Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №910/161/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"23" червня 2026 р. Справа№ 910/161/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026

у справі №910/161/26 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодима Енерджи»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 31 057 775,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд міста Києва рішенням від 13.04.2026 у справі №910/161/26 провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості на суму 2 561 531,83 грн закрив у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) та стягнув з відповідача на користь позивача 28 496 243,24 грн основного боргу та 341 954,92 грн судового збору.

17.04.2026 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 120 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 15.05.2026 у справі №910/161/25 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у решті вимог заяви позивача суд першої інстанції відмовив.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з критеріїв співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, зокрема, щодо предмету спору та обсягу доказової бази.

Не погодившись із ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням, 27.05.2026 відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 у справі №910/161/26 в задоволеній частині та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки з аналізу обсягу наданої допомоги за 13 годин роботи вбачається, що вартість однієї години роботи адвоката оцінена у 9 230,77 грн, що становить понад 106,8% мінімальної заробітної плати за місяць. Водночас, на переконання відповідача, заявлений розмір витрат (9 230,77 грн за годину) складає 3 703,72% від середньої заробітної плати по місту Києву, що більше ніж у 37 разів перевищує середній показник оплати праці у столиці.

Частково задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції фактично дійшов висновку, що одна година роботи адвоката складає 3 849,23 грн, що не відповідає принципу розумності та є завищеним, їх розмір не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Як зазначає відповідач, у Завданні №1 до Договору №1647 про надання правничої допомоги від 19.12.2025 вказано, що Адвокат мав здійснювати процесуальне ведення справи, участь у судових засідання та отриманні рішення суду, тоді як адвокат Савченко Ольга В`ячеславівна не приймала участь у судових засіданнях під час розгляду справи №910/161/26 як представник позивача, доказів процесуального ведення справи суду не надано. Отримання рішення суду не може розцінюватися як об`єктивно необхідний обсяг правничої допомоги, оскільки відповідно до положень ГПК України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду надсилається до електронного кабінету позивача.

Крім того, враховуючи порядок оплати, визначений Завданням №1 до Договору №1647 про надання правничої допомоги від 19.12.2025, станом на дату розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення позивач вже мав сплатити Адвокату повну суму за надані послуги, проте доказів здійснення таких оплат суду не надано.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.05.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 у справі №910/161/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 у справі №910/161/26; розгляд апеляційної скарги призначив на 23.06.2026 о 12 год. 10 хв.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача заперечує проти її задоволення, посилаючись на обґрунтованість та необхідність витрат на професійну правничу допомогу, оскільки підготовка позову потребувала аналізу значного пакету документів, пов`язаних з правовідносинами сторін, відповідного об`єму часу для визначення правової позиції та складання позовної заяви, здійснення розрахунку позовних вимог, подання відповіді на відзив, та участь у судових засіданнях. Вказані послуги є необхідними та потребували значного часу для їх виконання.

Позивач також зазначає, що задоволені судом першої інстанції до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн становлять лише 0,18% від суми задоволених позовних вимог - 28 496 243,24 грн, що свідчить про співмірність та розумність таких витрат.

При цьому вартість послуг адвоката Савченко О.В. відповідає середньо ринковим тарифам на правничу допомогу у місті Києві, що підтверджується інформацією з відкритих джерел та практикою оплати подібних послуг у господарських справах.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач зазначив попередню (орієнтовну) суму судових витрат на професійну правничу допомогу, яку понесе позивач в апеляційному провадженні - 87 720,00 грн.

У судовому засіданні 23.06.2026 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 у справі №910/161/26 в задоволеній частині та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

23.06.2026 представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 у справі №910/161/26 залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначив попередню (орієнтовну) суму судових витрат на професійну правничу допомогу, яку понесе позивача - 120 000,00 грн, зазначивши, що докази понесених витрат на професійну допомогу будуть надані суду у поряду та строки, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі за текстом - Закон №5076-VI).

Судом встановлено, що 19.12.2025 між позивачем (Клієнт) та Адвокатом Савченко Ольгою В`ячеславівною (Адвокат) укладено Договір №1647 про надання правничої допомоги (далі за текстом - Договір) (а.с. 30-36, т.2), за умовами якого Адвокат зобов`язується відповідно до завдання Клієнта надати правничу допомогу Клієнту, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надану правничу допомогу.

За результатами надання правничої допомоги Адвокат надає Клієнту Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому фіксуються найменування послуг по правничій допомозі, кількість годин, витрачених на надання правничої допомоги тощо (пункту 3.2 Договору).

Гонорар за надання правничої допомоги за цим Договором визначається Сторонами в кожному окремому завданні (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що ціною цього Договору буде сума сплачена за надану правничу допомогу протягом строку дії цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами й діє до « 31» грудня 2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (пункт 8.1 Договору).

Сторонами Договору складено та підписано завдання №1 до Договору, за яким Адвокат прийняв до виконання наступне завдання: підготовка позовної заяви та інших необхідних документів для подачі до Господарського суду міста Києва позов про стягнення заборгованості за електричну енергію з ДП «Гарантований покупець», процесуальне ведення справи, участь у судових засіданнях, отримання рішення суду (а.с. 33 зворотній бік, т.1).

Згідно з пунктом 4 завдання №1 вартість надання правничої допомоги - 120 000,00 грн.

Адвокат Савченко Ольга В`ячеславівна здійснювала представництво позивача у Господарському суді міста Києва на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії АІ №2083069 від 08.01.2026 (а.с. 53, т.3).

На виконання умов Договору Сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 13.04.2026, за яким Адвокат надав Клієнту професійну допомогу у межах судової справи №910/161/26, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення з ДП «Гарантований покупець» та подача позову до Господарського суду міста Києва, кількість годин роботи адвоката - 7 годин; підготовка відповіді на відзив та подача до Господарського суду міста Києва - кількість годин роботи адвоката - 4 години; підготовка заяви про закриття провадження в частині та подача до Господарського суду міста Києва - кількість годин роботи адвоката - 1 година; підготовка заяви про закриття провадження в частині та подача до Господарського суду міста Києва - кількість годин роботи адвоката - 1 година. Всього кількість годин роботи адвоката - 13 годин.

Сторони погоджують, що загальна вартість наданої правової допомоги становить 120 000,00 грн.

Договір, завдання №1 до Договору та Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 13.04.2026 підписано сторонами в електронному вигляді, що відповідає пункту 12.1 Договору.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ №922/1964/21).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі № 916/1951/25 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач у суді першої інстанції просив відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, а у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, зменшити розмір таких витрат до 5 000,00 грн, посилаючись на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є надмірним, неспівмірним розміру вартості послуг критеріям реальності та розумності таких витрат.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Адвокатом надано наступні послуги: підготовка позовної заяви про стягнення з ДП «Гарантований покупець» та подача позову до Господарського суду міста Києва, кількість годин роботи адвоката - 7 годин; підготовка відповіді на відзив та подача до Господарського суду міста Києва - кількість годин роботи адвоката - 4 години; підготовка заяви про закриття провадження в частині та подача до Господарського суду міста Києва - кількість годин роботи адвоката - 1 година; підготовка заяви про закриття провадження в частині та подача до Господарського суду міста Києва - кількість годин роботи адвоката - 1 година. Всього кількість годин роботи адвоката - 13 годин, що підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 13.04.2026.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи предмет спору та суть спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що справа №910/161/26 не є складною.

При цьому адвокатом підготовлено та подано позов, відповідь на відзив та два клопотання про закриття провадження в частині у зв`язку із частковим погашенням заборгованості відповідачем у процесі розгляду справи №910/161/26. Вказані послуги, за висновком суду апеляційної інстанції, є дійсними та необхідними в межах розгляду справи №910/161/26.

Доводи апелянта про те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення процесуального ведення справи, участі у судових засіданнях адвоката Савченко Ольги В`ячеславівни та отримання рішення суду, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки згідно Акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 13.04.2026 до Договору такі послуги не включені у суму витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення.

Доводи апелянта про те, що заявлений розмір витрат (9 230,77 грн за годину) складає 3 703,72% від середньої заробітної плати по місту Києву, що більше ніж у 37 разів перевищує середній показник оплати праці у столиці, також не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, розмір гонорару адвоката за своєю правовою природою не може бути прямо прирівняний до заробітної плати працівника.

За приписами частини 3 статті 30 Закону №5076-VI при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 30 Закону №5076-VI при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, при цьому Закон не містить прив`язки розміру гонорару до середньомісячної заробітної плати.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Наведене спростовує доводи апелянта про те, що станом на дату розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення позивач вже мав сплатити Адвокату повну суму за надані послуги, проте доказів здійснення таких оплат суду не надано. При цьому не подання позивачем доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки нормами ГПК України прямо передбачено право особи заявити до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу, яка лише підлягає сплаті.

Таким чином, оцінивши пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, врахувавши незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, велику кількість спорів з подібних правовідносин, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ принципи та виходячи із засад розумності та справедливості, зважаючи на те, що позов було задоволено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/161/26 у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, враховуючи правильність висновків суду першої інстанції, відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 у справі №910/161/26.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню при розгляді питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 у справі №910/161/26 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

З урахуванням того, що за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 у справі №910/161/26 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 у справі №910/161/26 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/161/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 30.06.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова