Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №909/189/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/189/26

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” від 08 травня 2026 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року, суддя Горпинюк І.Є.

у справі № 909/189/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, м. Київ

до відповідача Івано-Франківської обласної дитячо-юнацької спортивної школи, м. Івано-Франківськ

про стягнення 29 313,17 грн

встановив:

13 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської обласної дитячо-юнацької спортивної школи про стягнення 29 313,17 грн, з яких: 17 713,26 грн - основний борг, 9081,23 грн - пеня, 921,05 грн - три проценти річних, 1597,63 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року у справі № 909/189/26 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 17 713,26 грн - основного боргу, 2 724,37 грн - пені, 921,05 - трьох процентів річних, 1 597,63 грн - інфляційних втрат та 2 662,40 грн судового збору. В частині стягнення пені в сумі 6 356,86 грн суд відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що зобов`язання відповідача за договором постачання природного газу №08-88437/24-БО-Т від 10.01.2025 в частині сплати заборгованості за поставлений природний газ у сумі 17 713,26 грн є невиконаним та на день розгляду справи доказів здійснення повного розрахунку за поставлений позивачем та спожитий відповідачем газ матеріали справи не містять, внаслідок чого, на підставі п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу три проценти річних від простроченої суми в розмірі 921,05 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 597,63 грн. Крім цього, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені в розмірі 9 081,23 грн є арифметично вірною, однак, оцінюючи можливість зменшення розміру пені, суд врахував ступінь виконання зобов`язань відповідача, також те, що позивач просить суд стягнути пеню, нараховану не лише на ту заборгованість, яка залишається не сплаченою на час розгляду справи, а і на заборгованість за природний газ, спожитий в період січня-квітня 2025 року загальною вартістю 138 222,83 грн, погашену 16.06.2025 року, шляхом зарахування передоплати за раніше діючими договорами, а також те, що позивач не зазнав збитків, докази збитків від порушення відповідачем умов договору позивач суду не подавав. Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд дійшов висновку зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 70% до 2 724,37 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині зменшення пені, позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року у справі № 909/189/26 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 6 356,86 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Зокрема, зазначає, що відповідач не надав суду відзиву на позов, не заперечив проти позовних вимог та не надав жодних доказів наявності виняткових обставин, які б виправдовували зменшення пені. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції мотивував зменшення пені тим, що кошти (переплата по інших договорах) перебували у володінні позивача, проте, відповідач надіслав лист про зарахування коштів лише 16.06.2025 року, отже, до цього моменту позивач не мав правових підстав вважати заборгованість за новим договором погашеною. Крім цього, грошові кошти за попередніми договорами мали цільове призначення і не могли бути автоматично враховані як оплата за новим договором без волевиявлення відповідача, тому пеня нараховувалася правомірно на суму реального прострочення, яке виникло з вини відповідача. Отже, на думку скаржника, зменшення пені на 70% є непропорційним, оскілки позивач є державним постачальником енергоресурсів, чия діяльність залежить від дисципліни розрахунків споживачів. Вважає, що сума пені у розмірі 9 081,23 грн була цілком співмірною з основним боргом та строком прострочення, а зменшення пені на суму понад 6 000 грн, при заявлених 9 081,23 грн, нівелює превентивну функцію штрафних санкцій та фактично стимулює боржника до подальшого порушення платіжної дисципліни. Крім цього, апелянт зазначає, що суд не врахував, що “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” є суб`єктом господарювання, який закуповує газ за кредитні кошти та має жорсткі зобов`язання перед державним бюджетом, при цьому несвоєчасна оплата навіть таких сум порушує фінансову стабільність енергосистеми в умовах воєнного стану. Також вважає, що зменшення пені на 70% є надмірним та нівелює стимулюючу функцію неустойки, такий розмір зменшення фактично легітимізує безоплатне користування коштами позивача протягом тривалого часу, крім цього нарахована позивачем пеня відповідає умовам договору, підписаного відповідачем без зауважень, та не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі № 909/189/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; відповідачу надано строк (15 днів з дня вручення ухвали суду) для подання відзиву на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.

Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (далі - постачальник, позивач) та Івано-Франківською обласною дитячо-юнацькою спортивною школою (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 08-8437/24-БО-Т (далі - договір).

Споживач згідно з умовами договору ідентифікується на ринку природного газу за ЕІС-кодом: 56XS0000M589S00V.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 “Газове паливо” (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з січня 2025 по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 15,00000 тис. куб. метрів з розбивкою замовленого обсягу по місяцях з січня 2025 по квітень 2025.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.п. 2.1.1.).

За умовами пункту 2.4. договору, перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.5.1. договору, споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Згідно з пунктом 3.5.2. договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

За умовами пункту 3.5.3. договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

Згідно з пунктом 4.3 договору, загальна вартість цього договору на дату укладання становить 206 923,62 грн, крім того ПДВ – 41 384,73 грн, разом з ПДВ – 248 308,35 грн.

Пунктом 5.1. договору визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 5.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь - якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

За умовами пункту 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно з пунктом 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін, обставина укладення договору сторонами визнається.

10.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Івано-Франківською обласною дитячо-юнацькою спортивною школою підписано додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу №08-8437/24-БО-Т від 10.01.2025, за змістом якої сторони вирішили викласти пункт 2.1 Розділу 2 “Кількість та фізико-хімічні показники природного газу” в наступній редакції: постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 14.56131 тис. куб. метрів.

Також погодили викласти пункт 4.1 Розділу 4 “Ціна та вартість природного газу” Договору в наступній редакції: “Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 552,167 грн, крім того ПДВ 20% 110,433 грн, всього з ПДВ 662,60 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052,60 грн”.

Між тим, згідно означеної Додаткової угоди, також погодили викласти пункт 4.3 Розділу 4 “Ціна та вартість природного газу” Договору в наступній редакції: “Загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 206 923,49 грн, крім того ПДВ 41 384,70 грн, разом з ПДВ 248 308,19 грн”.

На виконання умов договору, постачальник у період з січня 2025 по квітень 2025 здійснив постачання природного газу споживачу на загальну вартість 155 936,09 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу відповідачу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 12.02.2025 за січень 2025 на загальну суму 29 821,24 грн; актом приймання-передачі природного газу від 11.03.2025 за лютий 2025 на загальну суму 57 678,53 грн; актом приймання-передачі природного газу від 11.04.2025 за березень 2025 на загальну суму 40 276,86 грн; актом приймання-передачі природного газу від 12.05.2025 за квітень 2025 на загальну суму 28 159,46 грн.

На виконання пп. 3.5.2 п. 3.5 договору, позивачем направлялися відповідачу примірники актів приймання-передачі природного газу за період січень 2025 - квітень 2025, Позивач зазначає, що Акти за період січень-березень 2025 року були підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печаткою підприємства. Водночас, за період - квітень 2025 року відповідач не повернув позивачу підписаний акт приймання-передачі природного газу, письмової відмови від їх підписання, передбаченої п.3.3.3 Договору на адресу позивача також не надходило. Відповідач не заперечував факту споживання вказаних об`ємів природного газу та не заперечував правильності відомостей, вказаних в актах приймання-передачі природного газу.

Також, на підтвердження факту постачання відповідачу природного газу ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надано суду відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача за період з 12.01.2025 по 30.04.2025, надані листом ТОВ “Оператор ГТС України” від 12.01.2026 у відповідь на адвокатський запит представника позивача.

Отже, загальна вартість поставленого відповідачу за умовами договору природного газу складає 155 936,09 грн, а об`єм - 9,144 42 тис. куб. м.

За спожитий природний газ оплата відповідачем в період з 12.01.2025 по 30.04.2025 здійснена шляхом зарахування переплат по інших договорах (по договору № 08-5437/24-БО-Т від 26.12.2023 та по договору № 08-7437/24-БО-Т від 21.11.2024) в загальній сумі 138 222,83 грн, що відображено в розрахунку позивача.

Зазначене зарахування коштів позивач здійснив на підставі листа відповідача № 119/01-15 від 16.06.2025 року.

Отже, на час подання позовної заяви вартість оплаченого природного газу становила 138 222,83 грн, відповідно сума боргу 17 713,26 грн.

Враховуючи неповну оплату відповідач порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 договору.

У зв`язку з порушенням строку оплати поставленого газу позивач додатково нарахував відповідачу 9 081,23 грн - пені, 921,05 грн - три проценти річних, 1 597,63 грн - інфляційних втрат.

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” звернулося до суду з цим позовом про стягнення з Івано-Франківської обласної дитячо-юнацької спортивної школи про стягнення 29 313,17 грн, з яких: 17 713,26 грн - основний борг, 9081,23 грн - пеня, 921,05 грн - три проценти річних, 1597,63 грн - інфляційні втрати.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами 1, 3 статті 12 Закону України “Про ринок природного газу”, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що позивачем за період дії договору постачання природного газу здійснено на користь відповідача поставку газу на суму 155 936,09 грн з ПДВ, який відповідачем оплачено у спосіб зарахування в частині 138 222,83 грн, фактичний обсяг та вартість поставленого відповідачу газу підтверджують акти приймання-передачі природного газу за період січень-квітень 2025.

Враховуючи, що зобов`язання відповідача за договором постачання природного газу №08-88437/24-БО-Т від 10.01.2025 в частині сплати заборгованості за поставлений природний газ у сумі 17 713,26 грн є невиконаними та на день розгляду справи доказів здійснення повного розрахунку за поставлений позивачем та спожитий відповідачем газ матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 17 713,26 грн несплаченої суми основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача, на підставі п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 921,05 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 597,63 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума 3 % річних та інфляційних втрат нарахована вірно, отже позовні вимоги про стягнення 921,05 грн - 3% річних та 1597,63 грн - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, як зазначено вище, місцевий господарський суд вирішив зменшити розмір пені на 70%.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне:

За умовами п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина друга статті 549 ЦК України).

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені, позивач має право на нарахування та стягнення означеної штрафної санкції.

Перевіривши розрахунки позивача пені в розмірі 9 081,23 грн, колегія суддів встановила, що такі є правильними.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначалося вище, судом першої інстанції зменшено розмір пені на 70%, з чим не погодився позивач та звернувся до апеляційного суду з відповідною апеляційною скаргою.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України містить правило, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 Цивільного кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення та конкретний розмір неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з боржника за прострочення виконання зобов`язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20. - 8.22. цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33., 8.35. - 8.36. цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У пункті 8.38. означеної постанови вказано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки на 70%, місцевий господарський суд врахував: ступінь виконання зобов`язань відповідача, зокрема, що відповідачем сплачено 81,20 % обсягу спожитого природного газу, заборгованість, що залишилась не оплаченою, не є значною порівняно з виконаним за договором зобов`язанням, крім того інтереси позивача захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат; заявлена до стягнення пеня, нарахована не лише на ту заборгованість, яка залишається не сплаченою на час розгляду справи, а і на заборгованість за природний газ, спожитий в період січня-квітня 2025 року загальною вартістю 138 222,83 грн, погашену 16.06.2025 року, шляхом зарахування передоплати за раніше діючими договорами та яка увесь період часу, протягом якого позивач нараховував пеню на заборгованість у такій же сумі, знаходились у фактичному володінні та розпорядженні позивача, так як були здійсненою відповідачем переплатою по раніше діючих між сторонами договорах (№ 08-5437/24-БО-Т від 26.12.2023 та № 08-7437/24-БО-Т від 21.11.2024), а нарахування пені на таку заборгованість має наслідком отримання позивачем додаткових необґрунтованих доходів за рахунок боржника; позивач не зазнав збитків, докази збитків від порушення відповідачем умов договору позивач суду не подавав.

Відтак, враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, судом зменшено розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 70% до 2 724,37 грн.

Наведене, на думку суду, є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім цього, колегія суддів враховує, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, а також доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності, внаслідок порушення строків оплати природного газу.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника щодо неврахування судом першої інстанції інтересів останнього, оскільки пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням того, що рішенням місцевого господарського суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати у повному обсязі, що на думку апеляційного суду забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача, а також відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи положення частини третьої статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на встановлені судом обставини у цій справі, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду щодо зменшення заявленого до стягнення розміру пені та погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення пені на 70%.

Відтак, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року у справі № 909/189/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” – без задоволення.

Матеріали справи № 909/189/26 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.