Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №342/473/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/473/26

Провадження № 3/342/115/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Городенка

Суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області Гайдич Р.М. ознайомившись із матеріалами справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від від ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , військовослужбовця ЗСУ, який перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 (так зазначено в інформації наданій працівниками поліції)

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КпАП України,-

В С Т А Н О В И В:

До суду 15.06.2026 повторно, після до оформлення, поступили матеріали даної справи.

Згідно змісту протоколу серії ВАД №736427 від 28.04.2026, який поступив до суду 15.06.2026, ОСОБА_1 06.03.2026 біля 17-52 год, з магазину «Копійочка», який розміщений за адресою вул.Шевченка,44 А, в м.Городенка, викрав продукцію на загальну суму 476,40 гривень.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлявся у визначений законодавством спосіб шляхом направлення повістки за адресою вказаною працівниками поліції в матеріалах справи. Однак із в/ч до суду повернулась судова повістка без вручення адресату. Іншим чином повідомити про час і місце розгляду справи суд позбавлений можливості.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Суд звертає увагу на те, що сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчиненням правопорушення. При цьому суд, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до рішення колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 липня 2023 року (справа № 127/12269/20, провадження № 51-1602км23) під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв`язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини («Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення ( «Камінські проти Австрії»).

Крім того, Суд нагадує, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Матточіа проти Італії», «І.Н. та інші проти Автсрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції («Пелісьє та Сассі проти Франції» «Даллос проти Угорщини»).

Такий недолік висунутого обвинувачення як неконкретність обвинувачення виключає можливість прийняття матеріалів провадження до судового розгляду і має своїм правовим наслідком повернення матеріалів провадження з метою усунення такого недоліку до органу, який висунув відповідне обвинувачення.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно положень КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів по справі та з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Органом поліції вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 51 КУпАП відповідальність настає за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Диспозиція ч.2 ст.51 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 51 КУпАП настає у разі, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення крадіжки не перевищує 757 грн (1514 х 0,5), а за ч. 2 ст. 51 КУпАП настає у разі, якщо вартість викраденого майна становить від 757 грн до 3028 грн.

Тобто, при кваліфікації діяння, яке підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 51 КУпАП, обов`язково необхідно визначати вартість викраденого, розтраченого майна, або майна, отриманого внаслідок шахрайських дій.

В протоколі поліцейським зазначено, що загальна вартість викраденого ОСОБА_1 майна (продукції, як зазначено в протоколі) становить 476,40 гривень.

З приводу вилучення майна в протоколі зазначено – не вилучалось.

Суд зазначає, що належних і допустимих доказів на підтвердження вказаної вартості майна органом поліції до протоколу додано не було. Чим керувався працівник поліції при визначенні вартості саме викраденого майна, яке зазначено в тексті протоколу, в самому протоколі не зазначено, зважаючи, що це майно і не вилучалось.

Оцінка вартості викраденого майна в магазині «Копійочка», яке інкримінується ОСОБА_1 компетентними особами не проводилась.

В матеріалах справи тільки міститься запис в «Інвентаризаційній відомості №575» датованій 06.03.2026, що загальна вартість «товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться Городенка,Т.Шевченка 44А» становить -476,40 гривень.

Суд звертає увагу, що ця «Інвентаризаційній відомості №575» надана поліцейськими до матеріалів справи із зазначенням вартості якихось речей, не є належним підтвердженням вартості саме викрадених речей у магазині «Копійочка». Так як в самій відомості відсутні будь-які реквізити про її оформлення саме представниками магазину «Копійочка» і жодних належних доказів про перебування на реалізації саме цих товарів в магазині «Копійочка» 06.03.2026 поліцейськими не надано.

Тобто з приводу належного визначення вартості викраденого майна ОСОБА_1 в магазині «Копійочка» працівниками поліції до суду нічого не надано, не зважаючи на неодноразове направлення справи на дооформлення.

Відповідно не зрозумілим є, яким чином працівник поліції визначив, що загальна вартість викраденого майна в магазині «Копійочка» ОСОБА_2 становить саме 476,40 гривень.

Суд наголошує, що обов`язок надання належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається саме на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

На дані недоліки протоколу вказувалось судом під час направлення матеріалів даної справи на до оформлення. Однак працівниками поліції вказані недоліки не було виправлено та не надано жодних даних на підтвердження встановленої належним чином вартості викраденого майна.

Згідно фабули протоколу потерпілим в даному адміністративному правопорушенні вказано магазин «Копійочка» і, як зазначено в протоколі саме йому цим правопорушенням заподіяно матеріалу шкоду діями ОСОБА_1 .

Однак в подальшому в графі протоколу «потерпілий» нікого не зазначено в статусі потерпілого. Відповідно не зрозумілим є кому саме спричинив шкоду ОСОБА_2 своїми неправомірними діями які йому інкримінують поліцейські.

Також жодного доказу хто є власником даного магазину чи у хоча б у який спосіб здійснює торгівельну діяльність даний магазин, працівниками поліції в матеріалах справи не вказано.

Не надано поліцейськими і підтвердження того, що проводився особистий огляд ОСОБА_2 , як і нема підтвердження того, що речі для тимчасового зберігання у нього вилучалися.

Серед іншого суд звертає увагу, що, під крадіжкою необхідно вважати таємне протиправне викрадення чужого майна.

При цьому, від майном необхідно розуміти предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб`єкта права, у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов`язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них.

За таких обставин, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути чітко зазначено та конкретизовано майно, яке було викрадено та його вартість.

Зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення даних, які конкретизують обвинувачення в частині викраденого майна та його вартості, без підтвердження цих тверджень належними та допустимими доказами, не дозволяє особі, яка звинувачується у вчиненні правопорушення організувати ефективний захист своїх інтересів та позбавляє суд перевірити обґрунтованість висунутого обвинувачення, встановити фактичні обставини правопорушення та прийти до переконання про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Встановлення належним чином кількості викраденого майна та вартості викраденого майна набуває особливого значення для доведення поза розумним сумнівом винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки крадіжка є злочином із матеріальним складом. Тому, при розгляді провадження за обвинуваченням у вчиненні викрадення майна суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи встановити, яке саме майно було викрадено, з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної правопорушенням , наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, яка має значення для визначення ступеню суспільної небезпеки вчиненого правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів за умови, що він був складений на місці події, безпосередньо після вчиненого правопорушення.

Однак обвинувачення зазначене в протоколі з приводу викрадення ОСОБА_1 06.03.2026 біля 17-52 год, з магазину «Копійочка», який розміщений за адресою вул.Шевченка,44 А, в м.Городенка, продукції на загальну суму 476,40 гривень не підтверджене належними та допустимими доказами. Тобто із матеріалів справи неможливо встановити яким чином працівниками поліції було виявлено факт крадіжки ОСОБА_1 майна в магазині «Копійочка» в тій кількості яка вказана в протоколі та на зазначену в протоколі вартість. Не вказано поліцейськими і кому саме було спричинено шкоду неправомірними діями Лазаріва які йому інкриміновані працівниками поліції.

Водночас спірний протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути беззаперечним та однозначним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та допустимі докази його вини.

Наявність певних сумнівів у відповідності до вимог закону повинна тлумачитись на користь особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення.

Так, відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Суд звертає увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні судового, а досягнення правосуддя, в зв`язку з чим суд зобов`язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які дозволяють спростувати вищевказані доводи та прийти до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За обставин викладених вище, суд вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушенння, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.

Таким чином, за викладених вище обставин суд приходить до переконання про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 06.03.2026 вчинив дрібне викрадення чужого майна вартість якого становила до 0,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян шляхом крадіжки.

А тому суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 38, 51, 245, 247, 253, 280, 283-287 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Городенківський районний суд.

Суддя: Гайдич Р. М.