Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №911/3950/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. Справа№ 911/3950/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іванова В.П.

суддів: Чапляна С.Є.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю.

за участю представника (-ів) сторін згідно з протоколом судового засідання від 17.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 (повний текст складено та підписано 20.04.2026) у справі № 911/3950/25 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

про стягнення 244 894 297,29 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради`Білоцерківтепломережа» (далі - відповідач, апелянт, КП Білоцерківської міської ради) про стягнення 244 894 297,29 грн основної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо сплати за спожитий природний газ відповідно до Договору № 9521-ТКЕ(24)-09 постачання природного газу від 30.09.2024.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач визнав позов у повному обсязі, проте подав заяву про відстрочення виконання судового рішення, у якій він просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області до моменту компенсації відповідачу заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, але не менш як на один рік з дня ухвалення такого рішення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто з КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 244 894 297,29 грн основної заборгованості та 423 920,00 грн судового збору. Повернуто ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 423 920,00 грн.

Крім того, суд першої інстанції розглянув клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення та зазначив, що у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання або роблять неможливим виконання рішення суду, та зумовлюють відповідно до вимог закону його відстрочку, а тому у суду відсутні правові підстави застосовувати положення ст. 331 ГПК України щодо відстрочення виконання судового рішення у справі № 911/3950/25.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення в частині відстрочки виконання рішення суду не врахував інтереси боржника. Зокрема тривале порушення відповідачем умов договору щодо оплати використаного природного газу виникло з незалежних від КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" причин, а прострочена заборгованість виникла внаслідок невиконання механізму отримання компенсації коштів з державного бюджету відповідно до ст. 4 вказаного Закону N 1730-VIII у зв`язку з тим, що було зупинено дію абзацу дев`ятого частини першої статті 4 на 2025 та 2026 рік та відсутність бюджетного фінансування, що в свою чергу не залежить від волі відповідача. Крім того, апелянт зазначає про перебування в скрутному фінансовому становищі, збитковість діяльності підприємства, а також наявність заборгованості у споживачів перед відповідачем.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошує на законності та обґрунтованості останнього, оскільки відповідач на момент укладання договору та виникнення заборгованості здійснює господарську діяльність, отже добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погоджується з ринковою ситуацією, приймає на себе певні обов`язки та відповідно має нести відповідальність, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зазначає, що відповідач повинен був розрахуватися до 17.06.2024 у зв`язку з чим прострочення сплати заборгованості тривало понад один рік, проте КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» не вчинило дій, спрямованих на погашення наявної заборгованості.

Також позивач зазначив у відзиві, що згідно з даними відкритих джерел вбачається, що дохід відповідача у 2024 році склав 528 286 000,00 грн, прогноз на 2026 рік - 546 767 477,00 грн, а також збільшилась вартість активів у 2024 році - 1 836 772 000,00 грн, а у 2025 році - 2 491 188 000,00 грн, що свідчить про наявність фінансової можливості виконати рішення суду у справі № 911/3950/25 належним чином.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу КП "Білоцерківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3950/25 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі.

25.05.2026 скаржником до Північного апеляційного господарського суду подано клопотання б/н від 25.05.2026 (вх. № 12632/26 від 25.05.2026) про усунення недоліків, до якого додано докази сплати судового збору в розмірі 3993,60 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3950/25.

Ухвала доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд», про що в матеріалах справи наявні відповідні довідки.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Частиною12 ст.270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З апеляційної скарги вбачається, що КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» оскаржує рішення суду першої інстанції у даній справі лише в частині відмови у відстроченні виконання рішення у даній справі.

Так, суд першої інстанції під час ухвалення рішення від 15.04.2026 у справі №911/3950/25 за результатами розгляду клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення прийшов до висновку про відсутність правових підстав застосовувати положення ст. 331 ГПК України щодо відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Як вже зазначалось вище, відповідач посилався на скрутне фінансово-економічне становище, обумовлене відсутністю компенсації різниці в тарифах протягом тривалого періоду, наявну значну дебіторську заборгованість споживачів, а також на віднесення об`єктів відповідача до критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, у зв`язку з чим відповідач просив відстрочити виконання рішення до моменту компенсації заборгованості в різниці в тарифах, але не менше ніж на один рік з дати ухвалення такого рішення.

Так, відповідачем не подано до суду доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про відстрочення виконання рішення, про що було зазначено судом першої інстанції у рішенні від 15.04.2026.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Відповідно до статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, підставою для відстрочення виконання рішення має бути існування об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення.

Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а й заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Також колегія суддів зазначає, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява N 3236/03, п. 43).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, в цьому контексті для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 у справі "Жовнер проти України" (заява N 56848/00) зазначено, що стаття 1 Першого Протоколу вимагає, перш за все і особливо, щоб втручання державної влади у використання права на майно було законним. Суду належить з`ясувати, чи дотримується справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і вимогами основних прав громадян. Пошук подібної рівноваги повністю віддзеркалюється в структурі статті 1, отже, і в другому абзаці: повинно існувати пропорційно обґрунтоване співвідношення між зазначеною метою і засобами, що використовуються. Контролюючи виконання цієї вимоги, Суд визнає за державою певну свободу розсуду як для вибору способів впровадження, так і для вирішення, чи є їх наслідки виправданими та відповідають загальному інтересу у спробі досягти зазначеної мети закону.

Викладені відповідачем твердження про наявність низки чинників, які сприятимуть відновленню його платоспроможності у недалекому майбутньому, фактично ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження на його користь грошових коштів у строк, встановлений процесуальним законодавством, для відстрочення виконання рішення у цій справі.

Також, відповідач не надав жодних доказів того, що ним вчиняються дії, спрямовані на врегулювання заборгованості в тарифах у визначеному Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» порядку, зокрема докази звернення відповідачем до позивача з намірами/пропозиціями укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості та, як наслідок, беззаперечних доказів того, що спірна заборгованість буде врегульована у визначеному законом порядку у строк, встановлений процесуальним законодавством для відстрочення виконання рішення у цій справі згідно зі ст. 331 ГПК України.

При цьому, скрутне фінансове становище чи невиконання споживачами та контрагентами своїх зобов`язань перед боржником, на що посилається скаржник, не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Колегія суддів відзначає, що посилання відповідача лише на складний фінансовий стан без визначення реальної перспективи виконання судового рішення не може бути підставою для відстрочення такого виконання.

У цьому контексті колегія суддів враховує приписи статті 96 ЦК України, відповідно до яких юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції проігнорував протоколи Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (на суму 877 535 638,49 грн), колегією суддів відхиляються, оскільки вони підтверджують лише наявність заборгованості з різниці в тарифах і не доводять існування виняткових обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення, гарантованого надходження коштів чи визначеного строку їх отримання, а отже не впливають на правильність висновку про відсутність підстав для відстрочення.

При цьому, обставини, на які посилається відповідач у клопотанні про відстрочення виконання рішення, зокрема перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі зумовлене систематичною несплатою населенням платежів за надані послуги, що в свою чергу призвело до неможливості виконання зобов`язання перед позивачем за договором зі сплати вартості поставленого природного газу, а також відсутності компенсації різниці в тарифах, не є тими виключними обставинами, які унеможливлюють виконання рішення, оскільки надані апелянтом докази не підтверджуються виняткового характеру таких обставин.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на посилання апелянта на судову практику, викладену у висновках Верховного Суду у справах № 905/271/24, 917/1131/24, 906/1035/23, в яких відстрочка виконання рішення надавалась в межах граничного строку тривалістю в один рік з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови, який встановлено ч. 5 ст. 331 ГПК України, проте відповідач просить суд надати відстрочку до настання певної події (до моменту компенсації), що суперечить вимогам ч. 5 ст. 331 ГПК України. Також Верховний Суд у вищевказаних постановах зазначав про наявність конкретних обставин, які підтверджувались наявними в матеріалах справи доказами, що слугували підставою для надання відстрочки виконання рішення, проте апелянт не довів наявності подібних конкретних обставин відповідними доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надані докази, які свідчать про існування виключних обставин, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/3950/25 в оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3950/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 232-241, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/3950/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/3950/25 залишити без змін.

Судові витрати за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

Матеріали справи № 911/3950/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.06.2026

Головуючий суддя В.П. Іванов

Судді С.Є. Чаплян

О.М. Крижний