Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №911/155/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. Справа№ 911/155/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

представників сторін:

від позивача: Горбаченко Н.В.,

від відповідача: Ключинський К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026, повний текст якого складений 23.03.2026,

у справі № 911/155/26 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг груп»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 2 426 866,50 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг груп» звернулося з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення суми 2 426 866,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії за №20/21-213-РДД. У зв`язку із чим, позивачем заявлено вимоги до відповідача про стягнення суми 526 786,50 грн 3% річних та інфляційних втрат в сумі 1 900 080,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 0.03.2026 у справі № 911/155/26 позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю «Електротрейдінг груп» 526 786,50 грн - 3% річних та інфляційних втрат у сумі 1 900 080,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що зобов`язання не було виконано відповідачем у повному обсязі до 26.12.2024, тому суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних за весь заявлений період прострочення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026 у справі №911/155/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке полягає у незастосуванні закону, який підлягає застосуванню та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Апелянт вказує на те, що позивачем не долучено первинних документів до позовної заяви та підтвердження заявлених вимог у відповідності до чинного законодавства, тобто недоведено обставини, які суд визнав встановленими.

Також апелянт зазначає, що оскаржуване рішення неможна назвати справедливим, розумним та таким, що забезпечує баланс інтересів всіх сторін. Вказане рішення враховує інтереси лише позивача, а фінансовий стан апелянта не було враховано те, що внаслідок ракетних обстрілів РФ на енергосистему України відповідач продовжує зазнавати збитків.

Крім того вважає, що судом першої інстанції при прийняті рішення не було враховано п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яке, на думку апелянта, поширюється на правовідносини між сторонами, а тому ПАТ «Центеренерго» звільняється відповідальності за ст.625 ЦК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві від 14.05.2026 зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, при цьому в процесі розгляду справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною і в її задоволенні має бути відмовлено та залишено рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач вказує, що обставини укладення договору між сторонами, його виконання, наявності переплати, а також порушення відповідачем обов`язку щодо повернення грошових коштів були встановлені судовими рішеннями у справі № 911/1343/22, які набрали законної сили.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються повторно при розгляді іншої справи між тими самими сторонами. З огляду на викладене, зазначені обставини є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню у цій справі, тому твердження відповідача про відсутність первинних документів у даній справі є безпідставне, при цьому пославшись на практику ВС.

Також вважає посилання відповідача на незастосування судом п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яке, на думку апелянта, поширюється на правовідносини між сторонами, є помилковим, оскільки між сторонами укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-213-РДД. Відповідно до умов якого відповідач зобов`язався здійснити відпуск електричної енергії, а позивач - здійснити її оплату та відбір у погоджених обсягах та строках, тобто спір між сторонами виник на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії, а не з кредитних правовідносин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського Київської області від 10.03.2026 у справі №911/155/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Крижного О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026 у справі №911/155/26 залишено без руху до надання доказів сплати судового збору у розмірі 43 683 грн.

27.04.2026 від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшла заява про усунення недоліків разом з платіжною інструкцією.

У зв`язку з тим, що суддя Крижний О.М. з 29.04.2026 по 04.04.2026, який не є головуючим у справі, перебував у відрядженні, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського Київської області від 10.03.2026 у справі №911/155/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського Київської області від 10.03.2026 у справі №911/155/26 та призначено до судового розгляду на 01.06.2026.

У судовому засіданні 01.06.2026, суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву до 29.06.2026.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задовленні позовних вимог відмовити.

Представниця позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №911/155/26 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.08.2021 між ТОВ «Електротрейдінг Груп» та ПАТ «Центренерго» було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №20/21-213-РДД (далі-договір), за умовами якого відповідач зобов`язався здійснювати відпуск електричної енергії в об`єднану енергосистему України, а позивач - її оплату та відбір відповідно до погодженого сторонами графіка у період з жовтня 2021 року по березень 2022 року.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату вартості електричної енергії у загальному розмірі 45 874 500,00 грн. Водночас, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, оскільки фактично відпустив електричну енергію на суму 38 566 500,00 грн, у зв`язку з чим частина попередньо оплаченого обсягу електричної енергії у розмірі 3 480 МВт·год поставлена не була, а сплачені за неї грошові кошти у сумі 7 308 000,00 грн залишилися у відповідача.

У подальшому позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення надлишково сплачених грошових коштів, однак така вимога залишилась без належного виконання, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Обставини щодо наявності переплати, її розміру, а також порушення відповідачем зобов`язання з повернення грошових коштів були встановлені рішеннями судів у справі №911/1343/22, які набрали законної сили, у зв`язку з чим відповідно до положень процесуального закону є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню у даній справі.

Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Електротрейдінг» на рішення від 02.02.2023 у справі №911/1343/22 задоволено.Рішення суду від 02.02.2023 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову ТОВ «Електротрейдінг» до ПАТ «Центренерго» про стягнення 729 7500,00 грн попередньої оплати, 10 181,84 грн 3% річних та 51 009,00 грн інфляційних втрат за період з 15.07.2022 по 31.07.2022 та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Як встановлено судом першої інстанції, фактичне повернення відповідачем грошових коштів у сумі 7 308 000,00 грн відбулося лише 26.12.2024, тобто з істотним порушенням строків виконання грошового зобов`язання, копія платіжної інструкції на зазначену суму долучена позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає, що у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання у нього виник обов`язок, передбачений статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щодо сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Водночас, позивач зазначив, що у межах попередньої справи вже було здійснено нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3% річних за частину періоду прострочення, однак у даній справі заявлені до стягнення суми нараховані за інший, подальший період з 01.08.2022 по 25.12.2024, тобто до моменту фактичного виконання відповідачем основного грошового зобов`язання.

На переконання позивача, наявність судового рішення про стягнення основної суми боргу не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання, а тому він має право на отримання передбачених Законом сум за весь період прострочення до дня фактичного повернення коштів.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до господарського суду та просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 526 786,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 900 080,00 грн за період з 01.08.2022 по 25.12.2024.

Рішенням Господарського суду Київської області від 0.03.2026 у справі № 911/155/26 позов задоволено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За визначенням п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" двостороннім договором є договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з п. 26 ч. 1 ст. 1 цього Закону, електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг Груп» та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-213-РДД, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався здійснити відпуск електричної енергії, а позивач - здійснити її оплату та відбір у погоджених обсягах та строках.

На виконання умов договору позивачем було здійснено попередню оплату вартості електричної енергії, проте відповідач свої зобов`язання виконав частково, у зв`язку з чим утворилась переплата у розмірі 7308000 грн.

Обставини укладення зазначеного договору, його виконання сторонами, наявності переплати, а також порушення відповідачем обов`язку щодо повернення грошових коштів були встановлені судовими рішеннями у справі № 911/1343/22, які набрали законної сили.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються повторно при розгляді іншої справи між тими самими сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню у даній справі.

Тому, доводи відповідача про необхідність повторного дослідження доказів, зокрема договору та первинних документів, на переконання колегії суддів, правомірно відхилені господарським судом, оскільки факти укладення договору, обсяг зобов`язань сторін та наявність заборгованості вже були предметом судового розгляду та отримали належну правову оцінку у справі №911/1343/22.

Судом вірно враховано, що преюдиційність поширюється саме на встановлені фактичні обставини, водночас, їх правова кваліфікація може оцінюватися судом у межах даного спору. Проте, наведені відповідачем доводи фактично зводяться до повторного заперечення встановлених фактів, що є недопустимим.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується учасниками судового процесу, відповідачем було здійснено повернення позивачу грошових коштів у сумі 7 308 000,00 грн, що також свідчить про визнання ним наявності відповідного грошового зобов`язання.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу електричної енергії, який за своєю правовою природою є договором поставки, що передбачає обов`язок продавця передати товар, а покупця - оплатити його.

Передбачена умовами договору попередня оплата не змінює правової природи таких відносин та не свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин у розумінні положень Цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про те, що здійснення позивачем попередньої оплати є формою комерційного кредиту, з огляду на те, що, у даному випадку, грошові кошти були сплачені як виконання зустрічного обов`язку за договором, а не передані відповідачу у користування на визначений строк із обов`язком їх повернення як самостійного предмету зобов`язання.

При цьому, обов`язок відповідача повернути спірні грошові кошти виник не з умов кредитування, а у зв`язку з неналежним виконанням ним основного зобов`язання - непоставкою оплаченого товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 1057 ЦК України, а також пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, на які посилається відповідач.

Відтак, доводи відповідача про звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у період дії воєнного стану є безпідставними.

Отже, як встановлено судом, обов`язок відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 7 308 000,00 грн виник у зв`язку з непоставкою оплаченої електричної енергії та був порушений, що підтверджується обставинами, встановленими у справі №911/1343/22, які мають преюдиціальне значення для даного спору.

Фактичне виконання відповідачем зазначеного грошового зобов`язання відбулося лише 26.12.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №3856 на суму 7 308 000,00 грн та учасниками судового процесу не заперечується.

Суд першої інстанції враховано, що у межах справи №911/1343/22 позивачем вже було заявлено та частково задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за попередній період прострочення.

Натомість у даній справі позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані за інший період прострочення, а саме: з 01.08.2022 по 25.12.2024, тобто поза межами періоду, який був предметом розгляду у попередній справі.

Враховуючи, що зобов`язання не було виконано відповідачем у повному обсязі до 26.12.2024, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних за весь заявлений період прострочення.

Тому, суд вірно відхилив доводи відповідача щодо неправомірності визначення позивачем періоду нарахування, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а обов`язок боржника сплатити інфляційні втрати та 3% річних існує протягом усього часу прострочення виконання грошового зобов`язання та не припиняється ухваленням судового рішення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 1 900 080,00 грн та 3% річних у розмірі 526 786,50 грн за період з 01.08.2022 по 25.12.2024 суд встановив, що він здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, арифметично є правильним, а відповідачем не спростований належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 526 786,50 грн 3% річних та 1900080 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на практику ВС в частині зменшення розміру штрафних санкцій так і процентів, яка не була врахована судом першої інстанції при прийнятті рішення, є безпідставне, виходячи з предмету даного спору та враховуючи положення ст.625 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026 у справі № 911/155/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026 у справі № 911/155/26 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026 у справі № 911/155/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2026 у справі № 911/155/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/155/26 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та пілписана 30.06.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім