Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №920/1555/25(920/551/23) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. Справа№ 920/1555/25(920/551/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Денисенко Р.В. за довіреністю (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Скубира О.М. згідно ордера (в режимі відеоконференції)

від Фонду держмайна України: Комарова В.П. згідно витягу з ЄДР

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 року

у справі №920/1555/25(920/551/23) (суддя Ковтун В.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-

конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування"

до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.Фонд державного майна України

2.Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та

управління активами, державними від корупційних та інших злочинів

3.Арбітражний керуючий Жмакін Сергій Андрійович

про стягнення 11531493,51 грн.

у межах справи №920/1555/25

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області

до Акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-

конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 року у справі №920/1555/25(920/551/23) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на користь АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" 8055822,73 грн. боргу, 1 579 125,25 грн. пені, 4 712 88,88 грн. 7% штрафу, 135428,51 грн. 3% річних, 611 359,49 грн. інфляційних втрат, 162 795,37 грн. витрат зі сплати судового збору та 15 000,00 витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 у справі №920/1555/25 (920/551/23) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на позивача.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Мальченко А.О., Михальська Ю.В.

Головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Мальченко А.О. заявили самовідводи від розгляду справи №920/1555/25(920/551/23), які ухвалою суду від 22.04.2026 задоволено, а справу №920/1555/25(920/551/23) передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до ст. 32 ГПК України.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 у справі №920/1555/25 (920/551/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1555/25(920/551/23).

08.05.2026 року супровідним листом Господарського суду Сумської області від 04.05.2026 року №920/1555/25(920/551/23)/139/26 витребувані матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року апеляційну скаргу АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 року у справі №920/1555/25(920/551/23) залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

18.05.2026 року через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 12.05.2026 подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 року у справі №920/1555/25(920/551/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 11.06.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

26.05.2026 через систему "Електронний суд" від представника скаржника Скубири О.М. надійшла заява про участь в судовому засіданні 11.06.2026 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 01.06.2026 року вказану заяву було задоволено.

У поданому 03.06.2026 року відзиві на апеляційну скаргу АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

03.06.2026 року через систему "Електронний суд" від представника АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" Денисенка Р.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні 11.06.2026 року та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 08.06.2026 року вказану заяву було задоволено.

В судове засідання 11.06.2026 з`явились представники АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" та Фонду державного майна України.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 року у справі №920/1555/25(920/551/23) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник Фонду державного майна України в судовому засіданні надав свої пояснення щодо апеляційної скарги та вирішення питання за результатами її розгляду залишив на розсуд суду.

11.06.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Сумської області знаходиться справа №920/1555/25 про банкрутство АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування".

У травні 2023 року до Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" до АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, арбітражний керуючий Жмакін С.А. про стягнення 11531493 грн. 51 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.09.2023 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір №5771 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно, найменування, кількість, вартість, якого вказано у додатку №1 до цього договору. Майно знаходиться за адресою: вулиця 2-га Залізнична, будинок №2 у місті Суми. Загальна вартість майна згідно звіту про оцінку на 31.03.2009 становить 9287 062 грн. (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.5. договору одночасно з правом оренди нерухомого майна орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди площею 2,7703 га.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2009 року 120267 грн 45 коп. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2009 року.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата сплачується у безготівковому вигляді щомісячно, на підставі виставленого рахунку, в строк не пізніше 10 банківських днів з дати завершення попереднього місяця, в гривнях України шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, зазначений в статті цього договору "Платіжні та поштові реквізити Сторін".

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7 договору).

Відповідно до пункту 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує також штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1 договору).

Орендодавець не відповідає за зобов`язаннями орендаря. Орендар не відповідає за зобов`язаннями орендодавця. Орендар відповідає за своїми зобов`язаннями і за зобов`язаннями, за якими він є правонаступником, виключно власним майном. Стягнення за цими зобов`язаннями не може бути звернене на орендоване державне майно (п. 9.2 договору).

Спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (п. 9.3 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, договір укладено строком на 10 років, що діє з 15.09.2009 року до 30.06.2019 року включно.

Умови договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань (п. 10.2 договору).

Зміни до умов договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3 договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 10.4 договору).

01.10.2009 року за актом прийому-передачі до договору оренди нерухомого майна №5771 від 15.09.2009 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно згідно з переліком.

06.07.2010 між сторонами укладено договір №1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5771, яким викладено пункт 3.6 договору в новій редакції: 3.6 "Орендна плата сплачується у безготівковому вигляді щомісячно, на підставі виставленого рахунку-фактури, в строк не пізніше 10 банківських днів з дати завершення попереднього місяця, в гривнях України шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, зазначений в статті цього договору "Платіжні та поштові реквізити Сторін"".

02.09.2010 між сторонами укладено договір №2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5771, пунктом 1 якого сторони дійшли згоди змінити додатки №4 "Розрахунок частини податку на землю, що підлягає компенсації орендарем за користування земельною ділянкою" та 4.1. "Схема земельної ділянки ВАТ "ВНДІАЕН" до договору №5771 від 15.09.2009 року виклавши їх в новій редакції додатки додаються до цього договору.

13.05.2019 року між сторонами укладено договір №3 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна №5771 пунктом 1 якого встановлено, що пункт 10.1 договору №5771 від 15.09.2009 року викласти в новій редакції: 10.1 "цей договір укладено строком на 20 років, що діє з дня державної реєстрації 15 вересня 2009 року до 30 червня 2029 року включно". Також сторони у пункті 3 дійшли згоди про зміну додатку №4 "Розрахунок частини орендної плати за землю, що підлягає компенсації орендарем за користування земельною ділянкою", виклавши його в новій редакції.

Позивач надав відповідачу послуги з оренди нерухомого майна на загальну суму 8055 822 грн 73 коп., що підтверджується наступними актами, що підписані та скріплені печатками сторін:

- у січні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9067 від 28 лютого 2022 року на суму 531 680,98 грн.;

- у березні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9097 від 31 березня 2022 року на суму 555 606,62 грн.;

- у квітні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9114 від 30 квітня 2022 року на суму 572 830,43 грн.;

- у травні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9129 від 31 травня 2022 року на суму 588 296,84 грн.;

- у червні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9137 від 30 червня 2022 року на суму 606 534,05 грн.;

- у липні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9150 від 31 липня 2022 року на суму 610 779,79 грн.;

- у серпні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9169 від 31 серпня 2022 року на суму 617 498,36 грн.;

- у вересні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9177 від 30 вересня 2022 року на суму 629 230,84 грн.;

- у жовтні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9186 від 31 жовтня 2022 року на суму 644 961,61 грн.;

- у листопаді 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9194 від 30 листопада 2022 року на суму 649 476,35 грн.;

- у грудні 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9202 від 30 грудня 2022 року на суму 654022,68 грн.;

- у січні 2023 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9213 від 31 січня 2022 року на суму 659254,86 грн.;

- у лютому 2023 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9220 від 28 лютого 2023 року на суму 663 869,64 грн.

Послуги використання земельної ділянки (компенсація частини орендної плати за землю), що визначенні в договорі №5771 надані в повному обсязі, що підтверджується актом: у лютому 2022 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) №9068 від 28 лютого 2022 року на суму 71 779,68 грн.

Відповідно до листа АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" №26-07/02763 від 01.11.2022, відповідач, приймаючи до уваги законодавчі обтяження, які унеможливлюють сплату орендної плати, а також значне погіршення фінансово-економічної ситуації, скорочення тривалості робочого тижня на підприємстві, проінформував позивача про те, що не має наміру використовувати з 01.11.2022 орендоване майно згідно договору №5772, №6353, №6352 та №5771, у зв`язку з чим запропонував розглянути можливість розірвання вказаних договорів або зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування) (а. с. 77-81, том І).

У відповіді на лист відповідача щодо розірвання (призупинення) договорів оренди №0594/юб від 08.11.2022, позивач зазначив, що згідно умов діючих договорів оренди нерухомого майна від 15.09.2009 №5771, від 01.07.2019 №6352 та договорів оренди індивідуально визначеного майна від 15.09.2009 №5772, від 19.02.2019 №6353, та чинного законодавства України, відсутні підстави для розірвання (припинення) вказаних договорів або зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування). Договір №5772 від 15.09.2009 укладений на строк до 30.06.2019 та пролонговано до 30.06.2029 включно (а. с. 82-84, том І).

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за договором №5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь боргу в сумі 8055822 грн 73 коп., пені в сумі 2255520 грн 45 коп., штрафу (7%) в сумі 471288 грн 88 коп., 3% річних в сумі 137501 грн 96 коп., інфляційних втрат в сумі 611359 грн 49 коп.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 (суддя Заєць С.В.) позов у справі №920/551/23 задоволено частково, стягнуто з АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на користь АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" 8055822 грн 73 коп. боргу, 1579125 грн 25 коп. пені, 471288 грн 88 коп. 7% штрафу, 135428 грн 51 коп. 3% річних, 611359 грн 49 коп. інфляційних втрат, 162795 грн 37 коп. витрат зі сплати судового збору, 15000 витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 апеляційну скаргу АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 у справі №920/551/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2025 касаційну скаргу АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" задоволено частково. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі №920/551/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Верховний Суд, скасовуючи рішення попередніх інстанцій у справі №920/551/23 та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав, що судам:

- належить встановити чи є позивач, щодо якого Постановою КМУ №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови КМУ;

- встановити чи містять матеріали справи рішення Правління Національного банку України від 02.05.2022 №212-рш "Про здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб", а тому зроблений судом висновок у контексті наявності/відсутності відповідних обмежень щодо позивача згідно з Постановою КСУ №187 не ґрунтується на безпосередньому дослідженні доказу, з посиланням на який суд виснував про ключові у цій справі обставини;

- суди мають дослідити чи дійсно настання обставин, на які відповідач посилався, заперечуючи позов, знаходиться поза межами його впливу та має винятковий характер;

- необхідно встановити чи містять положення укладеного сторонами Договору умову, яка позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення;

- належним чином перевірити чи дійсно настання обставин, на які відповідач посилався, заперечуючи позов, знаходяться поза межами його впливу та має винятковий характер.

За наслідками нового розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 року у справі №920/1555/25(920/551/23) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на користь АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" 8055822,73 грн. боргу, 1 579 125,25 грн. пені, 4 712 88,88 грн. 7% штрафу, 135428,51 грн. 3% річних, 611 359,49 грн. інфляційних втрат, 162 795,37 грн. витрат зі сплати судового збору та 15 000,00 витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за договором №5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009 щодо своєчасної та повної сплати платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яку суд визнав обґрунтованою в частині нарахованих позивачем відповідачеві 8055822,73 грн. боргу, 1 579 125,25 грн. пені, 4 712 88,88 грн. 7% штрафу, 135428,51 грн. 3% річних, 611 359,49 грн. інфляційних втрат, 162 795,37 грн. витрат зі сплати судового збору та 15 000,00 витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині позову відмовлено.

АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" з даним рішенням суду першої інстанції не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на те, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2025 у справі №920/551/23 та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також постановлене судом першої інстанції за умови неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зокрема, скаржник вказав, що матеріали справи не містять рахунків-фактур на оплату орендної плати за відповідний місяць користування нерухомим майном, а також доказів їх виставлення позивачем та одержання відповідачем, у зв`язку з чим твердження суду, викладене у рішенні про встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за договором №5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, є таким, що не відповідає дійсності та не підтверджене матеріалами справи.

Апелянт стверджує, що приймаючи до уваги, що кінцевим бенефіціарним власником відповідача є громадянин рф, саме дія органів державної влади, яка знайшла своє відображення у прийнятті Правлінням Національного Банку України Постанови "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022 №18, яка заборонила відповідачу здійснювати розрахунки, в тому числі і за договором оренди нерухомого майна від 15.09.2009 №5771 стала причиною невиконання зобов`язань за Договором, і може кваліфікуватися як надзвичайні і невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов`язку по договору оренди нерухомого майна від 15.09.2009 №5771 та не залежать від волі АТ "Сумський завод "Насосенергомаш".

Також, скаржник зазначив, що позивачем не надано належного підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг, фактичного понесення відповідних витрат, а також їх необхідності та розумності, у зв`язку з чим підстави для їх відшкодування були відсутні.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони, відповідно до статті 6 ЦК України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають з договору.

Згідно ст. 759, 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 762 ЦК України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За змістом ч. 1 ст. 773 ЦК України, на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України (чинний станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009 в частині сплати орендної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що наданими позивачем доказами підтверджується факт надання позивачем послуг за договором оренди у січня 2022 року - лютому 2023 року на загальну суму 8055822 грн 73 коп.

При цьому, факт отримання послуг за договором оренди та наявність заборгованості відповідачем не заперечується.

В свою чергу, заперечуючи проти вимог позивача, відповідач вказує, що згідно ухвал Зарічного районного суду міста Суми від 01.11.2022 та від 09.02.2022 у справі №591/5295/22 на нематеріальні активи, основні засоби та інвестиційну нерухомість позивача накладено арешт і вказані активи, для здійснення заходів з управління були передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління. У зв`язку з вказаним, нарахування орендної плати з 01.11.2022 є незаконним. Крім того відповідач вказує на обмеження, встановлені постановою КМУ від 03.03.2022 №187 та постановою НБУ від 24.02.2022 №18.

Разом з цим, пунктом 10.2 договору сторони передбачили, що умови договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Пунктом 10.5 договору сторони визначили, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство, АРМА) в письмових поясненнях зазначає, що Національним агентством здійснюється процедура щодо підготовки активу до передачі та пошук управителя. Під час проведення зазначених заходів, АРМА не перешкоджала АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" у користуванні орендованим майном за договором оренди нерухомого майна №5772 від 15.09.2009.

Доказів на спростування доводів позивача та Національного агентства відповідачем не подано.

Верховний Суд у п.п. 4.32 постанови вказав на необхідність з`ясування, чи є позивач особою, щодо якої Постановою Кабінету Міністрів України №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови КМУ.

Так, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

За ухвалою слідчого судді Зарічною районного суду міста Суми від 09.02.2023 у справі №591/5295/22 (провадження №1-кс591/490/23) передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління шляхом передачі їх в управління у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", нематеріальні активи, основні засоби, інвестиційну нерухомість (перелік наведено у резолютивній частині ухвали), які належать АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування", що прямо належать ТОВ "Компанія з управління майновим комплексом" (ІНН; 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б. 12/3), загальний розмір балансової (залишкової) вартості яких становить 37 385 215,52 грн.

Відповідно до інформації, наведеної в даній ухвалі, згідно матеріалів кримінального провадження №22022200000000106 від 03.08.2022 встановлено, що цінні папери 4 (акції), емітентом яких є АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" (код ЄДРПОУ 00220477, місто Суми, вул. 2-га Залізнична, б. 2), належать наступним фізичним та юридичним особам:

- держава в особі керуючого рахунком Фонду державного майна України (00032945) - 50+1%;

- ТОВ "Компанія з управління майновим комплексом" (ІНН: 1137232068, російська федерація, м. Тюмень, вул. Новаторів, б. 12 3), у кількості 21330168 штук (номінальна вартість за одиницю 0,25), що дорівнює 47,4687 %;

- АО "Сумський завод "Насосенергомаш" (Україна, 05785448, місто Суми, площа Привокзальна, будинок 1) - 0.2255%; - громадянину російської федерації ОСОБА 1 у кількості 0.004967%:

- громадянину України ОСОБА 2 у кількості 0.177410%:

- громадянину України ОСОБА 3 у кількості 0.164147%;

- громадянину України ОСОБА 4 у кількості у кількості 0.142932%;

- громадянину України ОСОБА 5 у кількості 0.000002%;

- акції по яких НДУ не розкриває інформацію, у зв`язку із ліквідацією зберігачів.

Таким чином, суд першої інстанції вказав, що враховуючи те, що 47,4687% акцій підприємства позивача належить юридичній особі, створеній відповідно до законодавства російської федерації - ТОВ "Компанія з управління майновим комплексом, на діяльність позивача та спірні правовідносини розповсюджується дія постанови КМУ від 03.03.2022 №187.

Дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22, від 28.09.2023 у справі №904/3057/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22.

Згідно підпункту 1 пункту 1 в редакції Постанов КМУ №466 від 19.04.2022, №480 від 19.04.2022 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №719 від 24.06.2022, унормовано, що зазначене у пункті 1 Постанови КМУ №187 обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану".

Згідно з пунктом 2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню.

Пунктом 15 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/ республіки білорусі, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації, республіки білорусь, за винятком здійснення на території України операцій, перелічених у цьому пункті.

У свою чергу пунктом 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 встановлено, що Національний банк України приймає рішення щодо здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, зазначених у пункті 15 цієї постанови, на підставі відповідних звернень (клопотань) державних органів України, які надаються у зв`язку зі здійсненням такими юридичними особами важливих функцій та/або надання важливих послуг, підписаних керівником державного органу/особою, яка виконує його обов`язки, або заступником керівника державного органу, уповноваженим керівником цього державного органу підписувати такі звернення (клопотання).

У зверненні (клопотанні) зазначаються: 1) найменування юридичної особи; 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 3) найменування банку, в якому відкритий рахунок юридичній особі; 4) структура власності юридичної особи із зазначенням її кінцевих бенефіціарних власників та власників істотної участі (за наявності), які є резидентами російської федерації/республіки білорусь; 5) обґрунтування підстави для проведення видаткових операцій під час дії воєнного стану з огляду на важливість діяльності юридичної особи з урахуванням критичної важливості такої діяльності.

До звернення (клопотання), підписаного особою, яка виконує обов`язки керівника державного органу, або заступником керівника державного органу, уповноваженого цим керівником підписувати таке звернення (клопотання), додатково надається документ, що підтверджує відповідні повноваження цієї особи цього заступника.

Так, позивач є суб`єктом господарювання державного сектора економіки (Державі Україна в особі керуючою рахунком Фонду державного майна України належить 50%+1 акція статутного капіталу відповідача).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 позивач включений до переліку суб`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Отже, позивач у розумінні пункту 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 є тією юридичною особою, яка здійснює надання важливих послуг.

За клопотанням Фонду державного майна України від 26.04.2022 №10-71-4668 щодо надання дозволу на здійснення видаткових операцій за рахунками АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування", зупинених згідно постанови НБУ від 24.02.2022 №18, Правлінням Національного банку України прийнято рішення щодо здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками АТ "ВНДІАЕН" (рішення Правління Національного банку України від 02.05.2022 року №212-рш "Про здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб") (т. 4 а.с. 239-240).

А отже, враховуючи те, що постановою КМУ від 19.04.2022 №466 унормовано, що зазначене у пункті 1 постанови КМУ №187 обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій, наданий дозвіл на здійснення видаткових операцій за рахунками АТ "ВНДІАЕН", постанова КМУ від 03.03.2022 №187 не позбавляла (не забороняла) АТ "ВНДІАЕН" права на звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості та до суду про стягнення заборгованості за надані послуги за договорами оренди, а обмеження, які передбачені постановою КМУ від 03.03.2022 №187, до АТ "ВНДІАЕН" не застосовуються та не позбавляють відповідача можливості здійснити оплату по Договору від 15.09.2009 №5771.

Крім цього, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду постановою від 23.05.2025 по справі №991/10700/23, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/127601764 ухвалила:

"Стягнути в дохід держави активи ОСОБА_1 , АТ "Група ГМС", а також активи, щодо яких ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ "Група ГМС" можуть прямо чи опосередковано (через інших фізичних та юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, а саме:

Активи, якими володіє АТ "Група ГМС" та щодо яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження:

- 90,6065% акцій АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш", код ЄДРПОУ 05785448, номінальною вартістю 0,80 грн., які у кількісному еквіваленті становлять 27 999 302 шт., якими, опосередковано, через НАФТЕК ПАМП ЛТД (Naftech Pump Ltd) КІПР, володіє АТ "Група ГМС", РФ, одрн 5087746036483.

- 47,4687% акцій АТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування", код ЄДРПОУ 00220477, номінальною вартістю 0,25 грн, які у кількісному еквіваленті становлять 21 330 168 шт., якими, опосередковано, через ТОВ "Компанія з управління майновим комплексом", одрн 1137232068390 та АТ "Гідромашсервіс", РФ, одрн 1027739083580, володіє АТ "Група ГМС", РФ одрн 5087746036483;

Постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає".

Також, треті особи: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Фонд державного майна України у своїх поясненнях під час нового розгляду справи, повністю підтримали позовні вимоги (т. 4 а.с. 207-209, т. 5 а.с. 1-8).

Фонд Державного Майна України пояснює, що невиконання договірних зобов`язань АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" перед АТ "ВНДІАЕН" порушує інтереси держави, таким чином рішення у справі безпосередньо вплине на права та обов`язки Фонду як акціонера.

Окрім цього, відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає про наявність надзвичайних і невідворотніх обставин, що унеможливили виконання відповідачем свого обов`язку по Договору від 15.09.2009 №5771 та не залежать від волі АТ "Сумський завод "Насосенергомаш". Такими обставинами, як зазначає відповідач є: введення на території України воєнного стану та прийняття Постанови НБУ №18, та те, що кінцевим беніфіціарним власником відповідача є громадянин рф.

З цього приводу суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Вказаною нормою передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В абзаці 2 частини 2 статті 617 ЦК України та частині 2 статті 218 ГК України передбачено, що не вважається випадком непереборної сили, зокрема, недодержання (порушення) своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. З урахуванням ознак форс-мажорних обставин необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідачем на адресу суду першої інстанції було надіслано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 07.07.2023 року №5900-23-3149, виданий Сумською торгово-промисловою палатою.

У сертифікаті ТПП зазначено, що Сумська торгово-промислова палата цим сертифікатом засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України, а також зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних наслідків і крім банків), кінцевим бенефеціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь відповідно до п. 15 постанови правління НБУ від 24.02.2022 року №18, що фактично унеможливило виконання зобов`язань по оплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна №5771 від 15.09.2009 року, форс-мажорні обставини тривають з 24.02.2022 року по 07.07.2023 року.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України форс-мажорні обставини (вони же - обставини непереборної сили) звільняють лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такої форс-мажорної обставини, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання.

Тобто, форс-мажорні обставини не дозволяють уникнути виконання зобов`язань, в тому числі фінансових (наприклад, орендних платежів).

Суд першої інстанції вказав, що введений воєнний стан на території України, прийняття постанови КМУ від 03.03.2022 року №187 та постанови правління НБУ від 24.02.2022 №18, не означає, що АТ "Насосенергомаш" не здійснювало підприємницьку діяльність, доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом та прийнятими вище постановами, що всі працівники не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями матеріали справи не містять.

Крім того, Верховним Судом сформована правова позиція, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21), при цьому Верховний Суд вказує, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі №911/589/21, від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

У постанові від 25.01.2022 року №904/3886/21 Верховний Суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

А у постанові від 21.08.2022 року у справі №910/15264/21 Верховний Суд вказує, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Крім того, повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/6234/22.

Таким чином, відповідач на підтвердження дії форс-мажорних обставин повинен надати підтвердження їх впливу на права та обов`язки сторін, які передбачені договором.

Умовами договору оренди сторони не врегулювали питання форс-мажорних обставини (вплив, строк повідомлення інше).

Місцевий господарський суд вказав, що оскільки АТ "Насосенергомаш" посилається на настання для нього форс-мажорних обставин з моменту початку воєнних дій (з 24.02.2022) та строки повідомлення про настання форс-мажорних обставин не унормовані умовами договору, тому, з урахуванням принципів цивільного законодавства добросовісності та розумності, відповідач був зобов`язаний якнайшвидше повідомити АТ "ВНДІАЕН" про неможливість виконання зобов`язань за договором.

Проте, матеріали справи доказів повідомлення відповідачем позивача про настання у відповідача форс-мажорних обставин, не містять.

Сертифікат про форс-мажорні обставини відповідача датований 07.07.2023 - уже під час розгляду спору у суді.

В той же час, неможливість повідомлення через технічні моменти чи відсутність комунікації між сторонами судом оцінюється критично, оскільки матеріали справи містять акти виконаних робіт (наданих послуг) датовані 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 30.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023 (т.1 а.с. 49-57), які підписані представниками обох сторін - з боку відповідача Головою правління О.Ковтун та містять відтиск печатки товариства. Однак не містять жодних зауважень щодо неможливості використання орендованого майна, в тому числі і через настання форс-мажорних обставин.

Також відповідач у додаткових письмових поясненнях (новий розгляд) зазначав про неможливість здійснення орендних платежів по Договору, що підтверджується листом АТ "Акцент Банк" від 08.08.2023 №20.1.0.0.0/7-20230808/802.

Відповідно до, вказаного відповідачем листа АТ "Акцент Банк" від 08.08.2023 №20.1.0.0.0/7-20230808/802, банк зазначив, що операція з перерахунку коштів на рахунки юридичних осіб за договором оренди відсутні у дозвільному переліку видаткових операцій, визначених пунктом 15 Постанови №18 (т. 2, а.с. 4).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, на нараді з проблемних питань діяльності АТ "ВНДІАЕН" від 17.01.2023 (т. 1 а.с. 194-196), яка була проведена за участі директора Департаменту корпоративних прав держави Фонду державного майна України, заступника директора Департаменту корпоративних прав держави Фонду державного майна України - начальника Управління корпоративними правами промислових підприємств ФДМУ, головного спеціаліста відділу машинобудування підприємств Управління корпоративними правами промислових підприємств Департаменту корпоративних прав держави Фонду державного майна України, генерального АТ "ВНДІАЕН", корпоративного секретаря АТ "ВНДІАЕН" було вирішено Фонду державного майна України розглянути можливість внесення змін до постанови КМУ №187, зокрема встановлення обмеження щодо суб`єктів державного сектору економіки, щодо яких застосовується мораторій (заборона) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією росії; Фонду державного майна України із залученням АТ "ВНДІАЕН" відповідно до пункту 15-2 постанови НБУ від 24.02.2022 №18 підготувати клопотання до НБУ щодо прийняття рішення стосовно здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" на користь АТ "ВНДІАЕН" згідно із договорами оренди.

Листом від 02.02.2023 №10-71-2571 Фонд державного майна України за результатами проведеної 17.01.2023 зустрічі звернувся до АТ "ВНДІАЕН" з проханням направити до ФДМУ копії діючих договорів оренди, укладених між АТ "ВНДІАЕН" та АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" (т. 1 а.с. 193).

Листом від 09.02.2023 №18/р АТ "ВНДІАЕН" звернулось до АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" про надання інформації щодо найменування банку, в якому відкритий рахунок юридичній особі, структури власності юридичної особи із зазначенням її кінцевих бенефіціарних власників та власників істотної участі (за наявності), які є резидентами російської федерації/республіки білорусь. В якості додатку до даного листа позивачем долучено лист Фонду державного майна України від 02.02.2023 №10-71-257 (т. 1 а.с. 192).

Доказів надання АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" відомостей на запит від 09.02.2023 №18/р АТ "ВНДІАЕН" матеріали справи не містять.

Твердження відповідача про надання ним структури власності, на підтвердження чого подано лист від 01.09.2022 №26-07/02407 (т. 1, а.с. 236), не знаходить свого підтвердження матеріалами справи, у зв`язку з чим суд першої інстанції визнав такі доводи безпідставними.

Позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачу, саме відповідно до листа від 09.02.2023 №18/р АТ "ВНДІАЕН" необхідно було надати інформацію щодо найменування банку, в якому відкритий рахунок юридичній особі, структури власності юридичної особи із зазначенням її кінцевих бенефіціарних власників та власників істотної участі (за наявності), які є резидентами російської федерації/республіки білорусь. Означена переписка стосувалася безпосередньо вирішення питання щодо прийняття рішення стосовно здійснення обслуговуючим банком видаткових операцій за рахунками АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" на користь АТ "ВНДІАЕН" згідно із договорами оренди.

Проте, переписка (листи т.1 с. 234-237), на яку посилається відповідач як підтвердження надання структури власності, стосувалася іншого питання - відступлення права вимоги, що не є тотожнім.

Отже, місцевий господарський суд вірно вказав, що у відповідача була можливість провести оплату за договорами позивачу, оскільки Фонд державного майна України, як акціонер та орган управління корпоративними правами держави погодився підготувати звернення до Національного банку України, що передбачено п. 15-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 за умови надання відповідних документів в тому числі структури власності АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" із зазначенням її кінцевих бенефіціарних власників та власників істотної участі (за наявності), які є резидентами російської федерації/республіки білорусь, що підтверджуються протоколом наради Фонду державного майна України від 17.01.2023 року, але відповідач свідомо ухилився та не надав документів.

Окрім цього, неможливість проведення розрахунків через зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками відповідача спростовується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями про сплату судового збору: платіжне доручення №28577 від 12.06.2023 (т. 1 а.с. 140), платіжне доручення №28874 від 24.07.2023 (т.2 а.с. 31).

При цьому, сплата судового збору не відноситься до виняткових операцій, які дозволено здійснювати обслуговуючими банками згідно пункту 15 Постанови Правління Національного Банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022 №18.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зазначення у сертифікаті ТПП про настання форс-мажорних обставин через широкомасштабну військову агресію російської федерації проти України та прийняття постанови правління НБУ від 24.02.2022 року №18, що фактично унеможливило виконання зобов`язань по оплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна №5771 від 15.09.2009 року, не є підставою для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України. Наведена норма права вимагає одночасного доведення відповідачем й неможливості використання ним орендованого майна саме через настання вказаних форс-мажорних обставин та неможливість оплати орендних платежів.

Отже, підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не подав доказів, які свідчать, що ним вживались заходи для виконання обов`язку з оплати орендних платежів, доказів, які підтверджують повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язання через форс-мажорні обставини, а також доказів того, що ці обставини призвели до неможливості виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає необґрунтованими доводи відповідача, що порушення зобов`язань за договором сталося внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), та відповідно, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань щодо сплати орендних платежів та нарахувань на них відсутніми.

Враховуючи встановлений місцевим господарським судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за договором №5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором, враховуючи підтвердження заборгованості наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції та вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за договором оренди нерухомого майна в сумі 8055822 грн 73 коп.

Щодо стягнення нарахованої пені та 7% штрафу.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною четвертою статті 231 ЦК України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору сторони визначили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує також штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

У постанові від 02.04.2019 у справі №917/194/18 Верховний Суд зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом встановлено, що позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 2 255 520 грн. 45коп. та штраф в сумі 471288 грн. 88 коп.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд першої інстанції встановив, що він є арифметично неправильним. За розрахунками місцевого господарського суду розмір пені становить 1579 125 грн. 25 коп.

Розрахунок 7 % штрафу є арифметично правильним, сума штрафу становить 471288 грн 88 коп.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок здійснений судом першої інстанції за допомогою "Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" на офіційному вебсайті "Платформа: Ліга Закон" за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором №5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, господарський суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1579125 грн 25 коп. пені та 471288 грн 88 коп. 7% штрафу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, та відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в іншій частині за їх необґрунтованістю.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховані 137501 грн 96 коп. 3% річних та 611359 грн 49 коп. інфляційних втрат.

За розрахунком суду першої інстанції розмір 3% річних становить 135 428 грн 51 коп, розмір інфляційних втрат є арифметично правильним.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок здійснений судом першої інстанції за допомогою "Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" на офіційному вебсайті "Платформа: Ліга Закон" за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 5771 оренди нерухомого майна від 15.09.2009, суд першої інстанції, згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 135428 грн 51 коп. 3% річних та 611359 грн 49 коп. інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 2 073 грн 45 коп. місцевий господарський суд вірно відмовив за їх необґрунтованістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2023 між адвокатом Кузченко Т.М. та AT "ВНДІАЕН" укладено договір про надання правової допомоги №1, за яким надається правова допомога в господарській справі, а саме: підготувати та подати до суду позовну заяву до AT "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №5771 від 15.09.2009 року в розмірі 8055822 грн 73 коп. та штрафних санкцій, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3 вказаного договору, гонорар адвоката за підготовку та подання позовної заяви до АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 5771 від 15.09.2009 року та штрафних санкцій, а також ведення справи у суді складає 15000 грн 00 коп.

Зобов`язання клієнта з оплати гонорару та фактичних витрат виникає після підписання цього договору, шляхом перерахування коштів на банківські реквізити адвоката, які вказані у цьому договорі.

AT "ВНДІАЕН", згідно договору про надання правової допомоги №1 від 02.05.2023, перераховано на рахунок адвоката Кузченко Т.М. 12.05.2023 року 15000 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №19 від 12.05.2023 AT "Кредо Банк", у якому відкрито рахунок адвоката.

18.03.2024 між адвокатом Кузченко Т.М. та AT "ВНДІАЕН" підписано акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, згідно якого клієнтом оплачено адвокату у повному обсязі вказані роботи та надані послуги згідно договору про надання правової допомоги №1 від 02.05.2023 року, претензій немає.

Адвокат Кузченко Т.М. надала детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі №920/551/23:

- надання правової інформації та консультування клієнта щодо стягнення заборгованості за договором - 30 хв;

- підготовка позовної заяви до суду про стягнення з AT "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" заборгованості за надані послуги за договором оренди нерухомого майна №5771 від 15.09.2009 року в розмірі 8055822,73 грн., пені в розмірі 2255520,45 грн., штраф у розмірі 7% у розмірі 471288,88 грн., 3% річних в розмірі 137501,96 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 611359,49 грн., що становить загальну суму 11531493,51 грн. - 10 год;

- оформлення та копіювання документів для суду та для відповідача - 2 год;

- направлення позовної заяви замовною кореспонденцією на адресу відповідача -30 хв;

- опрацювання відзиву на позовну заяву у справі №920/551/23 та підготовка на нього відповіді, направлення відповіді на відзив відповідачу та до суду - 5 год;

- підготовка відповіді на заперечення AT "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" у справі №920/551/23 - 1 год;

- підготовка клопотання про залучення у справу №920/551/23 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд державного майна України - 30 хв;

- направлення позовної заяви у справі №920/551/23 з додатками, відповіді на відзив, на адресу третьої особи: Фонду державного майна України - 30 хв.;

- вчинення процесуальних дій, пов`язаних з розглядом справи;

- участь у судових засіданнях в якості представника позивача - 1 год.

Загалом адвокатом у справі №920/551/23 витрачено 21 годину робочого часу, адвокат та клієнт погодили, що оплата послуг адвоката проводиться не погодинно, а у фіксованому розмірі і складає 15000 грн 00 коп.

Про подання відповідних доказів позивач заявив безпосередньо у позовній заяві.

Позивач вказав, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу адвоката становить 15000 грн 00 коп.

Згідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 632 ЦК України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач у запереченні (вх. №911 від 27.03.2024) зазначаючи про відсутність документального підтвердження наданих правових послуг просив суд зменшити витрати на правову допомогу до 1 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

В рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (щодо справедливої сатисфакції) від 01.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" суд послався на те, що угоди про виплату адвокату частки від виграшу об`єднують лише заявника і його адвоката. Проте така угода не є обов`язковою для ЄСПЛ, який має не лише оцінити розмір судових витрат з точки зору їх дійсності, але й дати оцінку умові розумності їх розміру. Внаслідок цього, ЄСПЛ зробив висновок про те, що він буде ґрунтуватися на інших доказах, зокрема на кількості годин, витрачених на роботу, кількість адвокатів, які знадобилися для ведення справи, а також на розмірах їх гонорарів.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб (постанови від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 25.10.2019 у справі №826/13270/16).

Згідно ст.59 Конституції України та правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні №13-рп/2000 від 16.11.2000 року, кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Таким чином, положення статті 59 Конституції України слід розуміти, як право людини/юридичної особи вибирати захисником своїх інтересів фахівця у галузі права, який відповідно до закону може надавати правову допомогу.

Дослідивши подані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений час та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до ст. 59 Конституції України та ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд першої інстанції встановив, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правничу допомогу у цій справі є обґрунтованим, відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності, тому, з урахуванням усіх встановлених вище обставин, колегія суддів вважає правомірний висновок місцевого господарського суду, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача - АТ "Насосенергомаш" на користь позивача АТ "ВНДІАЕН" - витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн 00 коп.

В свою чергу, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що матеріали справи №920/551/23 не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Водночас, колегія суддів відхиляє вказані доводи, оскільки адвокатом Кузченко Т.М. до матеріалів справи було надано детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) у справі №920/551/23, зміст якого досліджено судом першої інстанції та відображено в оскаржуваному рішенні.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 року у справі №920/1555/25 (920/551/23) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2026 року у справі №920/1555/25(920/551/23) залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 30.06.2026 року після виходу суддів Сотнікова С.В. та Отрюха Б.В. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

С.В. Сотніков