Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №211/3678/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3678/26

Провадження № 2-а/211/118/26

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Строганової Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Холода Віталія Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Холод В.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» 04.04.2026 року звернувся до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № R438820 від 30.03.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити; стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Пред`явлені вимоги мотивовано наступним. 23.03.2026 року відносно ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) було складено протокол №708 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, за не проходження повторного медичного огляду військовозобов`язаних через п`ять років, що є порушенням правил військового обліку. 30.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно позивача було складено постанову №R438820 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП за непроходження ВЛК (п.2 розд. ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»). Вважає, що правова кваліфікація інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не відповідає дійсним обставинам справи. Відтак, у оскаржуваній постанові вказано нібито порушення позивачем п.2 розд. ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який зобов`язує осіб віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Аналіз положень вказаної норми дає підстави для висновку про визначення законодавцем суб`єктного складу осіб, на яких ця норма поширюється, а саме: осіб віком від 25 до 60 років, які в були визнані обмежено придатними. Однак, позивач ОСОБА_1 , ніколи не була визнана обмежено придатною. Згідно військово-облікового документу, сформованого у застосунку «Резерв+» 17.03.2026 року у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів «Оберіг» взагалі не було відомостей про проходження нею, будь-коли, медичного огляду. Згідно довідки (замість військового квитка) №1/66 від 01.11.2012 року ОСОБА_1 була прийнята на військовий облік запасу Збройних сил України. З того часу, жодних повісток про виклик до ТЦК та СП позивачу не надходило і відповідно медичний огляд не проводився, обмежено придатною її ніколи не визнавали. Таким чином, позивачу, ОСОБА_1 не може бути інкриміновано порушення вимог п.2 розд. ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Відповідно до п.2 розд. ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»: Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Звертає увагу на те, що у протоколі №708 про адміністративне правопорушення взагалі не вказано останньої дати проходження ОСОБА_1 медичного огляду (графа не заповнена), а норми законодавства, вписані у протокол, зазначають про обов`язок проходження ВЛК раз на 5 років у мирний час. Взагалі, у вказаному протоколі позивачу інкримінується правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, а за оскаржуваною постановою ч.3 ст.210-1 КУпАП. Також зазначає, що позивач ніколи не отримувала належним чином надіслані повістки про необхідність прибути до відповідача для проходження медичного огляду. Таким чином, ОСОБА_1 належним чином не направлялась на проходження медичного огляду до 24.03.2025 року. Згідно військово-облікового документу, сформованого у застосунку «Резерв+» 17.03.2026 року позивач 04.10.2025 року була оголошена у розшук за порушення правил військового обліку, а саме «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», хоча жодних повісток ані до цієї дати, ані після, ОСОБА_1 не отримувала, а протилежного відповідачем належними та допустимими доказами не доведено. Натомість, коли позивач дізналась, що оголошена у розшук ТЦК та СП, то одразу ж з`явилась до відповідача, який лише 23.03.2026 року вручив позивачу повістку №6915523 про необхідність прибути 24.03.2026 року для проходження медичного огляду. Таким чином, 24.03.2026 року позивач пройшла медичний огляд, що підтверджується відповідною довідкою №2026-0324-1255-3775-0, а також відсутністю порушень у військово-обліковому новосформованому документі застосунку «Резерв+» 30.03.2026 року. Відтак, до моменту вручення 23.03.2026 року ОСОБА_1 повістки №6915523 «для проходження медичного огляду», у неї не було обов`язку проходити такий медичний огляді і відповідно склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення відсутній. Крім того, вважає, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням строків на притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Згідно військово-облікового документу, сформованого у застосунку «Резерв+» 17.03.2026 року позивач 04.10.2025 року була оголошена у розшук за порушення правил військового обліку, а саме «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Таким чином, відповідач виявив нібито порушення правил військового обліку саме 04.10.2025 року, а оскаржувана постанова складена 30.03.2026 року, тобто майже після шести місяців з моменту виявлення правопорушення. Таким чином, строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за інкриміноване їй правопорушення взагалі сплив.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.39-40).

29.05.2026 року через модуль підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що ТЦК та СП проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Позивач відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має статус військовозобов`язаного та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_1 – ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно. Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Відповідно до п. 69 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач не має дійсного рішення ВЛК. Повторний медичний огляд кожні п`ять років не проходив (пункт 3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 №402), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважає, що позивача було притягнуто у строк, визначений статтею 38 КУпАП. З огляду на зазначене просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Правом на подання заперечення відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши позицію сторін, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 06.12.91 № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі -також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаною, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

30.03.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 винесено постанову № R438820 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У постанові зазначається, що позивач, не пройшла (відмовилась від проходження ВЛК) (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказаною постановою на позивача накладено штраф у сумі 17000 грн.

Згідно з даними з «Резерв+» ОСОБА_1 , станом на 17.03.2026 року, в графі «Причина звернення до Нацполіції - не пройшла (відмовилась від проходження) ВЛК, дата звернення 04.10.2025 року.

Згідно з даними з «Резерв+» ОСОБА_1 станом на 30.03.2026 є придатною до військової служби, пройшла ВЛК 24.03.2026 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП визначено: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає, що за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме за вчинення дій, передбачених частиною першої цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року №2105-IX, запроваджено загальну мобілізацію, яка триває і наразі.

Положеннями абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Абзац 5 частини 10 ст. 1 названого Закону передбачає обов`язок виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із абз.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно із абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Відповідно п. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 68, п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ініціатором проходження ВЛК є не сам військовозобов`язаний, в даному випадку позивачка, а районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Саме коли останній направить військовозобов`язаного на ВЛК, тільки тоді виникне обов`язок у особи цю військово-лікарську комісію пройти. Якщо районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не намагався направити військовозобов`язаного на військово-лікарську комісію, відсутній склад правопорушення з боку військовозобов`язаного щодо несвоєчасного проходження такої.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу відповідачем були направлені повістки (виклики) або вручено направлення на проходження ВЛК.

Відповідно до оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідач вказує про порушення позивачем вимог пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпеченням прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 року №3621-ІХ в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025 року.

Слід зазначити, що положення п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» стосуються громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Однак суть інкримінованого адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові полягає виключно у непроходженні військовозобов`язаною військово-лікарської комісії, без вказівки на статус обмежено придатної до військової служби ОСОБА_1 , будь-які відомості про обмежену придатність позивача в матеріалах справи відсутні, а відтак у неї не виник обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025 року з власної ініціативи.

Також суд звертає увагу, що протокол №708 про адміністративне правопорушення не містить відомостей щодо останньої дати проходження ОСОБА_1 медичного огляду (графа взагалі не заповнена), а норми законодавства, вписані у протокол (абзац 1 п.3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 №402 (зі змінами), зазначають про обов`язок проходження ВЛК раз на п`ять років у мирний час. Крім того, у вказаному протоколі позивачу інкримінується правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, а за оскаржуваною постановою ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було враховано всі вищезазначені обставини, що призвело до ухвалення протиправної постанови.

Окрім цього, суд зауважує, що відповідно до даних з «Резерв+» станом на 30.03.2026 року ОСОБА_1 пройшла 24.03.2026 року військово-лікарську комісію, а, отже, на момент винесення постанови від 30.03.2026 року порушення, якщо воно і існувало, було усунуто.

Проаналізувавши вищевказану норму в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 мала отримати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

У свою чергу, суд судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Враховуючи викладене, суд констатує, що оскільки позивача не була належним чином своєчасно оповіщена про необхідність проходження медичного огляду на військово-лікарській комісії, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Також судом встановлено, що постанова складена за адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2010-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак в обґрунтуванні даної постанови, а також накладенні адміністративного стягнення дії кваліфіковані за ч. 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

В контексті наведеного суд зазначає, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто, з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого уповноважений орган взагалі позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Представник позивача посилався на винесення оскаржуваної постанови з порушенням строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Згідно військово-облікового документу, сформованого у застосунку «Резерв+» станом на 17.03.2026 року, позивачка 04.10.2025 року була оголошена у розшук за порушення правил військового обліку, а саме: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК». Таким чином, відповідач виявив нібито порушення правил військового обліку, саме 04.10.2025 року, а оскаржувана постанова складена 30.03.2026 року, тобто після спливу понад п`ять місяців з моменту виявлення правопорушення. А тому, строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за інкриміноване їй правопорушення 30.03.2026 року сплив.

Отже, постанова № R438820 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. винесена 30.03.2026 року, тобто після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що постанова № R438820 від 30.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Натомість суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині визнання постанови протиправною, оскільки прийняття такого рішення не передбачено ст.286 КАС України.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача, а тому уважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 грн. 96 коп. Приймаючи таке рішення, суд зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_8 є відокремленим структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до бюджетного законодавства не має самостійного балансу, не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 9, 12, 72-79, 139, 162, 241, 242, 244-246, 250, 255, 257, 268, 269, 271, 286, 293 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Холода Віталія Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову № R438820 від 30.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. 00 коп., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 , а справу закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1064 грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з моменту його підписання безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст. 286 КАС України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя В.О. Лебеженко