Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №405/1574/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

м. Київ

справа № 405/1574/20

провадження № 61-8276св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року в складі колегії суддів Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.

усправі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відшкодування шкоди та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області (далі - Відділення Фонду), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області (далі - Управління Фонду) про відшкодування шкоди, завданої невиконанням перерахунку щомісячних страхових виплат у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати в порядку, визначеному законодавством, за період з травня 2010 рокудо грудня2015 року, відкориговану у зв`язку зі зростанням цін на споживчі товари та послуги, в розмірі 1 722 449,52 грн та солідарне стягнення її з відповідачів.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2004 року задоволено позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Кіровограді про стягнення коштів та призначення щомісячної виплати втраченого заробітку та встановлено, що розмір зазначених виплат підлягає перерахуванню у випадках підвищення розміру мінімальної заробітної плати, у визначеному законодавством порядку.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Кіровограді не проводило позивачу перерахунок щомісячних страхових виплат щорічно, починаючи із 2005 року, тому у квітні 2010 року він звернувся до суду з позовом.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2010 року в справі № 2а-6740/11/1111 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Кіровограді щодо перерахунку страхових виплат, у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати неправомірною та зобов`язано стягнути заборгованість через затримку перерахунку основного боргу з урахуванням інфляції станом на 30 квітня 2010 року. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції скасоване постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року та ухвалене нове, яким зобов`язано відповідача здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат через підвищення розміру мінімальної заробітної плати з 01 вересня 2004 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін, проте це судове рішення не виконується відповідними органами. У зв`язку з цим позивач отримує щомісячні страхові виплати без проведення відповідного перерахунку.

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат, за період з 01 вересня 2004 року до 31 травня 2015 року, з урахуванням інфляції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 лютого 2017 року в справі № 405/4776/15-ц у позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року в справі № 405/4776/15-ц рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Стягнено з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Кіровограді заподіяну ним шкоду за період із 01 вересня 2004 року до 30 квітня 2010 року.

Ухвалюючи це рішення суд апеляційної інстанції керувався тим, що питання перерахування щомісячних страхових виплат після 30 квітня 2010 року повинно вирішуватися за нормами адміністративного судочинства, оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2011 року не було зобов`язано відповідача здійснювати такий перерахунок, починаючи із 30 квітня 2010 року.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в справі № 2а-6740/11/1111, провадження № К/9901/10501/1, зобов`язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді виплатити позивачу недонараховані з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2015 року у зв`язку з підвищенням мінімальної заробітної плати щомісячні страхові суми, відкориговані у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари в порядку, встановленому статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР).

Рішення Верховного Суду в справі № 2а-6740/11/1111 не виконується.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 березня 2023 року замінено відповідачів: Відділення Фонду та Управління Фонду їх правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив суд відшкодувати шкоду, завдану невиконанням перерахунку щомісячних страхових виплат у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством, за період з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2015 року, відкориговану у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги, у розмірі 4 917 248,87 грн станом на лютий 2023 року, та стягнути її з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11 лютого 2025 року рішенням Подільського районного суду м. Кропивницького (раніше - Ленінський районний суд м. Кіровограда) позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 4 917 248,87 грн на відшкодування шкоди, завданої невиконанням перерахунку щомісячних страхових виплат у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати в порядку, визначеному законодавством, за період з 01 грудня 2010року до 01 січня 2015 року, відкориговану у зв`язку зі зростанням цін на споживчі товари та послуги, станом на лютий 2023 року.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що відповідач не виконав постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 2а-2684/11/1111 від 11 грудня 2019 року, не виплатив позивачу недонараховані з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2015 року у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати щомісячні страхові суми, відкориговані у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари в порядку, встановленому статтею 34 Закону № 108/95-ВР, можливість виконання якого вже втрачена, а тому ОСОБА_1 заподіяно шкоду у вигляді недоотриманих коштів у розмірі 4917 248,87 грн.

17 червня 2025 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задоволено частково.

Рішення Подільського районного суду м. Кропивницького (раніше - Ленінський районний суд м. Кіровограда) від 11 лютого 2025 року змінено в частині стягнутої суми навідшкодування шкоди, завданої невиконанням перерахунку щомісячних страхових виплат у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати в порядку, визначеному законодавством, за період з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2015 року.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 урахунок відшкодування шкоди, завданої невиконанням перерахунку щомісячних страхових виплат, за період з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2015 року в розмірі 346 143,98 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування шкоди суми за період, за який суд касаційної інстанції зобов`язав Відділення Фонду виплатити позивачу недонараховані виплати страхового відшкодування, а саме з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2015 року. Однак суд не погодився із розрахунком, наведеним у висновку експертного дослідження від 27 серпня 2024 року № 18/24, згідно з яким розмір недорахованої щомісячної страхової суми ОСОБА_1 у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати з 01 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року, відкоригованої у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари, станом на 01 лютого 2023 року складає 4 917 248,87 грн. У експертному дослідженні від 27 серпня 2024 року № 18/24 помилково здійснено розрахунок заборгованості, виходячи із розміру страхової виплати з урахуванням коефіцієнтів підвищення у сумі 21 238,05 грн. З матеріалів справи убачається, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року в справі № 405/4776/15-ц визначено, що поріг розміру страхової виплати з урахуванням коефіцієнтів підвищення станом на квітень 2010 року складає 8283,71 грн, а тому відповідний перерахунок слід здійснити, виходячи саме із зазначеної суми.

Апеляційний суд виснував, що розмір страхової виплати за період з 01 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року включно складає 660 271,34 грн (розмір страхової виплати з урахуванням коефіцієнтів підвищення), що за вирахуванням 377 759,62 грн (фактично виплачений розмір страхової виплати), становить 282 511,72 грн.

Також суд розраховував індекс інфляції за зазначений період: (100.8 : 100) x (101.0 : 100) x (100.9 : 100) x (101.4 : 100) x (101.3 : 100) x (100.8 : 100) x (100.4 : 100) x (98.7 : 100) x (99.6 : 100) x (100.1 : 100) x (100.0 : 100) x (100.1 : 100) x (100.2 : 100) x (100.2 : 100) x (100.2 : 100) x (100.3 : 100) x (100.0 : 100) x (99.7 : 100) x (99.7 : 100) x (99.8 : 100) x (99.7 : 100) x (100.1 : 100) x (100.0 : 100) x (99.9 : 100) x (100.2 : 100) x (100.2 : 100) x (99.9 : 100) x (100.0 : 100) x (100.0 : 100) x (100.1 : 100) x (100.0 : 100) x (99.9 : 100) x (99.3 : 100) x (100.0 : 100) x (100.4 : 100) x (100.2 : 100) x (100.5 : 100) x (100.2 : 100) x (100.6 : 100) x (102.2 : 100) x (103.3 : 100) x (103.8 : 100) x (101.0 : 100) x (100.4 : 100) x (100.8 : 100) x (102.9 : 100) x (102.4 : 100) x (101.9 : 100) x (103.0 : 100) = 1.319936. Визначив інфляційне збільшення: 282 511,72 x 1.319936 - 282511,72 = 90 385,71 грн. Отже, загальна заборгованість складає 372 897,43 грн (282 511,72 (сума боргу) + 90 385,71 грн (інфляційне збільшення)). Апеляційний суд вирахував також суму здійсненої відповідачем за спірний період страхової виплати у розмірі 26 753,45 грн.

На підставі проведених розрахунків суд виснував, що з відповідача на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування підлягає стягненню шкода, завдана невиконанням перерахунку щомісячних страхових виплат за період з 01 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року включно, у розмірі 346 143,98 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2025 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року в справі № 405/4776/15-ц стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхувань нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кропивницькому Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 133 543,51 грн шкоди, завданої невиконанням відповідачем постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в справі № 2а-6740/10 (2а-6740/2010/1111) від 14 червня 2011 року. Апеляційний суд в рішенні не встановлював «поріг розміру страхової виплати з урахуванням коефіцієнтів підвищення станом на квітень 2010 року» в розмірі 8 283,71 грн, як зазначає суд апеляційної інстанції в цій справі.

Апеляційний суд задовольнив позов лише в незначній частині (близько 7 % від присудженого першою інстанцією). Надаючи новий розрахунок розміру шкоди, суд апеляційної інстанції: (a) взяв менший базовий показник страхової виплати (8 283,71 грн) станом на 01 грудня 2010 року, ніж це випливало б із реального підвищення виплат; (б) застосував узагальнений індекс інфляції до сукупної різниці замість помісячного індексування; (в) необґрунтовано відхилив висновок судового експерта; (г) послався на відсутні дані з іншої справи № 404/4776/15-ц поза предметом цього позову.

Кожен період невиконання судового рішення має розглядатися самостійно, а наявність попереднього часткового відшкодування не впливає на обсяг відповідальності за новий період.Боржник мав безперервне зобов`язання здійснювати перерахунки щомісячних страхових виплат за двома самостійними і незалежними підставами одночасно, а саме, у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством, а також, у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати.

Порядок коригування заборгованості із виплати заробітної плати (та прирівняних до неї платежів) на індекс споживчих цін здійснюється шляхом нарахування індексу інфляції на суму заборгованості за кожен місяць за весь період прострочення виплат, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому повинна була бути здійснена виплата, до місяця фактичного погашення боргу, індексація проводиться із застосуванням щомісячних індексів споживчих цін, оприлюднених Державною службою статистики України. Інфляційні втрати слід рахувати окремо за кожний період (місяць/рік) прострочення, а отримані результати - підсумовувати. Тобто треба проіндексувати суму боргу, яка існувала в кожному конкретному місяці, і накопичувати інфляцію помісячно. Такий підхід відображений у правових висновках Касаційного господарського суду (постанова від 16 лютого 2021 року в справі № 910/14761/19) та об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19).

За даними експертизи фактично виплачена сума страхових виплат позивачу за спірний період становить 377 759,62 грн. Ці кошти були виплачені без урахування необхідного перерахунку на підставі зростання мінімальної зарплати, тобто в розмірах, що визначалися лише з урахуванням інших показників (зокрема, середньої зарплати в країні). Недонарахована (невиплачена) сума щомісячних страхових виплат позивачу за період з 01 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року (тобто основний борг), з урахуванням підвищення мінімальної зарплати та інфляції, становить 4 917 248,87 грн.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо статті 34 Закону № 108/95-ВРпро шкоду, завдану бездіяльністю держави, щодо того, чи має право суд апеляційної інстанції зменшити суму відшкодування, не надаючи належної оцінки висновку судової експертизи, виконаної в межах цієї справи, та не заперечуючи її аргументовано; питання визначення базового розміру перерахунку та індексації виплати соціального страхування.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зазначає, що з 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 2620). Відповідно до Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) в редакції Закону №2620-ІХ, припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пунктами 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XIV зі змінами визначено, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України. В рішенні суду першої інстанції встановлено, що правонаступником Фонду соціального страхування України з 01 січня 2023 року є Пенсійний фонд України, який виконує функції у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема проводить профілактику нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Водночас Пенсійний фонд України не є учасником в справі. Рішення ухвалювалось стосовно відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, це є різні юридичні особи, отже,щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області суд першої інстанції нічого не зазначив та не встановив. Більше того, позивачем не наведено жодних доводів та доказів щодо шкоди, завданої невиконанням перерахунку щомісячних страхових виплат Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято постанову від 20грудня 2023 року № 1191680125-95 про призначення та виплату ОСОБА_1 недонарахованих за період з 01 грудня 2010 року до 01січня 2015 року у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати щомісячних страхових сум, відкоригованих у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари, у розмірі 26 753,45 грн. Доплату перераховано на поточний рахунок позивачав лютому 2024 року, тобто постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в справі № 2а-6740/11/1111 виконано повністю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 липня 2004 року, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплат з тимчасової непрацездатності в розмірі 5 280,00 грн, заборгованість з компенсації витрат на ліки в розмірі 5 442,53 грн, заборгованість з виплат щомісячних грошових компенсацій в розмірі 44 704,59 грн, моральну шкоду, завдану внаслідок трудового каліцтва, в сумі 30 000,00 грн. Зобов`язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді призначити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу станом на 16 лютого 2004 року в розмірі 1 945,76 грн.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді від 19 липня 2004 року № 116-н/6 ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову допомогу у розмірі 1 945,76 грн.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2010 року визнано неправомірною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді з перерахунку ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати. Зобов`язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді провести позивачу перерахунок щомісячних страхових виплат у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати. Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_1 заборгованість у зв`язку з затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат основного боргу з урахуванням інфляції станом на 30 квітня 2010 року в розмірі 93 167,83 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року вказану постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда в частині зобов`язання та стягнення скасовано. Зобов`язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді провести перерахунок щомісячних страхових виплат у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати позивачу з 01 вересня 2004 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року залишено без змін.

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат за період з 01 вересня 2004 року до 31 травня 2015 року з урахуванням інфляції. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року в справі № 405/4776/15-ц позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кропивницькому Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 133 542,51 грн шкоди, заподіяної бездіяльністю посадових осіб щодо невиконання судового рішення (невиконання проведення перерахунку щомісячних страхових виплат за період з 01 вересня 2004 року до 30 квітня 2010 року).

11 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову в справі № 2а-2684/11/1111 за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, якою позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді з перерахунку ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати у період з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2015 року. Зобов`язав Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді виплатити позивачу недонараховані з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2015 року у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, щомісячні страхові суми, відкориговані у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари в порядку, встановленому статтею 34 Закону № 108/95-ВР.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм ЦК України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, є збитками.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом № 1105-XIV визначено правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі страхування від нещасного випадку).

Відповідно до статті 3 Закону № 1105-XIV держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема: б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно з частиною другою цієї статті зазначені грошові суми складаються, зокрема із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Пунктом 3 частини першої статті 29 Закону № 1105-XIV встановлено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 01 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Аналіз статті 29 Закону № 1105-XIV дає підстави для висновку, що законодавцем визначено дві самостійні і незалежні підстави для здійснення перерахунку сум щомісячних страхових виплат, а саме: 1) у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством; 2) у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 01 січня 2015 року, Закон № 1105-XIV викладено у новій редакції, стаття 37 якого вже не передбачала перерахування розміру страхових виплат у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, до 31 грудня 2014 року Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний був проводити перерахунок сум щомісячних страхових виплат у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в справі № 2а-268-11/1111, Верховного Суду від 29 травня 2024 року в справі № 440/1763/20 та від 11 грудня 2019 року в справі № 2а-6740/11/1111 - яка стосується безпосередньо ОСОБА_1 .

Обов`язок здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячних страхових виплат у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати було покладено постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в справі № 2а-6740/11/1111на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді і саме з вини Відділення Фонду судове рішення не виконано.

01 січня 2023 року набрав чинності Закон № 2620-ІХ. Відповідно до Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XIV в редакції Закону № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.

Зазначено, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

За змістом пунктів 1, 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.

У зв`язку з цим ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 березня 2023 року замінено відповідачів: Відділення Фонду та Управління Фонду їх правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

З огляду на викладене безпідставними є доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що відповідачем за позовом має бути безпосередньо Пенсійний фонд України.

Предметом позову є стягнення майнової шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю відповідача як правонаступника заподіювача шкоди, а саме невиконанням постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в справі № 2а-6740/11/1111 щодо проведення йому перерахунку щомісячних страхових виплат.

ОСОБА_1 під заподіяною йому шкодою вказує той розмір страхових виплат, який повинен був би отримати, якби відбулося належне виконання постанови адміністративного суду, а можливість отримати ці суми в процедурі примусового виконання судового рішення для нього втрачена.

Розмір відшкодування матеріальної шкоди позивач визначив, виходячи із несплачених йому сум перерахованих щомісячних страхових виплат. Зазначені суми можуть вважатися майновою шкодою в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, незважаючи на те, що зазначені суми підлягали виплаті позивачу в порядку виконання постанови адміністративного суду, оскільки можливість виконання вищезгаданого судового рішення втрачена, через те, що відповідач всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, зазначений перерахунок у повному обсязі не здійснив.

Апеляційний суд правильно погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування шкоди суми за період з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2015 року. Однак суд не погодився із розрахунком, наведеним у висновку експертного дослідження від 27 серпня 2024 року № 18/24, згідно з яким розмір недорахованої щомісячної страхової суми ОСОБА_1 у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати з 01 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року, відкоригованої у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари, станом на 01 лютого 2023 року складає 4 917 248,87 грн. У експертному дослідженні від 27 серпня 2024 року № 18/24 здійснено розрахунок заборгованості, виходячи із розміру страхової виплати з урахуванням коефіцієнтів підвищення у сумі 21 238,05 грн. Апеляційний суд послався на те, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року в справі № 405/4776/15-ц визначено, що поріг розміру страхової виплати з урахуванням коефіцієнтів підвищення станом на квітень 2010 року складає 8 283,71 грн, а тому відповідний перерахунок слід здійснити, виходячи саме із зазначеної суми.

Верховний Суд із такими висновками погодитися не може.

Посилаючись на поріг розміру страхової виплати з урахуванням коефіцієнтів підвищення станом на квітень 2010 року в розмірі 8 283,71 грн, апеляційний суд не дав визначення поняття «поріг розміру страхової виплати» як правової категорії.

Адміністративний суд у справі № 2а-6740/11/1111 зобов`язав Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді виплатити позивачу недонараховані з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2015 року у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, щомісячні страхові суми, відкориговані у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари в порядку, встановленому статтею 34 Закону № 108/95-ВР.

Тому до предмета доказування в цій справі належить встановлення розміру щомісячної грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, відкоригованого у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари, станом на 01 грудня 2010 року.

Такий алгоритм розрахунку щомісячної страхової суми пов`язаний з тим, що призначена постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді від 19 липня 2004 року № 116-н/6 ОСОБА_1 щомісячна грошова допомога в розмірі 1 945,76 грн до 01 грудня 2010 року продовжила збільшуватись відповідно до пункту 3 частини першої статті 29 Закону № 1105-XIV (перерахування сум щомісячних страхових виплат).

Апеляційний суд взяв за основу такий показник станом на квітень 2010 року в розмірі 8 283,71 грн, пославшись на його остаточне визначення рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року в справі № 405/4776/15-ц.

Однак рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року в справі № 405/4776/15-ц стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхувань нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кропивницькому Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 133 543,51 грн шкоди, завданої невиконанням відповідачем постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року в справі № 2а-6740/10 (2а-6740/2010/1111) за період з 01 вересня 2004 року до 30 квітня 2010 року.

Тобто рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року в справі № 405/4776/15-ц стосується невиконання відмінного від обставин цієї справи рішення адміністративного суду й іншого періоду перерахування сум щомісячних страхових виплат.

Відповідно, таке рішення суду не визначає поріг розміру страхової виплати з урахуванням коефіцієнтів підвищення для цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтував вимоги щодо захисту права, тоді як юридична кваліфікація цих обставин у позовній заяві та інших заявах по суті справи не обмежує суд у виборі норм права для вирішення спору. Незгода суду з наведеним позивачем юридичним обґрунтуванням не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи самостійно здійснює юридичну кваліфікацію спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 22 вересня 2021 року в справі № 904/2258/20, від 12 жовтня 2021 року в справі № 910/17324/19, від 03 жовтня 2023 року в справі № 686/7081/21).

Суд апеляційної інстанції мав визначити розмір щомісячної грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, відкоригованої у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари, станом на 01 грудня 2010 року самостійно, застосувавши відповідні норми права.

Зокрема в спірний період діяла постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (далі - Порядок № 24).

Відповідно до пункту 3.8 Порядку № 24 перерахування розміру щомісячної страхової виплати у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки Підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу

виконавчої влади з питань статистики.

Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році -1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році - 1,176, у 2013 році - 1,149, у 2014 році - 1,079.

Розмір щомісячної страхової виплати обчислюється відповідно

до підпункту 3.6.1 пункту 3.6 цього Порядку. При цьому відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду, на дату проведення перерахунку. У такому разі розмір щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає. Сума перерахованого розміру щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності не може перевищувати відкориговану заробітну плату.

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що за даними експертизи, яку мав урахувати суд, недонарахована (невиплачена) сума щомісячних страхових виплат позивачу за період з 01 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року (тобто основний борг), з урахуванням підвищення мінімальної зарплати та інфляції, становить 4 917 248,87 грн.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).

Він не є визначальним для вирішення спору, однак за вимогами тієї ж статті 110 ЦПК України відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні, що апеляційний суд не врахував.

За розрахунками відповідача станом на 01 грудня 2010 року розмір щомісячної грошової допомоги ОСОБА_1 становив 4 722,80 грн (т. 4, а. с. 134-зворот), позивач початкову суму для проведення спірних нарахувань визначає в 21 238,05 грн (т. 4, а. с. 38), а суд керувався розміром 8 283,71 грн, що свідчить про те, що в справі не встановлені істотні для її вирішення обставини.

Крім того, відповідно до статті 53 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 грудня - 922,00 грн.

За змістом статті 22 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941,00 грн, з 1 квітня - 960,00 грн, з 1 жовтня - 985,00 грн, з 1 грудня - 1004,00 грн.

Відповідно до статті 13 Закону України від 22 грудня 2011 року № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073,00 грн, з 1 квітня - 1094,00 грн, з 1 липня - 1102,00грн, з 1 жовтня - 1118,00 грн, з 1 грудня - 1134,00грн.

За статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147,00 грн, з 1 грудня - 1218,00 грн.

Відповідно до статті 13 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установленоу 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218,00 грн.

З урахуванням наведених норм права суд мав визначити коефіцієнт збільшення розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць у періоді з 01 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року; розрахувати суму страхових виплат з урахуванням коефіцієнту росту мінімальної заробітної плати за вказаний період у розмірі щомісячно, зважаючи на те, що базою розрахунку має бути належно визначений розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2010 року (19 липня 2004 року ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову допомогу у розмірі 1 945,76 грн); обрахувати різницю між сплаченими страховими виплатами й розрахованими помісячно з урахуванням коефіцієнту росту мінімальної заробітної плати; суму різниці відкоригувати у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари.

Такий алгоритм визначення розміру відшкодування завданої позивачеві шкоди не дотриманий апеляційним судом, як і порушено безпосередньо порядок обрахунку інфляційних нарахувань.

Відповідно до частини сьомої статті 40 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням

цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею

34 Закону № 108/95-ВР.

За статтею 34 Закону № 108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159, в редакції станом на 01 грудня 2010 року) компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку до Порядку № 159, за змістом якого індексується щомісячна грошова сума (страхова виплата). Розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком за кожен період невиплати грошового доходу.

Тобто обов`язковими складовими обчислення компенсації відповідно до Порядку № 159 є невиплачений грошовий дохід (у цій справі - щомісячні страхові виплати) та період його невиплати (у цій справі в період з 01 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року для кожної окремої щомісячної страхової виплати існує свій період прострочення з урахуванням часткової виплати відповідачем певних сум).

Такий підхід відображений у правових висновках Касаційного господарського суду (постанова від 16 лютого 2021 року в справі № 910/14761/19) та об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19), на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Зокрема, в пункті 28 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року в справі № 905/21/19 зазначено, що «в судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що під час зменшення суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу «і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100,00 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: «Х»*«і-1»-100 грн = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100,00 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100 %.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду».

Апеляційний суд таких умов не врахував, проіндексував не кожну недоплачену місячну суму страхових виплат в період з 01 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року, а загальну різницю між сплаченими страховими виплатами й розрахованими з урахуванням коефіцієнту росту мінімальної заробітної плати.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголошував, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону № 108/95-ВР такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2 цього Рішення Конституційний Суд України зробив висновок, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Апеляційний суд не врахував таких висновків, встановивши, що відповідач допустив протиправну бездіяльність з перерахунку позивачу щомісячних страхових виплат у зв`язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням інфляції, суд не встановив обсяг такого зобов`язання відповідача з посиланням на відповідні норми права, не здійснив належний розрахунок завданої позивачу шкоди.

Верховний Суд є судом права, а не судом факту, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку відповідно до статті 400 ЦПК України.

Постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд для встановлення необхідних для її вирішення обставин.

Заявник у касаційній скарзі посилається також на відсутність висновку Верховного Суду щодо статті 34 Закону № 108/95-ВР про шкоду, завдану бездіяльністю держави, щодо того, чи має право суд апеляційної інстанції зменшити суму відшкодування, не надаючи належної оцінки висновку судової експертизи, виконаної в межах цієї справи, та не заперечуючи її аргументовано; питання визначення базового розміру перерахунку та індексації виплати соціального страхування.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту цієї норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Під час касаційного оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Доводи заявника у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу з огляду на те, що заявник, вказуючи зазначені підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, не навів належного обґрунтування такої підстави касаційного оскарження, адже його доводи стосуються не практики застосування статті 34 Закону № 108/95-ВР, а недоліків суду апеляційної інстанції щодо встановлення обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400

ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

У справі належним чином не встановлено розмір щомісячної страхової виплати позивачу станом на 01 грудня 2010 року (база для подальшого перерахунку з урахуванням коефіцієнта збільшення розміру мінімальної заробітної плати), не визначено суми невиплачених страхових виплат за період з 01 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року та не проведено відповідний обрахунок індексу споживчих цін у розрізі щомісячного прострочення, тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731 /16-ц (провадження № 61-39028сво18)).

Отже, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат має здійснюватися тим судом, який ухвалить остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 червня 2025 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

І. М. Фаловська