 1'236'668,21 грн.

На підставі викладеного, прокурор звернувся до господарського суду в інтересах позивача з позовом про визнання недійсними додаткових угод, укладених між відповідачами та стягнення з відповідача-2 до бюджету Харківської міської територіальної громади безпідставно сплачених грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 посилався на необхідність застосування положень статті 164-14 КУпАП, якою визначено порядок притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення законодавства про закупівлі та яка адресована лише уповноваженим/посадовим особам замовника. На думку відповідача 2, навіть за умови визнання судом порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (у даному випадку, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону), належним і пропорційним способом реагування є застосування механізмів публічно-правової відповідальності, передбачених статтею 44 вказаного Закону, а не автоматичне визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення з постачальника коштів за правилами безпідставного збагачення.

Відповідач-2 також зазначив, що формальне застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" без урахування біржового характеру електричної енергії, спеціального регулювання енергетичного ринку та практики Суду Європейського Союзу спотворює імплементовану норму права ЄС і суперечить Директиві 2014/25/ЄС. Право ЄС не оперує фіксованими відсотковими обмеженнями, а виходить із критерію незміни загальної природи договору (overall nature). Крім того, відповідач 2 зазначив, що Постанова Кабінету Міністрів України № 1178 (Особливості), а також Методичні рекомендації, затверджені наказом Міністерства економіки України від 07.05.2024 № 11712, які враховують специфіку електроенергетичного ринку в умовах воєнного стану, прямо допускають зміну ціни за одиницю товару у разі коливання ринкових показників, а Договір передбачає формульний, динамічний порядок її визначення, який відповідає як Особливостям, так і підходам, застосовуваним у праві Європейського Союзу. Формульний порядок ціноутворення встановлений редакцією Договору, запропонованою замовником (споживачем) як складовою тендерної документації, а не постачальником, що виключає покладення негативних наслідків на останнього. Також відповідач 2 вважає, що встановлення порушень законодавства у сфері публічних закупівель віднесено законом до виключної компетенції органу державного фінансового контролю - Держаудитслужби, і здійснюється лише у визначеному законом порядку. Крім того, на думку відповідача 2, прокурором у даному випадку не доведено наявність підстав для подання цього позову в інтересах Харківською міської ради.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що недотримання сторонами вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та збільшення ціни електричної енергії за додатковими угодами №7, №9, №10, №11, №12, №13 та №14 до Договору про закупівлю понад встановлений законом граничний рівень є порушенням імперативних вимог спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини, а відтак позовні вимоги про визнання зазначених додаткових угод недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У зв`язку з визнанням недійсними відповідних додаткових угод, сплачені на їх виконання кошти у сумі 1'236'668,21 підлягають поверненню Позивачу на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування (Харківської міської ради), колегія суддів зазначає про таке.

За приписами ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч.3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

За приписами п. 6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за електричну енергію після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету та свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Зі змісту преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено, зокрема, їх максимальну економію та ефективність.

За твердженнями прокурора укладенням спірних додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії порушено матеріальні інтереси територіальної громади в особі Харківської міської ради, оскільки з урахуванням цих угод КНП "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" ХМР понесло певні втрати у вигляді коштів місцевого бюджету, за наслідком чого підприємство отримало електричну енергію за значно вищою ціною у порівнянні з первісним договором.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

При цьому Харківською міською радою заходи щодо визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення безпідставно сплачених коштів не вживалися, незважаючи на листи Салтівської окружної прокуратури міста Харкова №53-103-3917вих-25 від 02.09.2025 та №53-103- 5436вих-25 від 24.11.2025, якими повідомлено про виявлені порушення законодавства.

Враховуючи викладене, прокурором доведено та колегією суддів встановлено наявність достатніх правових підстав для звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Харківської області в інтересах Харківської міської ради.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає про таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Таким чином, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 3, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Така презумція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі", а також Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (надалі - Особливості).

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Крім того, відповідно до пункту 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (надалі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Постановою №1178 затверджено Особливості, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом №922-VIII, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

За змістом пункту 3 Особливостей замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Згідно пункту 18 Особливостей умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків:

- визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті;

- перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі;

- перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Відповідно до пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оспорювані додаткові угоди було укладено на підставі іншого, відмінного від п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" нормативно-правового регулювання, а саме пп. 7 п. 19 Особливостей та на виконання Додатку 2 до Договору.

Проте, всупереч положенням договору, п. 17, пп. 7 п. 19 Особливостей, п. 3-7 розділу Х Закону України "Про публічні закупівлі", судом першої інстанції до спірних правовідносин застосовано положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 щодо максимально можливого 10% зміни ціни за одиницю електричної енергії у випадку коливання ціни за одиницю товару на ринку.

Колегія суддів зазначає, що сторони погодили в договорі порядок визначення ціни електричної енергії, який передбачає її розрахунок за відповідною формулою з урахуванням показників ринку "на добу наперед".

Водночас, саме по собі закріплення у договорі формульного механізму розрахунку ціни не змінює правової природи такої ціни як істотної умови договору про закупівлю.

Незалежно від способу визначення (фіксованого чи формульного), результатом застосування відповідного механізму є конкретна ціна за одиницю товару, яка підлягає оплаті замовником. Така ціна є істотною умовою договору про закупівлю у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" та підпадає під правове регулювання пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону.

Отже, погодження сторонами формульного порядку розрахунку ціни не означає погодження будь-якого результату такого розрахунку поза межами, встановленими імперативними нормами закону. Інше тлумачення фактично призвело б до можливості обходу обмежень, встановлених законодавством у сфері публічних закупівель, шляхом включення до договору відповідних формул чи механізмів.

Збільшення ціни за одиницю товару більш як на 10% не відповідає вимогам підпункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка чітко встановлює, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та підтвердженої у подальшій практиці, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а її зміна в бік збільшення допускається лише у межах, прямо визначених законом. При цьому загальний розмір такого збільшення не може перевищувати 10 відсотків від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору, незалежно від кількості внесених змін протягом строку його дії.

Колегія суддів звертає увагу, що наведене обмеження має імперативний характер і спрямоване на забезпечення принципів здійснення публічних закупівель, в тому числі добросовісної конкуренції, відкритості та ефективного використання бюджетних коштів. Застосування іншого підходу, який допускає збільшення ціни понад зазначену межу під виглядом реалізації формульного механізму, фактично нівелює результати проведеної процедури закупівлі та створює передумови для маніпулювання ціною після укладення договору.

Доводи апелянта про те, що в даному випадку відбувається не зміна ціни договору, а її визначення відповідно до погодженої формули, колегія суддів відхиляє як безпідставні. Суд виходить з того, що розмежування понять "визначення ціни" та "зміна ціни" не може використовуватись для уникнення застосування імперативних норм Закону. Якщо результат застосування формули призводить до збільшення ціни за одиницю товару понад граничні показники, встановлені законом, таке збільшення має розцінюватися саме як зміна істотної умови договору, незалежно від того, яким способом воно оформлене.

Посилання апелянта на коливання ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" також не спростовують наведених висновків. Дійсно, ціна електричної енергії є ринковою та об`єктивно змінюється. Проте, законодавець, враховуючи таку специфіку, водночас встановив граничні межі допустимого коригування ціни у договорах про закупівлю. Саме ці межі і підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, судова колегія враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у cправі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23, постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23 вказав на те, що Постанова №1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Вказаного вище підходу послідовно дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 20.05.2026 у cправі №910/4865/24, від 09.04.2026 у cправі №914/1671/24, від 19.03.2026 у cправі №903/734/24, 19.03.2026 у cправі №922/2123/25.

Отже, за наведених обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими в пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

З системного аналізу наведених вище норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 роз`яснив, що обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни, та від кількості підписаних додаткових угод.

Крім того, Верховним Судом зазначено, що метою закріплення в Законі України "Про публічні закупівлі" можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Перемога у тендері та укладення договору з однією ціною та її підвищення більш ніж на 10 % шляхом так званого "каскадного" укладання додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

В такому разі постачальнику потрібно не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальнику також слід довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 №927/491/19).

Таким чином, збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% від визначеної в договорі у будь-якому випадку суперечить частині 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі ".

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель " № 114-IX від 18.09.2019 (надалі - Закон № 114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції.

У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу " коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг " з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 №922/2321/22.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи участь в процедурі публічних закупівель, ТОВ "Укргазтрейдинг" було оцінено та прийнято пов`язані з цим ризики, сплановано дії та здійснено комерційний розрахунок своєї цінової пропозиції з урахуванням особливостей публічних закупівель.

А отже, укладаючи договір з визначеною ціною, ТОВ "Укргазтрейдинг" мало врахувати його умови й об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.

Аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено у постанові від 16.02.2023 у справі №903/383/22, в якій зазначено, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Відповідачем у письмових поясненнях наводились розрахунки змін вартості товару (електричної енергії) у тих чи інших додаткових угодах із врахуванням змін середньозваженої ціни ринку на добу наперед у відповідний розрахунковий період.

Середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» (РДН) в Україні — це основний ціновий показник електроенергії, що формується щодня за вільними конкурентними цінами. Вона відображає вартість купівлі-продажу електроенергії на наступну добу, базуючись на заявках учасників.

Ціна розраховується як середня величина всіх угод (ціна*обсяг/загальний обсяг) за кожну годину доби. Ця ціна є орієнтиром для промислових споживачів та трейдерів, вона не застосовується до фіксованих тарифів для населення. Середньозважена ціна може змінюватися залежно від часу доби (пікові/позапікові навантаження) та балансу попиту і пропозиції.

Ринок "на добу наперед" (РДН) є сегментом ринку електроенергії, на якому купівля-продаж електроенергії здійснюється на наступну добу за днем проведення торгів. Учасниками РДН можуть бути: виробники, електропостачальники, трейдери, оператор системи передачі (ОСП), оператори системи розподілу (ОСР), "Гарантований покупець" та споживачі.

РДН є найбільш ліквідним сегментом конкурентного ринку, на якому реалізується 20-25% електроенергії.

За організацію купівлі-продажу електроенергії на РДН відповідає АТ "Оператор ринку", який фактично є адміністратором даного сегменту та відповідає за роботу програмного забезпечення та розрахунки між учасниками.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у своєму листі від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії " роз`яснило, що згідно із частиною шостою статті 67 Закон України "Про ринок електричної енергії" відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку за результатами торгів оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники, що можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку.

Оприлюднення результатів торгів на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку забезпечує ДП "Оператор ринку" на своєму вебсайті (https://www.oree.com.ua).

Так, дослідивши письмові пояснення відповідача та наведені ним розрахунки, колегія суддів зазначає про невідповідність у наданих розрахунках та даних Оператора ринку, опублікованих на офіційному веб-сайті за посиланням https://www.oree.com.ua/.

Відповідач зазначив, що сторони Договору про закупівлю (постачання) електричної енергії №03/24-В від 22.12.2023 погодили формульний розрахунок, а ціна визначається щомісяця після завершення розрахункового періоду та змінюються відповідно до середньозваженої ціни ринку на добу наперед у відповідний розрахунковий період. Умови Договору передбачають, що фактична ціна поставки товару визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед, у відповідний розрахунковий період, в якому здійснюється оплата за товар.

Так, якщо враховувати дані окремих додаткових угод за окремі місяці 2024 року (як на цьому наполягає відповідач), а не положення укладеного між сторонами Договору, та дані Оператора ринку, опубліковані на офіційному веб-сайті, зокрема, за серпень 2024 року, то ціна РДН ОЕС України за розрахунковий період – серпень 2024 року - знизилася на 3.83%. Водночас, постачальником було знижено ціну за серпень лише на 3.55% (з 6,44278 грн за умовами додаткової угоди №9 від 22.08.2024 до 6,21427 грн за умовами додаткової угоди №10 від 19.09.2024).

За вересень 2024 року ціна РДН ОЕС України за даними Оператора ринку, знизилася на 1.30%. У той же час, постачальником було знижено ціну лише на 1.20% (з 6,21427 грн за умовами додаткової угоди №10 від 19.09.2024 до 6,13983 грн).

Така ж ситуація склалася і у листопаді, коли замість необхідних 1,63% зниження ціни, її було знижено постачальником лише на 1,51% (з 6,13983 грн до 6,04312 грн за умовами додаткової угоди №11 від 22.10.2024).

Крім того, аналізуючи інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Оператора ринку за грудень 2024 року, було встановлено підвищення середньозважених цін ринку на добу наперед на 7,15%.

Водночас, постачальником було підвищено вартість електричної енергії за грудень 2024 року на 8,59% (з 6,04312 грн за умовами додаткової угоди №13 від 13.12.2024 до 6, 56244 грн за умовами додаткової угоди №14 від 20.12.2024).

Таким чином, постачальником не було дотримано відповідних даних Оператора ринку щодо відсоткової зміни цін у сторону як зменшення, так і збільшення. Крім того, постачальником було використано лише певні дані сайту Оператора ринку без належного обґрунтування змін ціни із відповідними документами уповноважених органів, що здійснюють моніторинг ринку електричної енергії.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг", подаючи тендерну пропозицію, підписуючи договір та погоджуючи його істотні умови, повинне було оцінити можливість виконання зобов`язання щодо поставки електричної енергії станом на 22.12.2023, а тому підписання додаткової угоди №7 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.06.2024 становить 5,87905 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 22,7% порівняно з умовами договору); додаткової угоди №9 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.07.2024 становить 6,44278 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 34,5% порівняно з умовами договору); додаткової угоди №10 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.08.2024 становить 6,21427 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 29,7% порівняно з умовами договору); додаткової угоди №11 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.09.2024 становить 6,13983 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 28,2% порівняно з умовами договору); додаткової угоди №12 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.10.2024 становить 6,13564 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 28,1% порівняно з умовами договору); додаткової угоди №13 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.11.2024 становить 6,04312 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 26,2% порівняно з умовами договору); додаткової угоди №14 до договору №03/24-В від 22.12.2023, якою, серед іншого, встановлено, що ціна за 1 кВт/год з 01.12.2024 становить 6,56244 грн (без урахування ПДВ) (тобто, ціна зросла на 37% порівняно з умовами договору) не може свідчити про дотримання сторонами приписів ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п.п. 2, 7 п. 19 Особливостей.

При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин та встановлені обставин справи, посилання апелянта на те, що ціна електроенергії в оспорюваному договорі визначається відповідно зміни середньозважених цін на РДН і таким чином регулюється п.7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а не п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону, не виключає можливість та необхідність застосування у даному випадку пункту п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативно встановленої та забороняючої норми щодо підвищення ціни товару більше ніж на 10%.

Судова колегія зазначає, що внаслідок укладення вищевказаних додаткових угод до договору №03/24-В від 22.12.2023 фактично ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено більше ніж на 37% від первинної ціни. Регулярні укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару призвело до збільшення і загальної вартості договору із 7 759 800,00 грн (у т.ч. ПДВ: 1 293 300,00 грн), закріпленої у пункті 5.1.1. Договору до 8 308 727,22 грн (у т.ч. ПДВ: 1 384 787,87 грн) згідно з даними Додаткової угоди №14 від 20.12.2024.

Таке приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію повністю нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

При цьому, замовник - Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" Харківської міської ради мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, що випливає зі змісту самого договору.

Однак, замовник без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ "Укргазтрейдинг" про збільшення ціни підписав додаткові угоди №№7, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до Договору №03/24-В від 22.12.2023, внаслідок чого вартість 1 кВт/год електричної енергії збільшено більше ніж на 37% від первинної ціни, без обґрунтування підстав для такого підвищення, без доведення факту зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед” та у порушення максимального ліміту для підвищення ціни на товар більш ніж на 10 %, унаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

Це призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Таким чином, Замовник втратив можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електроенергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не зміг. Натомість був змушений оплачувати електроенергію за ціною, на 37 % вище, аніж встановлена договором, укладеним за результатами відкритих торгів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладення додаткових угод №№7, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до вказаного договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" та Особливостями, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору про закупівлю.

Відповідно до статті 5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Перемога у тендері та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 37 % шляхом так званого "каскадного " укладення 7 додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

При цьому, замовник - Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17" Харківської міської ради як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, коштами платників податків. Отже, таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам громади та всіх платників податків, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

Крім того, прийняті сторонами рішення щодо підвищення ціни за товар, шляхом укладення додаткових угод суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі" (станом на момент укладання договору) щодо забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, що призвело до значної переплати бюджетних коштів.

Укладення додаткових угод відразу після початку дії договору повністю нівелює процедуру закупівель як інститут та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім упродовж кількох місяців після проведення торгів додатковими угодами вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлений товар фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшення обсягів поставленої продукції.

Слід зауважити, що передбачені Законом України "Про публічні закупівлі" (станом на момент укладання договору) процедури закупівель визначені, з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах (ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі").

Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм "ціна". Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Отже, укладаючи додаткові угоди №№7, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до Договору №03/24-В від 22.12.2023, сторони порушили вимоги ст. ст. 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 18, п.п. 2, 7 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, ст. 653 ЦК України, оскільки не підтвердили зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед” та у порушення максимального ліміту для підвищення ціни на товар більш ніж на 10 %, унаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що збільшення ціни товару у додаткових угодах №№7, 9, 10, 11, 12, 13, 14 по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, та не відповідає принципам здійснення публічних закупівель, визначеним у ст. 5 цього Закону, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсними додаткових угод №№7, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до Договору №03/24-В від 22.12.2023 про закупівлю електричної енергії споживачу на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення з 2-го відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 1236668,21 грн. судова колегія зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 Цивільного кодексу України .

Оскільки спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, підстава для оплати товару за ціною встановленою у додаткових угодах фактично відпала, а тому постачальник має повернути грошові кошти, як безпідставно набуте майно.

Тобто, за поставлений товар постачальних отримав грошові кошти у більшій сумі ніж то передбачено умовами договору, тому ця різниця має бути повернута.

Судовою колегією встановлено, що на виконання умов договору №03/24-В від 22.12.2023, з урахуванням додаткових угод №№7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, відповідно до актів приймання-передачі електроенергії постачальником було передано, а споживачем прийнято 1350000 кВт/год електричної енергії, загальна сума сплачених коштів за постачання такого обсягу електричної енергії становить 8308727,22 грн. з ПДВ.

Зважаючи на те, що первісна вартість за умовами додаткової угоди №5, якою передбачена ціна 4,69759 за одиницю товару, Комунальне некомерційне підприємство “Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17” Харківської міської ради (далі – КНП «МКБЛ №17» ХМР) мало би сплатити 7072059,01 грн.

Таким чином, за закупівлю електричної енергії на період з січня по грудень 2024 року Комунальне некомерційне підприємство “Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17” Харківської міської ради безпідставно сплатило ТОВ "Укргазтрейдинг" кошти у сумі 1236668,21 грн.

В контексті наведеного судова колегія також враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21, якими підтверджено право прокурора звертатись з правовою вимогою про повернення надмірно сплачених коштів не на користь сторони правочину, а на користь бюджету, тобто на розрахункові рахунки розпорядника коштів вищого рівня, який виділяв кошти, є засновником закладу та є суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідно до приписів статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, 2-ий відповідач - ТОВ "Укргазтрейдинг" зобов`язаний повернути на користь бюджету Харківської міської територіальної громади безпідставно одержані ним грошові кошти в сумі 1236668,21 грн.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача-2 наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Східний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Хаджинастасиу проти Греції").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з встановленням всіх фактичних обставин справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 у справі №922/21/26 та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем-2, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281, 282 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазтрейдинг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 у справі №922/21/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 30.06.2026.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя О.В. Плахов