Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №756/10926/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

справа № 756/10926/24

провадження № 61-16338св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду

від 05 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Желепи О. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

30 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

Судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня

2024 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 30 серпня 2024 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

09 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня

2024 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року

у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання судового наказу, виданого

16 вересня 2024 року Оболонським районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

23 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня

2024 року за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що про існування судового наказу боржнику стало відомо в кінці січня 2025 року, після блокування банківських рахунків.

Заявниця при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів приховала від суду факт зміни місця свого та дітей проживання з України на Німеччину ще до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

ОСОБА_2 вказував, що він має офіційний заробіток у Німеччині та відповідно до місцевого законодавства зобов`язаний сплачувати щомісяця аліменти на дітей

у розмірі 649,00 євро на кожну дитину.

Заявник посилався на аліментні зобов`язання від 28 квітня 2023 року, вчинені

в Управлінні у справах неповнолітніх, та лист-роз`яснення адвокатської контори «Адам» у м. Фільдерштадт від 19 лютого 2025 року № 683/24 WM02WM про те, що ці аліментні зобов`язання є юридично обов`язковими та прирівнюються до рішення дільничого суду і також підлягають примусовому виконанню.

Факт сплати аліментів підтверджується рухом коштів на його рахунку.

Стверджував, що на момент видачі судового наказу та деякий час після цього боржник сплачує аліменти на утримання дітей у розмірі 1 298,00 євро щомісяця, що приблизно становить 53 218,00 грн на місяць.

Виданим судовим наказом на ОСОБА_2 покладено подвійне зобов`язання зі сплати аліментів: у розмірі 1 298,00 євро щомісяця на обох дітей в Німеччині та 1/3 частки від усіх видів доходу на дітей щомісяця в Україні.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив скасувати судовий наказ, виданий Оболонським районним судом міста Києва 16 вересня 2024 року у справі

№ 759/10926/24, на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Оболонським районним судом м. Києва 16 вересня 2024 року у справі № 756/10926/24 задоволено.

Скасовано судовий наказ № 756/10926/24, виданий Оболонським районним судом м. Києва 16 вересня 2024 року.

У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів відмовлено.

Задовольняючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд вказав, що станом на час видачі судового наказу

16 вересня 2024 року заявниця, боржник та двоє неповнолітніх дітей проживали у Німеччині, де проживають дотепер і де з боржника на підставі рішення компетентного органу іноземної держави, яке є обов`язковим до виконання,

з квітня 2023 року стягуються аліменти на утримання обох дітей. Про вказане суду першої інстанції на час видачі судового наказу не було відомо, тому суд зазначив, що з огляду на особливий порядок розгляду заяв про видачу судового наказу у ОСОБА_1 немає безспірного права грошової вимоги до ОСОБА_2 на час видачі судового наказу в порядку наказного провадження.

Суд зазначив, що обидві сторони проживають за межами України, спір між батьками щодо права на отримання аліментів та їх розміру підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кухаренко О. В., задоволено частково.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Оболонським районним судом міста Києва 16 вересня 2024 року, залишено без розгляду.

Постанова мотивована тим, що про наявність судового наказу ОСОБА_2 стало відомо щонайменше 29 жовтня 2024 року, при цьому документи щодо стягнення аліментів в іноземній державі видано в 2023 році.

Заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами подано через майже 6 місяців з дня ознайомлення з ним представника ОСОБА_2 - адвоката Лисенко І. К., що є значним пропуском тридцятиденного строку на звернення до суду із цією заявою.

При зверненні до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами не заявлено клопотання про поновлення процесуального строку, не надано доказів, якими підтверджується поважність причин пропуску цього строку.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 грудня 2025 року представник ОСОБА_2 - Ганчева М. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року та залишити без змін ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги та не досліджував мотивів, з яких була подана апеляційна скарга. Заявник також вказує, що апеляційний суд не правильно обчислив строк, у межах якого ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Обставиною для подання заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами стало отримання роз`яснення про те, що документи Управління у справах молоді

у столиці землі Штутгарт, на підставі яких заявник сплачує аліменти, є юридично обов`язковими та прирівнюються до рішення дільничого суду і також підлягають примусовому виконанню.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.

26 березня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скариг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

З матеріалів справи відомо, що:

- судовий наказ за заявою ОСОБА_1 видано 16 вересня 2024 року

(т. 1, а. с. 16);

- 10 жовтня 2024 року адвокат Лисенко І. К., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою про ознайомлення із матеріалами справи. Заява містить відмітку про ознайомлення адвоката із матеріалами справи 29 жовтня 2024 року (т. 1, а. с. 20);

- 09 грудня 2024 року адвокат Ганчева М. А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню (т. 1, а. с. 23-25);

- 23 квітня 2025 року адвокат Ганчева М. А ., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою про перегляд судового наказу, виданого

16 вересня 2024 року, за нововиявленими обставинами (т. 1, а. с.120-121).

Заявник як на нововиявлені обставини посилався на аліментні зобов`язання від 28 квітня 2023 року, вчинені в Управлінні у справах неповнолітніх, та лист-роз`яснення адвокатської контори «Адам» у м. Фільдерштадт від 19 лютого

2025 року № 683/24 WM02WM про те, що ці аліментні зобов`язання є юридично обов`язковими та прирівнюються до рішення дільничого суду і також підлягають примусовому виконанню.

У заяві про перегляд судового наказу, виданого 16 вересня 2024 року, за нововиявленими обставинами, питання про поновлення строку на подання цієї заяви адвокат Ганчева М. А ., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , не порушувала.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Відповідно до частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є:

1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

У пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Підставою для перегляду судового наказу відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України у цій справі є аліментні зобов`язання від 28 квітня

2023 року, вчинені в Управлінні у справах неповнолітніх у м. Штутгарт.

Лист-роз`яснення адвокатської контори «Адам» у м. Фільдерштадт від 19 лютого

2025 року № 683/24 WM02WM про те, що ці аліментні зобов`язання є юридично обов`язковими та прирівнюються до рішення дільничого суду і також підлягають примусовому виконанню, є лише інформацією щодо аліментних зобов`язань від 28 квітня 2023 року стосовно їх юридичної обов`язковості і не можуть бути нововиявленою обставиною, від якої відраховується строк звернення до суду із цією заявою.

З огляду на це безпідставними є аргументи заявника про те, що апеляційний суд неправильно обчислив строк, у межах якого ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини першої, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

З урахуванням частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана

з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені (частина друга статті 424 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 6 частини третьої статті 426 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинна відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. До заяви додається, зокрема

у разі пропуску строку на подання заяви, - клопотання про його поновлення.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, відповідно до прав та обов`язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Перелік поважних підстав, які враховуються для поновлення пропущеного процесуального строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно

є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку повинна здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від

04 червня 2020 року у справі № 755/15620/17, провадження № 61-5235св19,

21 квітня 2021 року у справі № 522/6750/17-ц, провадження № 61-1700св21, від 19 вересня 2023 року у справі № 438/93/14-ц, провадження № 61-3641св22.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, апеляційний суд установив, що 16 вересня 2024 року Оболонський районний суд видав судовий наказ;

29 жовтня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 ознайомилась із матеріалами справи; 09 грудня 2024 року Представник ОСОБА_2 -

Ганчева М. А. звернулась до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Тобто про наявність судового наказу ОСОБА_2 стало відомо щонайменше

29 жовтня 2024 року, при цьому документи щодо стягнення аліментів

в іноземній державі видано в 2023 році.

Із заявою про перегляд судового наказу, виданого 16 вересня 2024 року, за нововиявленими обставинами, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась лише 23 квітня 2025 року, тобто після спливу визначеного пунктом першим частини першої статті 424 ЦПК України строку, та не подавала клопотання про його поновлення.

Встановлений пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України тридцятиденний строк не є присічним та може бути поновленим у разі доведення заявником поважності причин його пропуску.

Процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, зокрема на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, у разі недотримання яких суд виключно за обґрунтованим клопотанням та в межах доводів заявника може поновити строк на звернення до суду. У разі пропуску відповідного строку та за відсутності клопотання учасника справи про його поновлення суд залишає заяву без розгляду.

Вказані висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 грудня

2022 року у справі № 61-6675св22, від 20 вересня 2023 року у справі № 522/6750/17, від 05 листопада 2024 року у справі № 756/1488/19, що спростовує аргументи касаційної скарги про відсутність висновку щодо застосування норм права.

Установивши, що заявник пропустив строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Оболонським районним судом м. Києва 16 вересня 2024 року, й не просив про його поновлення, апеляційний суд обґрунтовано залишив заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, видано Оболонським районним судом м. Києва 16 вересня 2024 року, без розгляду.

Аргументи заявника про те, що апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги, є безпідставними, оскільки апеляційний суд, залишаючи заяву ОСОБА_2 без розгляду, діяв у межах своїх повноважень, передбачених ЦПК України.

У справі, що переглядається, Верховний Суд, проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення з точки зору застосування норм процесуального права, які стали підставою для залишення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами без розгляду, зробив висновок, що апеляційний суд ухвалив судове рішення відповідно до встановлених обставин на підставі поданих сторонами доказів, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги на правильність рішення апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, апостанови Київського апеляційного суду від

05 листопада 2025 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

І. А. Воробйова

М. Є. Червинська