Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №725/3219/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/3219/26

Номер провадження 2-а/725/120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року.Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року адвокат Гамбарнюк М.П. звернувся до Чернівецького районного суду м.Чернівців із вказаним вище позовом в інтересах ОСОБА_1 .

У позові посилався на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №5 від 10.01.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Згідно згаданої вище постанови ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його на вимогу представника поліції. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Із вказаною постановою позивач не погоджується, вважає її безпідставною та необґрунтованою, виходячи з наступних підстав:

Так, 02.01.2025 ОСОБА_1 перебував за місцем свого проживання. Увечері до його будинку приїхали працівники поліції та ТЦК та запропонували пред`явити військово-облікові документи. Позивач мав намір надати військовий квиток та посвідчення багатодітної родини, але поліцейські запропонували йому разом із документами проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, як було йому повідомлено, у розшуку він не перебував.

У приміщенні ТЦК позивачу було виписано повістку про виклик на 09.01.2025. Прибувши 09.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 пройшов огляд медичною комісієюі повернувся додому.

Про те, що 02.01.2025 відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, його ніхто не повідомляв. Будь-яких пояснень він не надавав та про винесення постанови його ніхто не повідомляв. Про винесення оскаржуваної постанови йому стало відомо лише 23.03.2026, коли йому телефоном було повідомлено, що відносно нього відкрито виконавче провадження.

При цьому свої дані ОСОБА_1 оновив ще в 2024 році, перебуває на військовому обліку та має відстрочку від мобілізації.

Таким чином, посилаючись на норми чинного законодавства, просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.01.2025 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності та провадження у справі закрити.

06.05.2026 до суду надійшов відзив представника відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він просив у задоволенні позову відмовити через його необґрунтованість та безпідставність. Вказував, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 не було будь-яких зауважень чи заперечень. Постанова винесена з додержанням норм закону та відповідає фактичним обставинам справи.

Розгляд справи відбувався у відсутність учасників, які в судове засідання не з`явилися, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені про дату, місце та час розгляду справи.

Позивач та його представник – адвокат Гамбарнюк М.П. надали заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку:

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №5 від 10.01.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Згідно згаданої вище постанови ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його на вимогу представника поліції. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону , мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП(а.с.16-18)

До відзиву відповідачем надано копію протоколу про адміністративне правопорушення №5 від 02.01.2025, зі змісту якого вбачається, що 02.01.2025 о 17:35 год. у приміщенні Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації було встановлено факт правопорушення, а саме того, що ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, під час дії воєнного стануне мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його на вимогу представника поліції (а.с.47).

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповіднодо ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 210-1 КУпАП ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття відповідачем спірної постанови були висновки відповідача про протиправну відсутність у позивача при собі військово-облікового документу, тобто, порушення ним приписів ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, згідно з частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В свою чергу, пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3633-IX визначено, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються через три місяці з дня опублікування цього Закону.

Закон № 3633-IX опубліковано офіційному виданні Голос України 17.04.2024 року.

Викладені обставини свідчать про те, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 року згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024 року.

Разом з тим, до матеріалів справи не додано доказів того, що на момент здійснення перевірки відповідачем військово-облікового документу у позивача, така перевірка відбувалася із застосуванням засобів фото- та відеофіксації.

Більше того, зі змісту оскаржуваної постанови взагалі не вбачається коли саме мала місце така перевірка та де саме вона проводилася.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Натомість, відповідач на підтвердження законності свого рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності не надав суду належних доказів того, що позивач на вимогу уповноваженого представника поліції не надав військово-облікового документу.

Отже, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, вина позивача у вчинені правопорушення відповідачем, на думку суду, не доведена.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Враховуючи те, що відповідачем у розумінні наведеного вище закону не надано належних доказів не надання позивачем на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки військово-облікового документу, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною та, як наслідок, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю (ч.3 ст. 286 КАС України).

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , підполковника ОСОБА_2 №5 від 10.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП та справу відносно нього закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.