Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №910/5302/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. Справа№ 910/5302/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іванова В.П.

суддів: Чапляна С.Є.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю.

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 17.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026

у справі № 910/5302/26 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз"

про стягнення 3 672 913,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" (далі - АТ "Чернігівгаз", Товариство, відповідач) про стягнення 3 672 913,12 грн, у тому числі: 2 556 942,25 грн суми середнього заробітку, обмеженого шестимісячним строком, 1 024 970,87 грн компенсації за втрату заробітку та 91 000,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що 23.10.2023 згідно із протоколом №2/23 засідання Наглядової ради АТ "Чернігівгаз" вирішено: припинити повноваження голови правління товариства ОСОБА_1 23.10.2023; припинити повноваження усіх діючих членів правління товариства 24.10.2023. За твердженням позивача, звільнивши ОСОБА_1 23.10.2023, відповідач порушив її права, зокрема, не видав наказ про звільнення та не провів належного розрахунку відповідно до вимог КЗпП України, що й змусило позивача звернутись до суду із цим позовом.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та її мотиви

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі № 910/5302/26, постановлено позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" про стягнення 3 672 913,12 грн, разом із доданими до неї документами - повернути позивачу.

Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що з огляду на підстави, якими позивач обґрунтовує звернення з даним позовом, цей спір про стягнення 2 556 942,25 грн суми середнього заробітку, 1 024 970,87 грн компенсації за втрату заробітку та 91 000,00 грн моральної шкоди спрямований на захист порушених трудових прав позивача та не підлягає розгляду в господарському судочинстві.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

ОСОБА_1 не погодилась з вказаною вище ухвалою та звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На думку позивача, ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки постановлена внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи, грубого порушення процесуальних прав позивача, що призвело до необґрунтованих висновків у справі, внаслідок чого висновки, викладені в ухвалі, не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не досліджено належним чином те, що ОСОБА_1 займала посаду голови правління, на яку поширюється дія пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, відповідно позивач є посадовою особою у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства», у зв`язку з чим, на думку апелянта, даний спір має корпоративний характер, тому повинен бути розглянутий в порядку господарського судочинства.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, наголошує на законності та обґрунтованості останньої, оскільки позивач у поданій позовній заяві не оспорює жодних рішень АТ «Чернігівгаз», зокрема рішень Наглядової ради Товариства щодо припинення її повноважень як Голови правління АТ «Чернігівгаз», просить суд про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів та моральної шкоди, тому даний спір не може бути розглянутий в порядку господарського судочинства, оскільки такий спір не є корпоративним, не спрямований на захист прав позивачки як носія корпоративного права.

Крім того, відповідач зазначає про те, що ОСОБА_1 вже зверталась до господарського суду міста Києва з аналогічним позовом, у прийнятті якого було відмовлено ухвалою від 28.04.2026 у справі № 910/4522/26.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 для розгляду справи № 910/5302/26 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5302/26, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/5302/26 призначено до розгляду на 17.06.2026.

03.06.2026 відповідачем до Північного апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/5302/26 залишити без змін.

08.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від представника АТ "Чернігівгаз" Литвин Я.В. надійшла заява, в якій представник просив суд забезпечити її участь у судовому засіданні, призначеному на 17.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена судом ухвалою від 12.06.2026.

Явка представників у судове засідання

У судове засідання 17.06.2026 з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 та направити справу для продовження розгляду. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 без змін.

Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції, що мають значення для вирішення питання про юрисдикцію

Звертаючись до Господарського суду міста Києва, ОСОБА_1 як фізична особа заявила до АТ «Чернігівгаз» майнову вимогу про стягнення 3 672 913,12 грн, у тому числі 2 556 942,25 грн середнього заробітку, обмеженого шестимісячним строком, 1 024 970,87 грн компенсації за втрату заробітку та 91 000,00 грн моральної шкоди.

Підставою позову позивачка зазначила невидання відповідачем наказу про звільнення та непроведення належного розрахунку у зв`язку з припиненням її повноважень, обґрунтовуючи вимоги положеннями Кодексу законів про працю України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Вимог про визнання незаконним чи скасування рішення Наглядової ради АТ «Чернігівгаз» від 23.10.2023 (протокол № 2/23) про припинення повноважень голови правління, як і вимог про поновлення на посаді, позовна заява не містить.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду в цій справі є законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 175 ГПК України (заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства). Питання обґрунтованості заявлених позовних вимог по суті на цій стадії судом не вирішується та предметом апеляційного перегляду не є.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений спір за своєю правовою природою є трудовим, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного, а не господарського судочинства. Колегія суддів погоджується з цим висновком з огляду на таке.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Правильне визначення юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення для дотримання вимог ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права кожного на те, щоб ініційований ним спір був розглянутий судом, встановленим законом, тобто відповідний судовий орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Позивач, звертаючись до суду, самостійно формує склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу. Так пунктом 3 частини 1 вказаної статті передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. (п.4.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Так, за частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1); інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями (пункт 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом з тим, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась до господарського суду як фізична особа з вимогами про стягнення суми середнього заробітку, обмеженого шестимісячним строком, компенсації за втрату заробітку та моральної шкоди.

Таким чином, предметом спору є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати доходу та моральної шкоди.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 була головою правління, а підстави та порядок звільнення посадової особи відповідача визначені, в тому числі, статутом АТ «Чернігівгаз», не свідчить про господарський характер спірних правовідносин.

Колегія суддів констатує, що визначальним для віднесення спору до юрисдикції господарських судів є не сам факт участі у спорі суб`єкта господарювання або посилання на врегулювання певних правовідносин відповідними положеннями статуту останнього, а характер спірних правовідносин та зміст порушеного права, за захистом якого звертається особа.

У даному випадку позивач не є суб`єктом господарювання та не звертається за захистом прав чи інтересів у сфері здійснення господарської діяльності або скасування прийнятих суб`єктом господарювання рішень, які б стосувались корпоративних прав позивача. Навпаки, заявлені вимоги пов`язані із захистом її прав як фізичної особи, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсація втрати доходу та моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 обіймала посаду голови правління АТ «Чернігівгаз» та була посадовою особою відповідача фактично характеризують трудову діяльність позивача, проте не змінють правової природи спірних відносин та не можуть бути підставою для віднесення спору до юрисдикції господарських судів.

Колегія суддів зауважує, що посилання апелянта на те, що у спорі необхідно встановити факт припинення її повноважень, не змінюють висновку про юрисдикцію, оскільки позивач не заявляє вимог про визнання незаконним рішення органу управління товариства чи про поновлення на посаді.

Отже, спір у цій справі виник між фізичною особою та роботодавцем, не пов`язаний зі здійсненням позивачем господарської діяльності та не належить до спорів, визначених статтею 20 ГПК України.

Відносини сторін щодо оплати часу зупинення роботи посадової особи, переведення її на іншу роботу (у тому числі тимчасового), звільнення посадової особи регулюються нормами КЗпП України. Спори з цього приводу є трудовими спорами. Такі спори розглядаються за правилами Цивільного процесуального кодексу України (п. 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду (від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18).

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 336/8047/20 у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що факт звільнення позивача та рішення загальних зборів не оскаржуються, а заявлено вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Ці правовідносини не є корпоративними. Аналогічна правова позиція викладена у постановах КЦС ВС № 569/26484/21 від 14.06.2023, № 466/10073/22 від 13.11.2024.

Одночасно посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 904/5857/17 є нерелевантними до справи, яка переглядається.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний господарський суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції надав відповідь на доводи апеляційної скарги, що мають значення для вирішення питання про юрисдикцію спору, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо кваліфікації спірних правовідносин як трудових і їх належності до цивільної юрисдикції.

При цьому решта доводів апеляційної скарги не спростовує наведених висновків та не впливає на вирішення питання про юрисдикцію спору, у зв`язку з чим окремої оцінки не потребує.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали, а тому підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до помилкового тлумачення характеру спірних правовідносин та не спростовують висновку суду першої інстанції про належність спору до цивільної юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування постановленої у справі ухвали.

Підстав, передбачених статтями 277, 280 ГПК України, для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не встановила.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/5302/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.05.2026 у справі № 910/5302/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/5302/26 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, передбачені ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст складено 29.06.2026.

Головуючий суддя В.П. Іванов

Судді С.Є. Чаплян

О.М. Крижний