Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №909/1300/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1300/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,

суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Приватного підприємства "Західний Блок" від 30.04.2026 (вх. № 01-05/1320/26 від 01.05.2026) та Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради від 01.05.2026 (вх. № 01-05/1326/26 від 01.05.2026)

на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 (повний текст додатково рішення складено і підписано 10.04.2026, суддя Малєєва О. В.)

у справі № 909/1300/25

за позовом Приватного підприємства "Західний Блок",

до Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Андрусяк Любов Григорівна,

про стягнення 160738,80 грн збитків, завданих залиттям приміщення,

УСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 17.03.2026 у справі №909/1300/25 відмовив у задоволенні позову Приватного підприємства "Західний Блок" (далі - ПП "Західний Блок") до Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради (далі - КП "Управляюча компанія "Комфортний дім") про стягнення 160738,80 грн збитків, завданих залиттям приміщення; ухвалив вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача подав заяву від 20.03.2026 (вх. № 5226/26) про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача 38000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження понесення яких долучив відповідні докази.

Представник позивача зі свого боку подав клопотання від 25.03.2026 (вх. № 5499/26) про відмову відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки вважає заявлену до стягнення суму у розмірі 38000,00 грн, що становить 1/4 від ціни позову, надмірною та неспівмірною зі складністю справи.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Господарський суд Івано-Франківської області додатковим рішенням від 10.04.2026 у справі №909/1300/25 стягнув з ПП "Західний Блок" на користь КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу на предмет їх реальності, розумності та співмірності, з урахуванням при цьому доводів позивача, які викладені у клопотанні про зменшення витрат від 25.03.2026 (вх. №5499/26), суд першої інстанції виходив із того, що справа є малозначною та розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження; заявлений розмір витрат на правничу допомогу (38000,00 грн) складає майже чверть ціни позову (160738,80 грн), що не відповідає критерію співмірності; спір стосується типових правовідносин, підготовлені документи (зокрема клопотання про виклик свідків та перехід до загального провадження) мають стандартний характер, не вимагають вивчення значного обсягу документів чи формування складних нетипових правових позицій, з огляду на що час роботи адвоката щодо складання заяв по суті справи та процесуальних питань, визначений в акті приймання-передачі від 18.03.2026 у 15 годин, є завищеним. У зв`язку з викладеним суд першої інстанції дійшов до висновку, що справедливим та співмірним буде зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, до 10000,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

До Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПП "Західний Блок" від 30.04.2026, згідно з якою скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 у справі №909/1300/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" відмовити у повному обсязі.

Позивач вважає, що витрати у розмірі 10000,00 грн є надмірними з огляду на кількість написаних процесуальних документів та участь представника відповідача у судових засіданнях; фактичний обсяг підготовлених адвокатом процесуальних документів у справі, більшість з яких мають стандартний характер та не містять складного правового аналізу, є мінімальним та не виправдовує заявлену кількість годин (15 год). Окрім того, адвокат Жиляк М.Д. не вперше представляє інтереси комунального підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; представництво інтересів відповідача є переоціненим та не відповідає дійсності, оскільки представник брав участь у незначній кількості судових засідань, більшість з яких відкладалася за його заявами про відкладення розгляду справи.

Окрім того, позивач зауважує, що заява представника відповідача про стягнення судових витрат на правничу допомогу подана з порушенням процесуальних вимог, оскільки примірник такої заяви не було направлено третій особі - ФОП Андрусяк Л. Г., яка не має електронного кабінету і не зобов`язана його реєструвати, що, на думку позивача, є підставою для скасування додаткового рішення суду.

Також до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" від 01.05.2026, згідно з якою скаржник просить змінити додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 у справі №909/1300/25, поклавши на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38000,00 грн, пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції.

Відповідач вважає оскаржуване додаткове рішення таким, що не ґрунтується на засадах верховенства права та не є обґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви відповідача по суті; визначена судом першої інстанції сума коштів у розмірі 10000,00 грн є необґрунтованою, а підхід до обрахування суми та розподілу судових витрат є неприйнятним.

Відповідач звертає увагу на те, що загальний час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги у справі, становив 19 годин; підготовка процесуальних документів у справі потребувала попереднього з`ясування фактичних обставин, збору та аналізу доказів, наданих сторонами, опрацювання правовстановлюючих документів, договорів, пояснень свідків, висновку експерта, а також співставлення зазначених доказів із фактичними обставинами справи та нормами матеріального права для формування правової позиції відповідача та підготовки відповідних заперечень. Крім того, адвокатом здійснювалося представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції, зокрема надання пояснень, участь у дослідженні доказів, постановка запитань учасникам справи та обґрунтування правової позиції.

Суд першої інстанції, посилаючись на завищеність заявлених витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про необхідність їх зменшення, однак не навів жодних доказів чи мотивів, які свідчили б про фактичне витрачення адвокатом меншої кількості часу, ніж зазначено в акті приймання-передачі наданих послуг. При цьому, визнаючи спір таким, що стосується типових правовідносин, та вважаючи окремі процесуальні документи стандартними за змістом, суд не врахував обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, пов`язаної зі встановленням обставин справи, збором та аналізом доказів, опрацюванням документів, формуванням правової позиції та представництвом інтересів відповідача в суді. Суд першої інстанції не звернув увагу та не врахував тих обставин, що представник позивача подав докази на понесення витрат позивача у розмірі 30000,00 грн, що є близьким до розміру витрат, які поніс відповідач (38000,00 грн), а отже свідчить про значні затрати часу для написання первісних заяв по суті спору та процесуальних клопотань (заяв) та інтелектуальну працю представників. У порушення ст. 236 ГПК України, суд першої інстанції не врахував висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та, відповідно, оскаржуваним додатковим рішенням залишив нерозподіленими витрати відповідача на правову допомогу адвоката в сумі 28000,00 грн та не поклав їх на жодну зі сторін.

Короткий зміст відзивів на апеляційні скарги.

ПП "Західний Блок" у своєму відзиві від 14.05.2026 на апеляційну скаргу КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що заявлені 38000,00 грн є надмірними, навіть за умови максимальної ставки оплати адвокатських послуг. З урахуванням реальної ситуації щодо кількості написаних процесуальних документів та участі представника відповідача у судових засіданнях, сума не відповідає ні складності справи, ні реальному обсягу роботи адвоката, ні принципу пропорційності судових витрат. У черговий раз позивач наголосив на відсутності доказів надіслання третій особі - ФОП Андрусяк Л. Г. заяви про стягнення судових витрат, а також апеляційної скарги від 01.05.2026.

КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" у своєму відзиві від 21.05.2026 на апеляційну скаргу ПП "Західний Блок" просить залишити її без задоволення, оскільки доводи позивача щодо завищення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими.

Відповідач зазначає про те, що ненадіслання третій особі заяви про долучення доказів понесених відповідачем витрат на правничу допомогу не вплинуло на правильність ухваленого додаткового рішення, оскільки питання розподілу судових витрат стосується насамперед позивача та відповідача. Крім того, поштові відправлення, адресовані ФОП, поверталися за закінченням строку зберігання, а тому сама по собі ця обставина не може бути підставою для скасування додаткового рішення.

Також відповідач вказує, що заявлені витрати на правничу допомогу відповідають фактичному обсягу виконаної адвокатом роботи. Матеріали справи містили значний обсяг доказів, зокрема договори, акти, листування, пояснення свідків, висновок експерта та інші документи, які потребували детального аналізу. Для формування правової позиції відповідача адвокатом було проведено вивчення обставин аварійної ситуації, аналіз дій працівників підприємства, договірних відносин сторін та третіх осіб, а також правове дослідження щодо наявності підстав відповідальності відповідача. За результатами проведеної роботи підготовлено відзив на позовну заяву, заперечення, а також низку процесуальних клопотань, зокрема про залучення третьої особи, виклик свідків та експерта, перехід до розгляду справи з викликом сторін. Значна частина заявлених клопотань була задоволена судом, що підтверджує їх належне обґрунтування та необхідність підготовки. Окремої підготовки потребував аналіз висновку експерта, який став підставою для подання клопотання про виклик експерта та перевірку обґрунтованості визначеного ним розміру шкоди. Також додатковий час був витрачений на підготовку заперечень на відповідь на відзив, у яких здійснювався аналіз доказів, умов договорів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Загалом адвокатом фактично витрачено близько 25 годин на надання правничої допомоги у справі. Водночас до відшкодування заявлено лише 19 годин роботи, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг та є меншим за фактично витрачений час.

Третя особа правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористалася, що, згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України, не є перешкодою для перегляду судового рішення.

Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026, вищезгадані апеляційні скарги у справі №909/1300/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Манюка П.Т., Рима Т.Я.

КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" у своїй апеляційній скарзі від 01.05.2026, серед іншого, просило поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, відкрити апеляційне провадження у справі та здійснювати її розгляд з викликом сторін.

Ухвалою від 06.05.2026 колегія суддів поновила відповідачу строк на подання апеляційної скарги та відкрила апеляційне провадження у справі № 909/1300/25 за апеляційними скаргами обох сторін; відмовила у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін з причин його необґрунтованості та ухвалила здійснювати розгляд апеляційних скарг в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в одному провадженні.

18.05.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи №909/1300/25.

10.06.2026 до апеляційного суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання від 10.06.2026 про долучення доказів понесення відповідачем витрат на оплату правничої (правової) допомоги у ході апеляційного провадження у справі №909/1300/25 на суму 10000,00 грн, які просить стягнути з позивача на користь відповідача. Представник відповідача зазначив, що акт №2 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №ГС-064/25 від 11.11.2025, підписано між сторонами 08.06.2026, додаткова угода до вказаного договору у володінні представника відповідача була тільки 22.05.2026, відтак раніше не зміг подати такі докази до суду.

26.06.2026 до апеляційного господарського суду від ПП "Західний Блок" надійшли заперечення від 25.06.2026, у яких позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у повному обсязі, посилаючись на те, що оскарження додаткового рішення суду не є самостійним та окремим судовим розглядом спору по суті, носить похідний характер та повністю залежить від результатів розгляду основного спору; представництво інтересів відповідача в апеляційній інстанції не вимагає від його представника додаткового вивчення матеріалів справи, дослідження чи формування нової правової позиції; відповідач не доповнює свою правову позицію, за змістом, структурою та аргументами повторює заяву про ухвалення додаткового рішення, що була подана під час розгляду справи в суді першої інстанції, а отже заявлений розмір таких витрат є необґрунтованим. Окрім того, в апеляційній скарзі не викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, що є достатньою підставою для відмови у стягненні цих витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 1 ст. 273 ГПК України).

Встановлені обставини.

Відповідач заявив до стягнення з позивача 38000,00 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" та Адвокатським об`єднанням "Жиляк та партнери" (далі – АО "Жиляк та партнери") було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №ГС-064/25 від 11.11.2025, відповідно до п. 6.1 якого за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському бюро винагороду (гонорар) у розмірі, який не може перевищувати 2500,00 грн за 1 год роботи адвокатського бюро. Остаточний розмір гонорару визначається в акті приймання-передачі наданих послуг за такими фіксованими погодинними ставками: 2000,00 грн за 1 год роботи зі складання процесуальних документів, а також за їх окреме направлення та подання; 2000,00 грн за 1 год судового представництва в суді першої інстанції.

Згідно з додатком №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №ГС-064/25 від 11.11.2025, сторони погодили вартість 1 год роботи адвоката за ознайомлення з матеріалами справи, складання процесуальних документів та судове представництво у розмірі 2000,00 грн.

Сторони підписали акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2026, згідно з яким адвокатське бюро витратило 19 год, а саме на: ознайомлення з матеріалами судової справи - 2 год; написання первісних заяв по суті спору (відзиву, заперечення) та клопотань (про виклик свідків, експерта, залучення третьої особи, перехід до загального провадження) - 15 год; представництво інтересів клієнта у Івано-Франківському міському суді - 2 год. Загальна вартість наданої правової допомоги – 38000,00 грн, які відповідач сплатив у повному обсязі згідно з платіжною інструкцією №7084 від 14.11.2025.

Суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, розцінив зазначене в акті приймання-передачі від 18.03.2026 найменування "Івано-Франківський міський суд" замість "Господарський суд Івано-Франківської області" як очевидну технічну помилку (описку) під час складання документа, яка не спростовує факт реального надання адвокатом послуг із судового представництва відповідача у цій господарській справі та не може слугувати самостійною і достатньою підставою для відмови у відшкодуванні відповідної частини витрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки, викладені, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №909/359/25.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції вбачається, що місцевий господарський суд здійснив оцінку доказів у справі з дотриманням ст. ст. 2, 86, 123, 126, 129 ГПК України.

Колегія суддів апеляційного суду виходить із того, що, за п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 відмітив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами, та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно зі ст. 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного додаткового рішення, надаючи оцінку наведеному відповідачем розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів, а також беручи до уваги критерії реальності, розумності та співмірності судових витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права, з урахуванням доводів позивача, які викладені у клопотанні про зменшення витрат від 25.03.2026 (вх. № 5499/26), суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку є справедливим та співмірним зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, до 10000,00 грн.

Доводи апеляційних скарг ПП "Західний Блок" та КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій. Однак саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини і докази у справі не є достатньою і безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів під час апеляційного перегляду додаткового рішення у справі №909/1300/25, не виявила у діях суду першої інстанції порушень приписів ст. ст. 126, 129 ГПК України, як і не встановила порушень ст. ст. 86, 236 ГПК України.

Колегія суддів також не вбачає підстав вважати, що висновки Верховного Суду, на які посилаються скаржники в апеляційних скаргах, не були враховані місцевим господарським судом при застосуванні ст. ст. 126, 129 ГПК України.

Зокрема, колегія суддів відхиляє аргументи відповідача щодо неврахування судом першої інстанції висновків Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 і залишення нерозподіленими між сторонами частини заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28000,00 грн.

З мотивувальної частини оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції дослідив усю заявлену відповідачем суму витрат на правничу допомогу, надав оцінку критеріям їх визначення та розподілу і дійшов висновку про необхідність зменшення їхнього розміру до 10000,00 грн. Отже, визначивши розмір витрат, який підлягає розподілу, суд фактично вирішив питання щодо всієї заявленої суми. Відсутність у резолютивній частині окремого формулювання "у решті відмовити" чи "іншу частину заявлених витрат покласти на відповідача" не свідчить про залишення нерозподіленими витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 28000,00 грн, оскільки відповідний висновок однозначно випливає зі змісту мотивувальної частини рішення.

Також колегія суддів зазначає, що відсутність доказів надіслання третій особі заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача не є у цьому випадку істотним процесуальним порушенням, яке вплинуло або могло б вплинути на правильність вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами. Оскільки заява стосується виключно розподілу витрат між позивачем і відповідачем та не передбачає покладення будь-яких процесуальних обов`язків на третю особу, ненадсилання їй копії такої заяви не порушує її процесуальних прав, не може використовуватись з метою формального оскарження додаткового рішення суду та бути самостійною підставою для його скасування.

Водночас слід зауважити, що у резолютивній частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2026 у справі №909/1300/25 вказано про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог без повідомлення учасників справи та встановлено сторонам строки для подання доказів судових витрат та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Дане рішення надсилалось третій особі, про що свідчить відмітка, проставлена відповідальним працівником суду. Тобто третя особа вважається обізнаною про вирішення питання про судові витрати сторони у справі.

Таким чином доводи скаржників, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли свого підтвердження за результатами апеляційного перегляду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Незгода скаржників із судовим рішенням або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться у судовому рішенні, не свідчить про його незаконність.

За результатами апеляційного провадження колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржників не є обґрунтованими та не можуть бути підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, а відтак апеляційні скарги ПП "Західний Блок" від 30.04.2026 та КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" від 01.05.2026 слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 у справі №909/1300/25 – без змін.

Розподіл судових витрат.

У силу приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на кожного зі скаржників.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом додаткового рішення в апеляційному порядку, відповідачу в сумі 10000,00 грн, суд апеляційної інстанції встановив, що у п. 6.1 договору про надання правничої (правової) допомоги №ГС-064/25 від 11.11.2025, про який вже згадувалося вище, КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" та АО "Жиляк та партнери" погодили, що остаточний розмір гонорару визначається в акті приймання-передачі наданих послуг за фіксованими погодинними ставками, зокрема, 2500,00 грн за 1 год судового представництва в суді апеляційної інстанції.

Згідно з додатком №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №ГС-064/25 від 11.11.2025, сторони погодили вартість 1 год роботи адвоката за написання відзиву на апеляційну скаргу чи апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду у справі №909/1300/25 у розмірі 2000,00 грн.

18.05.2026 між КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" та АО "Жиляк та партнери", у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми з адвокатського бюро на адвокатське об`єднання, було укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №ГС-064/25 від 11.11.2025, згідно з якою сторони домовились, що зобов`язання за цим договором поширюються на адвокатське об`єднання, а дія договору №ГС-064/25 від 11.11.2025 продовжується відповідно до п. 8 договору.

08.06.2026 між КП "Управляюча компанія "Комфортний дім" та АО "Жиляк та партнери" підписано акт №2 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №ГС-064/25 від 11.11.2025, згідно з яким відповідач прийняв послуги з написання та подання відповідно до вимог ГПК України до Західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 у справі №909/1300/25, а також відзиву на апеляційну скаргу ПП "Західний Блок" на загальну суму 10000,00 грн (2000,00 грн/год х 5 год), які відповідач сплатив у повному обсязі згідно з платіжною інструкцією №8022 від 08.06.2026.

Колегія суддів бере до уваги, що за результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення апеляційні скарги сторін залишено без задоволення, а додаткове рішення від 10.04.2026 у справі №909/1300/25 - без змін, а відтак витрати відповідача на написання та подання адвокатом апеляційної скарги на додаткове рішення, в силу приписів ст. 129 ГПК України, залишаються за відповідачем.

Водночас, оцінивши подані відповідачем до апеляційного суду докази та розмір витрат на правничу допомогу, визначений в акті прийому-передачі наданих послуг №2 від 08.06.2026, через призму критеріїв, встановлених ст. ст. 126, 129 ГПК України, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як: обґрунтованість, співмірність та розумність витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на оплату послуг адвоката з написання та подання відзиву на апеляційну скаргу ПП "Західний Блок" у розмірі 5000,00 грн, який є співмірним із виконаною адвокатом роботою та не є завищеним.

Відповідач не навів належних та достатніх підстав для зменшення розміру відшкодування цих витрат.

Щодо письмових заперечень позивача від 25.06.2026 колегія суддів зазначає, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та має на меті усунути неповноту судового рішення. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду не встановила правових підстав позбавити відповідача права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції під час перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки це порушуватиме гарантований національним законодавством принцип відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, а також засади розумності та справедливості. Відтак заперечення позивача у цій частині колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Окрім того, безпідставним є посилання позивача на недотримання відповідачем вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України як на достатню підставу для відмови у задоволенні стягнення витрат на правову допомогу. У низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, сформульовано правову позицію про те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом додаткового рішення у справі №909/1300/25, підлягають стягненню з позивача у розмірі 5000,00 грн, решта (5000,00 грн) - залишається за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Західний Блок" від 30.04.2026 (вх. № 01-05/1320/26 від 01.05.2026) та апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради від 01.05.2026 (вх. № 01-05/1326/26 від 01.05.2026) залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 у справі № 909/1300/25 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Західний Блок" (пл. Міцкевича, буд. 6, кв. 8, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018, ідентифікаційний код 31524130) на користь Комунального підприємства "Управляюча компанія "Комфортний дім" Івано-Франківської міської ради (вул. Незалежності, буд. 161, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76002, ідентифікаційний код 44051740) 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом додаткового рішення в апеляційному порядку.

4. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

5. Матеріали справи №909/1300/25 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Манюк П.Т.