Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №389/1576/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

30.06.2026

ЄУН 389/1576/26

Провадження № 2/389/818/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Берднікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваніни В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам`янка Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання матері,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, 01 травня 2026 року звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) відповідачів щомісячно.

Вимоги обґрунтувала тим, що вона - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, не працює, отримує пенсію за віком, інших джерел доходів не має. При цьому, має повнолітніх сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її становище вкрай нужденне, адже пенсія, яку вона отримує та яка є єдиним її доходом становить 3406 грн 00 коп. на місяць. У зв`язку зі станом здоров`я, наявності діагнозів: атеросклеротичний кардіосклероз, цукровий діабет середнього ступеню тяжкості, ДОА обох колінних суглобів, потребує постійного прийому ліків для лікування. Вважає, що дочка та син мають можливість надавати їй матеріальну допомогу, проте в добровільному порядку її не надають. У зв`язку з ненаданням повнолітніми дітьми їй ніякої підтримки та її складними життєвими обставинами вона вимушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити та справу розглядати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення, розгляд справи просив провести за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому порядку, причини неявки суду не повідомила. Водночас, 15 червня 2026 року від її представника ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що з позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 бажає стягнути з відповідачів (дітей) аліменти на своє утримання в розмірі частини від заробітку (доходу) щомісячно. Потребу в аліментах обґрунтовує розміром щомісячної пенсійної виплати, яка складає 3406 грн, та наявності хвороб. Позов подано з підстав ст.202,205 ЦК України. Разом з тим, виходячи з положень ч.1 ст.202, ст.205 СК України, роз`яснень викладених у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан працездатності має супроводжуватися необхідністю утримувати сторонню матеріальну допомогу. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. З наведеного слідує, що у разі, якщо особа отримує дохід, який відповідає прожитковому мінімуму, вона є такою, що не потребує додаткового утримання. В даному випадку, позивач отримує пенсію в розмірі, яка перевищує прожитковий мінімум, однак зазначає про недостатність отримуваних нею коштів для проживання та лікування. При цьому нею не проводиться розрахунок, який би визначав дійсні матеріальні потреби і вносив би конкретність у заявлені вимоги. За відсутності розрахунку щомісячних витрат та розрахунку витрат, які не покриваються отримуваними коштами, доводи позивача про недостатність коштів та потребу в утриманні є необґрунтованими та недоведеними. Посилання позивача на те, що вона за станом здоров`я потребує додаткових витрат на лікування та на придбання лікарських засобів, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері за ст.202,205 СК України. З підстав, передбачених ст.203, 206 СК України позивач не звертається. Відновлення порушеного права позивача не може бути досягнуто, якщо обраний ним спосіб захисту є неефективним або не відповідає суті порушення. Суд відмовляє у позові, якщо рішення не призведе до реального відновлення прав без необхідності повторного звернення до суду. Окрім того, не допускається відновлення порушення прав однієї особи, за рахунок порушення прав іншої особи. Відповідач ОСОБА_3 не працює та не отримує дохід, утриманням її сім`ї займається її чоловік. За наведених обставин, стягнення з ОСОБА_3 коштів на утримання матері у відсотковому розмірі від її доходу, якого не існує, не може забезпечити права позивача на утримання, і при цьому ще й покладає на відповідача ОСОБА_3 непосильний обов`язок. За вказаного, представник ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині, що стосується стягнення аліментів на її утримання з ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, пенсійне посвідчення їй видано 28 грудня 2018 року.

Згідно з довідкою про доходи №8288665019228200 від 26 березня 2026 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Кіровоградській області (м. Знам`янка та Знам`янський район) і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період жовтень 2025 року - березень 2026 року становить 18596 грн 00 коп. Щомісячний розмір пенсії - 3038 грн 00 коп.

За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 26 березня 2026 року, ОСОБА_1 за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року інших доходів не мала. Крім того, їй не виплачувалися пільги/житлові субсидії.

Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 31 березня 2026 року ОСОБА_1 встановлені діагнози: атеросклеротичний кардіосклероз, цукровий діабет середнього ступеню тяжкості, ДОА обох колінних суглобів. У зв`язку з чим вона потребує постійного прийому ліків для лікування.

Відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доводяться позивачу сином та дочкою.

З наданих представником відповідача ОСОБА_3 витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору вбачається, що остання не працює та не отримує дохід.

Відповідач ОСОБА_2 доказів про свої доходи/матеріальний стан не надав, при цьому не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання його матері.

Відповідно до ст.51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (ч. 8 ст. 7 СК України).

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від можливості надавати (не надавати) таку допомоги повнолітніми дочкою чи сином, у зв`язку із їхнім матеріальним становищем.

Отримання непрацездатними батьками пенсій чи іншого доходу не можуть звільняти повнолітніх дочку, сина від обов`язків утримувати непрацездатних батьків.

При цьому умовою правильного застосування положень ст.202 СК України є врахування судом факту досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а також дослідження обставин, визначених ст. 204 СК України.

Непрацездатною в розумінні ч.3 ст.75 СК України вважається особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін (ч.1 ст. 205 СК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 21 своєї постанови від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення ст.202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 643/6735/20 висловив правову позицію про те, що непрацездатними є особи, визнані установленим законом порядком інвалідами, що встановлюється медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК). Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги, адже держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб: пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою, тощо.

При цьому потреба в отриманні матеріальної допомоги може доводитися як у спосіб порівняння розміру доходів батьків із їх відповідністю розміру прожитковому мінімуму, встановленого законом (ч.4 ст.75 СК України), так і в інший спосіб, зокрема, з підстав передбачених ст.203 СК України, відповідно до приписів якої дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

На підставі ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши, що позивач є непрацездатною особою, хворіє, потребує матеріальної допомоги, відповідачі є повнолітніми, а також те, що відсутні підстави для звільнення їх від обов`язку утримувати матір, яка не позбавлена батьківських прав щодо них, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим.

При цьому суд також виходить з того, що хоча розмір пенсії ОСОБА_1 перевищує розмір прожиткового мінімуму, проте наведене не свідчить про відсутність необхідності в отриманні нею матеріальної допомоги (аліментів). Іншого доходу вона не має.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не працює, проте є працездатною особою, доказів про її незадовільний стан здоров`я, знаходження на її утриманні інших осіб, або ж сплати нею аліментів, суду не надано.

Як вже відзначалося вище, відповідач ОСОБА_2 доказів про свої доходи/матеріальний стан не надав, при цьому не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання його матері.

Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.

З матеріалів справи не вбачається підстав, передбачених ст. 204 СК України, для звільнення відповідачів від сплати аліментів на утримання позивача.

Отже. оскільки позивач є непрацездатною особою, має ряд захворювань, потребує постійного лікування та відповідних витрат, єдиним доходом якої є пенсія, що складає 3406 грн 00 коп. на місяць, тому у відповдачів виник законний обов`язок з утримання своєї матері. При цьому, судом враховується і наявність у відповідачів фінансових можливості для сплати аліментів (протилежного судом не встановлено, ОСОБА_3 не працює, оскільки утриманням її сім`ї займається чоловік). Відсутність доходів не звільняє повнолітню працездатну дочку від конституційного обов`язку утримувати своєї непрацездатної матері.

Разом з тим, враховуючи викладене вище, те, що позивач просить стягнути аліменти в частці, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд приходить до висновку, що стягнення аліментів на утримання позивача з відповідачів у розмірі 1/8 з усіх видів заробітку (доходу) кожного щомісячно, буде достатнім для поліпшення матеріального становища позивача і не призведе до значного погіршення матеріального стану відповідачів.

Аліменти стягувати з дня пред`явлення позову до суду і довічно.

Доводи відповідача викладені у відзиві спростовуються наведеним вище.

Таким чином позовні вимоги суд задовольняє частково.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання матері, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її ж утримання аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 01 травня 2026 року і довічно.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її ж утримання аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 01 травня 2026 року і довічно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі в сумі 665 грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі в сумі 665 грн 60 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Відомості про сторін:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В. Берднікова