Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №359/1543/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1543/25

Провадження № 2/359/332/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

10 лютого 2025 року представник позивача адвокат Шелудько Л.Г. звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою, якою просила суд стягнути: з ПАТ «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 160 000 грн. 00 коп.; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 318 091, 19 грн., моральну шкоду в розмірі 80 000, 00 грн. та понесені судові витрати.

Вимоги обґрунтовано тим, що 04 жовтня 2024 року приблизно о 20:45 год., водій автомобіля марки «Opel» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 здійснюючи рух автодорогою «Р-03» від м. Бровари в напрямку перехрестя з автодорогою «Т-1018», виконуючи маневр повороту ліворуч на перехресті в напрямку с. Артемівка Бориспільського району, Київської області, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з автомобілем марки «Skoda» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який здійснював рух в зустрічному напрямку с. Іванків Бориспільського району, Київської області. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04 жовтня 2024 року було пошкоджено автомобіль марки «Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 . Відповідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ за № 12 листопада 2024 року: вартість відновлюваного ремонту КТЗ- 478 091,19 грн., вартість матеріального збитку, нанесеного власнику в наслідок пошкодженого КТ3 – 222 916 грн. Бориспільським міськрайонним судом Київської області по справі № 359/13073/24 виніс 24 грудня 2024 року ухвалу, якою постановив звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням винного з потерпілим та закрити кримінальне провадження № 12024111100001960 від 05 жовтня 202 4 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у кримінальному правопорушенні передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Відповідач ОСОБА_2 має Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 222571272 від 27 серпня 2024 року в АТ «СК «АРКС». Сума страхового полісу за шкоду становить 160 000 грн. 00 коп. Також представник стверджує, що позивачу завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в розмірі 80 000 грн. 00 коп. Враховуючи викладене, позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 04 березня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31 березня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки і встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

05 травня 2025 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 65-73).

15 жовтня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення по справі, згідно яких відповідно Звіту № 308/24 про оцінку колісного транспортного засобу SKODA OCTAVIA д/н НОМЕР_2 від 21 жовтня 2024 року, який складено оцінювачем ОСОБА_4 та який надано до матеріалів справи, ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» - середня ринкова вартість після ДТП колісного транспортного засобу SKODA OCTAVIA д.н.з НОМЕР_5 станом на 04 жовтня 2024 року складає - 59 996, 48 грн. Таким чином розмір відшкодування шкоди складає : ринкова вартість транспортного засобу на момент пошкодження - 222 916 грн. - ринкова вартість транспортного засобу після ДТП - 59 996,48 грн. = 162 919,52 грн. З урахуванням страхової виплати, яка здійснена Страховою компанією ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» (відповідачем 2) позивачу у розмірі - 158 947,30 грн. в рамках укладеної між сторонами мирової угоди, залишок шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 1 складає : 162 919,52 - 158 947, 30 грн. = 3 972,22 грн. Також відповідач вказав, що позивач не був учасником дорожньо-транспортної пригоди, в позові та наданих до нього доказах не доведено заподіяння відповідачем моральної шкоди.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року затверджено мирову угоду, укладеному між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та провадження у цивільній справі за № 359/1543/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» закрито.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року закрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони суду не з`явилися. Натомість представник позивача Шелудько Л.Г. направила до суду заяву, якою просила розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Щербина Є.Є. також направив до суду заяву, якою просив здійснити розгляд справи за відсутності сторони відповідача, не заперечував проти стягнення з відповідача відшкодування в розміцрі 3 972,22 грн., в іншій частині позовних вимог просив відмовити.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, взявши до уваги пояснення сторін, дослідивши повно та всебічно матеріалах справи з наявними в ній доказами, прийшов переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановле-ному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2024 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у темний час доби, в умовах достатньої видимості, керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel» модель «Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_6 , здійснюючи рух проїжджою частиною автомобільної дороги «Р-03» (Північно-Східний об?їзд м. Києва), від м. Бровари в напрямку с. Іванків, наближаючись до нерегульованого перехрестя з автомобільною дорогою «Т-1018», почав змінювати напрямок руху та виконувати поворот ліворуч, проявляючи злочинну недбалість, не будучі уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, не надав дорогу автомобілю марки «Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_7 під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в цей час здійснював рух в зустрічному йому напрямку прямо, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього, здійснив зіткнення з останнім.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2024 року, звільнено ОСОБА_2 , 10 червня 1958 року від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку із примиренням винного з потерпілим та закрито кримінальне провадження № 12024111100001960 від 05 жовтня 2024 року за обвинува-ченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 7-8).

Відповідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідаль-ності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Власником транспортного засобу Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_7 є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 117).

09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подано до АТ «СК «АРКС» заяву про подію та виплату за договором ОСЦПВВНТЗ, якою повідомлено страховика про дорожньо-транспортну пригоду що сталася 04 жовтня 2024 року (а.с. 93-94).

Під час судового розгляду даної справи, АТ «СК «АРКС» здійснило доплату страхового відшкодування у розмірі 158 947 грн. 30 коп.

Вказане, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, оскільки визнається сторонами і у суду відсутні сумніви у добровільності такого визнання.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

У частині 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовує-ться на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, від шкодо-вується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

У статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкоду-ванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ч. 1 ст. 1194 ЦК України).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

До шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунто-ваним, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі №125/1216/20 зазначила, що за змістом статі 30 Закону №1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспорт-ного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Таким чином, ремонт автомобіля, вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспорт-ного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Зазначені висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №752/13375/19.

Таким чином, у разі встановлення судом, що відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищує його вартість на момент ДТП, тобто ремонт є економічно необґрунтованим, то стягненню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, за мінусом страхового відшкодування.

Відповідно Звіту №308/24 про оцінку колісного транспортного засобу : «Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_7 , станом на дату ДТП - 04 жовтня 2024 року, вартість автомобіля після пошкодження у ДТП склала 59 996,48 грн. (а.с. 127).

Згідно Звіту №5683 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_7 складає 468 010,60 грн., ринкова вартість транспортного засобу до ДТП склала 218 943,78 грн. (а.с. 95-103).

Відповідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 12 листопада 2024 року, який виконаний фізичною – особою підприємцем ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_7 складає 478 091, 19 грн., ринкова вартість транспортного засобу на момент пошкодження 04 жовтня 2024 року склала 478 091,19 грн. (а.с. 17-21).

Відтак, автомобіль позивача в результаті ДТП є фізично знищеним, що підтверджується даними звітів, оскільки його відновлювальний ремонт перевищує ринкову вартість транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що розмір завданої внаслідок пошкодження автомобіля «Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_7 шкоди, що підлягала відшкодуванню позивачу, становила 158 947,30 грн., що є різницею між ринковою вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (218 943,78 грн. – 59 996, 48 грн.).

Страховою компанією виплачено позивачу 158 947, 30 грн. в межах розміру ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну застрахованому майну.

Оскільки розмір завданої внаслідок пошкодження автомобіля «Skoda» модель «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_7 шкоди, перевищує суму виплаченого АТ «СК «АРКС» ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, суд приходить висновку, що різниця між фактичним розміром завданої шкоди (162 919, 52 грн.) і сумою страхового відшкодування (158 947,30 грн.) у розмірі 3972,22 грн. підлягає стягненню з відповідача як особи, з вини якої сталась дорожньо-транспортна пригода.

Щодо відшкодування на користь позивача моральної шкоди, суд приходить наступного.

Згідно статтею 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір такої шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Водночас позивач зобов`язаний зазначити в позові, у чому полягає моральна шкода, якими критеріями він керувався, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це може бути підтверджено.

При цьому остаточно визначає розмір моральної шкоди, яка була заподіяна потерпілому, винятково суд. Так, у постанові ВС від 03 жовтня 2019 року у справі №709/1173/17,постанові ВС від 23 березня 2022 року у справі № 127/35822/21, постанові ВС від 31 січня 2023 року у справі № 535/171/20 та інших зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з урахуванням:

- характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо);

- стану здоров`я потерпілого;

- тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах;

- ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у скоєнні якої винний відповідач ОСОБА_2 , було пошкоджено належне позивачеві майно, що спричинило душевні страждання потерпілого, завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відтак, суд вважає що, справедливою та розумною сумою відшкодування моральної шкоди позивачу, завданої пошкодженням його майна при дорожньо-транспортній пригоді, є 5000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).

Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 3-5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача адвокат Шелудько Л.Г. в судовому засіданні просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 500 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем до суду було надано копії: угоди про надання правової допомоги /договір/№1811/24 від 18 листопада 2024 року; ордер адвоката Шелудько Л.Г. від 21 листопада 2024 року Серія AІ №1753285; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11429/10 року; Додаток №1 до договору про надання правової допомоги №1811/24 від 18 листопада 2024 року; Акт про надання правової допомоги № 1 від 07 лютого 2025 року; Акт про надання правової допомоги № 2 від 05 грудня 2025 року; Детальний опис робіт (наданих послуг) від 07 лютого 2025 року; Детальний опис робіт (наданих послуг) від 05 грудня 2025 року.

Так, з наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката вбачається, що розмір гонорару адвоката становить 21 500 грн. 00 коп.

Крім того, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22 січня 2021 року в праві 925/1137/19.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справед-ливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши надані представником позивача докази щодо понесених позивачем процесуальних витрат під час розгляду справи судом і надавши їм належну оцінку, врахувавши результат розгляду справи по суті, аргументи заперечення представника відповідача, а також оцінивши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката (21500 грн.) зі складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг); предметом позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. 00 коп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 цієї статті).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки позивач, відповідно вимог п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, суд присуджує стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (1331, 20 грн. +1331, 20 грн.).

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10-12, 76-82, 89, 133, 141, 223, 258- 259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3 972 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні 22 (двадцять дві) копійки та моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави Україна судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Відомості про позивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_9 виданий 29 грудня 2006 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відомості про відповідача : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - НОМЕР_10 , паспортні дані в матеріалах справи відсутні, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 червня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва