Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №920/162/23(480/7238/21) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. Справа№ 920/162/23(480/7238/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника позивача Савченко С.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області

на рішення Господарського суду Сумської області

від 27.11.2025 (суддя Яковенко В.В.)

у справі № 920/162/23 (480/7238/21)

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до 1. Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухтпостач"

про визнання правочину недійсним, стягнення 41 647 627,91 грн,

в межах справи №920/162/23

про банкрутство Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб",

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач) звернулось в суд з позовом до Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Брухтпостач" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору поставки № 79/9-85-18 від 18.06.2018, який укладений між відповідачами, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом стягнення в доход держави з відповідача-1 - одержану податкову вигоду в сумі 22220408,65 грн, а з відповідача-2 - одержані на виконання договору грошові кошти в сумі 19427219,26 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.11.2025 у справі № 920/162/23 (480/7238/21) відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, 17 грудня 2025 року позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2025, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Головного управління ДПС у Сумській області в повному обсязі, розглянути справу за участю представника Головного управління ДПС у Сумській області.

Скаржник вважає рішення суду таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Сумській області посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначаючи такі доводи.

Судове засідання було призначено на 27.11.2025 о 09:20, тоді як у період з 08:34 до 09:26 у м. Суми тривала повітряна тривога. Суд розглянув справу по суті, проігнорувавши рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23 та безпекову ситуацію в регіоні (належність м. Суми до територій можливих бойових дій).

Скаржник наголошує, що за висновками Верховного Суду (зокрема, у постановах від 22.12.2022 у справі № 910/2116/21, від 21.02.2023 у справі № 916/3496/20) обставини оголошення тривоги є загальновідомими, а неявка учасника справи з цих причин є поважною та унеможливлює завчасне подання клопотання, що зобов`язувало суд відкласти розгляд справи на підставі ст. 202 ГПК України.

Розгляд справи розпочався о 09:30 (після відбою тривоги), проте суд першої інстанції в порушення вимог ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не повідомив позивача про те, що засідання відбудеться після тривоги та через який саме час.

Ухвалення рішення за відсутності представника податкового органу позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права на участь у дослідженні доказів, надання пояснень та обґрунтування заперечень проти позову, що ставить сторону у завідомо несприятливе становище.

Оскільки Господарський суд Сумської області не переконався у належному повідомленні позивача про час розгляду справи після тривоги та розглянув її за його відсутності, таке порушення норм процесуального права є істотним і є безумовною підставою для скасування ухваленого рішення.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 75 ГПК України безпідставно звільнив сторону від доказування та ухвалив рішення на підставі висновків адміністративного суду у справі № 480/2680/20 (де було скасовано податкові повідомлення-рішення), не перевіривши в сукупності реальність господарських взаємовідносин між відповідачами.

За доводами скаржника, суд не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц, згідно з якою преюдиційні обставини втрачають свій характер, якщо у справі беруть участь нові особи, які не були учасниками попереднього судового процесу.

Податковий орган наголошує на нетотожності предметів спору. В адміністративній справі № 480/2680/20 досліджувалася виключно правомірність рішень ДПС та реальність операцій для цілей податкового обліку. Натомість у цій справі предметом доказування є наявність умислу сторін на укладення правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства (ст. 228 ЦК України), обставин щодо якого адміністративний суд не встановлював і не оцінював.

Окрім наведеного, апелянт наголошує, що оскаржуваний правочин (договір постачання металобрухту від 18.06.2018 № 79/9-85-18) укладено без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою одержання незаконної податкової вигоди - завищення витрат та заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 22 240 408,65 грн.

Суд першої інстанції не врахував, що постачальник (ТОВ «Брухтпостач») у порушення ст.ст. 1, 4, 5 Закону України «Про металобрухт» та наказу Мінекономрозвитку № 524 не є спеціалізованим підприємством, не має власних чи орендованих виробничих і складських площ, засобів екологічної безпеки, кваліфікованих працівників, ваговогo, вантажопідйомного та радіаційного обладнання, що об`єктивно унеможливлювало заготівлю, зберігання та постачання 3 138,94 т металобрухту.

Скаржник зазначає, що в актах приймання металу містяться абсолютно ідентичні показники радіаційного контролю, що технічно неможливо для різних партій брухту та свідчить про внесення завідомо недостовірних даних. Крім того, згідно з даними ЄРПН, обсяг придбаного ТОВ «Брухтпостач» металобрухту (246,8 т) є в рази меншим за обсяг, нібито реалізований на адресу покупця (1532,3 т за той самий період).

Всупереч гарантіям у договорі, ТОВ «Брухтпостач» не було зареєстроване платником ПДВ, хоча обсяги операцій у перший же місяць (понад 1,3 млн грн) зобов`язували підприємство здійснити таку реєстрацію відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПКУ.

Рух транспортних засобів, зазначених у ТТН, не зафіксовано інформаційною системою «Гарпун» Нацполіції, а вказана адреса пункту навантаження (м. Суми, вул. Воєводіна, 27) не має жодного відношення до постачальника на правах власності чи користування. Залучені водії та перевізники у письмових поясненнях не змогли підтвердити причетність ТОВ «Брухтпостач» до вказаного вантажу.

Судом не враховано, що в межах кримінального провадження № 12018260000000273 під час обшуків було вилучено незаповнені документи, заяви на відкриття рахунків на підставних фізичних осіб та круглу печатку ТОВ «Брухтпостач», що підтверджує фіктивний характер його діяльності.

Оскільки правочин укладено з метою ухилення від оподаткування, він завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Контролюючий орган на підставі п.п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПКУ має право вимагати визнання такого договору недійсним із застосуванням наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Апелянт вважає безпідставними припущення суду першої інстанції про можливість залучення контрагентом ресурсів на умовах цивільно-правових договорів за відсутності будь-яких належних доказів у матеріалах справи. Крім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик як свідка засновника та керівника ТОВ «Брухтпостач» ОСОБА_1 , що завадило повному та всебічному з`ясуванню обставин справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/162/23 (480/7238/21), розгляд справи призначено в судовому засіданні 03.03.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 відкладено розгляд справи на 14.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 відкладено розгляд справи № 920/162/23 (480/7238/21) на 02.06.2026.

У відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України 02.06.2026 в судовому засіданні суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2018 між ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (покупець) та ТОВ "Брухтпостач" (постачальник) укладено договір № 79/9-85-18, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (металобрухт) на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором.

На виконання умов договору ТОВ "Брухтпостач" поставило ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" брухт на загальну суму 22220408,65 грн, що стало підставою для формування відповідачем-1 витрат на придбання товару та їх не включення до складу податку на прибуток.

У період з 31.10.2019 по 27.11.2019 Головним управлінням ДПС у Сумській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", за наслідками якої складено від 18.12.2019 № 330/18-28-05-02/30991664/34, в якому контролюючий орган зазначив про порушення підприємством податкового законодавства, зокрема, в зв`язку з відображенням у податковому обліку господарської операції по придбанню металобрухту у ТОВ "Брухтпостач" відповідно договору № 79/9-85-18 від 18.06.2018.

21.01.2020 на підставі вказаного акта позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000300502 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком; № 0000280502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, контролюючий орган вказав, що укладений між відповідачами договір поставки суперечить інтересам держави і суспільства, є безтоварним та фактично здійснювався з метою отримання податкової вигоди у вигляді зменшення об`єкту оподаткування податком на прибуток, що в свою чергу, призвело до втрат дохідної частини державного бюджету.

В якості доказів зазначених підстав недійсності договору позивач послався на висновки Акта перевірки № 330/18-28-05-02/30991664/34 від 18.12.2019, копію листа ГУ ДФС у Сумській області від 04.12.2019 з поясненнями перевізників, податкову інформацію стосовно відповідачів та інформацію з державних реєстрів.

В силу ст. 215 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За змістом ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, в силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як обґрунтовано послався суд першої інстанції на висновки щодо застосування вказаних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 320/11167/21, при вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 ЦК України, зокрема частини 3 цієї норми, ознаками недійсного договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру в кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Обґрунтовуючи умисел сторін на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач зазначив, що ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», укладаючи спірний договір поставки від 18.06.2018 та відображаючи в бухгалтерському обліку нереальні господарські операції, умисно вчинило дії, спрямовані на безпідставне формування витрат та заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 22 240 408,65 грн. На переконання скаржника, вказане свідчить про спрямованість умислу відповідача-1 на ухилення від сплати податків та отримання незаконної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначені обставини зафіксовані в акті перевірки від 18.12.2019 № 330/18-28-05-02/30991664/34.

Як убачається з матеріалів справи, в період з 31.10.2019 по 27.11.2019 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», за наслідками якої складено акт перевірки від 18.12.2019 № 330/18-28-05-02/30991664/34.

В акті перевірки зафіксовано порушення ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» вимог, зокрема:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого, за висновками контролюючого органу, завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток станом на 30.06.2019 на загальну суму 119 823 688,00 грн (у тому числі за IV квартал 2017 року в сумі 21 858 697,00 грн, за 2018 рік - 92 332 824,00 грн, за І півріччя 2019 року - 119 823 688,00 грн);

- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2018 року в сумі 306 196,00 грн.

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов за наслідками аналізу господарських взаємовідносин відповідача-1, у тому числі з ТОВ «Брухтпостач», щодо придбання металобрухту відповідно до договору від 18.06.2018 № 79/9-85-18.

На підставі акта перевірки 21.01.2020 Головним управлінням ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000300502 про зменшення ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та № 0000280502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Не погодившись із вказаними рішеннями контролюючого органу, ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» оскаржило вищезазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 по справі № 480/2680/20, яке набрало законної сили за наслідками апеляційного розгляду справи 19.10.2021, було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 21.01.2020 № 0000280502 та № 0000300502.

Постановою Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 480/2680/20 залишено без змін рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021.

Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, у справі № 480/2680/20 судами надано оцінку, зокрема, господарським операціям ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з ТОВ «Брухтпостач», вчиненим на підставі спірного договору, а також доводам податкового органу щодо відсутності реального характеру таких операцій з огляду на відсутність у постачальника виробничо-складських приміщень та іншого майна, економічно необхідного для виконання такого обсягу постачання, та непідтвердження місцезнаходження товару, що постачався, що, на переконання контролюючого органу, викликало сумніви щодо можливості контрагента фактично здійснити реалізацію металобрухту.

Дослідивши первинні документи, надані ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на підтвердження здійснення господарських операцій, суди в адміністративній справі дійшли висновку, що вони містять достатні дані про свій зміст, підтверджують фактичне їх виконання, а отже, спірні господарські операції з придбання металобрухту є реальними.

Аналізуючи доводи податкового органу про відсутність у контрагента необхідної кількості власних та/або орендованих спеціальних приміщень для здійснення такого роду поставок, суди зазначили, що чинне законодавство не ставить у залежність дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів тощо. Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Крім того, суди зауважили, що чинним законодавством не передбачено обов`язкового кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, який був би єдино достатнім для підтвердження фізичної та технічної можливості виконання умов спірного договору.

Таким чином, суди у межах справи № 480/2680/20 дійшли висновку, що доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки про допущені ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» порушення вимог податкового законодавства, ґрунтуються лише на припущеннях без належного проведення перевірки його безпосереднього контрагента.

З урахуванням наведеного, за наслідками судового розгляду в адміністративній справі позовні вимоги підприємства було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0000280502 та № 0000300502.

Таким чином, оцінка доказам на підтвердження обставин щодо реальності виконання договору від 18.06.2018 № 79/9-85-18 була надана судами першої та апеляційної інстанцій та перевірено додержання цими судоми норм матеріального та процесуального права касаційним судом у межах розгляду адміністративної справи № 480/2680/20.

Ураховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0000280502 та № 0000300502 скасовані в судовому порядку з огляду на встановлені обставини про реальний характер взаємовідносин між відповідачами за договором від 18.06.2018 № 79/9-85-18, доводи контролюючого органу про безтоварність вказаних господарських операцій обґрунтовано визнано судом помилковими та відхилені.

Доводи позову та апеляційної скарги у цій справі зводяться до тверджень про нереальність господарських операцій між ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» і ТОВ «Брухтпостач», які вже були предметом дослідження та спростовані під час розгляду справи № 480/2680/20.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності умислу сторін на укладення договору від 18.06.2018 № 79/9-85-18 з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема для ухилення від сплати податків.

Отже, доводи позивача про недійсність оспорюваного договору з підстав ст. 228 Цивільного кодексу України обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи під час дії сигналу «повітряна тривога» та неналежного повідомлення позивача про час судового засідання, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та протоколу судового засідання від 27.11.2025, розгляд справи по суті розпочався о 09 год. 30 хв., тобто після офіційного відбою сигналу «повітряна тривога» у м. Суми та Сумському регіоні, який відбувся о 09 год. 26 хв. Таким чином, безпосередньо під час розгляду справи та ухвалення судового рішення загрози для життя та здоров`я учасників судового процесу не існувало, а засідання проведено у безпечний час, що спростовує твердження скаржника про ігнорування судом першої інстанції безпекових стандартів чи рішень Ради суддів України.

Щодо аргументів Головного управління ДПС у Сумській області про те, що суд повинен був повідомив позивача про фактичний час початку засідання після закінчення повітряної тривоги, колегія суддів зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.11.2025 розгляд справи було призначено на 27.11.2025 о 09 год. 20 хв. Про вказану дату, час і місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, що не заперечується самим апелянтом.

Чинне процесуальне законодавство, зокрема Господарський процесуальний кодекс України, не покладає на суд обов`язку повторного повідомлення сторін про час початку судового засідання, яке було відтерміновано в межах одного дня у зв`язку з обставинами непереборної сили (тривалістю повітряної тривоги). Натомість учасники справи, будучи належним чином сповіщеними про дату судового засідання, зобов`язані самостійно відстежувати рух справи та з`явитися до суду або забезпечити участь представника (зокрема, в режимі відеоконференції) одразу після усунення обставин, що перешкоджали явці (після відбою повітряної тривоги).

Матеріали справи свідчать, що представник позивача до суду на 09 год. 30 хв. не з`явився, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, неможливість прибуття після відбою тривоги чи про розгляд справи в режимі відеоконференції суду не надав. Крім того, позивач не скористався своїм процесуальним правом подати заяву про розгляд справи за його відсутності.

Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду щодо обов`язкового відкладення розгляду справи у разі оголошення повітряної тривоги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у зазначених скаржником зразкових справах розгляд відбувався безпосередньо під час дії сигналу тривоги, тоді як у цій справі засідання розпочалося після її скасування.

За таких обставин, оскільки позивач був належним чином повідомлений про дату розгляду справи, а саме засідання відбулося у безпечний час після відбою повітряної тривоги, суд першої інстанції, з дотриманням принципів розумності строків та змагальності сторін, правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами. Порушень норм процесуального права, які б слугували обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2025 у справі № 920/162/23 (№ 480/7238/21) - без змін.

Судові витрати за подання даної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, належить покласти на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні скарги.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.11.2025 у справі № 920/162/23 (480/7238/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, встановлений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2026.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко