Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/504/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Справа№ 910/504/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Мальченко А.О.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.03.2026

у справі №910/504/26 (суддя Людмила ШКУРДОВА)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз тепло"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт"

про стягнення 143 349,76 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз тепло" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" про стягнення 143349,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 09-07.25/НРОСР від 09.07.2025 р. в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 100649,83 грн. пені та 42699,93 грн. штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 року у справі № 910/504/26 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз тепло" 100 649, 83 грн пені, 42 699, 93 грн штрафу, 2 662, 40 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару за договором № 09-07.25/НРОСР від 09.07.2025 в обумовлений договором строк. Прострочення постаки товару склало 33 дні, отже вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі п.7.1 догвору пені у розмірі 100649,83 грн. та штрафу у розмірі 42 699, 93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішеня, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин , які суд першої інстанції визнав встановленими, невідвпоідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Апелянт зазначає, що з метою виконання зобов`язань за укладеним договором, відповідачем 24.09.2025 було укладено договір № 26 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче «ЕЛТЕХКОМП» на виготовлення та поставку тарнсформаторів ТМГ 630/6-0,4 у кількості 2 шт. За умовами укладеного договору поставка здійснюється на пізніше 31.10.2025 з правом дострокового виконання. Однак через складну безпекову ситуацію в регіоні (місто Дніпро) фактична поставка трансформаторів була затримана до 03.12.2025.

Про вищезазаначену обставину відповідач повідомляв позивача та надавав всі листи від виробника на підтвердження затримки поставки через виникнення осбтавин непереборної сили, що відповідно до п.п.9.1, 9.2 укладеного договору між позивачем та відпвоідачем є підставою звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне вконання умов договору.

На переконання апелянта складна безпекова ситуація у Дніпропетровській області, де знаходиться підприємство виробника, є форс - мажорною обставиною, пов`язаною з військовою агресією, що засвідчно листом Торгово - промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Крім того, апелянт вважає, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій складає 23,5% ціни укладеного між сторонами договору, що є значним та непосильним тягарем для відповідача.

Апелянт зазначає, що під час розгядду справи у суді першої інстанції позивачем не надано доказів понесення ним збитків у таких великих розмірах, як заявлені пеня та штраф, апелянт вважає, що суд у данному випадку може застосувати частину 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір штрафних санкцій.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права та відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки її доводи є безпідставними та нормативно не обґрунтованими.

Позивач зазначає, що проект договору поставки було попередньо розміщено на майданчику публічних закупівель «Prozorro», номер закупівлі : UA-2025-06-07-000366-а. Згідно умов пункту 1.4 договору постачальник гарантує, що обумовлений договором поставки товар належить останньому на праві власності або іншому речовому праві, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, не є предметом застави тощо. Згідно п. 3 додатку № 1 до договору строк поставки становить 110 календарниїх днів з дати отримання попередньої оплати постачальником, але не пізніше 31.10.2025.

Крім того, відповідно до п.14.6 договору строни зобов`язуються протягом п`яти робочих днів інформувати про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов`язань за цим договором та погоджувати заходи по їх усуненню. Однак відповідач не повідомив про відсутність у нього товару та про укладення договору на виготовлення товару з виробником 24.09.2025.

Відповідач за один день до закінчення строку поставки, передбаченої умовами укладеного договору, лише 30.10.2025 повідомив про неможливість поставки у встановлений договором строк. Крім того, відповідач для уникнення санкцій міг ініціювати внесеня змін до договору щодо продовження строків поставки, однак ніяких дій не вчинив.

Позивач вважає, що оскільки відповідачем було прострочено на 33 календарних дні поставку товару, позивачем правомірно було нараховано згідно умов договору штрафні санкції.

Позивач заперечує щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, оскільки підписуючи договори поставки він гарантував, що товар, який має бути поставлений позивачу належить йому на праві власності чи іншому речовому праві. На момент підписання договору повномасштабна агресія вже тривала, дані обставини є загальновідомими, а тому при здійснення господарської діяльності відповідач не був позбавлений можливості враховувати зазаначені обставини та прораховувати ризики. Форс - мажорні обставини не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має біти підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

09.07.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз тепло" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" (постачальник) укладено договір поставки № 09-07.25/НРОСР.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві у погоджені сторонами строки силові трансформатори, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.

Найменування товару, асортимент, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.2 договору загальна ціна договору становить 609999,00 грн.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що попередня оплата (авансовий платіж) у розмірі 40% від загальної ціни договору, що становить 243999,60 грн. здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дати отримання покупцем належним чином оформленого рахунку (рахунку-фактури) постачальника та банківської гарантії повернення авансового платежу у розмірі, що покриває суму авансового платежу.

Остаточний розрахунок за отриманий товар, за виключенням попередньої оплати/авансу, здійснюється покупцем протягом 20 календарних днів з дати повного оформлення господарської операції (п. 3.5. договору).

Пунктом 3.6 договору встановлено, що у випадку непоставки належного товару та/або дострокового розірвання договору, постачальник повертає сплачений авансовий платіж покупцю у повному обсязі на поточний рахунок покупця протягом 7 календарних днів з моменту розірвання договору.

Згідно з п.п. 5.2.1, 5.2.3 договору покупець направляє постачальнику лист-заявку щодо поставки товару (частини/партії товару) у письмовому вигляді засобами електронного зв`язку (e-mail). Письмова заявка направляється покупцем на електронну адресу постачальника energoremont05@gmail.com.

Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. При розбіжностях між датами видаткової накладної і фактичною датою приймання-передачі товару, датою поставки товару вважається дата підписання документів покупцем (п. 5.4 договору).

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3 договору останній набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2025 р., а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного закінчення таких строків. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором, що виникли до моменту припинення його дії.

Додатком № 1 до договору поставки від 09.07.2025 № 09-0725/НРОСР сторонами у специфікації визначено загальну вартість товару 609999,00 грн.

Пунктом 3 специфікаці встановлено строк поставки - не пізніше 110 календарних днів з дати отримання постачальником від покупця попередньої оплати за товар та заявки на поставку товару, але не пізніше 31.10.2025 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2025 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000017 на суму 243999,60 грн.

Також 09.07.2025 р. позивач отримав банківську гарантію № 121008/А-2676 повернення авансового платежу по договору.

24.07.2025 р. позивач здійснив попередню оплату за товар у розмірі 243999,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1000166060 від 24.07.2025 р.

25.07.2025 р., з урахуванням п.п. 5.2.1, 5.2.3 договору, позивач направив на електронну адресу відповідача energoremont05@gmail.com заявку на поставку товару, який за умовами договору має бути поставлений не пізніше 31.10.2025 р.

31.10.2025 позивач направив ан електронну адресу відповідача energoremont05@gmail.com лист щодо поставки товару за договором № 09-07.25/НРОСР від 09.07.2025 та просив підтвердити термін постачання товару або надати документальне підтвердження виникнення форс-мажорних обставин (довідку Торгово - промислової палати), одночасно повідомлено відповідача про нарахування штрафних санкцій відповідно до п.7.1. договору за недотримання строків поставки товару.

Листом № 162 від 01.12.2025 р. відповідач повідомив позивача, що товар за договором поставки № 09-07.25/НРОСР від 09.07.2025 р. буде поставлено 04.12.2025 р.

04.12.2025 р. відповідач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковою накладною № РН0000007.

19.12.2025 р. позивач на виконання п.3.5. договору здійснив остаточний розрахунок за отриманий товар та перерахував відповідачу 365999,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1000218627 від 19.12.2025 р.

04.12.2025 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 126/1.13/5-798 в якій на підставі п. 7.1 договору нарахував та просив сплатити пеню у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення у розмірі 100 649, 83 грн. та штраф 7,0% від вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення виконання зобов`язань понад 30 днів у розмірі 42 699, 93 грн.

Відповідач відповідь на претензію не надав, штрафні санкції не сплатив.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару за договором № 09-07.25/НРОСР від 09.07.2025 р. за період з 01.11.2025 по 03.12.2025.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав в обумовлений договором строк (до 31.10.2025) взяті на себе зобов`язання з поставки товару за договором № 09-07.25/НРОСР від 09.07.2025 р.

Згідно видаткової накладної, підписаної сторнами, № РН0000007 товар поставлено лише 04.12.2025, отже прострочення поставки товару склало 33 дні.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до пункту 7.1. договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, нарахованих на підставі пункту 7.1. договору, колегія вважає їх арифметично правильними та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 100649,83 грн. пені та 42699,93 грн. штрафу за порушення строку поставки товару є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо несвоєчасного виконання договору поставки через складну безпекову ситуацію в регіоні виробника товару (місто Дніпро), що ускладнило перешкоди для виконання договору, у зв`язку із чим фактична поставка товару була затримана до 04.12.2025, виходячи з такого.

Відповідач під час укладення договору поставки не повідомив позивача про відсутність у нього товару, який йому потрібно придбати у виробника, незважаючи на пункт 1.4. укладеного договору, який гарантував, що товар належить постачальнику на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися ним.

Одночасно уклавши з позивачем договір поставки 09.07.2025, відповідач лише через майже 2, 5 місяці, а саме 24.09.2025 уклав договір на виготовлення товару, який мав поставити позивачу на виконання договору. Зазначене підтверджує те, що відповідач не вчинив усіх залежних від нього дій для належного виконання договору поставки в частині дотримання строків поставки товару.

Підприємництво - ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, то відповідач мав би самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших його дій чи дій його контрагентів та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності відповідача с його власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою № 910/7583/22 від 20.06.2023 виснував, що порушення контрагентами постачальника своїх зобов`язань за договорами купівлі-продажу за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання постачальником. Ці обставини мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, які мали та могли бути передбачені постачальником при укладенні договору поставки, з огляду на його обізнаність з технічними умовами товару (продукції) та необхідності виробництва відповідних комплектуючих (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.09.2020 у справі № 910/13459/19 та від 22.05.2019 у справі № 904/1782/18).

Крім того, на момент підписання договору повномасштабна агресія російської федерації проти Україні вже тривала, дані обставини були загальновідомим фактом, а тому при здійсненні господарської діяльності відповідач не був позбавлений можливості враховувати і ці обставини та прораховувати можливі ризики для себе.

Підписуючи договір з визначеними строками поставки товару відповідач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе. Натомість відповідач, прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.

Колегія не приймає до уваги посилання апелянта на висновок Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. про засвідчення військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорної обставини для суб`єктів господарської діяльності по договору поставки, виконання якого стало неможливим у встановлені терміни внаслідок настання таких форс-мажорних обставин, оскільки підприємство виробника товару знаходиться у місті Дніпро і безпекова ситуація в регіоні ускладнила виконання договору.

Відповідно до п. 9.2. договору поставки під форс-мажорпими обставинами сторони розуміють дію непереборної сили, що не залежить від волі сторін та робить виконання відповідного зобов`язання неможливим за даних умов здійснення господарської діяльності, та які не існували на дату укладення цього договору поставки.

Згідно п. 9.3. договору поставки сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором поставки унаслідок дії форс-мажору, повинна не пізніше, ніж протягом 7 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком неповідомлення сили є втрата такої сторони посилатися на дії непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

Верховним Судом у постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, зазначено, що « лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»; сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.»

Посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, суди не звернули уваги, що такий лист адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Оскільки дія листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. поширюється абсолютно на всіх суб`єктів господарювання, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій інстанції про те, що факт настання форс-мажору саме для відповідача у справі підтверджено таким листом.

Верховний Суд звертає увагу, що ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

В матеріалах справи № 910/504/26 відсутній такий сертифікат ТПП, який засвідчує настання форс мажорних обставин саме для відповідача у справі.

Таким чином, введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір, виходив із того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідними за інші докази. (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

На підставі наявних у справі доказів у сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильного по суті рішення суду, під час ухвалення якого судом встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв`язку із чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр енергоремонт" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 у справі № 910/504/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 у справі № 910/504/26 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/504/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

А.О. Мальченко