Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №916/2818/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2818/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від АТ «Державний ощадний банк України» – адвокат Колісник О.В.

від ТОВ "Інрайс Девелопмент" - адвокат Бєловицький С.І.

Арбітражний керуючий Колєжук А.С. - особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 (повний текст складено та підписано 27.04.2026, суддя Грабован Л.І.)

у справі №916/2818/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАЇР СЕКЬЮРІТІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ", визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАЇР СЕКЬЮРІТІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ", введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Юрченка Володимира Ярославовича.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 визнано у повному обсязі грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ", як вимоги забезпечені заставою майна боржника, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД ЛАЙФ ЛОГІСТИК", Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКВЕСТРУМ" до боржника.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 по справі №916/2818/25 задоволено заяви розпорядника майна арбітражного керуючого Юрченка В.Я. та ТОВ "СІКВЕСТРУМ" про відсторонення арбітражного керуючого Юрченка В.Я. від виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ «ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ», відсторонено арбітражного керуючого Юрченка Володимира Ярославовича від виконання обов`язків розпорядника майна у справі №916/2818/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ", призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ" Колєжука Андрія Сергійовича, задоволено частково клопотання ТОВ "СІКВЕСТРУМ" та АТ «Ощадбанк» про продовження строків процедури розпорядження майном, мораторію на задоволення вимог кредиторів та строку мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів, продовжено строк процедури розпорядження майном, мораторію на задоволення вимог кредиторів у тому числі мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів у справі №916/2818/25 про банкрутство ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” на 60 календарних днів до 20.06.2026.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ «Державний ощадний банк України» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 у справі № 916/2818/25 про заміну розпорядника майна та продовження строків в частині:

- призначення розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ" Колєжука Андрія Сергійовича, кандидатура якого визначена комітетом кредиторів;

- продовження строку мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів у справі №916/2818/25 про банкрутство ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” на 60 календарних днів до 20.06.2026,

та прийняти у зазначеній частині нове рішення, яким:

- у задоволенні клопотання ТОВ "СІКВЕСТРУМ" про призначення розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ" Колєжука Андрія Сергійовича, кандидатура якого визначена комітетом кредиторів – відмовити;

- зобов`язати комітет кредиторів ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” повторно розглянути питання щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого з дотриманням вимог закону;

- у задоволенні клопотання ТОВ "СІКВЕСТРУМ" в частині продовження строку мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів – відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала у частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича та продовження строку дії мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне:

- суд першої інстанції безпідставно визнав рішення комітету кредиторів таким, що прийняте з дотриманням вимог Кодексу України з процедур банкрутства, хоча фактичні обставини свідчать про протилежне;

- під час засідання комітету кредиторів пропозиція АТ «Ощадбанк» щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого шляхом автоматизованого відбору не була розглянута по суті та не була поставлена на голосування;

- місцевий господарський суд не надав належної оцінки доводам АТ «Ощадбанк», не перевірив факт нерозгляду альтернативної пропозиції та не дослідив дотримання процедури голосування на засіданні комітету кредиторів;

- суд першої інстанції мав правові підстави не враховувати відповідне рішення комітету кредиторів та зобов`язати його повторно розглянути питання щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого з дотриманням вимог закону;

- продовжуючи строк процедури розпорядження майном та дію мораторію, у тому числі щодо задоволення вимог забезпечених кредиторів, місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права;

- продовження строку дії мораторію щодо забезпечених кредиторів можливе лише за наявності визначених законом підстав, зокрема якщо план санації розробляється і має реальні перспективи бути затвердженим судом. Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що план санації ТОВ «ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ» перебуває саме на такій стадії;

- суд не врахував, що попередньою ухвалою від 19.01.2026 вже було встановлено, що строк у 90 днів є достатнім для підготовки, розгляду та подання плану санації. Однак у межах цього строку відповідні дії не були виконані, і жодних об`єктивних причин, які б унеможливлювали їх виконання, судом не встановлено. Фактично продовження строку відбулося за відсутності нових обставин, що свідчить про формальний підхід до застосування ч. 8 ст. 41 КУЗПБ;

- суд дійшов помилкового висновку про наявність належного клопотання для продовження мораторію щодо забезпечених кредиторів;

- судом порушено принцип змагальності та рівності сторін, оскільки доводи забезпеченого кредитора фактично були проігноровані, а рішення прийнято без належного дослідження їх обґрунтованості.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 24.06.2026.

До суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" та арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича в яких останні просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень боржник та арбітражний керуючий зазначають, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами порушень норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали в частині продовження строків процедури розпорядження майном, мораторію на задоволення вимог кредиторів та строку на задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Під час судового засідання від 24.06.2026 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник боржника та арбітражний керуючий надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами та вимогами скаржника, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначалося раніше, ухвала Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 по даній справі оскаржується АТ «Ощадбанк» лише в частині в частині призначення розпорядником майна боржника ТОВ "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ" арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича та продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів у тому числі мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приводу призначення розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ" Колєжука Андрія Сергійовича, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч. 6 ст. 12 ГПК України Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Абз. 3 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень.

У відповідності до ч. 4 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.

За приписами ч. 8 ст. 48 КУзПБ до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: 1) обрання голови комітету; 2) скликання зборів кредиторів; 3) звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства; 3-1) визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство; 4) звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого; 5) надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута; 6) внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; 7) інші питання, передбачені цим Кодексом. У роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор, у разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування.

Абз. 2 ч. 1 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, а призначені арбітражні керуючі підлягають відстороненню: які є заінтересованими особами у цій справі; які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом; які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів; які є близькими особами боржника - фізичної особи; щодо яких відкрито провадження у справі про неплатоспроможність або з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність минуло менше трьох років; за наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу. До призначення арбітражним керуючим особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до осіб, зазначених у цій частині.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 14.04.2026 було проведено засідання комітету кредиторів у справі №916/2818/25 про банкрутство ТОВ "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ", яке оформлено протоколом засідання від 14.04.2026 №2, проведеного дистанційно в режимі відеоконференції відповідно до п.1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, на якому були присутні кредитори з правом вирішального голосу: ТОВ “АЛЬТАЇР СЕКЬЮРІТІ” кількість голосів – 1 389 000,00; ТОВ “ГУД ЛАЙФ ЛОГІСТИК” кількість голосів – 124 730 768,85; ТОВ “СІКВЕСТРУМ” - кількість голосів – 412 278 837,84. Із правом дорадчого голосу: Представник ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ”; Забезпечений кредитор АТ “ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ”; Розпорядник майна ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” Юрченко В.Я. Загальна кількість присутніх голосів кредиторів 538 398 606,69 грн., що складає 100%.

До порядку денного даних зборів було віднесено: 1. Розгляд звіту розпорядника майна про проведену роботу. 2. Розгляд звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат. 3. Визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство, а також звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого. 4. Внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.

Згідно з рішенням комітету кредиторів, оформленого протоколом засідання № 2 від 14.04.2026, вирішено:

- взяти до уваги Проміжний звіт розпорядника майна ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” про проведену роботу від 14.04.2026р. Роботу визнати задовільною.

- схвалити звіт арбітражного керуючого Юрченка В.Я. про нарахування і виплату грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора з 04.08.2025р. по 14.04.2026р. у справі №916/2818/25 про банкрутство ТОВ "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ" в розмірі 207 528,80 грн та здійснення витрат у розмірі 25 000,00 грн.

- відсторонити арбітражного керуючого Юрченка Володимира Ярославовича від виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” за власним бажанням. Звернутись до Господарського суду Одеської області з клопотанням про призначення арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича для виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ”. Уповноважити Голову комітету кредиторів - ТОВ “СІКВЕСТРУМ”, звернутись із відповідним клопотанням до господарського суду.

- звернутись до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №916/2818/25 про банкрутство ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” на 90 календарних днів.

- уповноважити Голову комітету кредиторів - ТОВ “СІКВЕСТРУМ”, звернутись із відповідним клопотанням до господарського суду.

16.04.2026 арбітражним керуючим Колєжуком А.С. до Господарського суду Одеської області була подана заява про участь у справі № 916/2818/25 про банкрутство ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ”, у якій арбітражний керуючий надав згоду на призначення його розпорядником майна боржника.

Отже, у даному випадку, комітет кредиторів більшістю голосів схвалив рішення про відсторонення арбітражного керуючого Юрченка Володимира Ярославовича від виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” за власним бажанням, а також призначення арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича для виконання обов`язків розпорядника майна боржника.

Судова колегія відзначає, що АТ «Ощадбанк» ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не посилалось на обставини порушення скликання та проведення засідання комітету кредиторів, порушення його прав на участь у такому засідання тощо.

В свою чергу, заперечення АТ «Ощадбанк» проти запропонованої та погодженої комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого зводяться про того, що під час засідання комітету кредиторів пропозиція АТ «Ощадбанк» щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого шляхом автоматизованого відбору не була розглянута по суті та не була поставлена на голосування.

Колегія суддів зазначає, що за приписами ч.1 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

В ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд пропонує трьом визначеним шляхом автоматизованого відбору арбітражним керуючим подати заяву про участь у цій справі. У разі якщо заява про участь у справі надійшла лише від одного арбітражного керуючого, господарський суд призначає таку особу розпорядником майна/керуючим реструктуризацією. У разі якщо заява про участь у справі надійшла від двох або трьох арбітражних керуючих, визначених шляхом автоматизованого відбору, господарський суд призначає розпорядником майна/керуючим реструктуризацією особу, яка була першою визначена шляхом автоматизованого відбору. У разі якщо жоден із арбітражних керуючих, визначених шляхом автоматизованого відбору, не подав до господарського суду заяву про участь у справі, господарський суд призначає розпорядником майна/керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого за власною ініціативою (ч.2 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства).

Виходячи з наведених законодавчих приписів, визначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна шляхом автоматизованого відбору відбувається на стадії прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

В той же час, за приписами абз. 2 ч. 1 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи).

За приписами ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема про визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство, звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого.

Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів (ч.9 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства).

З огляду на наведені законодавчі приписи, саме комітету кредиторів належать повноваження прийняття рішення про визначення нової кандидатури розпорядника майна боржника, та відповідно звернення до суду із клопотання про його призначення.

У даному випадку, як вже було вказано вище, розпорядником майна ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” арбітражним керуючим Юрченко В.Я. було подано заяву про відсторонення від виконання обов`язків розпорядника майна боржника за власним бажанням, яку було розглянуто та схвалено комітетом кредиторів.

Колегія суддів також відзначає, що таке рішення було підтримано більшістю голосів членів комітету кредиторів.

Враховуючи наведене, є хибними твердження АТ «Ощадбанк» про необхідність визначення кандидатури арбітражного керуючого шляхом автоматизованого відбору, оскільки як вже було вказано вище, у даному випадку, у зв`язку з відстороненням попереднього розпорядника майна боржника, саме комітет кредиторів наділений повноваженнями на визначення нової кандидатури арбітражного керуючого.

Слід також зауважити, що АТ «Ощадбанк» не був позбавлений можливості винести на розгляд комітету кредиторів власну кандидатуру арбітражного керуючого, якого слід призначити розпорядником майна боржника, однак, як свідчать наявні матеріали справи, таким правом кредитор не скористався та не ставив на обговорення комітету кредиторів будь-яких пропозицій, кандидатів тощо.

А тому, колегія суддів не вбачає жодних порушень в частині призначення розпорядником майна боржника ТОВ "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ" арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича, оскільки рішення комітетом кредиторів прийнято в межах компетенції, порядок голосування на засіданні дотриманий, засідання проведено у порядку передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.

Щодо продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів у тому числі мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна (частина друга статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Приписами частини третьої цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац 1 частини п`ятої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до частини восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

Також приписами частини восьмої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або боржника до завершення строку дії мораторію, передбаченого цією частиною, може продовжити строк дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, якщо: план санації розробляється і має перспективи бути затвердженим судом та майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану санації або таке майно є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу боржника; вартість майна, яке є предметом забезпечення, значно перевищує розмір вимог забезпеченого кредитора; наявні інші підстави, які свідчать, що продаж майна, яке є предметом забезпечення окремо від іншого майна боржника, матиме наслідком значне зниження вартості майна, яке не є предметом забезпечення. Про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів господарський суд постановляє ухвалу.

Відповідно до пункту 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: господарський суд за клопотанням комітету кредиторів, кредитора, арбітражного керуючого чи з власної ініціативи може продовжити строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації (у тому числі якщо провадження у справі про банкрутство продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

При цьому пункт 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства не розмежовує таких понять, як мораторій на задоволення вимог забезпечених кредиторів та мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відносно боржника введено процедуру розпорядження майном ухвалою про відкриття провадження від 04.08.2025 строком на 170 днів до 21.01.2026, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 19.01.2026, господарський суд продовжив строк процедури розпорядження майном, мораторію на задоволення вимог кредиторів у тому числі мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів у справі №916/2818/25 про банкрутство ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” на 90 календарних днів до 21.04.2026.

Рішення комітету кредиторів, оформленим протоколом засідання № 2 від 14.04.2026, серед іншого, вирішено звернутись до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №916/2818/25 про банкрутство ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” на 90 календарних днів.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіквеструм" (головою комітету кредиторів) було подано до суду першої інстанції клопотання про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог забезпечених кредиторів і строку процедури розпорядження майном у справі № 916/2818/25 про банкрутство ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ” на 90 календарних днів.

Клопотання комітету кредиторів про продовження процедури розпорядження майном боржника, подане до завершення строку дії мораторію та строку дії мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів, обґрунтоване наявністю тієї підстави, що на даний час План санації ТОВ "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ" доопрацьовується з урахуванням фінансового становища боржника, оскільки опрацьовується значна кількість фінансової документації Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробетон”, а також зважаючи на об`єктивні обставини пов`язані із попередніми діями розпорядника майна щодо його відсторонення від участі у справі про банкрутство ТОВ “ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ”.

Вирішуючи питання щодо продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, в тому числі й щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ», до дати підсумкового засідання суду, суд першої інстанції виходив із наданої арбітражним керуючим та боржником концепції плану санації Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБЕТОН», якою прогнозується погашення заявлених в процедурі банкрутства вимог кредиторів, в тому числі погашення вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в повному обсязі. Передбачено погашення заявлених вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБЕТОН», у тому числі за договором кредитної лінії №492/31/6-1 від 27.09.2011, укладеним між АТ «ОЩАДБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД», договором кредитної лінії №633/31/6 від 10.10.2012, укладеним між АТ «ОЩАДБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ», договором кредитної лінії №451/31/6-1 від 21.07.2011 та договором кредитної лінії №516/31/6-3 від 08.11.2011, укладеними між АТ «ОЩАДБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1», на загальну суму 5 000 708 856,14 грн.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, нерухоме майно боржника є базовим ресурсом для здійснення господарської діяльності боржника. Вилучення цього майна забезпеченим кредитором може призвести до повної зупинки діяльності боржника, що суперечить меті процедури розпорядження майном та санації.

Суд наділений повноваженнями продовжити дію мораторію на задоволення вимог забезпечених кредиторів понад 170-денний строк, якщо це зумовлено необхідністю завершення розробки плану санації. Оскільки об`єкти нерухомості є невід`ємною частиною виробничого циклу та пропонуються до включення до проєкту плану санації, їх відчуження в позасудовому або примусовому порядку на користь одного кредитора призведе до передчасного припинення діяльності боржника та порушення прав інших кредиторів.

Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що план санації ТОВ «ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ» перебуває на завершальній стадії, про наявність реальних перспектив його затвердження у розумні строки, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку суд першої інстанції не встановлював факту існування розробленого та погодженого плану санації, а оцінив наявність об`єктивних передумов для його розроблення після визначення подальшої процедури у справі. Такий підхід відповідає правовій природі процедури розпорядження майном, яка згідно з Кодексом України з процедур банкрутства спрямована, зокрема, на з`ясування можливості відновлення платоспроможності боржника. У зв`язку з наведеним, подання концепції плану санації є передбаченим законом процесуальним кроком, який свідчить про потенційну можливість застосування процедури санації - пріоритетної судової процедури у справі про банкрутство, адже за своєю метою є направленою на усунення ознак неплатоспроможності боржника.

Оцінюючи правомірність продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, суд апеляційної інстанції виходить із того, що відповідне процесуальне рішення є проявом судової дискреції, яка реалізується з урахуванням конкретних обставин справи та об`єктивних факторів, що впливають на можливість їх своєчасного завершення. У даному випадку, за умов розроблення плану санації, який має перспективи бути затвердженим судом та майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану санації, продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів відповідає як завданню ефективності процедури банкрутства, так і принципу розумності строків судового провадження.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що за результатом розгляду клопотання комітету кредиторів щодо продовження строків мораторію на задоволення вимог кредиторів є підтвердженою підстава для такого продовження, яка визначена у частині восьмій статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: план санації розробляється і має перспективи бути затвердженим судом та майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану санації, що підтверджено концепцією плану санації Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБЕТОН», якою прогнозується погашення заявлених в процедурі банкрутства вимог кредиторів в тому числі погашення вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в повному обсязі.

При цьому суд першої інстанції застосував принцип пропорційності, який у справі про банкрутство забезпечує баланс між захистом прав кредиторів та інтересами боржника, передбачає, щоб заходи впливу (продаж майна, обмеження прав) були співмірними, обґрунтованими та найменш обтяжливими. Обмеження прав боржника є допустимим лише тоді, коли це необхідно для задоволення вимог кредиторів та неможливе шляхом відновлення платоспроможності боржника. У даному випадку тимчасове обмеження права забезпеченого кредитора на стягнення майна є виправданим, оскільки воно спрямоване на досягнення суспільноекономічного блага - збереження підприємства, робочих місць та податкових надходжень, що передбачено стратегією санації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не свідчать про порушення його суб`єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів, оскільки саме по собі продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів не позбавляє забезпеченого кредитора статусу та обсягу його прав, не припиняє дії забезпечення та не виключає можливості задоволення його вимог у подальшому, а має тимчасовий характер і спрямоване на забезпечення судового контролю за збереженням майна боржника та досягнення цілей процедури банкрутства. Продовження дії мораторію не позбавляє забезпеченого кредитора статусу та обсягу його прав, а лише тимчасово обмежує можливість реалізації предмета забезпечення з метою досягнення завдань процедури банкрутства, а саме, пріоритетності відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що процесуальні рішення у справах про банкрутство можуть бути скасовані лише за умови, якщо вони призвели або могли призвести до порушення прав конкретного учасника провадження, тоді як у даному випадку такі наслідки апелянтом не доведені. Провадження у справі про банкрутство має комплексний характер і спрямоване на досягнення балансу інтересів усіх його учасників боржника, кредиторів та держави.

У цьому контексті продовження строку розпорядження майном та строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів відповідає інтересам кредиторів, оскільки однією з основних цілей процедур банкрутства є максимально ефективне та своєчасне задоволення вимог кредиторів. Будь-які процесуальні рішення мають оцінюватися крізь призму їх впливу на досягнення цієї мети. У даному випадку продовження строку розпорядження майном та строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів до дати підсумкового засідання суду спрямовані саме на забезпечення ефективності процедури, а не на її ускладнення чи затягування.

Колегія суддів також відхиляє твердження про те, що рішення комітету кредиторів від 14.04.2026 містить чітко визначений обсяг повноважень, а саме звернення до суду з клопотанням про продовження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, та не містить жодного рішення щодо продовження дії мораторію саме на задоволення вимог забезпечених кредиторів, а тому Голова комітету кредиторів не був уповноважений на подання такого клопотання.

Як вбачається зі змісту протоколу засідання комітету кредиторів від 14.04.2026 продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів було обумовлено розробкою та доопрацюванням Плану санації боржника із посиланням на приписи ч.8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, яка передбачає, господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або боржника до завершення строку дії мораторію, передбаченого цією частиною, може продовжити строк дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за наявності визначених даною статтею підстав.

Відповідно, виходячи з питань, які поставлені на вирішення комітету кредиторів, останніми вирішувалось, у тому числі й питання щодо продовження дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, що спростовує твердження апелянта про зворотнє.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 в частині призначення розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ" арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича та продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів у тому числі мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів (п.п. 2, 4, 5 ухвали) підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 по справі №916/2818/25, в частині призначення розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНРАЙС ДЕВЕЛОПМЕНТ" арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича та продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів у тому числі мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів (п.п. 2, 4, 5 ухвали), - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.06.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.