Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №711/5788/21 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа№ 711/5788/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилов Д.О.;

від відповідача: Балакін Є.В.;

Розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.01.2026 (повний текст складено 28.01.2026)

у справі №711/5788/21 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Сирена"

про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів, визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

13.09.2021 ОСОБА_2 звернувся до Придніпровського районного суду з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Обґрунтовуючи наведені вище позовні вимоги позивач посилається на те, що його протиправно звільнено з посади та не вплачено заробітну плату, оскільки відповідно до статуту ГБК «Сирена» голова правління кооперативу обирається на загальних зборах членів кооперативу, а його звільнено наказом голови правління ГБК «Сирена» ОСОБА_3 без прийняття відповідного рішення загальних зборів ГБК «Сирена».

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.02.2023 позовні вимоги задоволено частково та вирішено:

Визнати протиправним та скасувати наказ Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" від 05.04.2021р. № 16-К про звільнення з посади ОСОБА_2 ;

Поновити ОСОБА_2 на посаді голови правління Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" з 06.04.2021;

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" на користь ОСОБА_2 заробітну плату з лютого 2020р. по 05 квітня 2021р. в розмірі77 061 грн. 00коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України;

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 45 календарних днів в розмірі 7514 грн. 10 коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.04.2021р. по 09.02.2023р. в сумі 285 856 грн. 19 коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" в дохід держави судовий збір у розмірі 4612 грн. 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1950 грн. 56 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді голови правління Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" з 06.04.2021 та стягнення заробітної плати за 1 місяць.

В іншій частині відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.06.2023, залишену без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2023, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.02.2023 скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_2 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14.06.2023 справу № 711/5788/21 за позовом ОСОБА_2 до обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Сирена" про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні передано до Господарського суду Черкаської області.

16.04.2025 від позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, якою останній доповнив свої позовні вимоги новою - визнати недійсним та скасувати протокол загальних зборів членів гаражного кооперативу "Сирена" від 31.01.2021 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління, яка ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.04.2025 була прийнята до розгляду.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надано докази зміни прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.01.2026 у справі №711/5788/21 позовні вимоги задоволено частково.

У задоволенні вимоги про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» від 31.01.2021 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління відмовлено.

Наказ гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» від 05.04.2021 № 15-к визнано протиправним та скасовано.

У задоволенні вимоги про поновлення ОСОБА_2 на посаді Голови правління Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» з 06.04.2021р. в вимогою допустити до негайного виконання рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді голови правління ГБК «Сирена» з 06.04.2021 та стягнення середнього заробітку за 1 місяць відмовлено.

В решті вимог про стягнення коштів, які належить виплатити позивачу, як працівнику, за наслідками звільнення з посади залишено без розгляду.

Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» в дохід держави 908,00 грн.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач в частині оскарження протоколу та пред`явлення одночасної вимоги про визнання недійсним та скасування протоколу, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Скасовуючи наказ від 05.04.2021 № 15-к суд першої інстанції вказав, що він не відповідає фактичним взаємовідносинам сторін, оскільки ОСОБА_2 ще 31.01.2021 Загальними зборами членів ГБК "Сирена" було звільнено з посади Голови правління разом з усім складом правління (минула каденція), то саме ця підстава і ця дата звільнення є належною, а не за наказом від 05.04.2021 за прогули.

Щодо вимоги поновити ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначив, що рішенням зборів від 31.01.2021 учасники реалізували своє безспірне право в будь-який час припинити повноваження всього правління ГБК "Сирена" (минула каденція) та одночасно звільнити ОСОБА_2 з посади голови правління (а голова правління одночасно є членом правління) та обрати новий персональний склад правління і голову правління.

Щодо решти позовних вимог, які були залишені без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що за наслідками вирішення корпоративного спору у справі, в межах якого господарським судом було встановлено дійсну дату та підставу звільнення позивача з посади Голови правління ГБК "Сирена" рішенням зборів від 31.01.2021, відповідач має сформувати дійсний наказ про звільнення ОСОБА_2 , змінити запис у трудовій книжці позивача, вирішити питання щодо розірвання трудового договору із позивачем (за наявності), провести всі належні розрахунки пов`язані зі звільненням саме з цієї підстави і лише за наявності спору по цих розрахунках спір у подальшому має вирішитися в суді як самостійний трудовий спір.

Суд першої інстанції вказав, що через призму корпоративного спору господарський суд не може застосовувати трудове законодавство, перевіряти розрахунки позивача та застосовувати власні розрахунки при визначенні виплат на користь позивача, які регулюються трудовим законодавством і відносяться до заробітку працівника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.01.2026 у справі №711/5788/21 та ухвалити постанову, якою:

- поновити ОСОБА_1 на посаді голови правління Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена";

- стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" на користь ОСОБА_1 заробітну плату з лютого 2020 року по 05 квітня 2021 року в розмірі 72 338,00 грн.;

- стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 45 календарних днів в розмірі 7 514,10 грн.;

- стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" на користь ОСОБА_2 компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 06.04.2021 року по день винесення рішення суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- позивачем сам протокол загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" від 31.01.2021 не оскаржується, а оскаржується рішення загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу "Сирена", оформлене протоколом від 31.01.2021;

- суд не врахував, що існує окреме провадження у того ж складу суду, а саме справа № 925/1079/25 щодо скасування рішення загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу "Сирена", оформлене протоколом від 31.01.2021;

- висновок про залишення без розгляду частини позовних вимог судом першої інстанції прийнято в рішенні, а не в ухвалі;

- відповідно до частини 1 статті 226 ГПК України встановлено конкретний перелік підстав для залишення позову без розгляду, серед яких немає такої підстави як «спір не підсудний господарському суду»;

- судом зроблено висновок про непідсудність справи господарському суду у зв`язку із наявністю трудового спору, тоді як постановою Черкаського апеляційного суду від 12.06.2023 у справі 711/5788/21 вже було закрито провадження у справі в порядку цивільного судочинства з висновком, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства;

- постановами Верховного суду у справах № 925/893/23(711/3727/23), № 925/893/23(925/457/24), № 925/1844/21 встановлено те, що ОСОБА_2 правомірно перебував на посаді голови правління з 04.08.2013 по 31.01.2021;

- заборгованість відповідача ГБК «Сирена» перед позивачем ОСОБА_2 з виплати заробітної плати за січень 2020 - 05 квітня 2021 року складає 75 784 грн, а середня заробітна плата за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 428,57 грн. х 1707 днів = 731 568,99 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №711/5788/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 23.02.2026 залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.01.2026 у справі №711/5788/21 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 3 430,27 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 14.04.2026.

На адресу суду від представника Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Сирена" надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13.04.2026 задоволено заяву представника Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Сирена" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14.04.2026 відкладено розгляд справи на 19.05.2026.

У зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 про відсторонення судді ОСОБА_5 від здійснення правосуддя, та, відповідно, неможливості вчинити процесуальні дії, розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №711/5788/21.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №711/5788/21 сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 19.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.01.2026 у справі №711/5788/21 прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 19.05.2026 розгляд справи відкладено на 27.05.2026.

У судовому засіданні 27.05.2026 оголошено перерву до 23.06.2026.

Позиції учасників справи

31.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заявлені клопотання те результати їх розгляду

31.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 711/5788/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №925/1079/25 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Сирена" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів від 31.03.2021 року, що розглядається Північним апеляційним господарським судом.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що предмет розгляду у вказаній справі безпосередньо пов`язаний із предметом спору у даній справі, оскільки у межах даної справи вирішується питання щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління гаражно-будівельного кооперативу "Сирена", звільненого на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу від 31.01.2021, правомірність якого встановлюється у справі №925/1079/25, яка перебуває на розгляді Північного апеляційного господарського суду, що має істотне значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Апеляційний господарський суд зазначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом вказаного п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що встановлені у даній справі обставини та зібрані докази дозволяють належним чином оцінити доводи апеляційної скарги та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відтак, заявлене апелянтом клопотання про зупинення провадження у даній справі задоволенню не підлягає.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Державна реєстрація ГБК "Сирена" як юридичної особи відбулася 17 березня 1999 року, а запис №10261200000004060 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відомостей про ГБК внесено 15 листопада 2005 року.

За даними трудової книжки ОСОБА_1 , 1971 року народження (серія НОМЕР_1 ) остання містить наступні записи: « 16.05.2013 року Прийнятий на посаду голови правління ГБК «Сирена», на підставі протоколу № 2 від 20.04.2013, рішення зборів, наказ № 1 від 16.05.2013 року», а також « 05.04.2021 Звільнений за прогули, п. 4 ст. 40 КЗпПУ, на підставі наказу № 15-к від 05.04.2021».

Згідно наказу № 1 від 16.05.2013, підписаного головою правління ОСОБА_1 , він приступив до виконання обов`язків голови правління ГБК «Сирена» з 16.05.2013 з посадовим окладом 1800,00 грн. на місяць. Підстава: протокол загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 20.04.2013.

Відповідно до протоколу загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 31.01.2021, на загальних зборах членів кооперативу вирішувалося питання щодо припинення повноважень голови правління ОСОБА_1 (минула каденція).

Зокрема, за виступами учасників доведена інформація до присутніх про відсутність в кооперативі документів про звільнення ОСОБА_1 , але в державному реєстрі, як зазначено, до сих пір обліковується інформація про ОСОБА_1 , як керівника ГБК «Сирена».

На відповідних загальних зборах ГБК «Сирена» прийняті рішення:

- припинити повноваження правління ГБК "Сирена" (минула каденція). Звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління. Процедуру звільнення оформити у відповідності до вимог чинного законодавства за наявними документами. Внести зміни до відомостей про юридичну особу в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: виключити зі складу керівників та підписантів ГБК "Сирена" ОСОБА_1 ;

- обрати персональний склад правління ГБК "Сирена" ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ;

- призначити головою правління ГБК "Сирена" ОСОБА_3 ;

- у зв`язку з обранням на посаду голови правління ГБК "Сирена", доручити ОСОБА_3 внести відповідні зміни до облікових записів згідно вимог законодавства. Внести зміни до відомостей про юридичну особу в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: включити до складу керівників та підписантів ГБК "Сирена" ОСОБА_3 .

Згідно виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесені відомості щодо керівника ГБК «Сирена» ОСОБА_3 з 08.02.2021.

Відповідно протоколу засідання правління № 1/21 від 06.02.2021 прийнято рішення про призначення внутрішньої службової перевірки по процедурам дотримання вимог трудового законодавства. Виділено в окреме провадження дослідження законності звільнення ОСОБА_1 .

За наявності порушень, вирішено провести коригування поданої у зв`язку зі звільненням звітності та викликати на комісійну співбесіду найманих працівників, а також встановлено строк для подання документів та пояснень не більше одного робочого дня з моменту проведення співбесіди.

Наказом № 2-к від 12.02.2021 року, який виданий головою правління ОСОБА_3 , призначено службову перевірку дотримання вимог трудового законодавства в частині обліку робочого часу, здійснення нарахувань, сплачених податків, надання відпусток, звільнення, тощо, найманих працівників за 2020 рік. Строк встановлено до 28.02.2021 року.

17.02.2021 за №10 на адресу ОСОБА_2 , головою правління ОСОБА_3 підготовлено листа про проведення вказаної вище службової перевірки та необхідність прибуття на засідання комісії 20.02.2021 на 14-00, в т.ч. для проведення співбесіди, передачі документації (2013-2018р.р.). Листа направлено рекомендованим листом з описом вкладень 17.02.2021, який вручено адресату 26.02.2021р., відповідно до трекінгу Укрпошти та накладній.

Відповідно до протоколу №2/21 від 20.02.2021р. засідання правління ГБК «Сирена»- знято з обговорення через відсутність запрошених осіб питання (п.13) щодо виклику на співбесіду ОСОБА_1 та інших осіб.

Як вбачається з акту від 08.02.2021, членами ГБК «Сирена» засвідчено факт відсутності на робочому місці найманого працівника ОСОБА_1 .. Загальна тривалість часу відсутності на робочому місці перевищує три години. Аналогічний акт складено 03.03.2021.

Відповідно до розпорядження №4 від 09.03.2021р., виданого головою правління ГБК ОСОБА_16, за результатами службової перевірки, призначеної наказом від 12.02.2021, вирішено подальше проведення службової перевірки вважати недоцільним і службову перевірку закінченою.

Головою ревізійної комісії ГБК «Сирена» ОСОБА_14 складено на ім`я голови правління доповідну записку від 26.03.2021 щодо відвідування робочого місця та виконання посадових обов`язків, зокрема і щодо ОСОБА_1 (відсутність на робочому місці з січня 2020р. по лютий-березень 2021р.).

Розпорядженням голови правління ОСОБА_16 №5 від 31.03.2021, зазначено про необхідність: відзвітувати по результатам службової перевірки на найближчому засіданні правління ГБК «Сирена»; підготувати документи на звільнення ОСОБА_1 за прогули.

Відповідно до рішення, викладеного у протоколі № 5/21 від 03.04.2021 року, правління ГБК «Сирена» вирішило про те, що на виконання розпорядження голови правління підготовлені документи на звільнення ОСОБА_1 ..

Наказом голови правління ГБК «Сирена» ОСОБА_3 № 15-к від 05.04.2021 року звільнено ОСОБА_1 , голову правління ГБК «Сирена» за прогули (в тому числі, відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин протягом лютого-березня 2021 року п. 4 ст. 40 КЗпП України; провести повний розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства. Підстави: доповідна записка від 26.03.2021, три акти про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці (без дати та номеру). У наказі наявний запис про те, що ОСОБА_2 ознайомлений та отримав копію примірника наказу 19.06.2021 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що його протиправно звільнено з посади та не вплачено заробітну плату, оскільки відповідно до статуту ГБК «Сирена» голова правління кооперативу обирається на загальних зборах членів кооперативу, а його звільнено наказом голови правління ГБК «Сирена» ОСОБА_3 без прийняття відповідного рішення загальних зборів ГБК «Сирена».

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині оскарження протоколу загальних зборів, позивач посилається на порушення відповідачем вимог законодавства про кооперацію, а саме порядку скликання та проведення загальних зборів.

Зокрема, позивач зазначає про питання звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління на порядок денний загальних зборів 31.01.2021 не виносилось, ОСОБА_2 на засідання загальних зборів 31.01.2021 не запрошувався, відповідно до Статуту у встановленому порядку загальні збори не скликались, а доказів того, що загальні збори скликались на вимогу не менше третини його членів відсутні.

Також позивач зазначає про те, що в протоколі від 31.01.2021 зазначено що присутні 544 особи, за звільнення ОСОБА_2 (п. 3 протоколу) проголосувало 472 особи. Однак, доказів голосування до протоколу не надано. Також позивач наголосив на тому, що доказів присутності на зборах саме 544 осіб відповідачем не надано.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач в частині оскарження протоколу та пред`явлення одночасної вимоги про визнання недійсним та скасування протоколу, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Скасовуючи наказ від 05.04.2021 № 15-к суд першої інстанції зазначив, що він не відповідає фактичним взаємовідносинам сторін, оскільки ОСОБА_2 ще 31.01.2021 Загальними зборами членів ГБК "Сирена" було звільнено з посади Голови правління разом з усім складом правління (минула каденція), то саме ця підстава і ця дата звільнення є належною, а не за наказом від 05.04.2021 за прогули.

Щодо вимоги поновити ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначив, що рішенням зборів від 31.01.2021 учасники реалізували своє безспірне право в будь-який час припинити повноваження всього правління ГБК "Сирена" (минула каденція) та одночасно звільнити ОСОБА_2 з посади голови правління (а голова правління одночасно є членом правління) та обрати новий персональний склад правління і голову правління.

Щодо решти позовних вимог, які були залишені без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що за наслідками вирішення корпоративного спору у справі, в межах якого господарським судом було вставлено дійсну дату та підставу звільнення позивача з посади Голови правління ГБК "Сирена" рішенням зборів від 31.01.2021, відповідач має сформувати дійсний наказ про звільнення ОСОБА_2 , змінити запис у трудовій книжці позивача, вирішити питання щодо розірвання трудового договору із позивачем (за наявності), провести всі належні розрахунки пов`язані зі звільненням саме з цієї підстави і лише за наявності спору по цих розрахунках спір у подальшому має вирішитися в суді як самостійний трудовий спір.

Суд першої інстанції вказав, що через призму корпоративного спору господарський суд не може застосовувати трудове законодавство, перевіряти розрахунки позивача та застосовувати власні розрахунки при визначенні виплат на користь позивача, які регулюються трудовим законодавством і відносяться до заробітку працівника.

Однак частково колегія суддів не погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першої та третьої статті 99 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12.01.2010 №1-2/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України роз`яснив, що реалізація учасниками акціонерного товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього товариства стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності.

Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. (див. висновки, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 145/166/18 (пункти 52-54), від 19.02.2020 у справі № 361/17/15-ц (пункти 33-35), від 08.11.2019 у справі № 667/1/16, від 16.10.2019 у справі № 752/10984/14-ц (пункти 32-40), від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 (пункт 4.8), від 29.05.2019 у справі № 452/970/17 (пункти 57-60) від 10.04.2019 у справі № 510/456/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Таким чином, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення/звільнення з посади відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19, від 15.09.2020 по справі № 205/4196/18).

При розгляді спору щодо розірвання трудового договору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Такі висновки послідовно висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18, від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц та від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.02.2021 у справі №753/17776/19.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України "Про кооперацію".

Кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів (ст. 1 Закону України "Про кооперацію" (тут і далі по тексту в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до визначення термінів, що містяться у ст. 2 Закону України "Про кооперацію", кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно зі ст. 6 цього Закону кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Стаття 15 цього Закону визначає повноваження загальних зборів членів кооперативу, як вищого органу управління кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу;

За нормами ст.16 Закону виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Відповідно до п.9 Статуту відповідача, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції якого належить, зокрема, - утворення органів правління кооперативу, інших організацій кооперативу, визначення розміру оплати праці голови правління, а також кошторису кооперативу; вирішування питань щодо звільнення членів правління та посадових осіб інших органів управління від виконання покладених на них обов`язків.

Згідно з п.10 Статуту правління є виконавчим органом, підзвітним загальним зборам членів кооперативу чи зборам уповноважених. Члени правління кооперативу в кількості 9 чоловік, голова правління та його заступник обираються на загальних зборах членів кооперативу (зборах уповноважених) на строк 2 роки. За рішенням загальних зборів (зборів уповноважених), до повноважень правління кооперативу може бути віднесене будь-яке питання, що належить до компетенції загальних зборів.

Як передбачено у п.11 цього Статуту, голова правління кооперативу та його заступники обираються з членів правління кооперативу на загальних зборах членів кооперативу (зборах уповноважених).

В разі порушення вимог Статуту кооперативу, чинного законодавства України головою правління, члени правління мають право виразити йому недовіру та обрати нового голову правління. Голова правління кооперативу, зокрема, - здійснює керівництво і управління кооперативом приймає та звільняє з роботи обслуговуючий персонал кооперативу тощо.

Як вже було зазначено вище, відповідно до протоколу загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 31.01.2021 року загальними зборами членів кооперативу вирішувалося питання щодо припинення повноважень голови правління ОСОБА_1 (минула каденція).

Так, рішенням загальних зборів членів ГБК «Сирена», оформлених протоколом від 31.01.2021, вирішено, зокрема, припинити повноваження правління ГБК «Сирена» (минула каденція). Звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління. Процедуру звільнення оформити у відповідності до вимог законодавства за наявними документами. Внести зміни до відомостей про юридичну особу в ЄДРЮОФОПГФ, а саме: виключити зі складу керівників та підписантів ГБК «Сирена» ОСОБА_1 .

Також, прийнято рішення про обрання персонального складу правління ГБК та призначення головою правління ГБК ОСОБА_3 .

Так, позивачем було заявлено вимогу про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" від 31.01.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління.

Суд першої інстанції, з посиланням на висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 914/921/18, від 17 червня 2021 року у справі № 910/2478/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 910/1942/22, зазначив, що позивач в частині оскарження протоколу та пред`явлення одночасної вимоги про визнання недійсним та скасування протоколу, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушених прав як скасування протоколу органу управління господарського товариства.

Однак колегія суддів не погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом.

Дійсно, такого способу захисту як скасування протоколу позачергових загальних зборів цивільне, господарське законодавство не передбачає.

Однак, з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (частина друга статті 16 Цивільного кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами першою - другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим згідно з усталеною судовою практикою підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) юридичної особи можуть бути, зокрема, невідповідність таких рішень вимогам законодавства. При цьому протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом ненормативного характеру.

Так, позивач в частині оскарження протоколу загальних зборів обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення, яке оформлено протоколом від 31.01.2021, прийнято з порушенням процедури і порядку скликання зборів 31.01.2021.

Дійсно, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до сталої судової практики, у судовому порядку може бути визнано недійсним рішення зборів учасників, а не протокол. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами.

Водночас, колегія суддів зазначає, що у подібних спорах під час розгляду позовних вимог про визнання недійсним протоколу загальних зборів, судам необхідно на підставі наданих учасниками спору доказів встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про невідповідність прийнятих рішень приписам законодавства, на які посилаються позивачі у позовній заяві, а також наявність чи відсутність порушення у зв`язку з їх прийняттям прав (охоронюваних законом інтересів) позивачів.

При цьому, виходячи зі змісту положень статті 5 Господарського процесуального кодексу України, суд, у разі встановлення обставин порушення прав позивача, мав б здійснити захист порушених прав позивачів шляхом визнання недійсними рішень загальних зборів учасників кооперативу, який є ефективним способом захисту.

На вказане наголосив Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 914/921/18 (на яку і посилався суд першої інстанції), зазначивши, що суди, при розгляді позовної вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів, врахувавши мету звернення позивача до суду, встановивши доведеність позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України порушення його прав рішеннями позачергових загальних зборів з метою забезпечення поновлення порушеного права позивача, з дотриманням ст. 5 ГПК України, а також передбачених ст. 3 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності, правильно здійснили захист порушених прав позивача шляхом визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства, який є ефективним способом захисту.

Також, застосовуючи викладену у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №910/2478/20 правову позицію суд першої інстанції не врахував, що підставою для відмови у задоволенні позову у ній було саме відсутність обставин з яким закон пов`язує визнання недійсними рішень загальних зборів, тобто по суті спору, проте висновки щодо обраного позивачем способу зазначені судом касаційної інстанції з поміж іншого і не є основними.

Таким чином, суд першої інстанції, без дотримання положень статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України не надав правової оцінки спірним рішенням загальних зборів кооперативу, які були оформлені протоколом загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 31.01.2021, не дослідив доводи позивача щодо підстав недійсності цих рішень, не врахувавши мету звернення позивача до суду, а саме незгоду із прийнятими рішеннями членів ГБК «Сирена» щодо звільнення позивача з посади голови правління кооперативу.

Досліджуючи доводи позивача щодо порушення процедури і порядку скликання зборів 31.01.2021, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог в частині оскарження протоколу загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 31.01.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів юридичної особи, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Подібні висновки Верховного Суду є сталими та містяться у постановах від 02.04.2019 у справі №927/546/18, від 18.09.2019 у справі №902/671/18, від 28.01.2021 у справі №910/15906/19, від 07.09.2021 у справі №916/2506/20, від 05.07.2022 у справі №911/2269/20, від 25.05.2023 у справі №916/636/22, від 04.05.2023 у справі №911/3656/20 та інших.

Відповідно до частин 4-5 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Аналогічні вимоги щодо повідомлення членів кооперативу про загальні збори кооперативу містяться і у п. 9.3 Статуту ГБК "Сирена".

Отже, ні Статутом, ні чинним законодавством не встановлено конкретних способів особистого повідомлення членів кооперативу про скликання загальних зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, загальні збори членів ГБК "Сирена", що відбулися 31.01.2021 та на яких прийняті спірні у цій справі рішення, були скликані правлінням цього кооперативу; про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членам ГБК було повідомлено 10.01.2021 шляхом розміщення оголошення про це на дошці оголошень ГБК на прохідній та на кожному із рядів гаражів (перший гараж заїзду), а також у публічно доступному месенджері - вайбер-групі ГБК "Сирена", відповідно до наявної у ГБК бази актуальних телефонних номерів членів кооперативу останнім направлено понад 600 смс-повідомлень із запрошенням на загальні збори членів кооперативу, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та, зокрема, показаннями свідка - ОСОБА_15 .

Більше того, як зазначає відповідач, ОСОБА_2 був присутній на загальних зборах, які відбулись 31.01.2021, однак відмовився від реєстрації, що було відображено у протоколі загальних зборів від 31.01.2021. Вказаних відомостей позивач не заперечив.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що кооператив у визначений законом строк до дня їх проведення належним чином повідомив членів кооперативу про скликання загальних зборів на 31.01.2021 шляхом розміщення відповідних оголошень на загальнодоступних публічних місцях на території ГБК, а також шляхом направлення електронних повідомлень на всі відомі правлінню кооперативу номери телефонів, в тому числі і позивача.

Аналогічні висновки щодо належності та допустимості наведених доказів як підтвердження дотримання порядку скликання загальних зборів кооперативу були сформульовані Верховним Судом при розгляді справи 925/893/23(925/309/24) за позовом ОСОБА_2 до Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу від 16.10.2022 №2/22.

Пунктом 9.6. Статуту ГБК установлено, що Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос і це право не може бути передано іншій особі.

Відповідно до п. 9.7. Статуту ГБК рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття або внесення змін до статуту, про вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про організацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше як 75 % членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відкритим голосуванням.

З оскаржуваного позивачем рішення загальних зборів членів ГБК від 31.01.2021, оформлених відповідним протоколом вбачається, що на загальних зборах присутні 544 осіб, тоді як загальна кількість членів кооперативу становить 870 осіб. Таким чином, рішення приймалося за наявності відповідного кворуму, передбаченого як ст. 15 Закону України "Про кооперацію" так п. 9.6, 9.7 статуту ГБК, оскільки на зборах присутні більше половини його членів, а рішення ухвалені простою більшістю голосів відповідно до переліку членів кооперативу, що зареєструвались на загальних зборах.

Доводи позивача про відсутність доказів голосування до протоколу за п. 3 порядку денного колегія суддів відхиляє, оскільки відповідні докази голосування викладені у самому протоколі (за - 472, проти - 0, утримались - 72).

Твердження позивача про відсутність доказів присутності на загальних зборах саме 544 членів є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Більше того, відповідачем на підтвердження участі членів Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" у загальних зборах 31.01.2021 були надані фото та відеофіксацію відповідних зборів.

При цьому, доводи позивача, що згідно порядку денного питання звільнення ОСОБА_2 не виносилось колегія суддів відхиляє, оскільки у п. 3 порядку денному зазначено «Припинення повноважень правління ГБК «Сирена».

Оскільки позивач перебував на посаді голови правління ГБК «Сирена», а тому питання звільнення його із займаної посади охоплювалось п. 3 порядку денного.

А тому, враховуючи наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" від 31.01.2021 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління (які за суттю порушеного права є заявленням позивачем вимоги про визнання недійсним недійсним та скасування рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Сирена в частині звільнення ОСОБА_2 з посади голови правління, що оформлене пунктом 3 протоколу від 31.01.2021).

Щодо вимоги визнати протиправним та скасувати наказ ГБК "Сирена" від 05.04.2021 № 16-К про звільнення ОСОБА_1 та поновлення останнього на посаді голови правління Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" з 06.04.2021 колегія суддів зазначає наступне.

Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов`язків або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства відсторонити члена виконавчого органу від виконання ним обов`язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим відсторонення відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, члени ГБК "Сирена" рішенням зборів від 31.01.2021 реалізували своє безспірне право в будь-який час припинити повноваження всього правління ГБК "Сирена" (минула каденція) та одночасно звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління та обрати новий персональний склад правління і головою правління ОСОБА_3 .

А тому, з урахуванням викладеного вище колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ГБК "Сирена".

В свою чергу, прийняття компетентним органом товариства рішення про звільнення директора є розпорядчим документом щодо припинення повноважень останнього, яке підлягає виконанню задля забезпечення реалізації колективної волі учасників товариства, - носіїв корпоративних прав.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі № 911/3656/20 зазначав, що припинення повноважень генерального директора як виконавчого органу підприємства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість припинення повноваження генерального директора підприємства як виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП, а в статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Оскільки 31.01.2021 Загальними зборами членів ГБК "Сирена" було звільнено позивача з посади Голови правління разом з усім складом правління (минула каденція), то саме ця підстава і ця дата звільнення є належною, а не за наказом від 05.04.2021 за прогули.

З цих підстав, суд першої інстанції дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування наказу від 05.04.2021 № 15-к як такий, що не відповідає фактичним взаємовідносинам сторін.

Водночас, колегія суддів частково не погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 761/36220/17).

Зміни дати чи підстави звільнення здійснюється відповідно до вимог закону (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 207/831/20).

Подібних висновків щодо можливості зміни дати звільнення працівника у межах справи про поновлення на роботі дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 800/7/17, та Верховний Суд у постановах від 17.01.2024 у справі № 708/447/23 та від 10.09.2025 у справі № 592/507/24.

У спірних правовідносинах колегія суддів вважає, що формулювання дати та підстави звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України є неправильним, адже ОСОБА_1 займав посаду голови правління, тобто був посадовою особою кооперативу, повноваження якого були припинені за рішенням уповноваженого органу.

А тому, враховуючи вищезазначені норми та встановлену судами практику, вірним формулюванням підстав для звільнення ОСОБА_1 є п. 5 ч. 1 статті 41 КЗпП України, а датою звільнення - 31.01.2021.

А тому, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність змінити формулювання у наказі про звільнення позивача, вказавши підставу звільнення - п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а дату звільнення - 31.01.2021.

Також, позивачем також було заявлено вимоги про:

стягнення з відповідача на користь позивача заробітну плату з лютого 2020р. по 05 квітня 2021 у розмірі 77 061,00 грн.;

стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 45 календарних днів в розмірі 7 514,10 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.04.2021 по 25.10.2022 в сумі 285 856,19 грн. та компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 06.04.2021 по день винесення рішення суду в сумі 285 856,19 грн.;

допущення негайного виконання рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді голови правління ГБК "Сирена" з 06.04.2021 та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.

Залишаючи без розгляду дані вимоги, суд першої інстанції вказав, що вказані вимоги є трудовим спором та такі, що заявлені передчасно, оскільки відповідач має сформувати дійсний наказ про звільнення ОСОБА_2 , змінити запис у трудовій книжці позивача, вирішити питання щодо розірвання трудового договору із позивачем (за наявності), провести всі належні розрахунки пов`язані зі звільненням саме з цієї підстави і лише за наявності спору по цих розрахунках спір у подальшому має вирішитися в суді як самостійний трудовий спір.

За висновком суду першої інстанції, через призму корпоративного спору господарський суд не може застосовувати трудове законодавство, перевіряти розрахунки позивача та застосовувати власні розрахунки при визначенні виплат на користь позивача, які регулюються трудовим законодавством і відносяться до заробітку працівника.

Однак, колегія суддів не погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 226 ГПК України врегульовано підстави, за яких суд першої інстанції зобов`язаний залишити позов без розгляду.

Вказані норми не передбачають право суду залишити позов без розгляду з підстав непідвідомчості розгляду позовних вимог чи того, що відповідний позов поданий передчасно.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12.06.2023, залишену без змін постановою Верховного Суду від 27.11.2023, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.02.2023 у даній справі скасовано, провадження у справі закрито з підстав того, що спір виник з корпоративних правовідносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до вищезазначених вимог закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №752/10984/14-ц зроблено правовий висновок щодо недопущення юрисдикційних конфліктів, а отже і недопущення порушення права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту в розрізі Конвенції.

При цьому, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) викладались правові висновки щодо підвідомчості спорів про оскарження рішення загальних зборів засновників товариства (постанови зборів уповноважених) щодо звільнення директора (голови правління) товариства, поновлення на посаді, стягнення на їх користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У цих справах питання щодо стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь незаконно відстороненого (звільненого) директора (голови правління) товариства вирішувалося у порядку господарського судочинства. Практика Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційності розгляду таких справ в порядку господарського судочинства є сталою.

Крім того, у справі № 324/379/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін спірних правовідносин слід відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19), шляхом уточнення наведених у ній висновків, а саме: зазначення, що у разі непред`явлення вимог про визнання недійсним рішення уповноваженого органу товариства учасником цього товариства, за умови їх попереднього вирішення в порядку господарського судочинства, спори про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу належать до компетенції судів загальної юрисдикції, оскільки у такому випадку корпоративний спір між сторонами відсутній. У зв`язку з наведеним, справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17.08.2022 у згаданій справі № 324/379/19 дійшла висновку, що немає підстав для відступу (уточнення) від висновку, наведеного у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду. Крім того, зазначила, що практики щодо юрисдикційності розгляду справ в порядку господарського судочинства потрібно дотримуватися й в тих справах, у яких господарський суд вже вирішив питання про скасування рішення уповноваженого органу товариства, а після цього позивач звертається із іншими вимогами - про поновлення на посаді директора (голови правління) товариства, стягнення середнього заробітку, тощо. Оскільки такі вимоги залежать від визнання правомірним рішення загальних зборів засновників товариства (постанови зборів уповноважених) щодо звільнення директора (голови правління) товариства і вони мають бути вирішені в порядку господарського судочинства.

До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423 цс 19) зазначила таке: «Позовні вимоги про поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від спору про визнання недійсним рішення органу управління товариства. Тому розгляд цієї частини позовних вимог окремо за правилами цивільного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, якщо дослідження одного і того ж рішення загальних зборів товариства здійснюватиметься судами різних юрисдикцій. За таких обставин такий спір в цілому належить до юрисдикції господарського суду».

А тому, відповідні заявлені вимоги слід розглядати за правилами господарського судочинства у межах даної справи.

Згідно зі статтею 83 Кодексу законів про працю України та частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (тут і далі на момент виникнення спірних правовідносин та час подачі позову) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, наведені положення закону передбачають обов`язок роботодавця здійснити звільненому працівнику при його звільненні виплату, зокрема, компенсації за всі не використані звільненим працівником дні щорічної відпустки (стаття 83 КЗпП та частина перша статті 24 Закону України «Про відпустки»), заробітної плати за фактично відпрацьовані дні (стаття 94 КЗпП України), компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу) (стаття 117 КЗпП України).

Так, позивачем, у заяві про збільшення позовних вимог, поданої до суду першої інстанції 16.04.2025, та прийняту до розгляду ухвалою від 24.04.2025, заявлено до стягнення 77 061,00 грн невиплаченої заробітної плати з лютого 2020 року по 05 квітня 2021.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що при звільненні ОСОБА_1 з посади з ним не був повністю проведений розрахунок заборгованості по заробітній платі, враховуючи норми ст.ст. 115, 116 КЗпП України.

При цьому, як вбачається реєстру застрахованих осіб органів Пенсійного фонду України (форма ОК-5) та відомостей органів ДПІ станом на 14.09.2022, позивачу була виплачена заробітна плата за лютий, березень, квітень, червень у сумі у загальній сумі 20 877,30 грн та за серпень у сумі 1 500,00 грн.

А тому заявлення вимог про стягнення заробітної плати з лютого 2020 по 05 квітень 2020, за червень 2020 та частково серпень 2020 є неправомірними. При цьому, позивачем неправомірно заявлено вимоги про стягнення заробітної плати за лютого по березень 2021, оскільки, як вже було зазначено вище, його 31.01.2021 рішенням загальних зборів відповідача було звільнено з посади голови правління.

Слід зазначити, що розміри заробітної плати за спірний період визначені як мінімальні розміри заробітної плати, відповідно до законодавства України про державний бюджет на відповідний рік та відповідні періоди.

Доводи відповідача, що в матеріалах справи відсутні належні докази про обрання (переобрання) ОСОБА_2 головою правління ГБК «Сирена» у 2013, 2015, 2017, 2019 роках, а тому він не має трудового стажу в ГБК «Сирена», колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Так, на розгляді Господарського суду Черкаської області перебувала справа 925/893/23(711/3727/23) позов Гаражно-будівельний кооператив "Сирена" про стягнення з ОСОБА_2 275 436 грн 42 коп. збитків у вигляді неправомірно отриманої заробітної плати.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.09.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та постановою Верховного Суду від 28.07.2025, в задоволенні позову відмовлено.

У вказаних рішеннях судами встановлено наступне:

«За умовами Статуту кооперативу Позивача як в редакції 2012 року, чинного на момент обрання Відповідача головою кооперативу, так і в подальших його редакціях (зі змінами, внесеними у 2013, 2014 та 2017 роках) строк, на який обирається голова кооперативу, становить 2 роки (пункти 3.2, 3.4, 3.11), що узгоджується з наведеними приписами статті 16 Закону України "Про кооперацію" (у відповідних її редакціях).

Поряд з цим суб`єкт, що обирає голову кооперативу, за Статутом змінювався: відповідно до редакції статуту кооперативу Позивача 2012 року (зі змінами внесеними рішенням 17.12.2012, пункт 3.2 цієї постанови), голова правління кооперативу обирався відкритим голосуванням членами правління зі свого складу, що і мало місце, коли 04.08.2013 на зборах правління ГБК "Сирена" (протокол № 11) головою правління обрано особу Відповідача.

Тоді як відповідно до подальших редакцій цього статуту (зі змінами, внесеними у 2013, 2014 та 2017 роках) голова правління кооперативу та його заступник обираються на загальних зборах членів кооперативу (зборах уповноважених).

Поряд з цим, за змістом і наведених норм закону, і положень статуту кооперативу ні норми Закону України "Про кооперацію", ні положення статуту кооперативу Позивача (у відповідних його редакціях) не передбачали автоматичного припинення повноважень голови правління кооперативу у зв`язку зі спливом встановленого статутом та законом присічного (граничного) строку його повноважень, з огляду на що, навіть у разі подання ним за власною ініціативою заяви про дострокове припинення повноважень, слід вважати, що ці повноваження продовжуються і після спливу встановленого законом присічного строку, на який голова правління може бути обраний.

Враховуючи ж те, що відповідно до положень Закону України "Про кооперацію" вирішення питань про обрання голови правління кооперативу належить виключно до компетенції загальних зборів членів кооперативу, що є вищим органом управління кооперативу, повноваження голови кооперативу після спливу встановленого законом присічного строку, на який він може бути обраний, навіть у разі подання ним за власною ініціативою заяви про дострокове припинення повноважень, є дійсними до прийняття загальними зборами членів кооперативу рішень про обрання нового голови кооперативу.»

З цих підстав, Верховний Суд у постанові Суду від 28.07.2025 у справі 925/893/23(711/3727/23) виснував про: 1) належне обрання ОСОБА_2 головою правління ГБК "Сирена", тобто таке обрання, яке відповідає положенням чинної на той час редакції Статуту ГБК "Сирена" та є законним; 2) виконання ОСОБА_2 повноважень голови правління кооперативу до 31.01.2021 - дня його звільнення за рішенням загальних зборів членів ГБК "Сирена" з посади голови правління кооперативу і обрання на цю посаду іншої особи ОСОБА_3 . 3) і відповідне право на одержання від ГБК "Сирена" заробітної плати за виконання повноважень голови правління кооперативу.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 918/775/23, від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 30.01.2024 у справі № 916/542/18.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у справі 925/893/23(711/3727/23), що набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи, в якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

А тому, враховуючи встановлений судом факт перебування ОСОБА_1 на посаді голови правління кооперативу до 31.01.2021, здійснивши власний розрахунок сум, які підлягають до виплаті, колегія суддів дійшла до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заробітної плати, починаючи з 31 квітня 2020 року по 31 січня 2021 року у розмірі 38 669,00 грн. (4 723,00 грн за травень 2020, 4723,00 грн за липень 2020, 3 223,00 грн за серпень 2020, 5 000,00 грн за вересень 2020, 5 000,00 грн за жовтень 2020, 5 000 грн за листопад 2020, 5 000,00 грн за грудень 2020, 6 000,00 грн за січень 2021).

Стосовно компенсації за всі не використані звільненим працівником дні щорічної відпустки, то, як зазначив позивач, дні щорічної відпустки за період з 2013 року по 16.05.2019 були використані повністю.

Відповідно, кількість невикористаних днів щорічної відпустки складає: з 16.05.2019 по 16.05.2020 - 24 дня ;з 16.05.2020 по 31.01.2021 - 17 днів.

Всього позивач не використав відпустки у кількості 41 календарних днів.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. № 100 (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Місяць, в якому повинна була бути виплачена компенсація за невикористану відпустку - січень 2021.

Враховуючи відомості за останні 12 місяців виплати, наведені у Державного реєстру фізичних осіб платників податку від 14.09.2022 та реєстрі застрахованих осіб органів Пенсійного фонду України (форма ОК-5), колегія суддів дійшла до висновку, що компенсація за невикористані дні відпустки становить 6 846,18 грн. (Середньоденна зарплата 166,98 грн. (59 111,71 грн виплат на 12 календарних місяців роботи/354 календарні дні ) * 41 календарний день), які і слід стягнути з відповідача на користь позивача з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Також позивачем було заявлено до стягнення компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 06.04.2021 по день винесення рішення суду в сумі 285 856,19 грн.

В той же час, в апеляційній скарзі апелянт вказує іншу суму розрахунку при звільненні, а саме 731 568,99 грн.

Стосовно даної суми колегія суддів зазначає наступне.

Так, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, подану до суду 16.04.2025, та прийняту до розгляду ухвалою від 24.04.2025, судом першої інстанції розглядались позовні вимоги саме в частині стягнення компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 285 856,19 грн.

Колегія суддів враховує, що позивачем 14.12.2025 були подані додаткові пояснення, в яких останній просив уточнити позовні вимоги в частині стягнення компенсації, а саме шляхом стягнення 731 568,99 грн.

Водночас, відповідні додаткові пояснення, які за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог, були подані 14.12.2025, тоді як суд першої інстанції почав розгляд справи по суті 21.08.2025.

Згідно приписів ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки відповідні пояснення, які за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог, були подані вже на стадії розгляду справи по суті, а тому така заява залишається колегією суддів без розгляду, а позовні вимоги в частині компенсації за час затримки розрахунку при звільненні розглядаються в сумі 285 856,19 грн.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (враховуючи зміни внесені Законом № 2352-ІХ, від 19 липня 2022 року), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Позивач у зв`язку з не проведенням із ним повного розрахунку в день звільнення набув право на стягнення з колишнього роботодавця сум, передбачених статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 306/2708/23 сформулювала правовий висновок про те, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення статті 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями. Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 02 серпня 2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом № 2352-ІХ із ним не проведено, то суми, передбачені статтею 117 КЗпП України, йому слід нараховувати в такому порядку: з 03 серпня 2021 року до 18 липня 2022 року без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень; з 19 липня 2022 року до 19 січня 2023 року (6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом № 2352-ІХ чинності) або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців.

Позивач є таким, що фактично звільнений 31.01.2021. Як встановлено вище, доказів належного розрахунку з виплати заробітної плати у сумі 38 669,00 грн матеріали справи не містять.

Позивач просив виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 06.04.20221 по 25.10.2022 (638 днів).

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 607/2071/17 зазначено, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з Порядком № 100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу й в усіх інших випадках обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців (якщо ж він протягом останніх місяців не працював - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідачем ГБК «Сирена» не було надано інформацію про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 .

Датою звільнення позивача є 31.01.2021. Останніми 2 місяцями роботи є відповідно грудень 2020 та січень 2021р. Заробітна плата за вказані місяці становить 5 000,00 грн та 6 000,00 грн відповідно (мінімальна заробітна плата згідно законодавства у вказані періоди). Разом за останні два місяці складає 11 000,00 грн.

У грудні 2020 та січні 2021 років всього 41 робочий день. Відповідно, середньоденна заробітна плата складає 11 000 грн. / 41 робочі дні = 268,29 грн.

Позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 06.04.2021 року по день ухвалення рішення (638 днів) у сумі 273 427,66 грн.

В той же час, враховуючи, розмір одноденного середнього заробітку та кількість робочих днів, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 171 169,02 грн. (268,29 грн * 638 робочих днів).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого.

Виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати під час вирішення питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

- ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Так, зі змісту частини першої статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX вбачається, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Тобто законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу.

В той же час, шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою Верховного Суду. Суд під час вирішення подібного спору має оцінювати обставини справи зокрема, розмір боргу для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

Статтю 117 КЗпП України потрібно тлумачити у взаємозв`язку із загальними принципами цивільно-правової відповідальності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року в справі № 489/6074/23 сформульовано загальний правовий висновок про застосування статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, зазначено, що, розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. Під час здійснення такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду в постанову від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум.

А тому, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку із встановленим розміром заборгованості з виплати заробітної плати, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, колегія суддів, застосовуючи принципи справедливості та пропорційності, враховуючи обставини даної справи, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38 000,00 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вказане питання регламентовано статтею 235 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21.

Оскільки 31.01.2021 Загальними зборами членів ГБК "Сирена" було звільнено позивача з посади Голови правління разом з усім складом правління (минула каденція), а тому зданої дати він не має статусу працівника, у зв`язку із чим підстави стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

При цьому, враховуючи факт правомірного припинення повноважень голови правління з 31.01.2021 на підставі рішення загальних зборів членів ГБК "Сирена", також відсутні підстави для задоволення вимоги про допущення до негайного виконання рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді голови правління ГБК "Сирена" з 06.04.2021 та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строків на звернення до суду з цим позовом, які передбачені у ст.233 КЗпП України в редакції, чинній на час виниклих спірних правовідносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 233 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 234 КЗпП України У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX Прикінцеві положення такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22) дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Такий висновок викладено і в постановах Верхового Суду від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 (провадження № К/990/17641/23), від 2 серпня 2023 року у справі № 380/17776/22 (провадження № К/990/9109/23), від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 (провадження № К/990/5056/23), від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 (провадження № К/990/30421/22), від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, як на час звільнення позивача з роботи, так і на час його звернення до суду з позовом, в Україні діяв встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії такого карантину.

А тому, позивач не пропустив строки на звернення до суду, які були передбачені ст. 233 КЗпП України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, враховуючи часткову обґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_1 та факт того, що судом апеляційної інстанції було установлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції переглянув рішення у повному обсязі, колегія суддів дійшла до висновку про часткове скасування рішення Черкаської області від 26.01.2026 у справі № 711/5788/21 з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, виклавши його мотиви в редакції даної постанови.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В той же час, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. за позовні вимоги про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.

Остаточні вимоги в цій частині, як вже було зазначено вище, складають 285 856,19 грн, а тому слід стягнути з позивача в дохід держави судовий збір у розмірі 1950,56 грн, як недоплачену суму за вимогу майнового характеру.

Згідно ст. 129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог в частині зміни наказу, стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, слід стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1 363,15 грн, від сплати яких позивач звільнений у силу закону.

При цьому, з огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, на відповідача також покладається судовий збір у сумі 380,00 грн за подачу позову до суду першої інстанції та 456,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.01.2026 у справі № 711/5788/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.01.2026 у справі № 711/5788/21 частково скасувати, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції даної постанови та резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Наказ Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" (код ЄДРПОУ 22792088, адреса: 18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 53) від 05.04.2021 № 16-К про звільнення ОСОБА_1 змінити, вказавши датою звільнення 31.01.2021, а підставою звільнення - п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" (код ЄДРПОУ 22792088, адреса: 18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 53) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) заробітну плату з квітня 2020 року по 31 січня 2021 року у розмірі 38 669,00 грн.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 41 календарних днів в розмірі 6 846,18 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" (код ЄДРПОУ 22792088, адреса: 18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 53) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 38 000,00 грн.

В решті заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» (код ЄДРПОУ 22792088, адреса: 18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 53) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 380,00 грн судового збору за подачу позову.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» (код ЄДРПОУ 22792088, адреса: 18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 53) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подачу позову у розмірі 1 363,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в дохід Державного бюджету України 1 950,56 грн недоплаченого судового збору.»

3. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Сирена" (код ЄДРПОУ 22792088, адреса: 18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 53) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 456,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи № 711/5788/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 29.06.2026

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко