Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №914/285/25 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: страхування

Дата: 16 червня 2026 р.

Справа: №914/285/25

Суддя: Скрипчук Оксана Степанівна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/285/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Н.М. Кравчук

О.І. Матущак,

секретар судового засідання Постолатій В.Р.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Велтінер» б/н від 30.12.2025 (вх. № 01-05/3930/25 від 31.12.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2025 (Повний текст рішення складено 12.12.2025, суддя Долінська О.З.)

у справі № 914/285/25

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Велтлінер»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Невиняк Марії Романівни

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

про: стягнення витрат на виплату страхового відшкодування в розмірі 637 893, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайлевський Ю.Р.

від відповідача: Марчук А.М.

від третьої особи-1,-2: Марчук А.М.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Велтлінер» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Невиняк Марії Романівни про стягнення витрат на виплату страхового відшкодування в розмірі 637 893,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.04.2023 року на 257 км + 863,3 м автодороги Київ-Одеса М-05 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) із напівпричепом LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався дистанції та порушив п.п.12.1, 12.2,12.3, 13.1 ПДР України, у зв`язку з чим, відбулося зіткнення із автопоїздом у складі автомобіля MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) та напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_4 ), під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок вказаного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

24.04.2023 постановою Ульянівського районного суд Кіровоградської області у справі №402/284/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вказаному вище ДТП.

Вказані транспортні засоби були застраховані ТзОВ «Глобинський м`ясокомбінат» у ПрАТ СК «Велтлінер» за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Позивач вказує на те, що за фактом події (ДТП) від 15.04.2023, яка відбулась з вини ОСОБА_1 , ПрАТ СК «Велтлінер» відшкодувало ТзОВ «Глобинський м`ясокомбінат» заподіяну шкоду в повному обсязі та виплатило останньому страхове відшкодування в загальному розмірі 796 393,00 грн (378 337,77 грн (відшкодування тягача) + 418 056,00 грн (відшкодування причепа) = 796 393,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що оскільки тягач т/з RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_1 , був застрахований за договором (полісом) ОСЦПВ №АТ3295009, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА», ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» звернулося до останнього із претензію №385 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

На виконання своїх зобов`язань за договором ОСЦПВ (полісом) №АТ3295009. ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувало ПрАТ «СК «Велтлінер» витрати, понесені на виплату страхового відшкодування у розмірі 158 500,00 грн. (160 000,00 грн – 1 500,00 грн (франшиза), що підтверджується платіжною інструкцією №6/07/20233 від 06.07.2023, яка міститься у матеріалах справи.

Разом з тим, суми грошової компенсації у розмірі 158 500,00 грн недостатньо для відшкодування в повному обсязі витрат (796 393,00 грн), які понесло ПрАТ «СК «Велтлінер», у зв`язку із виплатою страхового відшкодування ТзОВ «Глобинський м`ясокомбінат» внаслідок ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_1 .

Таким чином, невідшкодована частина витрат, понесених позивачем на виплату страхового відшкодування, становить 637 893,00 грн згідно наступного розрахунку: 796 393,00 грн (сума страхового відшкодування, здійсненого ПрАТ «Велтлінер») – 158 500,00 грн ( сума компенсації, здійсненої ПрАТ «НАСК «ОРАНТА») = 637 893,00 грн (сума боргу, що не покривається страховою сумою).

Позовні вимоги у даній справі заявлені до відповідача - Фізичної особи-підприємця Невиняк Марії Романівни і з цього приводу позивач посилається на те, що постановою Ульянівського районного суд Кіровоградської області від 24.04.2023 у справі №402/284/23 було встановлено, що ОСОБА_1 , на момент ДТП працював водієм - експедитором у ФОП Невиняк М.Р. та виконував трудові обов`язки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий суд зазначив, що відповідно до статей 1187 та 1172 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки працівником під час виконання трудових обов`язків, відшкодовується законним володільцем транспортного засобу (роботодавцем), однак така відповідальність настає лише за умови, що працівник заподіяв шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом першої інстанції встановлено, що хоча Борщ А.О. на день ДТП дійсно перебував у трудових відносинах із ФОП Невиняк М.Р., матеріали справи не містять відомостей про те, що 15.04.2023 він виконував свої трудові обов`язки, керуючи транспортними засобами як працівник ФОП Невиняк М.Р. Таких відомостей немає ні у письмових поясненнях водія, ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні у постанові суду у справі про адміністративне правопорушення.

Суд також врахував, що табель обліку використання робочого часу підтверджує, що 14 та 15 квітня 2023 року позначені як дні, коли він не працював. Крім того, матеріали справи не містять доказів використання спірних транспортних засобів ФОП Невиняк М.Р. у своїй господарській діяльності на момент ДТП.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням Львівської області від 02.12.2025, Приватне акціонерне товариство «Велтінер» подало апеляційну скаргу б/н від 30.12.2025 (вх. № 01-05/3930/25 від 31.12.2025) в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Апелянт зазначає, що Борщ А.О. на момент ДТП був працівником ФОП Невиняк М.Р. та керував транспортними засобами саме під час виконання своїх трудових обов`язків, а тому саме на ФОП Невиняк М.Р. покладається обов`язок відшкодувати шкоду відповідно до статті 1172 ЦК України.

Скаржник стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги протокол про адміністративне правопорушення, постанову Ульянівського районного суду, трудовий договір, наказ про прийняття на роботу та інші докази, які, на його думку, підтверджують виконання водієм трудових обов`язків у день ДТП.

На думку апелянта, суд неправильно оцінив табель обліку робочого часу та інші докази, а також безпідставно дійшов висновку про відсутність доказів використання транспортних засобів ФОП Невиняк М.Р. у її господарській діяльності.

Крім того, апелянт вказує, що суд порушив принцип повного та всебічного дослідження доказів, не надав належної оцінки всім матеріалам справи та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, у зв`язку з чим просить скасувати рішення і задовольнити позов.

Фізична особа - підприємець Невиняк Марія Романівна подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 17.06.2026 з?явились представники сторін, надали пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

15.04.2023 року о 23 год. 10 хв. на 257 км + 863,3 м автодороги Київ-Одеса М-05 Борщ А.О., керуючи автомобілем RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) із напівпричепом LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався дистанції та порушив п.п.12.1, 12.2,12.3, 13.1 ПДР України, у зв`язку з чим, відбулося зіткнення із автопоїздом у складі автомобіля MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) та напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_5 ), під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок вказаного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

24.04.2023 постановою Ульянівського районного суд Кіровоградської області у справі №402/284/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вказаному вище ДТП. Вказана постанова набрала законної сили 05.05.2023.

Власником пошкоджених внаслідок ДТП транспортного засобу MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) та транспортного засобу (напівпричепа) SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_5 ) є ТзОВ «Глобинський м`ясокомбінат».

Вказане підтверджується: стосовно транспортного засобу MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ; стосовно транспортного засобу (напівпричепа) SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_5 ) - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 .

Вказані вище транспортні засоби були застраховані ТзОВ «Глобинський м`ясокомбінат» у ПрАТ СК «Велтлінер» за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, а саме: - транспортний засіб MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) - за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №КА190360 від 01.07.2022; транспортний засіб (напівпричеп) SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_5 ) - за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №КА190356 від 23.06.2022.

На виконання умов Договору КАСКО №КА190360, з метою визначення вартості відновлювального ремонту тягача MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ), по заяві ПрАТ «СК «Велтлінер», судовим експертом Сумцовим С.С. було проведено дослідження пошкоджень транспортного засобу.

Згідно Висновку експерта №44 від 21.04.2023, вартість відновлювального ремонту MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) становить 908 902, 76 грн.

У відповідності до рахунку №2300460 від 20.04.2023, рахунку-фактури №СФ-0000008 від 26.04.2023, рахунку на ремонт №18/05/2023 від 18.05.2023 та рахунку №2300598 від 22.05.2023 вартість фактичного відновлювального ремонту тягача MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) склала 378 337,77 грн.

Виконання робіт по відновленню транспортного засобу та закупівля запчастин для відновлення транспортного засобу MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 08.05.2023, платіжною інструкцією №8734 від 28.04.2023, актом виконаних робіт №18/06/2023 від 18.06.2023 та платіжною інструкцією №8963 від 29.05.2023.

З метою виконання своїх зобов`язань за Договором №КА190360, ПрАТ СК «Велтлінер здійснило виплату страхового відшкодування, загальний розмір якого становить 378 337, 77 грн., що підтверджується наступними документами: страховим актом №88/23 від 28.04.2023; платіжною інструкцією №8734 від 28.04.2023; платіжною інструкцією №8735 від 28.04.2023; страховим актом №88/23-1 від 23.05.2023; платіжною інструкцією №8934 від 23.05.2023; страховим актом №88/23-2 від 29.05.2023; платіжною інструкцією №8963 від 29.05.2023.

Таким чином, ПрАТ СК «Велтлінер» за фактом події (ДТП) від 15.04.2023 виконало своє зобов`язання за Договором №КА190360 в повному обсязі, виплативши страхове відшкодування в загальному розмірі 378 337, 77 грн.

Щодо відшкодування збитків внаслідок пошкодження напівпричепа SСНМІTZ SКО (р.н.з. НОМЕР_5 ).

На виконання умов Договору КАСКО №КА190356, з метою визначення вартості відновлювального ремонту напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_5 ), по заяві ПрАТ «СК «Велтлінер», судовим експертом Сумцовим С.С. було проведено дослідження пошкоджень вказаного напівпричепа.

Згідно Висновку експерта №58 від 26.04.2023, вартість відновлювального ремонту напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_5 ) становить 539 380, 23 грн.

Згідно рахунку №30/05-2023 від 30.05.2023, загальна вартість відновлювального ремонту напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_5 ) склала 418 056,00 грн.

Виконання робіт по відновленню транспортного засобу та закупівля запчастин для відновлення транспортного засобу SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_5 ) підтверджується актом здачі-приймання робіт №08/09-2023 від 08.09.2023.

На виконання своїх зобов`язань за Договором №КА190356 ПрАТ СК «Велтлінер» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 418 056,00 грн, що підтверджується страховим актом №121/23 від 16.06.2023 та платіжною інструкцією №9127 від 16.06.2023.

Таким чином, ПрАТ СК «Велтлінер» за фактом події (ДТП) від 15.04.2023 виконало своє зобов`язання за Договором №КА190356, в повному обсязі, виплативши страхове відшкодування у розмірі 418 056,00 грн.

За фактом події (ДТП) від 15.04.2023, яке відбулось з вини водія ОСОБА_1 , ПрАТ СК «Велтлінер» відшкодувало ТзОВ «Глобинський м`ясокомбінат» заподіяну шкоду в повному обсязі та виплатило останньому страхове відшкодування в загальному розмірі 796 393,00 грн. (378 337,77 грн. (відшкодування тягача) + 418 056,00 грн. (відшкодування причепа) = 796 393,00 грн.

Згідно із витягом з Централізованої бази даних МТСБУ транспортний засіб RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) та напівпричеп LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), якими керував ОСОБА_1 , на момент ДТП, були забезпечені договорами (полісами) ОСЦПВ: - транспортний засіб RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) договором (полісом) ОСЦПВ №АТ3295009, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА»; - транспортний засіб (напівпричеп) LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ) договором (полісом) ОСЦПВ №АТ32293828, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА».

Оскільки тягач т/з RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_1 , був застрахований за договором (полісом) ОСЦПВ №АТ3295009, виданим ПрАТ «НАСК «ОРАНТА», ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» звернулося до останнього із претензію №385 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Вказана претензія була надіслана ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР» на адресу ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» 20.06.2023.

На виконання своїх зобов`язань за договором ОСЦПВ (полісом) №АТ3295009. ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувало ПрАТ «СК «Велтлінер» витрати, понесені на виплату страхового відшкодування у розмірі 158 500,00 грн. (160 000,00 грн - 1 500,00 грн (франшиза), що підтверджується платіжною інструкцією №6/07/20233 від 06.07.2023.

У відповідь на адвокатський запит від 16.01.2025, ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» своїм листом №09-02-17/ від 21.01.2025 повідомило про те, що договори добровільного страхування цивільно-правової відповідальності - не укладались. Тобто, ліміт відповідальності страховика не був збільшений.

Проте, суми грошової компенсації у розмірі 158 500,00 грн. недостатньо для відшкодування в повному обсязі витрат (796 393,00 грн.), які понесло ПрАТ «СК «Велтлінер», у зв`язку із виплатою страхового відшкодування ТзОВ «Глобинський м`ясокомбінат» внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_1 .

Таким чином, невідшкодована частина витрат, понесених Позивачем на виплату страхового відшкодування, становить 637 893 грн згідно наступного розрахунку: 796 393,00 грн (сума страхового відшкодування, здійсненого ПрАТ «Велтлінер») – 158 500,00 грн ( сума компенсації, здійсненої ПрАТ «НАСК «ОРАНТА») = 637 893,00 грн (сума боргу, що не покривається страховою сумою).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії «НОМЕР_10 , тягач RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) був зареєстрований за ОСОБА_2 05.06.2018; Напівпричіп-рефрижератор LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , був зареєстрований також за ОСОБА_2 15.11.2018.

З метою досудового врегулювання спору, 24.01.2025 представником позивача, в інтересах ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР», було надіслано на поштову адресу ФОП Невиняк М.Р. претензію від 23.02.2025 із вимогою протягом 7 днів з моменту отримання претензії відшкодувати ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» витрати на виплату страхового відшкодування у розмірі 637 893,00 грн. та компенсувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., а всього разом на загальну суму 652 893,00 грн.

У відповіді на претензію від 10.02.2025, ФОП Невиняк М.Р. зазначила, що у неї відсутній обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної водієм ОСОБА_1 внаслідок ДТП, а у ПрАТ «Велтлінер» відсутні правові підстави для вимагання у ФОП Невиняк М.Р. її відшкодування.

Оскільки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як встановлено з матеріалів справи, 15.04.2023 року о 23 год. 10 хв. на 257 км + 863,3 м автодороги Київ-Одеса М-05 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем RENAULT MAGNUM 460 (р.н.з. НОМЕР_1 ) із напівпричепом LEMBERET LVFS-3F (р.н.з. НОМЕР_2 ), не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався дистанції та порушив п.п.12.1, 12.2,12.3, 13.1 ПДР України, у зв`язку з чим, відбулося зіткнення із автопоїздом у складі автомобіля MAN TGX 18.440 (р.н.з. НОМЕР_3 ) та напівпричепа SСНМІTZ SКО 24 (р.н.з. НОМЕР_5 ), під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок вказаного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відтак, ТзОВ «Глобинський м`ясокомбінат» мало право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, а ПрАТ «Велтлінер» було зобов`язане здійснити відповідну страхову виплату.

За фактом події (ДТП) від 15.04.2023, яке відбулось з вини водія ОСОБА_1 , ПрАТ СК «Велтлінер» відшкодувало ТзОВ «Глобинський м`ясокомбінат» заподіяну шкоду в повному обсязі та виплатило останньому страхове відшкодування в загальному розмірі 796 393,00 грн. (378 337,77 грн. (відшкодування тягача) + 418 056 грн. (відшкодування причепа) = 796 393 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучено до матеріалів справи.

Згідно із ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частина 1 статті 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 2 п. 36.3. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Вказана претензія була надіслана ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР» на адресу ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» 20.06.2023.

На виконання своїх зобов`язань за договором ОСЦПВ (полісом) №АТ3295009, ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувало ПрАТ «СК «Велтлінер» витрати, понесені на виплату страхового відшкодування у розмірі 158 500,00 грн. (160 000,00 грн – 1 500,00 грн (франшиза), що підтверджується платіжною інструкцією №6/07/20233 від 06.07.2023.

Проте, суми грошової компенсації у розмірі 158 500,00 грн. недостатньо для відшкодування в повному обсязі витрат (796 393,00 грн.), які понесло ПрАТ «СК «Велтлінер», у зв`язку із виплатою страхового відшкодування ТзОВ «Глобинський м`ясокомбінат», внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, на ФОП Невиняк М.Р. покладається обов`язок відшкодувати витрати, понесені ПрАТ «Велтлінер» на виплату страхового відшкодування по ДТП, що було спричинене її працівником ОСОБА_1 у розмірі 637 893,00 грн.

Положеннями ст. 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ст. 980 ЦК України).

Абзацом 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 цього Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки зроблені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (на які посилається скаржник) та від 12.09.2018 у справі №569/96/17, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 27.03.2019 у справі №752/16797/14-ц, від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, від 14.06.2023 у справі №125/1216/20.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, статтею 1187 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - законного (титульного) володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Також, аналіз наведених вище положень статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17).

Водночас, згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день настання ДТП (15.04.2023) ОСОБА_1 був офіційно працевлаштованим водієм у ФОП Невиняк М.Р., що підтверджується матеріалами справи.

Так, на наданий патрульним поліцейським Борщу А.О. бланк письмових пояснень учасника ДТП, він вказав у них своє місце роботи, яким є ФОП Невиняк М.Р., так як станом на 15.04.2023 він був офіційно працевлаштованим у неї.

Разом з тим, у вказаних письмових поясненнях ОСОБА_1 від 15.04.2023, відсутні відомості про те, що саме 15.04.2023 він виконував свої трудові обов`язки, керуючи транспортними засобами як працівник ФОП Невиняк М.Р.

По суті поставлених запитань працівником патрульної поліції, Борщ А.О. пояснив про обставини ДТП, а також про те, що він працює водієм-експедитором ФОП Невиняк М.Р., « 14.04.2023 завантажив в м. Одеса Транспортні засоби апельсинами і біля 19:30 поїхав у напрямку м. Львів. Перед поїздкою та під час неї спиртні напої, наркотичні речовини, психотропні засоби, а також лікарські препарати, які можуть знижувати увагу, не вживав, що знайшло своє відображення у вищезгаданих письмових поясненнях Борща А.О.».

Факт перебування Борща А.О. станом на 15.04.2023 в трудових відносинах з ФОП Невиняк М.Р., відповідач не заперечує, оскільки станом на цей день він дійсно був у неї офіційно працевлаштованим з 01.07.2022.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що будь-яких відомостей про те, що 15.04.2023 Борщ А.О. виконував саме свої трудові обов`язки, керуючи транспортними засобами, як працівник ФОП Невиняк М.Р. ні в письмових поясненнях Борща А.О. від 15.04.2023, ні в протоколі про адміністративне правопорушення від 15.04.2023, ні у постанові Ульянівського районного суду Кіровоградської області у справі про адміністративне правопорушення № 402/284/23 від 24.04.2023 про накладення на нього адміністративного стягнення, немає.

ДТП сталася в нічний час 15.04.2023, в суботу, тобто у вихідний (неробочий) для ОСОБА_1 день і час.

Факт не здійснення ОСОБА_1 трудових обов`язків, як працівником ФОП Невиняк М.Р., не лише у день ДТП, а й у день, який їй передував, також підтверджується табелем обліку використання робочого часу за квітень 2023 року (який міститься в матеріалах справи), в якому ці дні (14 та 15 квітня 2023 року), на відміну від інших днів цього місяця, позначені позначкою прочерк ( - ), а не кількістю годин роботи.

Також, у постанові Ульянівського районного суду Кіровоградської області від 24.04.2023 не містяться відомості про те, що водій ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки як працівник ФОП Невиняк М.Р., а містяться лише відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, де вказано саме прізвище, ім`я, по-батькові, число, місяць та рік народження працюючого водієм експедитором ФОП Невиняк М.Р., оскільки ці відомості Борщ А.О. надав працівнику поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, з якого, у свою чергу, ці відомості до уваги взяв суд та відобразив у вказаній постанові.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 15.04.2023, на підставі якого судом винесено постанову від 24.04.2023, не містяться відомості про те, що водій Борщ А.О. виконував трудові обов`язки, як працівник ФОП Невиняк М.Р., а тільки у графі протоколу про адміністративне правопорушення «місце роботи» вказано «водій-експедитор ФОП Невиняк М.Р.».

Відтак, колегія суддів зазначає, що безпідставними є доводи апелянта про неналежну оцінку місцевим судом письмових пояснень Борща А.О., протоколу про адміністративне правопорушення та постанови Ульянівського районного суду Кіровоградської області. Зазначені документи лише підтверджують перебування Борща А.О. у трудових відносинах із ФОП Невиняк М.Р., однак не містять відомостей про виконання ним трудових обов`язків у день ДТП, а відтак не є достатніми доказами виникнення відповідальності роботодавця за статтею 1172 ЦК України.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного врахування табеля обліку використання робочого часу. Наведений доказ у сукупності з іншими матеріалами справи свідчить, що 15.04.2023 був вихідним днем для Борща А.О., а інших належних доказів виконання ним трудових функцій саме у цей день не подано.

Разом з тим, у листі за вих. № 2860.2.1.1/15-25 від 28.03.2025 Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) вказано про те, що станом на 27.03.2025 за відомостями, які містяться в Єдиному комплексі інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті, транспортні засоби не були закріплені як засоби провадження господарської діяльності з перевезення вантажів за будь яким ліцензіатом.

Тобто в матеріалах справи № 914/285/25 відсутні докази використання ФОП Невиняк М.Р. належних Невиняку П. В. транспортних засобів у своїй господарській (підприємницькій) діяльності.

Безпідставними є доводи апелянта щодо використання відповідачем спірних транспортних засобів у господарській діяльності. Посилання на обставини використання транспортного засобу в інших правовідносинах або в інші періоди часу не підтверджують використання автомобіля та напівпричепа ФОП Невиняк М.Р. саме 15.04.2023 під час виконання працівником трудових обов`язків.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2025 у справі № 914/285/25.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Велтінер» б/н від 30.12.2025 (вх. № 01-05/3930/25 від 31.12.2025) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2025 у справі 914/285/25 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua