Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №361/14521/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/14521/25

провадження № 2/361/5691/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

23 червня 2026 р.

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря Чуняк В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила суд: позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Свій позов обґрунтовує тим, що 17.09.2010 р. сторонами було укладено шлюб.

Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Батько ОСОБА_4 - відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вересня 2018 року з сім`єю не проживає, не займається вихованням та утриманням дитини, не дбає про його здоров`я, не проявляє батьківської турботи, матеріально не допомагає, аліменти на дитину не сплачує, вже більше 5 років навіть не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, тобто, самоусунувся від виховання дитини та не бере участі в духовному та фізичному вихованні. Син ОСОБА_4 підріс, витрати на його утримання суттєво збільшилися, у тому числі з причин стрімкого зростання цін на споживчі товари та послуги в умовах воєнного стану, в зв`язку із чим матеріальне становище позивачки погіршилося.

Позивачка зазначила, що в неї не вистачає достатньо коштів на забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому позивач бажає стягувати аліменти з відповідача у розмірі 1/4 від усіх доходів відповідача, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

19 січня 2026 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Ведмідь Н.В. прийнято цивільну справу до свого провадження, призначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

02 травня 2026 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 19.02.2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача про допит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

З урахуванням того, що свідок ОСОБА_6 вибула за межі України, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про заміну зазначеного свідка на ОСОБА_8 .

Протокольною ухвалою суду від 06.04.2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, вказане клопотання задоволено.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Позивач додатково пояснила, що спільно з відповідачем проживала до 2018 року, після чого між ними поступово погіршилися взаємовідносини, у зв`язку з чим відповідач залишив місце її спільного проживання з дитиною. Після цього сторони припинили спілкування. Відповідач після розірвання фактичних сімейних відносин у вересні 2018 року один раз відвідав сина, однак надалі його місце проживання позивачу невідоме.

Позивач також зазначила, що спільних знайомих у сторін немає, батьки відповідача у 2013 році виїхали за кордон, а сам відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, з дитиною не спілкується та участі в її вихованні не бере, його місце перебування позивачу не відоме.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим, в жодне судове засідання призначене 19.02.2026, 06.04.2026, 02.06.2026 та 23.06.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Крім того, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті "Судова влади України".

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Частинами 1, 2, 4 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

В установлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2019 року було розірвано. (а.с. 12, 14)

Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №516. (а.с. 9а)

Згідно до Характеристики від 25.11.2025 року на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданої Броварським ліцеєм №4, він навчається а 6-Б класі, відповідально ставиться до навчання, усі завдання виконує сумлінно, освітній заклад відвідує систематично, завжди охайний та доглянутий. Мати, ОСОБА_10 , приділяє увагу вихованню хлопчика. Систематично спілкується з класним керівником, цікавиться успіхами, враховує зауваження й побажання вчителів щодо навчання сина. Мати зацікавлена у формуванні ОСОБА_11 як особистості , враховує його інтереси. Хлопчик любить свою маму й поважає її. Дитина не обділена увагою дорослих. Батько не бере участі у вихованні сина. (а.с. 10)

Відповідно до Декларації № 001-РХММ-Х5А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу та довідки від 21.11.2025 року, виданої лікарем Цір Ю.М. вказано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у лікаря-педіатра Цір Ю.М. , заклад відвідує завжди з мамою ОСОБА_1 (а.с. 9, 13)

13 лютого 2021 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_13 , зареєстрованим Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №71, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . (а.с. 12)

Відповідно до Акту житлово-побутових умов від 12 грудня 2025 року, складеного депутатом Броварської міської ради Броварського району Київської області Чукановим О.В., підписаний сусідами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 мешкає родина у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , 1985 року народження, ОСОБА_4 , 2014 року народження, ОСОБА_14 , 2021 року народження. (а.с. 15)

Згідно висновку №429 від 21.04.2026 року, Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 65-71)

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що є приятелькою позивача, з якою перебуває у товариських відносинах з 2011 року. Раніше вони спілкувалися частіше, наразі - приблизно раз на пів року. Свідку відомо, що позивач перебувала у шлюбі з відповідачем, який у подальшому було розірвано, місце його проживання їй невідоме. Також їй відомо, що позивач повторно одружилася та має спільну дитину з теперішнім чоловіком. Останній раз свідок бачила відповідача приблизно у 2017 році. За її словами, взаємовідносини між сторонами погіршилися у зв`язку зі зловживанням відповідачем алкогольними напоями. Свідку відомо, що відповідач зі своєю дитиною не спілкується та участі у її утриманні не бере. Інформацією про його місце перебування свідок не володіє.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що є приятелькою позивача, з якою підтримує тісні товариські відносини та спілкується переважно у телефонному режимі майже щоденно, а також періодично зустрічається особисто. Свідку відомо, що позивач перебуває у повторному шлюбі та має спільну дитину з теперішнім чоловіком. Взаємовідносини між позивачем та відповідачем, зі слів свідка, погіршилися у зв`язку зі зловживанням відповідачем алкогольними напоями, після чого шлюб було розірвано. Відповідача свідок не бачила приблизно з 2018 року. Також їй відомо, що він не спілкується зі своїм сином та не бере участі у його утриманні. Догляд за дитиною здійснює позивач, її теперішній чоловік, а також періодично допомагає бабуся.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ч.1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частини 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з п. п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України, суд може постановити таке рішення у випадку, якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків (рішення від 07.12.2006 по справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111).

При розгляді цього спору суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», яким встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до діючого СК України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальність, зокрема, позбавлення батьківських прав. Стаття 164 СК України передбачає підстави позбавлення батьківських прав, мати і батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 зазначеної статті). Таким чином, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.

В частині 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК, який підлягає врахуванню судами нижчих інстанцій при вирішенні спору відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК.

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливають на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 409/1865/17-ц). Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 756/6112/18).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її/його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 739/2159/18).

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

При вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідачів відбувається втручання в їх право на сімейне життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку, передбаченому законом.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не є порушенням ст. 8 цієї Конвенції, якщо воно (а) здійснено згідно із законом, (б) відповідає одній чи кільком законним цілям, що визначені п. 2 ст. 8 Конвенції, (в) є необхідними у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей, тобто підлягає оцінці судом на предмет законності, необхідності та пропорційності, відповідності його найкращим інтересам дитини.

Для суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідачів на сімейне життя має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається. У такому випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (ст. 164-167).

На питання, чи відповідає втручання у право однієї із сторін цілям, про яке йдеться в п. 2 ст. 8 Конвенції, суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод дітей і відповідно воно має законну мету у значенні п. 2 ст. 8 Конвенції.

В абзаці 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при прийнятті відносно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і у приватній сфері.

Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 654/4307/19).

На підставі досліджених судом письмових доказів, які суд оцінив на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності у їх сукупності та взаємозв`язку, встановлено, що батько дитини з 2018 року фактично не підтримує жодних стосунків із сином, участі у його вихованні не бере, обов`язки щодо забезпечення належного утримання, розвитку, а також задоволення базових потреб дитини, зокрема у харчуванні, медичному догляді та лікуванні, не виконує.

Таке тривале невиконання батьківських обов`язків свідчить про винну та систематичну поведінку відповідача.

Суд встановив, що матір дитини фактично здійснює її утримання, забезпечує щоденний догляд, піклування та виховання, тоді як батько дитини самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, участі у її житті не бере, з дитиною не спілкується, матеріальної та іншої допомоги не надає.

За таких обставин суд доходить висновку, що поведінка відповідача не відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки порушує її право на належне батьківське піклування, участь у вихованні та забезпечення умов для гармонійного розвитку, що суперечить потребі дитини у стабільному сімейному середовищі.

Враховуючи викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши кожен доказ окремо та у їх сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд доходить висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідають найкращим інтересам дитини.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З огляду на ч. ч. 1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття; якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Статтею 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З урахуванням наведеного, встановивши вказані вище обставини, зокрема, наявність підстав для позбавлення ОСОБА_3 , батьківських прав та враховуючи його обов`язок утримувати сина, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь дитини аліментів на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн. за вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст. ст. 150, 164-169, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. ст. 2, 4, 6-13, 19, 81, 89, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Роз`яснити відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 15; ЄДРПОУ: 05054932.

Суддя Ведмідь Н.В.